Ухвала суду № 33797586, 18.06.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" червня 2013 р.

справа № 1170/2а-3407/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Дадим Ю.М.

суддів: Богданенка І.Ю. Уханенка С.А.

при секретарі судового засідання: Горшкова В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2012 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Промснаб" до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2012 року адміністративний позов Приватного підприємства "Промснаб" до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової службиNT class="fs79"> ONT>про скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено повністю: скасовано податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції від 19 вересня 2012р. №0000660224, яким Приватному підприємству "Промснаб" збільшено грошове зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 30 020,00 грн., в т.ч. за основним платежем 20 013 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 10 007 грн.

Не погодившись з постановою суду, Кіровоградська об'єднана державна податкова інспекція Кіровоградської області Державної податкової служби подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову суду першої інстанції та винести нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі.

Сторони в судове засідання не з’явились, були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, тому у відповідності до положення ст. 41 КАС України фіксування судового процесу не здійснюється.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах оскарження та доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до акта Кіровоградської ОДПІ №127/22-4/32325126 від 04.09.2012р. про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ПП "Промснаб" з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПП "АВП-Буд" за липень, листопад 2011р., встановлено порушення п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого підприємством занижено ПДВ всього в розмірі 20013 грн. в т.ч. за липень 2011 року на суму 15833 грн., за листопад 2011 року на суму 4180 грн.(а.с.7-23).

На підставі даного акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.09.2012р. №0000660224, яким ПП "Промснаб" збільшено грошове зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 30 020,00 грн., в т.ч. за основним платежем 20013 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 10007 грн. (а.с.24)

Так, у відповідності до пункту 198.1 статті 198 ПК України, визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно до пп.198.2. ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається:дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно пп. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пп. 198.6. статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Судом першої інстанції встановлено, що 01.07.2011р. між позивачем (замовник) та ПП "АВП-Буд" (виконавець) укладено договір №01075 про вантажно-розвантажувальні роботи та договір №01074 на передпродажну підготовку товару (а.с.25,26).

Строк дії договору №01075 від 01.07.2011р. до 31.12.2012р. в частині виконання робіт, а в частині взаєморозрахунків діє до повних розрахунків за виконані роботи.

29.07.2011р. ПП "АВП-Буд" (виконавець) виконало вантажно-розвантажувальні роботи та надало послуги фасування по договорах від 01.07.2011р. №01075 та №01074, про що складено акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) з позивачем (а.с.32,33) та виписано позивачеві ПП "АВП-Буд" податкові накладні : №11 від 29.07.11р. на загальну суму з ПДВ суму 75 000,00 грн., ПДВ - 12500,00 грн.; №10 від 29.07.11р. на загальну суму з ПДВ 20000,00 грн., ПДВ - 333,33 грн. (а.с.30,31).

На протязі липня 2011 р. позивач придбавав хімічну продукцію у різних підприємств: сірчану кислоту у ВАТ "Сумихімпром", ЗАТ "Кримський Титан", ТОВ "Торгсервіс", аміак водний - у ПАТ "Дніпроазот", азотну кислоту - у ВАТ "Азот". Вказані господарські операції підтверджуються копіями договорів, копіями видаткових накладних, ТТН, копіями накладних-вимог на відпустку матеріалів, копіями паспортів на товар, копіями рахунків-фактур, копіями перепуском та копіями податкових накладних, копіями банківських виписок по особовому рахунку (115,116-117,118-119,120-122,123,124-142,143-163,93-106).

Виходячи з вищевикладених обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що правочини укладені між позивачем та його контрагентами мали реальний і економічний зміст, оскільки мали прибуток для позивача.

Як вбачається з матеріалів перевірки, фактичною підставою для визначення позивачеві грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість за перевірений період стали висновки відповідача про вчинення позивачем з ПП "АВП-Буд" правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, оскільки вказані правочини, на думку відповідача, є нікчемними.

Колегія суддів не може погодитися з даним твердженням відповідача, виходячи з наступного.

Згідно ч.1 ст.234 Цивільного кодексу України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Такий правочин визнається судом недійсним.

У відповідності до ст.228 Цивільного кодексу України, в редакції чинній на момент проведення перевірки, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Виходячи з вищевикладених норм законодавства, колегія суддів вважає, що висновок податкового органу про нікчемність правочинів, які на його думку, вчинені з метою, що суперечить інтересам держави та порушують публічний порядок не може бути беззаперечним доказом такої нікчемності, а повинен доводитись в судовому порядку шляхом подання відповідного позову на виконання законодавчо визначених повноважень.

Судом першої інстанції було правильно врахововано те, що відповідачем обставини реального здійснення позивачем господарської діяльності не досліджувались та в ході розгляду справи не спростовані. Також, відповідачем не надано жодних доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми по яких позивачем включені до складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість.

Отже, на підставі аналізу встановлених обставин справи і правовідносин, що їм відповідають, колегія суддів повністю погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що дії відповідача не ґрунтуються на законодавстві, а отже є протиправними, у зв’язку з чим, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції викладене достатньо повно, обґрунтовано та мотивовано з посиланням на конкретні пункти законів України, які регулюють спірні правовідносини, що свідчить про відсутність підстав для його скасування.

З огляду на встановлені судом першої інстанції фактичні обставини справи та обрану правову позицію, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ч.1 ст.198, ст.200, ст. 205, ст.206, ч.2 ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2012 року - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її постановлення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: Ю.М. Дадим

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: С.А. Уханенко