Постанова № 33801609, 27.09.2013, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" вересня 2013 р. Справа № 821/3091/13-а Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бездрабка О.І.,

при секретарі - Транчуковій О.С.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - Мірошніченка О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м.Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивача) звернувся з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області (далі - відповідач, ДПІ у м.Херсоні), у якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.03.2013 р. № 000701702 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб на 48045,50 грн.

Позивач та представник позивача у судовому засіданні підтримали позовні вимоги, вказали на те, що збільшення суми грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб за результатами перевірки та за спірним податковим повідомленням-рішенням проведено у зв'язку з визнанням безтоварними правочинів, укладених з ТОВ "Комерційна група "Інтеграл" на поставку товарів за серпень 2012 року. Позивач вважає, що податковий орган перебільшив надані йому законодавством України повноваження, визнавши нікчемними правочини, укладені з постачальником ТОВ "Комерційна група "Інтеграл". На думку позивача, ФОП ОСОБА_1 виконав усі вимоги Податкового кодексу України для формування витрат та податкового кредиту по операціях з ТОВ "Комерційна група "Інтеграл".

Представник відповідача зазначив, що ФОП ОСОБА_1 правомірно зменшено витрати та податковий кредит серпня 2013 року, сформований за наслідками господарських відносин з ТОВ "Комерційна група "Інтеграл". Вказані висновки відповідачем зроблено на підставі того, що під час перевірки було встановлено розбіжності між задекларованими сумами ФОП ОСОБА_1 (в податковій декларації за серпень 2012 року задекларував суму податкового кредиту від ТОВ "Комерційна група "Інтеграл" в розмірі 22354,43 грн.) та постачальником ТОВ "Комерційна група "Інтеграл" (задекларовано податкові зобов'язання від ФОП ОСОБА_1 на суму ПДВ 0 грн.). Таким чином, податковим органом було встановлено заниження позивачем суми оподатковуваного доходу на 111772,15 грн., що призвело до заниження податку з доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю за 2012 рік на 16765,82 грн. Вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним та не підлягає скасуванню.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Судом встановлено, що в період з 12.02.2013 р. по 18.02.2013 р. відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань взаємовідносин з ТОВ "Комерційна група "Інтеграл" за серпень 2012 року, за результатами якої складено акт перевірки від 25.02.2013 р. № 1252/17-2/НОМЕР_1.

У висновку акта перевірки зазначено, що:

1. Перевіркою встановлено відсутність поставки товарів, надання послуг (виконання робіт) ТОВ "Комерційна група "Інтеграл" платнику податків ФОП ОСОБА_1 у серпні 2012 року на суму ПДВ 22354,43 грн., що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків. Отже, відповідно до п.1, п.5 ст.203, п.1, п.2 ст.215 Цивільного кодексу України зазначені правочини є нікчемними і в силу ст.216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

2. Також перевіркою встановлено відсутність поставок ФОП ОСОБА_1 товарів (робіт, послуг), умовно придбаних у ТОВ "Комерційна група "Інтеграл" платнику податків-покупцю: Дочірньому сільськогосподарському підприємству "Агро-Форум-2" (код ЄДРПОУ 30903960) у серпні 2012 року на сум ПДВ 22850, 10 грн., що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків, Отже, відповідно до п.1, п.5 ст.203, п.1, п.2 ст.215 Цивільного кодексу України зазначені правочини є нікчемними і в силу ст.216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

3. п.177.2 ст.177, пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, ч.1-5 ст.203, ч.1-2 ст.215, ч.1 ст.216 Цивільного кодексу України встановлено порушення, а саме: заниження податку з доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю за 2012 рік на суму 16765,82 грн.

В ході перевірки податковим органом встановлено, що у ФОП ОСОБА_1 відсутні об'єкти, які підпадають під визначення ст.185 та ст.186 Податкового кодексу України. Дані, наведені в деклараціях з податку на додану вартість за серпень 2012 року, є недійсними.

Такий висновок відповідача ґрунтується на:

- службовій записці ГВПМ від 12.10.2012 р. № 4486/07-306, згідно якої співробітниками ГВПМ ДПІ у м.Херсоні в ході оперативних заходів проведено опитування ОСОБА_4, який пояснив, що ніякого відношення до фінансово-господарської діяльності ТОВ "Комерційна група "Інтеграл" не має;

- стані підприємства - "8" - до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням;

- розбіжностях між задекларованими ФОП ОСОБА_1 сумою податкового кредиту та недекларуванням ТОВ "Комерційна група "Інтеграл" податкових зобов"язань.

На підставі висновків акту перевірки від 25.02.2013 р. № 1252/17-2/НОМЕР_1 відповідачем складено спірне податкове повідомлення-рішення від 12.03.2013 р. № 000701702 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб на 48045,50 грн., з яких за основним платежем на 38436,40 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на 9609,10 грн.

Відповідно до пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно із п.177.2 ст.177 ПК України об'єктом оподаткування фізичних осіб - підприємців є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Відповідно п.177.4 ст.177 ПК України до переліку витрат фізичних осіб - підприємців, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом ІІІ цього Кодексу ("Податок на прибуток підприємств").

Згідно п.п.198.2, 198.3 ст.198 ПК України податковий кредит платника ПДВ визначається виходячи із сум ПДВ сплачених (нарахованих) постачальникам товарів/послуг, підтверджених належним чином складеними податковими накладними та при умові , якщо ці товари/послуги призначені для використання в оподатковуваній господарській діяльності такого платника податку.

Відповідно до п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Отже, з точки зору податкового законодавства України головними умовами для віднесення сплаченого при придбанні товару ПДВ до складу податкового кредиту, а понесених витрат - до витрат є використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності платника податків у межах оподатковуваних операцій та належне документування сплаченого ПДВ.

Також суд вважає, що для встановлення обґрунтованості декларування податкового кредиту та витрат необхідно встановити також наступні обставини: реальність здійснення господарських операцій; наявність у продавців товарів, робіт (послуг), які видавали податкові накладні, спеціальної податкової правосуб'єктності; віднесення до складу податкового кредиту лише сум, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що підлягають використанню у господарській діяльності платника податку.

Судом встановлено, що у серпні 2012 року ФОП ОСОБА_1 було придбано у ТОВ "Комерційна група "Інтеграл" пічне паливо в кількості 20150 л, загальною вартістю 134126,60 грн., в тому числі ПДВ 22354,43 грн.

Факт поставки товару підтверджується рахунком-фактурою від 20.08.2012 р. № і-00000023, видатковою накладною від 27.08.2012 р. № і-00000013, податковою накладною від 27.08.2012 р. № 240, товарно-транспортною накладною від 27.08.2012 р. АКК №27/8, актом здачі-прийняття робіт від 27.08.2012 р. №ОУ-0000212.

Розрахунки між сторонами проведені у безготівковому порядку, що підтверджується випискою з банківського рахунку позивача.

Товар (пічне паливо), отриманий у ТОВ "Комерційна група "Інтеграл", використано позивачем у господарській діяльності - продано ДСП "Агро-Форум-2".

Так, 03.02.2011 р. між ФОП ОСОБА_1 та ДСП "Агро-Форум-2" було укладеного договір №3/2. Відповідно до п.1.1 Договору постачальник (ФОП ОСОБА_1) відвантажує покупцю (ДСП "Агро-Форум-2") нафтопродукти в його/свій автотранспорт чи ж/д транспортом за домовленістю сторін. Пунктом 1.2 Договору передбачено, що вид товару, його ціна, кількість, спосіб відвантаження та сума угоди зазначаються в рахунку, який дійсний в продовж 3 банківських днів та є невід'ємною частиною Договору.

Факт виконання договору підтверджується податковою накладною від 01.08.2012 р. №004, від 27.08.2012 р. № 006, товарно-транспортною накладною від 27.08.2012 р. АКК №27/8.

Розрахунки між сторонами проведені у безготівковому порядку, що підтверджується випискою з банківського рахунку позивача.

Аналіз наданих позивачем податкових та видаткових накладних, товарно-транспортної накладної, інших первинних та платіжних документів свідчить про дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту по операціях з ТОВ "Комерційна група "Інтеграл", які були предметом перевірки.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за №168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 р. N 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV ) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пп.2.4 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.п.2.15 та п.п.2.16 п.2 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Із досліджених у судовому засіданні первинних документів, оформлених за результатами господарської діяльності позивача із ТОВ "Комерційна група "Інтеграл" вбачається, що зазначені первинні документи повністю відповідають ознакам первинних документів, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік, тобто господарські та бухгалтерські документи, отримані позивачем від ТОВ "Комерційна група "Інтеграл" є дійсними.

Відповідно до положень ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

ДПІ у м.Херсоні не надала суду належних доказів того, що на момент проведення операцій з позивачем ТОВ "Комерційна група "Інтеграл" вчиняло порушення в сфері оподаткування, документував безтоварні операції з метою формування фіктивного податкового кредиту для інших суб'єктів господарювання, та укладало нікчемні правочини, які завідомо порушують публічний порядок та суперечать інтересам держави і суспільства.

Надані суду докази не дають підстав для висновку, що вчинені позивачем господарські операції з ТОВ "Комерційна група "Інтеграл" є сумнівними, не відповідають дійсному економічному змісту, і вчинені з метою одержання доходу саме за рахунок податкової вигоди за відсутності наміру здійснювати реальну підприємницьку діяльність.

На думку суду, при здійсненні господарської операції з боку позивача обов'язковому контролю підлягають наявність у постачальника дозвільної документації на складання податкової накладної, відповідність реквізитів податкової накладної фактичним даним на момент вчинення правочину та фактична наявність товару, отримання (надання) якого документується сторонами господарської операції.

Суд зазначає, що свідоцтво платника ПДВ ТОВ "Комерційна група "Інтеграл" анульовано за ініціативою податкового органу 09.11.2012 р., тобто після здійснення господарських операцій з ФОП ОСОБА_1, а тому у період з 20.08.2012 р. по 27.08.2012 р. товариство мало право виписувати податкові накладні.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України від 15.05.2003 р. № 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідачем не надано до суду доказів про наявність на час здійснення господарських операцій з позивачем записів у ЄДРПОУ про відсутність ТОВ "Комерційна група "Інтеграл" за юридичною адресою, скасування державної реєстрації чи припинення юридичної особи, визнання ТОВ "Комерційна група "Інтеграл" банкрутом.

Оскільки у позивача наявні належним чином оформлені податкові накладні, ним сплачено постачальнику у повному обсязі податок на додану вартість у складі вартості поставлених товарів, належним чином оформлені та здані до податкового органу податкові декларації, тобто, позивачем виконані всі вимоги податкового законодавства щодо формування податкового кредиту та витрат, то, відповідно, він має право на включення до податкового кредиту сплачених сум ПДВ, а до витрат вартість придбання товарно-матеріальних цінностей.

Зі змісту акту перевірки ФОП ОСОБА_1 слідує, що фактично ДПІ у м.Херсоні ставить в провину позивачу порушення, які допущено контрагентом-постачальником ТОВ "Комерційна група "Інтеграл", тобто недекларування ним податкових зобов'язань по господарських операціях з позивачем.

Між тим, за приписами пп.16.1.2-16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Таким чином, ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Такої позиції дотримується і Верховний Суд України. У своєму рішенні від 31.01.2011 р. у справі № 21-47а10 Верховний Суд України зазначив: "якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту".

Крім того, рішення Верховного Суду України узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС АД проти Болгарії" Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником своїх зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Аналогічна позиція викладена і у рішенні Європейського Суду з прав людини "Інтерсплав" проти України (заява № 803/02).

Відповідно до ст.244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.

Згідно ст.8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" рішення Європейського Суду з прав людини застосовується в Україні як джерело права.

Суд вважає, що з урахуванням закріпленої в ст.204 ЦК України презумпції правомірності правочину, а також враховуючи вимоги ст.71 КАС України, за якою обов'язок доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень покладається на такого суб'єкта, ДПІ у м.Херсоні повинне надати суду належні та достовірні докази своїх тверджень про те, що задекларовані позивачем операції з придбання товарів у вищевказаного контрагента в реальності не виконувались, а мало місце лише перерахування позивачем на його адресу коштів з метою завищення податкового кредиту без фактичного отримання від нього товарів. А оскільки такі дії мають злочинний характер, то доказом їх вчинення може бути лише відповідне рішення, винесене в порядку кримінально-процесуального судочинства. Однак у даній справі докази вчинення позивачем таких дій відсутні.

З наведеного слідує, що під час проведення господарської операції із суб'єктом господарювання, що має ознаки фіктивності, платник податків може бути необізнаним стосовно дійсного стану правосуб'єктності свого контрагента і реально отримати товари, роботи чи послуги від фізичних осіб, які діють від імені такого контрагента і мають наміри порушити податкове законодавство, або ж бути обізнаним щодо фіктивності такого контрагента, і використовувати його з метою незаконної конвертації грошових коштів, завищення своїх витрат та податкового кредиту.

При цьому в першому випадку дії платника податків є добросовісними, і такими, що не порушують приписи податкового законодавства, а в другому випадку його дії є незаконними, що вичиняються із прямим умислом на порушення норм податкового законодавства і тягнуть як податкову, так і кримінальну відповідальність.

ДПІ у м.Херсоні не посилається на факти вчинення представниками позивача таких злочинних дій, і не надає докази притягнення посадових осіб позивача та осіб, які причетні до діяльності вищевказаного контрагента, до кримінальної відповідальності за такі дії.

Стосовно тверджень відповідача про укладання позивачем в порушення ст.ст.203, 215, 216 ЦК України нікчемних правочинів, суд зазначає, що по-перше, угоди позивача із вказаним контрагентом за своєю суттю є оспорюваними, так як їх недійсність законом прямо не встановлена, і жодного судового рішення про визнання цих угоди недійсними немає, а по-друге, відсутні будь-які докази того, що сторони цих угод при їх укладанні та виконанні мали умисел на порушення публічного порядку, тобто посягали на суспільні, економічні та соціальні основи держави.

За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, а тому вони підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.8, 9, 12, 19, 71, 158-163, 167 КАС України, суд -

постановив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Херсоні Херсонської області Державної податкової служби від 12.03.2013 р. № 000701702.

Стягнути з Державного бюджету на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судовий збір у сумі 480 (чотириста вісімдесят) грн. 45 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 30 вересня 2013 р.

Суддя Бездрабко О.І.

кат. 8.2.8