Постанова № 33798493, 09.09.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

09 вересня 2013 року 14:58 № 826/9849/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шулежка В.П.,

при секретарі Пасічнюк С.В.,

за участю сторін:

представника позивача - Білоножко О.А.,

представника відповідача 1 - Сперкач С.В, Козуліна В.П.,

представника відповідача 2 - не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ТриМоб» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, Державної податкової інспекції у Печерському районі в м. Києві Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «ТриМоб» (далі-позивач) до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі-відповідач 1) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень форми «П» від 29.12.2012 р. №0015402203 та від 21.03.2013 р. № 0003312203.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача, відповідачем у порушення норм податкового законодавства України, прийняті протиправні податкові повідомлення-рішення, якими позивачу неправомірно зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, що призвело до порушення його прав та законних інтересів.

У судовому засіданні 19.08.2013 р. судом поставлене на обговорення питання заміни неналежного відповідача - ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на належного - ДПІ у Печерському районі в м. Києві ДПС.

Представник відповідача проти заміни неналежного відповідача на належного не заперечував.

Представник позивача проти заміни неналежного відповідача на належного заперечив, вважаючи Державну податкову інспекцію у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві належним відповідачем, оскільки вона є правонаступником ДПІ у Печерському районі в м. Києві ДПС.

Відповідно до ст.52 Кодексу адміністративного судочинства України, суд першої інстанції, встановивши, що з адміністративним позовом звернулася не та особа, якій належить право вимоги, або не до тієї особи, яка повинна відповідати за адміністративним позовом, може за згодою позивача допустити заміну первинного позивача або відповідача належним позивачем або відповідачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача.

Враховуючи зазначене, суд ухвалив залучити ДПІ у Печерському районі в м. Києві ДПС для участі у справі в якості другого відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю та просив позов задовольнити.

Представник відповідача 2 проти позову заперечував, вважаючи оскаржувані рішення законними та обґрунтованими, винесеними на підставі та на виконання норм податкового законодавства за результатами перевірки позивача, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їхніх представників, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, судом встановлено наступне.

На підставі направлень від 09.11.2012 р. №№ 1925/22-3, 1924/22-3, № 432/17-05, №1926/22-10, №1938/22-6, згідно пп.75.1.2. п.75.1. ст.75, ст.77 Податкового кодексу України, відповідно до плану-графіка, відповідачем проведена документальна планова виїзна перевірка позивача код за ЄДРПОУ 37815221 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 06.09.2011 р. по 30.09.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 06.09.2011 р. по 30.09.2012 р.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 13.12.2012 р. № 1173/22-3/37815221, яким зафіксовані виявлені під час перевірки порушення позивачем норм податкового законодавства України, а саме:

пп.14.1.228 п.14.1. ст.14, п.138.6., п.138.8., п.138.4. ст.138, пп.145.1.2., пп.145.1.3., пп.145.1.4., пп.145.1.9. п.145.1. ст.145, п.146.2. ст.146 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток всього у сумі 76 503 166,00 грн., в тому числі по періодам: за 1 квартал 2012 року у сумі 11 959 597,00 грн., за півріччя 2012 року у сумі 42 568 727,00 грн., за 3 квартал 2012 року у сумі 76 503 166,00 грн.;

ст.51, п.70.16. ст.70, пп.176.2.«б», п.176.2. ст.176 Податкового кодексу України;

п.1 ст.9 Декрету КМУ № 15-93 від 19.02.93 р. «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», а саме: валютні кошти в сумі 8 750,00 анлг. фунт. стерл., перераховані нерезиденту, як членські внески, в розділі ІІ «Фінансові вкладення» станом на 01.10.2012 р. не задекларовані.

У зв'язку з виявленими порушеннями, зафіксованими в акті перевірки від 13.12.2012р. № 1173/22-3/37815221, відповідачем прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення форми «П» від 29.12.2012 р. № 0015402203, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 76 503 166,00грн. за 3 квартали 2012 року.

Зазначене податкове повідомлення-рішення, за правилами ст.56 Податкового кодексу України, оскаржувалось позивачем в адміністративному порядку до ДПС у м. Києві та Міндоходів і зборів України.

На підставі направлень від 27.02.2013 р. № 511/22-3та № 512/22-3, згідно із пп.78.1.5. п.78.1. ст.78, пп.75.1.2., п.75.1. ст.75 Податкового кодексу України, відповідно до наказу від 27.02.2013 р. № 6288, у зв'язку з отриманням листа ДПС у м. Києві № 3065/7/12-1-03 від 22.02.2013 р. про розгляд скарги позивача на податкове повідомлення-рішення відповідача від 29.12.2012 р. № 0015402203, відповідачем проведена позапланова документальна виїзна перевірка позивача з питань дотримання податкового законодавства при правомірності формування витрат (собівартості), пов'язаних з реалізацією товарів, робіт, послуг за період з 06.09.2011 р. по 30.09.2012 р.

За результатами позапланової перевірки відповідачем складено акт від 06.03.2013 р. № 197/22-3/37815221, яким зафіксовані виявлені під час перевірки порушення позивачем норм податкового законодавства України, а саме: пп.145.1.2., пп.145.1.3., пп.145.1.4., пп.145.1.9. п.145.1. ст.145, п.146.2. ст.146 Податкового кодексу України, чим завищено суму рядка 05.1 Декларацій «собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» в частині нарахування амортизаційних відрахувань на загальну суму 1559 918,00 грн., в тому числі по періодам: за І квартал 2012 року на суму 519 973,00 грн., за півріччя 2012 року на суму 1 039 945,00 грн., за 3 квартали 2012 на суму 1 559 918,00 грн.

На підставі результатів позапланової перевірки, рішенням ДПС у м. Києві від 12.03.2013 р. № 2355/10/12-1-03 про результати розгляду первинної скарги податкове повідомлення-рішення відповідача форми «П» від 29.12.2012 р. №0015402203, скасоване в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 74 943 248,00 грн., в іншій частині зазначене рішення залишене без змін.

У зв'язку з виявленими порушеннями, на підставі акта перевірки від 06.03.2013 р. №197/22-3/37815221 та рішення про розгляд скарги ДПС у м. Києві № 3989/7/12-1-03 від 12.03.2013 р., відповідачем прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення форми «П» від 21.03.2013 р. № 0003312203, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1 559 918,00 грн. за 3 квартали 2012 року.

Рішенням Міндоходів і зборів України від 20.05.2013 р. № 2915/6/99-99-10-01-15 про результати розгляду повторної скарги податкове повідомлення-рішення відповідача форми «П» від 29.12.2012 р. №0015402203, з урахуванням рішення, прийнятого за розглядом первинної скарги (податкове повідомлення - рішення від 21.03.2013 р. № 0003312203), залишене без змін, а скарга - без задоволення, що стало підставою для звернення позивача до суду з відповідним адміністративним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі - Кодекс), він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п.56.1., п.56.2. ст.56 Кодексу, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Вимоги до оформлення скарги, порядок подання та розгляду скарг встановлюється центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику.

Порядок подання та розгляду органами державної податкової служби скарг платників податків при оскарженні в адміністративному порядку податкових повідомлень-рішень про визначення сум грошових зобов'язань платника податків або будь-яких інших рішень органів державної податкової служби визначає Положення про Порядок про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби, затверджене Наказом Міністерства фінансів України від 19.11.2012 р. № 1203.

Згідно пп.«б» п.14 зазначеного Положення, орган державної податкової служби при розгляді скарги платника податків перевіряє правомірність нарахування, здійсненого органом державної податкової служби, у випадках, визначених Податковим кодексом України, або прийняття будь-якого рішення органу державної податкової служби, що оскаржується, і приймає, зокрема, рішення, яким скасовує у певній частині податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов'язання платника податків або будь-яке інше рішення органу державної податкової служби, яке оскаржується, і не задовольняє скарги платника податків у певній частині.

Відповідно до п.1.2. Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 28.11.2012 р. № 1236, органи державної податкової служби складають та направляють (вручають) платникам податків податкові повідомлення-рішення про нарахування (зменшення) грошового зобов'язання, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість.

Згідно пп.5.2.1. п.5.1. зазначеного Порядку, податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним, якщо, крім іншого, орган державної податкової служби зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення.

В такому випадку, як визначено п.5.3. Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення, яке містить зменшену суму грошового зобов'язання.

Таким чином, враховуючи викладене, а також отримання позивачем податкового повідомлення-рішення форми «П» від 21.03.2013 р. № 0003312203, яке містить зменшену суму грошового зобов'язання, суд дійшов висновку про безпідставність його позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми «П» від 21.03.2013 р. № 0003312203, яке фактично відкликане відповідачем, не має юридичної сили, жодним чином не порушує прав позивача та не створює для нього будь-яких негативних наслідків чи обов'язків.

Позовні вимоги позивача щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми від 21.03.2013 р. № 0003312203 також не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та зафіксовано в акті позапланової перевірки позивача від 06.03.2013 р. №197/22-3/37815221, відповідачем проведено перевірку відображеного показника за період з 01.01.2012 р. по 30.09.2012 р. у загальній сумі 315 585 421,00 грн. на підставі таких документів: акти виконаних робіт (наданих послуг), накладні, вилисіли банку, договори, оборотно-сальдові відомості по рах.631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», встановлено завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 05.1 Декларацій «собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» на загальну суму 1 559 918,00 грн., в тому числі по періодам: за І квартал 2012 року на суму 519 973,00 грн., за півріччя 2012 року на суму 1 039 945,00 грн., за 3 квартали 2012 року на суму 1 559 918,00 грн.

Позивач надає послуги рухомого (мобільного) зв'язку. В основі роботи мобільного зв'язку лежить принцип стільника: територія поділена на зони, радіусом до 1 км., кожна з яких обслуговується окремою базовою станцією.

Рухомі станції відрізняються одна від одної як функціями, основними і додатковими, так і електричними параметрами, тобто, перш за все максимальною потужністю рівня передачі, що впливає на розміри станції.

Основні функції, що виконуються рухомою станцією: обробка прийнятих і переданих сигналів; допоміжні функції, що пов'язані з трансмісією - стрибки частот, регулювання потужності, вимірювання якості прийнятого сигналу (вимірювання ймовірності помилок) від власної «базової» станції вимірювання потужності прийнятих сигналів від «власної» і сусідніх базових станцій; функції інтерфейсу з користувачем - дозволяють користувачу зв'язатися з системою, використовуючи рухому станцію; функції, що пов'язані з передачею даних, тобто адаптивні функції.

У ході проведення перевірки відповідачем встановлено віднесення позивачем Базових станцій мобільного зв'язку до 4 групи з встановленим строком їх корисного використання 96 місяців (8 років).

Станом на 01.01.2012 р. за даними податкового обліку балансова вартість основних засобів 4-ї групи, а саме, Базових станцій мобільного зв'язку, становить 427 863 259,00 грн.

Для нарахування амортизації позивачем обрано прямолінійний метод, за яким річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується на строк корисного використання об'єкта основних засобів.

Амортизаційні відрахування/місяць = 427 863 259/12/96 = 371 409,07 грн.

Таким чином, підприємством віднесено до складу собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) амортизаційні відрахування по базових станціях мобільного зв'язку за період з 01.01.2012 р. по 30.09.2012 р. на загальну суму 3 342 682,00 грн., у т.ч. за І квартал 2012 року на суму 1 114 227,00 грн., за півріччя 2012 року на суму 2 228 454,00 грн., за 3 квартали 2012 року на суму 3 342 682,00 грн.

В той же час, на думку відповідача, базові станції мобільного зв'язку на загальну суму первісної вартості 427 863 259, 00 грн. мають бути винесені до 3 групи основних засобів як передавальні пристрої з встановленим загальним строком експлуатації 180 місяців.

При цьому, амортизаційні відрахування/місяць = 427 863 259/12/180 =198 084,84 грн.

Таким чином, підприємством має бути віднесено до складу собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) за період з 01.01.2012 р. по 30.09.2012 р. амортизаційні відрахування на загальну суму 1 782 764,00 грн., у т.ч. за І квартал 2012 на суму 594 255,00 грн., за півріччя 2012 року на суму 1 188 509,00 грн., за 3 квартали 2012 на суму 1 782 764,00 грн.

Отже, відповідач дійшов висновку, що позивачем на порушення пп.145.1.2, пп.145.1.3, пп.145.1.4, пп.145.1.9 п.145.1 ст. 145, п.146.2 ст.146 Податкового кодексу України, завищено суми рядку 05.1 Декларацій «собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» в частині нарахування амортизаційних відрахувань, шляхом неправомірного віднесення до складу 4 групи основних засобів базових станцій мобільного зв'язку на загальну суму 1 559 918,00 грн.

Віднесення основних засобів до груп, методи нарахування амортизації та визначення вартості об'єктів амортизації регулюються ст.ст.145-146 Кодексу.

Відповідно до пп.145.1.2. п.145.1. ст.145 Кодексу, нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, який встановлюється наказом по підприємству при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс), але не менше ніж визначено в пункті 145.1 і призупиняється на період його виводу з експлуатації (для реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання, консервації та інших причин) на підставі документів, які свідчать про виведення таких основних засобів з експлуатації).

При визначенні строку корисного використання (експлуатації) слід ураховувати: очікуване використання об'єкта підприємством з урахуванням його потужності або продуктивності; фізичний та моральний знос, що передбачається; правові або інші обмеження щодо строків використання об'єкта та інші фактори (пп.145.1.3. п.145.1. ст.145 Кодексу).

Строк корисного використання (експлуатації) об'єкта основних засобів переглядається в разі зміни очікуваних економічних вигод від його використання, але він не може бути меншим, ніж визначено в пункті 145.1 цієї статті (пп.145.1.4. п.145.1. ст.145 Кодексу).

Згідно пп.145.1.9. п.145.1.9. ст.145 Кодексу, нарахування амортизації в цілях оподаткування здійснюється підприємством за методом, визначеним наказом про облікову політику з метою складання фінансової звітності, та може переглядатися в разі зміни очікуваного способу отримання економічних вигод від його використання.

Відповідно до п.146.2. ст.146 Кодексу, амортизація об'єкта основних засобів нараховується протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, установленого платником податку, але не менше мінімально допустимого строку, встановленого пунктом 145.1 статті 145 цього Кодексу, помісячно, починаючи з місяця, що наступає за місяцем введення об'єкта основних засобів в експлуатацію і зупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання, консервації та інших видів поліпшення та консервації.

Амортизаційні відрахування розрахункового кварталу за кожним об'єктом основних засобів визначаються як сума амортизаційних відрахувань за три місяці розрахункового засобів визначаються як сума амортизаційних відрахувань за три місяці розрахункового кварталу, обчислених із застосуванням обраного платником податку методу нарахування амортизації відповідно до кожної групи основних засобів (п.146.3 ст.146 Кодексу).

Згідно п.145.1. ст.145 Кодексу до групи 3 основних засобів належать: будівлі,споруди та передавальні пристрої; до групи 4 належать: машини та обладнання, з них: електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, пов'язані з ними засоби зчитування або друку інформації, пов'язані з ними комп'ютерні програми (крім програм, витрати на придбання яких визнаються роялті, та/або програм, які визнаються нематеріальним активом), інші інформаційні системи, комутатори, маршрутизатори, модулі, модеми, джерела безперебійного живлення та засоби їх підключення до телекомунікаційних мереж, телефони (в тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує 2500 гривень.

При цьому, згідно пп.14.1.143. п.14.1. ст.14 Кодексу, передавальні пристрої - земельні поліпшення, створені для виконання спеціальних функцій з передачі енергії, речовини, сигналу, інформації тощо будь-якого походження та виду на відстань (лінії електропередачі, трубопроводи, водопроводи, теплові та газові мережі, лінії зв'язку тощо).

Статтею 1 Закону України «Про телекомунікації» визначено наступні поняття: передавання даних - передавання інформації у вигляді даних з використанням телекомунікаційних мереж; телекомунікаційна мережа - комплекс технічних засобів телекомунікацій та споруд, призначених для маршрутизації, комутації, передавання та/або приймання знаків, сигналів, письмового тексту, зображень та звуків або повідомлень будь-якого роду по радіо, проводових, оптичних чи інших електромагнітних системах між кінцевим обладнанням; технічні засоби телекомунікацій - обладнання, станційні та лінійні споруди, призначені для утворення телекомунікаційних мереж; споруди електрозв'язку - будівлі, вежі, антени, що використовуються для організації електрозв'язку.

Згідно п.2 Національного стандарту № 2 «Оцінка нерухомого майна», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2004 р. № 1442, передавальні пристрої - земельні поліпшення, створені для виконання спеціальних функцій з передачі енергії, речовини, сигналу, інформації тощо будь-якого походження та виду на відстань (лінії електропередачі, трубопроводи, водопроводи, теплові та газові мережі, лінії зв'язку тощо).

За результатом системного аналізу викладених законодавчих норм та матеріалів справи, суд погоджується з доводами відповідача про те, що Базові станції мобільного зв'язку є одним з елементів передавання даних яке в свою чергу відбувається з використанням телекомунікаційних мереж. При цьому, утворення телекомунікаційних мереж не можливе без призначених для цього телекомунікаційних споруд та антен, які є передавальними пристроями, отже відносяться до групи 3 основних засобів.

Таким чином, суд дійшов висновку про правомірність прийнятого відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення форми «П» від 21.03.2013 р. № 0003312203, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1 559 918,00 грн. за 3 квартали 2012 року.

Згідно з ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Аналіз викладених законодавчих норм та обставин справи свідчить про те, що відповідач, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та Законами України.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1, 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, повністю виконаний покладений на нього обов'язок щодо доказування з урахуванням вимог встановлених ч.2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін, вважає заявлені позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 94, 158-163, Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «ТриМоб» відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Повний текст постанови складено та підписано 13.09.2013 р.

Суддя В.П. Шулежко