Постанова № 33794169, 03.09.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 вересня 2013 р.Справа № 2в-7599/11/1470

Категорія: 8.2.3 Головуючий в 1 інстанції: Біоносенко В. В. Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду в складі:

Судді доповідача - Потапчука В.О.

суддів - Коваля М.П.

- Семенюка Г.В.

при секретарі - Алексєєвої Н.М

за участю: представника ДП « Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП»» - Медвінського Т.А.;

- представника спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі міжрегіонального головного управління Міндоходів - Платонова Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі міжрегіонального головного управління Міндоходів на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 29.08.2012 року за адміністративним позовом ДП «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП»» до спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкових повідомлень - рішень,-

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень відповідача, якими йому зменшено суму бюджетного відшкодування на 286689 гривень та від'ємного значення податку на додану вартість на 653236 гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що не погоджується з висновками, які викладені в оскаржуваних повідомленнях - рішеннях.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 29.08.2012 року позовні вимоги позивача задоволено. Скасовано та визнано протиправними податкові повідомлення - рішення № 0000953600 та №0000963600 від 15.08.11.

Не погоджуючись з постановою суду відповідачем подано апеляційну скаргу в якій зазначається, що рішення суду винесене з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим апелент просить скасувати оскаржувану постанову, та винести нову, якою у задоволенні позову ДП « Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП»» відмовити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, який доповів зміст рішення, яке оскаржено, доводи апеляційної скарги, межі, в яких повинні здійснюватися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази, вислухавши думку учасників процесу, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції встановлено, що Державне підприємство «Миколаївській авіаремонтний завод «НАРП» зареєстровано як юридична особа 21.10.93.

Підприємство відноситься до оборонно-промислового комплексу, підпорядковане Міністерству оборони України та основним видом діяльності є надання послуг з ремонту літаків.

В липні 2011 року СДПІ провела документальну позапланову виїзну перевірку ДП «Миколаївській авіаремонтний завод «НАРП»з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за травень 2011 року, результати якої оформленні Актом №853/36/09794409 від 03.08.11 (т.1 арк.спр.66).

За результатами перевірки податківці дійшли висновку про те, що ДП «Миколаївській авіаремонтний завод «НАРП» протиправно завищив заявлену суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за травень 2011 року на 285689 гривень та суму від'ємного значення податку на додану вартість на 653236 гривень (т.1 арк.спр.77).

15.08.11 уповноваженою особою СДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення №0000953600 про зменшення суми бюджетного відшкодування на 285689 гривень та №0000963600 про зменшення суми від'ємного значення податку на додану вартість на 653236 гривень (арк.спр.40, 43).

Відповідно до Акту перевірки податківці зняли податковий кредит позивача по взаємовідносинам з ТОВ «АТД-Сервіс» на суму 34380 гривень, ПП ВКФ «Промзварка» на суму 12157,40 гривень, ТОВ «Авіасистеми» на суму 213432 гривень, ТОВ «Миколаївторгбудматеріали» на суму 740,75 гривень, ПП «Промімпекс»на суму 76,20 гривень, ПАТ «Спецтехскло А» на суму 23581,57 гривень, ФОП ОСОБА_3, ПП ТД «Миколаївщина», ТОВ «Комплект трейд сервіс»на суму 168523,52 гривень, ТОВ «МакСтейлз», ПП «Миколаїв-Енергобуд» на суму 334308,86 гривень та ін.

Підставами для прийняття таких рішень відповідача стало те, що а) не підтверджено проведення операцій з придбання товарів, послуг у встановленому законом порядку по ланцюгам постачальників; б) податкові накладні виписані з порушенням встановленого порядку, а саме на російській мові; в) підприємства по ланцюгу постачальників не знаходяться за своїм місцезнаходженням.

При вирішенні питання суд першої інстанції дійшла до висновку про задоволення позовних вимог позивача та скасування спірних податкових повідомлень-рішень. При цьому суд першої інстанції прийняв до уваги твердження податкового законодавства, що у разі не виконання контр - агентом свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету це не тягне відповідальності з негативними наслідками до інших. Суд першої інстанції, при цьому посилався також на практику європейського суду. Товарність оскаржених угод, відповідність їх чинному законодавству суд першої інстанції не досліджував та оцінки цьому у своєму висновку не надавав.

Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги позивача суд першої інстанції виходив з того, що сама по собі по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.

Однак, колегія суддів зазначає, що факт порушення контрагентами-постачальниками продавця своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди - відшкодування податку на додану вартість з Державного бюджету, у разі доведення, що платник податків діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що діяльність платника податку, його взаємозалежних або афілійованих осіб спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.

Зазначену позицію підтримує і Верховний Суд України в постанові від 12.02.08 у справі №08/28 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Метпромсервіс" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

З матеріалів справи колегія суддів вбачає, що фахівцями ДПІ за результатами отриманих відповідей зустрічних звірок досліджено факт, коли у контрагентів в ланцюгах постачання встановлені взаємовідносини з суб'єктами господарської діяльності, які порушили свої податкові зобов'язання, що стало підставою для висновку, згідно чинного законодавства, про необґрунтованість заявлених ДП «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП»» вимог про надання податкової вигоди - відшкодування ПДВ з державного бюджету, так як він діяв без належної обачності й обережності.

В судовому засіданні апеляційної інстанції досліджувалась товарність оскаржених угод з вказаними податковим органом контрагентами.

Колегія суддів дослідила надані суду представником позивача документи, які на його думку свідчать про товарність зазначених угод. При цьому колегія суддів вбачає з наданих копій документів та пояснень представника позивача в суді, що вказані товари ( вироби, прилади і т.д.) придбані позивачем для ремонту літака, та згідно складених актів позивачем використані для цього, в Україні не виробляються, та придбані по документам позивачем у контрагентів, як товари вироблені в Російській Федерації.

Однак, товарність цих операцій позивача з вказаними податковим органом контрагентами визиває сумнів так як суду апеляційної інстанції не було надано будь яких документів про перетин вказаних товарів митного кордону України, сплати при цьому контрагентами державного мита та виконання інших вимог чинного законодавства.

При цьому суд апеляційної інстанції не приймає до уваги пояснення позивача,що надбані товари були доставлені до України з порушенням чинного законодавства України в зв'язку з небажанням поставщиків Російської Федерації офіційно продавати вказані товари підприємствам України.

Колегія суддів вважає, що акт прийому літака в експлуатацію після ремонту затверджений керівником ДП «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП»» також не спростовує доводів податкового органу про порушення чинного законодавства України при складені оскаржених угод, та відповідності їх чинному законодавству України.

Колегія суддів зазначає, що діяльність позивача спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з отриманням податкової вигоди, з певними контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників, а останні або мали ознаки фіктивного підприємництва, або ті які за юридичною адресою не знаходилися.

Дані факти були проігноровані судом першої інстанції, що призвело до невідповідності висновків суду обставинам справи.

Згідно з пп.14.1.8 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ (далі - Кодекс), бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

В нормах п.198.1, 198.2 ст.198 Кодексу зазначено, що для включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту достатньо таких підстав, як здійснення операції з придбання товарів, наявність належним чином оформленої податкової накладної, виданої платником податку на додану вартість.

Наведені вище норми Кодексу, крім визначених обов'язкових підстав виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість, передбачають обов'язкову наявність ще й такої підстави, як сплата платником податку у звітному періоді відповідних сум податку.

Висновок про те, що відшкодуванню підлягають тільки суми, сплачені до бюджету, виникає з самої суті розуміння податку, його основної функції - формування доходів Державного бюджету України (п.19 ст.1 Бюджетного кодексу Україні:}, а також з розуміння платника податку як особи, яка відповідно п. 180.1 ст. 180 Кодексу повинна здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, який сплачує покупець.

Пунктами 200.1,200.3,200.4 ст.200 Кодексу визначено:

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягав частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Зважаючи на вказане вище Кодексом встановлено прямий взаємозв'язок між сплатою, надходженням до бюджету ПДВ та відшкодуванням такого податку. При цьому вказані етапи нерозривно пов'язані між собою: сплата податку, потім включення відповідних сум до податкового кредиту по ПДВ та відшкодування ПДВ за рахунок коштів, сплачених у вигляді податку.

Таким чином, в контексті норм Кодексу, право на відшкодування податку виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а не з самого факту існування зобов'язання по сплаті податку на додану вартість в ціні товару. Тобто, для визначення права підприємства на відшкодування податку на додану вартість необхідно встановити наявність трьох обов'язкових підстав у їх сукупності:

- здійснення операції з придбання товарів (ст. 198 Кодексу);

- наявність належним чином оформленої податкової накладної, виданої платником податку на додану вартість (п.198.6 ст.198, ст.201 Кодексу);

- фактичне надходження сум податку до Державного бюджету України (200.1, 200.3, 200.4 ст.200 Кодексу).

Колегія суддів вважає,що суд першої інстанції при прийняті рішення по справі , прийняв до уваги тільки одну обставину чинного законодавства, та не взяв до уваги дані норми тим самим допустив порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Також колегія суддів зазначає, що згідно з п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону №168 бюджетне відшкодування визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту звітного періоду. Відповідно до п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 вище зазначеного Закону, бюджетному відшкодуванню підлягає частина такої різниці (від'ємне значення), яка сплачена у попередньому податковому періоді постачальникам, а також відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 та п.6.1 ст.6 Закону №168 сплачена постачальником до бюджету.

Зі змісту Закону №168 випливає, що право на бюджетне відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку до бюджету, а не з самого факту існування зобов'язання по сплаті податку на додану вартість у ціні товару або послуг. Цей висновок можливо зробити й з самої суті поняття податку, його функції - формування доходів Державного бюджету України (ст.9 Бюджетного кодексу України), а також з поняття платника податку як особи, яка згідно з п.1.3 ст. 3 Закону №168 зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем.

Тобто, колегія суддів вважає, що існує прямий зв'язок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодуванням такого податку. При цьому зазначені етапи нерозривно пов'язані між собою: сплата податку, надходження відповідної суми до бюджету, а вже потім відшкодування податку на додану вартість за рахунок коштів, що були сплачені у вигляді такого податку.

Таку позицію висловив і Вищий адміністративний суд України у своїй Довідці про вивчення та узагальнення судової практики Вищого адміністративного суду України про відшкодування податку на додану вартість з Державного бюджету від 20.10.06р.

Дані факти не були досліджені судом першої інстанції, тим самим останній порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи та неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Відповідно до ст.. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Враховуючи, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення, колегія суддів дійшла до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нової постанови, якою відмовити у задоволенні позовних вимог позивача.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 202,207 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі міжрегіонального головного управління Міндоходів - задовольнити.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 29.08.2012 року за адміністративним позовом ДП «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП»» до спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкових повідомлень - рішень,- скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ДП «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП»» до спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкових повідомлень - рішень - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Повний текст постанови виготовлено 05 вересня 2013 року

Суддя-доповідач: Потапчук В.О.

Судді: Коваль М.П.

Семенюк Г.В.