Постанова № 33797530, 02.09.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

02 вересня 2013 року 10:10 № 826/10396/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шулежка В.П.,

при секретарі Пасічнюк С.В.,

за участю сторін:

представників позивача - Кушнір Р.Ю, Висовень М.А.,

представника відповідача - Ярошинський І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Енерговентиляція» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Енерговентиляція» (далі-позивач) до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби (далі-відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 08.02.2013 р. № 0000512260 та № 0000522260.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача, відповідачем у порушення норм податкового законодавства України, прийняті протиправні податкові повідомлення-рішення, якими позивачу неправомірно збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах та податку на прибуток приватних підприємств і застосовані штрафні (фінансові) санкції, а також зменшено від'ємне значення з податку на додану вартість, що призвело до порушення його прав та законних інтересів.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю та просив позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував, вважаючи оскаржувані рішення законними та обґрунтованими, винесеними на підставі та на виконання норм податкового законодавства за результатами перевірки позивача, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їхніх представників, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем, на підставі направлень від 07.12.2012 р. №2476, від 07.12.2012 р. № 2475, від 07.12.2012 р. №2478, від 07.12.2012 р. № 851/22-50, від 30.05.2012 р. №794/22-80, від 30.05.2012 р. №802/17-50, згідно із п.77.1. ст.77 Податкового кодексу України, проведена документальна планова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 р. по 30.09.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 р. по 30.09.2012 р.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 23.01.2013 р. № 226/22-621-19136446, яким зафіксовані виявлені під час перевірки порушення позивачем норм податкового законодавства України, а саме: пп.7.4.5. п.7.4, пп.7.7.1. п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.198.1., п.198.3, п.198.6. ст.198, п.201.4., п.201.6. ст.201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту на суму 339 242,00 грн., в т. ч.: грудень 2009 року - 2583,00 грн., жовтень 2010 року - 131901,00 грн., липень 2011 року - 37564,00 грн., серпень 2011 року - 66885,00грн., вересень 2011 року - 75101,00 грн., жовтень 2011 року - 25208,00 грн.; пп.5.2.1., пп.5.3.9. п.5.3. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та ст.134, п.138.2. ст.138, п.139.1. ст.139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 363593,00 грн., а саме: 4 кв. 2010 року - 128125,00грн., 2-3 кв. 2011 року - 206479,00 грн., 4 кв. 2011року - 235468,00 грн.

Зазначені порушення обґрунтовані наявністю порушень податкового законодавства з боку підприємств-постачальників позивача ПП «Еліт - Стиль, ТОВ ТД «Укрспецзовнішторг», викладених в актах перевірок зазначених контрагентів позивача, що надійшли до відповідача під час перевірки позивача.

Так, актом ДПІ у м. Хмельницьку від 03.03.2011 р. № 1508/23-4/31100290 про результати документальної позапланової виїзної перевірки Приватного підприємства «Еліт-Стиль» з питань достовірності нарахування різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту по ПДВ за серпень 2010 року - листопад 2010 року зафіксовано, що у підприємства відсутні основні засоби (офісні, виробничі, складські приміщення, земельні ділянки, транспортні засоби, обладнання, інструменти і т.д.) та обладнання для самостійного виконання ремонтних робіт, ремонтно-будівельних робіт, будівельних робіт, будівельно-монтажних робіт, монтажних послуг, послуг по електромонтажу, проектно-пошукових робіт, проектно-монтажних робіт, послуг по фарбуванню, відновлювальних послуг, демонтажних послуг, земельних робіт, послуг по нанесенню написів, послуг по електрозахисту, послуг капітального ремонту, реконструкційних робіт, реставраційних робіт, послуг по благоустрою, інших видів будівельних робіт.

Податковим органом зроблено висновок, що фінансово-господарська діяльність ПП «Еліт-Стиль» здійснюється поза межами правового поля, що, у свою чергу, свідчить про ненабуття ним належним чином цивільної право-дієздатності, а фінансово-господарські взаємовідносини між ПП «Еліт-Стиль» та його контрагентами є фіктивними правочинами та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

Актом ДПІ у Печерському районі м. Києва від 17.12.2012 р. № 5475/22-3/30676525 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ ТД «Укрспецзовнішторг» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за липень 2011 року зафіксовано, що до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу; підприємство здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб; в ході перевірки не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від підприємств-постачальників у періоді з 01.07.2011 р. по 31.07.2011 р., що свідчить про те, що правочини між ТОВ ТД «Укрспецзовнішторг» та підприємствами-постачальниками здійснені без мети настання реальних наслідків.

Також, актом ДПІ у Печерському районі м. Києва від 17.05.2012 р. №1335/22-3/30676525 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ ТД «Укрспецзовнішторг» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.08.2011 р. по 31.10.2011 р. зафіксовано, що підприємство здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

У зв'язку з чим, на думку податкового органу, позивач не має право на формування валових витрат та податкового кредиту по зазначеним контрагентам.

Не погоджуючись з такими висновками акту перевірки, позивачем, у порядку п.86.7. ст.86 Податкового кодексу України, подавалися відповідачу заперечення до акту перевірки, за результатами розгляду яких, висновки акту перевірки залишені без змін, a заперечення - без задоволення.

У зв'язку з виявленими порушеннями, зафіксованими в акті перевірки від 23.01.2013р. № 226/22-621-19136446, відповідачем прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення форми «Р»: від 08.02.2013 р. № 0000512260, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах (послугах) в розмірі 339 242,00 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 169 621,00 грн.; від 08.02.2013 р. № 0000522260, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 363 593,00 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 64 063,00 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення, за правилами ст.56 Податкового кодексу України, оскаржувались позивачем в адміністративному порядку до ДПС у м. Києві та ДПС України.

Рішенням про результати розгляду первинної скарги ДПС у м. Києві від 19.04.2013 р. 3639/10/12-1-03, скарга позивача задоволена частково, а саме: скасоване податкове повідомлення-рішення відповідача від 08.02.2013 р. №0000512260 в частині донарахування податкових зобов'язань з ПДВ на суму 2 583,00 грн. та в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 34 267,00грн., а в іншій частині залишене без змін; скасоване податкове повідомлення-рішення відповідача від 08.02.2013 р. №0000522260 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 32 031,00 грн., а в іншій частині залишене без змін.

Рішенням про результати розгляду скарги Міністерства доходів і зборів України від 20.06.2013 р. № 5244/6/99-99-10-01-15, оскаржувані податкові повідомлення-рішення, з урахуванням рішення про результати розгляду первинної скарги ДПС у м. Києві, залишені без змін, а скарга - без задоволення, що стало підставою для звернення позивача до суду з відповідним адміністративним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про помилковість висновків відповідача та обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, взаємовідносини позивача з ПП «Еліт - Стиль» ґрунтувалися на договорі субпідряду від 27.09.2010 р. № 27/09/2010, за яким позивач як генпідрядник доручав, а контрагент як субпідрядник зобов'язувався виконати комплекс робіт по влаштуванню систем вентиляції та кондиціювання повітря на об'єкті - Торговельний центр «Караван» у м. Харків, блок № 3, магазин «Спортмастер». Вартість робіт по даному договору, згідно договірної ціни та довідки про вартість виконаних будівельних робіт № 1 за жовтень 2010 року, становить 615 000,00 грн. в т.ч. ПДВ - 102 500,00 грн.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору, включення позивачем витрат на оплату відповідних робіт до складу валових витрат підприємства, а також сплати позивачем податку на додану вартість у складі ціни за виконані роботи, контрагентом виписані позивачу наступні первинні документи: акт приймання виконаних робіт форми КБ-2в за жовтень 2010 року на загальну суму 615 000,00 грн. в т.ч. ПДВ - 102 500,00 грн.; податкова накладна від 29.10.2010 р. № 2902 на загальну суму 615 000,00 грн. в т.ч. ПДВ - 102 500,00 грн.

Взаємовідносини позивача з ТОВ ТД «Укрспецзовнішторг» ґрунтувалися на наступних договорах:

- субпідряду від 20.07.2011 р. № 08/11, за яким позивач як генпідрядник доручав, а контрагент як субпідрядник зобов'язувався виконати комплекс робіт по влаштуванню систем вентиляції та кондиціювання повітря на об'єкті - Торговельний центр будівельних матеріалів на вул. Лавківській , 1 д в м. Мукачеві. В перелік робіт входить: постачання на об'єкт необхідного обладнання та матеріалів; монтажні роботи систем вентиляції та кондиціонування повітря. Вартість робіт по даному договору, згідно договірної ціни та довідки про вартість виконаних будівельних робіт № 4 за серпень 2011 року, становить 200950,80 грн. в т.ч. ПДВ - 33491,80грн.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору, включення позивачем витрат на оплату відповідних робіт до складу валових витрат підприємства, а також сплати позивачем податку на додану вартість у складі ціни за виконані роботи, контрагентом виписані позивачу наступні первинні документи: акт приймання виконаних робіт форми КБ-2в за серпень 2011 року на загальну суму 200950,80 грн. в т.ч. ПДВ - 33491,80 грн.; податкова накладна від 29.08.2011 р. № 63 на загальну суму 200950,80 грн. в т.ч. ПДВ - 33491,80 грн.

- субпідряду від 20.07.2011 р. № 09/11, за яким позивач як генпідрядник доручав, а контрагент як субпідрядник зобов'язувався виконати комплекс робіт по влаштуванню систем вентиляції та кондиціювання повітря на об'єкті - Торгівельний центр будівельних матеріалів по вул. Хмельницьке шосе, 11 в м. Кам'янці-Подільському. Вартість робіт по даному договору, згідно договірної ціни та довідки про вартість виконаних будівельних робіт № 5 за серпень 2011 року, становить 200359,20 грн. в т.ч. ПДВ - 33393,20 грн.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору, включення позивачем витрат на оплату відповідних робіт до складу валових витрат підприємства, а також сплати позивачем податку на додану вартість у складі ціни за виконані роботи, контрагентом виписані позивачу наступні первинні документи: акт приймання виконаних робіт форми КБ-2в за серпень 2011 року на загальну суму 200359,20 грн. в т.ч. ПДВ - 33393,20 грн.; податкова накладна від 29.08.2011 р. № 64 на загальну суму 200359,20 грн. в т.ч. ПДВ - 33393,20 грн.

- субпідряду від 02.09.2011 р. № 11/11, за яким позивач як генпідрядник доручав, а контрагент як субпідрядник зобов'язувався виконати комплекс робіт по влаштуванню систем вентиляції та кондиціювання повітря на об'єкті - Торгівельний центр будівельних матеріалів на території Ульяновської сільської ради, Чернігівського району, Чернігівській області (в районі перехрестя вулиці Кільцевої та вулиці Бєлова). Вартість робіт по даному договору, згідно договірної ціни та довідки про вартість виконаних будівельних робіт № 4 за вересень 2011 року, становить 450608,21 грн. в т.ч. ПДВ - 75101,37 грн.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору, включення позивачем витрат на оплату відповідних робіт до складу валових витрат підприємства, а також сплати позивачем податку на додану вартість у складі ціни за виконані роботи, контрагентом виписані позивачу наступні первинні документи: акт приймання виконаних робіт форми КБ-2в за вересень 2011 року на загальну суму 450608,21 грн. в т.ч. ПДВ - 75101,37 грн.; податкова накладна від 30.09.2011 р. № 78 на загальну суму 450608,21 грн. в т.ч. ПДВ - 75101,37 грн.

Крім того, ТОВ ТД «Укрспецзовнішторг» на користь позивача, на підставі рахунків-фактур № У-011 від 12.07.2011 р., № У-015 від 20.10.2011 р., № У-016 від 28.10.2011 р., здійснювало поставки товарів - повітроводи, вентилятори радіальні димовитягування, діфузор, на підтвердження виконання яких, включення позивачем витрат на оплату товарів до складу валових витрат підприємства, а також сплати позивачем податку на додану вартість у складі ціни за придбані товари, контрагентом виписані позивачу наступні первинні документи: видаткові накладні від 12.07.2011 р. № У-00000007 на загальну суму 225384,00 грн., в т.ч. ПДВ - 37564,00 грн., від 20.10.2011 р. № У-00000017 на загальну суму 139136,76 грн., в т.ч. ПДВ - 23189,46 грн., від 28.10.2011 р. № У-00000018 на загальну суму 12112,80 грн., в т.ч. ПДВ - 2018,80 грн.; податкові накладні від 12.07.2011 р. № 32 на загальну суму 225384,00 грн., в т.ч. ПДВ - 37564,00 грн., від 20.10.2011 р. № 90 на загальну суму 139136,76 грн., в т.ч. ПДВ - 23189,46 грн., від 28.10.2011 р. № 95 на загальну суму 12112,80 грн., в т.ч. ПДВ - 2018,80 грн.

В оплату за виконані роботи позивач перерахував на рахунки контрагентів грошові кошти, що підтверджується платіжними дорученнями, які містяться в матеріалах справи.

Матеріали справи підтверджують, що виконані контрагентами роботи та поставлені товари, замовлялись позивачем на виконання взятих на себе договірних зобов'язань, укладеними з замовниками - ТОВ «Епіцентр К» та ТОВ «Крона-Компані».

Відповідно до ч.1 ст.202, ч.1-3,5,6 ст.203 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ч.1 ст.205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Доказів на підтвердження того, що ПП «Еліт - Стиль», ТОВ ТД «Укрспецзовнішторг», не мали можливості на виконання господарських зобов'язань по вищезазначеним договорам або доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, відповідачем суду не надані.

За результатом системного аналізу наданих позивачем копій договорів та доданих до них документів, по взаємовідносинам з контрагентами - ПП «Еліт - Стиль», ТОВ ТД «Укрспецзовнішторг», судом встановлено, що договори містять всі істотні умови, тобто є укладеними.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оскаржуваний правочин). До оскаржуваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 ЦК України).

Тобто, головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, які б факти в цьому акті не було відображено.

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставши можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Аналогічну позицію підтримує й Вищий адміністративний суд України, зокрема, у листі від 02.06.2011р. № 742/11/13-11 та численній судовій практиці.

Крім того, ухвалою Вищого адміністративного суду України К-1470/09 від 15.04.2009 також викладено правову позицію з вказаного питання, а саме те, що сам по собі факт допущення, на думку податкового органу, суб'єктом господарювання порушень певних встановлених законом правил господарської діяльності, здійснюваної на підставі певного договору, не є безумовною підставою для висновку про укладення такого договору з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Юридична відповідальність має здійснюватися на принципі законності, який полягає у тому, що така відповідальність настає за діяння, передбачені законом, та застосовується у спосіб, визначений законом.

Відповідачем не надано суду жодних доказів, які б підтверджували те, що вчинення правочинів (укладення договорів), на підставі яких виникли взаємовідносини між позивачем та контрагентами, не відповідали дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов'язків. Зазначена обставина відповідачем взагалі не досліджувалась, посадові особи сторін правочину з цього приводу не опитувались, а висновки про нікчемність правочинів, сформовані відповідачем є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку. Отже, доводи відповідача щодо нікчемності правочинів, укладених між позивачем та контрагентами, приймаються судом критично та до уваги не приймаються.

На момент вчинення правочинів, на яких ґрунтувалися взаємовідносини позивача з контрагентами, а також під час здійснення господарських операцій, згідно даних ЄДРПОУ контрагенти були зареєстровані в податкових органах як платники ПДВ, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями свідоцтв про реєстрацію платників ПДВ.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки них не внесено відповідних змін.

Згідно положень інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 р. № 1112/11/13-10, у разі якщо на час здійснення господарських операцій, якими податкова інспекція не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту з податку на додану вартість, постачальники були включені до єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Крім того, слід зазначити, що жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків у податкових деклараціях.

Пунктом 11 ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні визначено, що державним податковим інспекціям, надано право подавати до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках-коштів, одержаних без установлених законом підстав,а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Також, статтею 20 Податкового кодексу України органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність, а не самостійно визнавати їх нікчемними.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі-Кодекс), він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

У зв'язку з тим, що перевірка позивача проводилась з урахуванням періоду до набрання чинності Податковим кодексом України (до 01.01.2011 р.), розгляд та вирішення адміністративної справи здійснюється з урахуванням норм податкового законодавства, яке діяло до 31.12.2010 р.

Відповідно до пп.14.1.36. п.14.1. ст.14 Кодексу, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно пп.14.1.27. п.14.1. ст.14 Кодексу, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат підприємства включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно ч.4 пп.5.3.9. п.5.3. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп.139.1.9. п.139.1. ст.139 Кодексу, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та нарахування податку.

Відповідно до п.1.7. ст.1. Закону України «Про податок на додану вартість», пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Кодексу, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Згідно пп.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.198.1, п.198.3. ст.198 Кодексу, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу).

Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пп.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.198.6. ст.198 Кодексу, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 Закону, п. 201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до пп.7.5.1. п.7.5. Закону України «Про податок на додану вартість», п.198.2. ст.198 Кодексу, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.201.10. ст.201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, для підтвердження включення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат підприємства, а також для підтвердження включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги) до складу податкового кредиту, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» (далі-Закон).

Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ст.2).

Частиною 2 ст.3 Закону визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст.1 Закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст.9 Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Пунктом 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 р. № 1379, визначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Відповідно до п.6.2. зазначеного Порядку, податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Під час огляду та дослідження первинних документів, поданих позивачем на підтвердження його взаємовідносин з контрагентами, судом не встановлено їх невідповідності вимогам чинного податкового законодавства, отже такі первинні документи можна вважати належними доказами реальності здійснених господарських операцій позивача.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми та обставини справи, суд дійшов висновку, що взаємовідносини позивача з контрагентами, які на момент здійснення господарських операцій були належним чином зареєстровані як платники податку на додану вартість, оформлені договорами, які не були визнані недійсними в судовому порядку, а також підтверджені виданими контрагентами відповідними первинними документами, отже позивачем були виконані передбачені законодавством вимоги для підтвердження включення відповідних витрат до складу валових витрат підприємства та права на отримання податкового кредиту.

Окрім того, допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_4, який являється засновником ТОВ ТД «Укрспецзовнішторг», повідомив, що договори від імені підприємства укладались з контрагентами у відповідності до вимог законодавства та підписувались ним або директором - ОСОБА_5, зокрема, укладались договори судпідряду, за якими ТОВ ТД «Укрспецзовнішторг» надавало послуги та виконувало визначені договорами роботи, повідомив про наявність персоналу на підприємстві, тобто підтвердив реальність здійснення фінансово-господарських операцій та наявність у підприємства всіх необхідних умов для ведення господарської діяльності.

Отже, операції позивача з контрагентами здійснені в межах його господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Позивачем вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів.

Суд критично сприймає доводи відповідача, сформовані на підставі акту перевірки контрагента - ПП «Еліт - Стиль», оскільки, інформація, викладена в ньому, фактично переписана відповідачем в акт перевірки позивача без належного дослідження та надання оцінки первинним документам, як того вимагають норми діючого податкового законодавства України.

Також, суд критично сприймає доводи відповідача, сформовані на підставі актів про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента - ТОВ ТД «Укрспецзовнішторг», використаних під час перевірки позивача виходячи з наступного.

Відповідно до п.73.5 ст.73 Кодексу з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Як вбачається з матеріалів справи, в порушення вимог Податкового кодексу України, податковими органами складений акт, а не довідка, як це передбачено вимогами податкового законодавства.

Зустрічна звірка є заходом інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби, відповідно до п.73.5 ст.73 Кодексу та, відповідно її віднесенням законодавцем до глави 7 Податкового кодексу України «Інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності органів державної податкової служби».

В акті про неможливість проведення зустрічної контрагента, викладені висновки, однак, як підтверджено матеріалами справи, зустрічна звірка не відбулась, як того вимагають норми діючого податкового законодавства України.

Відповідно до вимог п. 3 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

Таким чином, висновки акту перевірки позивача, сформовані на підставі актів податкового органу про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента - ТОВ ТД «Укрспецзовнішторг» є безпідставними.

Згідно вимог Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 р. № 984, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. В акті перевірки не допускається відображення необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання.

Відповідно до ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідачем не надані суду належні та допустимі докази на підтвердження викладених ним в акті перевірки позивача висновків, покладених в основу прийнятих оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Крім того, суд звертає увагу на положення інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 р. № 1112/11/13-10 щодо принципу персональної податкової відповідальності в спорах про податок на додану вартість та принципу добросовісності платника податків, якими визначено, що сама по собі несплата податку продавцем (серед іншого й внаслідок ухилення від сплати) у разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування. Відповідальна за сплату податку на додану вартість особа, що формує дані податкового обліку з цього податку, а не контрагент такої особи. Якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції реальні та відповідають дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних. Не будуть підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни з боку його контрагентів, припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість, припинення юридичної особи.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), які відповідно до ч.1 ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Таким чином, суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідача від 08.02.2013 р. № 0000512260 та № 0000522260.

Згідно з ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1, 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведена правомірність та обґрунтованість прийнятих ним оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених ч.2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Енерговентиляція» задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби від 08.02.2013 р. № 0000512260 та № 0000522260.

Зобов'язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути судові витрати в сумі 2294,00 грн. на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Енерговентиляція» (код ЄДРПОУ 19136446) за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунків Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Повний текст постанови складено та підписано 06.09.2013 р.

Суддя В.П. Шулежко