Постанова № 33793918, 30.09.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 вересня 2013 року письмове провадження № 826/11695/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О. розглянувши адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Грос Грейн" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходівпро визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 05.03.2013 № 0002072220.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача, відповідачем у порушення норм податкового законодавства України, прийнято протиправне податкове повідомлення-рішення, якими позивачу неправомірно збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток і застосовані штрафні (фінансові) санкції, що призвело до порушення його прав та законних інтересів.

Відповідач проти позову заперечував, вважаючи оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, винесеним на підставі та на виконання норм податкового законодавства за результатами перевірки позивача, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

11.09.2013 р. відповідач в судове засідання не з'явився, хоча й був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду.

Відповідно до ч.6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи зазначене, суд ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

За результатами розгляду документів і матеріалів поданих сторонами, Окружний адміністративний суд м. Києва, встановив:

Відповідачем з 05.02.2013 р. по 11.02.2013 р. проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на прибуток в частині відображення витрат по взаємовідносинах з ТОВ «Ювекс Імпорт» (код ЄДРПОУ 33799107) за період з 01.02.2012 по 29.02.2012 та з ПП «Гамма-Плюс» (код ЄДРПОУ 30047509) за період з 01.08.2012 по 31.08.2012.

Перевіркою повноти визначення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за період з 01.01.2012 по 31.06.2012 та з 01.07.2012 по 30.09.2012 встановлено їх завищення на суму 16 435 524.45 грн., в тому числі за І кв. 2012р. на суму 13 863 524,1 грн. за III кв. 2012 р. на суму 2 572 028,35 грн.

Перевіркою встановлено, що на формування зазначеного показника мали вплив договірні взаємовідносини позивача з контрагентами - ТОВ «Ювекс Імпорт» та ПП «Гамма Плюс»

Так, взаємовідносини позивача з ТОВ «Ювекс Імпорт», ґрунтувалися договорах поставки від 13.02.2011 № ГГ 32, за яким контрагент як постачальник передає у власність покупця позивача як покупця, а покупець приймає та оплачує олію соняшникову нерафіновану 1-го ґатунку виробництва 2011 року відповідно до умов даного договору; від 15.02.2012 № ГГ 35, за яким контрагент як постачальник передає у власність позивача як покупця, а покупець приймає та оплачує олію соняшникову нерафіновану 1-го ґатунку виробництва 2011 року відповідно до умов даного договору; від 18.02.2012 № ГГ 37, за яким контрагент як постачальник передає у власність позивача як покупця, а покупець приймає та оплачує олію соняшникову нерафіновану 1-го ґатунку виробництва 2011 року, відповідно до умов договору; від 20.02.2012 № ГГ 42, за яким контрагент як постачальник передає у власність позивача як покупця, а покупець приймає та оплачує олію соняшникову нерафіновану 1-го ґатунку виробництва 2011 року відповідно до умов даного договору; від 23.02.2012 № ГГ 47, за яким контрагент як постачальник передає у власність позивача як покупця, а покупець приймає та оплачує олію соняшникову нерафіновану 1-го ґатунку виробництва 2011 року відповідно до умов даного договору; від 28.02.2011 № ГГ 51, , за яким контрагент як постачальник передає у власність позивача як покупця, а покупець приймає та оплачує олію соняшникову нерафіновану 1-го ґатунку виробництва 2011 року відповідно до умов даного договору; від 08.02.2012 № ГГ-01/472, , за яким контрагент як постачальник передає у власність позивача як покупця, а покупець приймає та оплачує Макуха соняшникова відповідно до умов даного договору; від 24.02.2012 № ГГ-01/512, за яким контрагент як постачальник передає у власність позивача як покупця, а покупець приймає та оплачує макуху соняшникова відповідно до умов даного договору; від 14.02.2012 № ГГ-01/480, за яким контрагент як постачальник передає у власність позивача як покупця, а покупець приймає та оплачує макуху соняшникова відповідно до умов даного договору.

На підтвердження виконання умов зазначених договорів, включення позивачем витрат на оплату послуг до складу валових витрат підприємства, контрагентом виписані позивачу первинні документи: видаткові накладні : від 02.02.2012 № РН-0000048, від 03.02.2012 № РН-0000051, від 04.02.2012 № РН-0000056, від 05.02.2012 № РН-0000059, від 07.02.2012 № РН-0000066, від 07.02.2012 № РН-0000068, від 07.02.2012 № РН-0000072, від 08.02.2012 № РН-0000076, від 08.02.2012 № РН-0000077, від 09.02.2012 № РН-0000080, від 09.02.2012 № РН-0000083, від 10.02.2012 № РН-0000086, від 10.02.2012 № РН-0000089, від 11.02.2012 № РН-0000092, від 11.02.2012 № РН-0000093, від 11.02.2012 № РН-0000094, від 12.02.2012 № 0000097, від 13.02.2012 № РН-0000101, від 13.02.2012 № РН-0000102, від 14.02.2012 № РН-0000105, від 14.02.2012 № РН-0000106, від 14.02.2012 № РН-0000107, від 15.02.2012 № РН-0000111, від 15.02.2012 № Рн-0000112, від 15.02.2012 № РН-0000114, від 15.02.2012 № РН-0000115, від 16.02.2011 № РН-0000118, від 17.02.2012 № РН-0000121, від 17.02.2012 № РН-0000122, від 17.02.2012 № РН-0000123, від 17.02.2012 № РН-0000124, від 18.02.2012 № РН-0000126, від 18.02.2012 № РН-0000127, від 18.02.2012 № РН-0000128, від 20.02.2012 № РН-0000133, від 20.02.2012 № РН-0000134, від 21.02.2012 № РН-0000137, від 22.02.2012 № РН-0000140, від 22.02.2012 № РН-0000141, від 22.02.2012 № РН-0000142, від 23.02.2012 № РН-0000146, від 23.02.2012 № РН-0000147, від 23.02.2012 № РН-0000148, від 23.02.2012 № РН-0000149, від 24.02.2012 № РН-0000152, від 24.02.2012 № РН-0000153, від 24.02.2012 № РН-0000156, від 25.02.2012 № РН-0000157, від 25.02.2012 № РН-0000160, від 25.02.2012 № РН-0000161, від 25.02.2012 № РН-0000162, від 26.02.2012 № РН-0000163, від 26.02.2012 № РН-0000166, від 27.02.2012 № РН-0000170, від 28.02.2012 № РН-0000175, від 29.02.2012 № РН-0000185. Довідкою ПАТ «Альфа-Банк» підтверджено переказ грошових коштів з поточного рахунку «Грос Грейн» на поточний рахунок ТОВ «Ювекс Импорт» (а/с 199-200, том1).

В той же час, в ході перевірки відповідачем від ДПІ у м. Іллічівську Одеської області ДПС отримано акт від 26.07.2012 № 1302/22-0302/33799107 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ЮВЕКС-ІМПОРТ», щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.12.2011 по 31.05.2012., згідно якої не підтверджено реальність здійснення господарських операцій та формування податкових зобов'язань, які підпадають під визначення об'єкту оподаткування податком на додану вартість, згідно ст.185 Податкового кодексу України; не підтверджено реальність здійснення господарських операцій та формування податкового кредиту, який підпадає під визначення об'єкту оподаткування податком на додану вартість, згідно ст.185 Податкового кодексу України у розмірі 25 005 018 грн., в тому числі за лютий 2012 - 4 900 648грн.

Взаємовідносини позивача з ПП «Гамма-Плюс» ґрунтувалися на наступних договорах:

- договорі поставки від 29.07.2012 № ГГ-01/762, за яким контрагент як постачальник передає у власність позивачу як покупцю, а покупець приймає та оплачує олія соняшникова відповідно до умов даного договору.

- договорі поставки від 31.08.2012 № ГГ-01/798, за яким контрагент як постачальник передає у власність позивачу як покупцю, а покупець приймає та оплачує олія соняшникова відповідно до умов даного договору.

- договорі поставки від 09.08.2012 № ГГ-01/774, за яким контрагент як постачальник передає у власність позивачу як покупцю, а покупець приймає та оплачує олія соняшникова відповідно до умов даного договору.

- договорі поставки від 29.08.2012 № ГГ-01/794, за яким контрагент як постачальник передає у власність позивачу як покупцю, а покупець приймає та оплачує товар олія соняшникова відповідно до умов даного договору.

- договорі поставки від 23.08.2012 № ГГ-01/789, за яким контрагент як постачальник передає у власність позивачу як покупцю, а покупець приймає та оплачує товар олія соняшникова відповідно до умов даного договору.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору, включення позивачем витрат на оплату товару до складу валових витрат підприємства, контрагентом виписані позивачу первинні документи: податкові накладні : від 01.08.2012 № 1, від 15.08.212 № 112, від 16.08.2012 № 117, від 16.08.2012 № 116, від 18.08.2012 № 130, від 18.08.2012 № 129, від 23.08.2012 № 162, від 29.08.2012 № 201, від 31.08.2012 № 220.

Довідкою ПАТ «Альфа-Банк» підтверджено переказ грошових коштів в період з 01.08.2012 по 30.09.2012 з поточного рахунку «Грос Грейн» на поточний рахунок ПП «Гамма-Плюс» (а/с 198, том1).

В той же час, в ході перевірки відповідачем від ДПІ у Приморському районі м.Одеси Одеської області ДПС отримано акт від 09.10.2012 № 1916/2250/30047509 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП «Гамма-Плюс» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період травень-серпень 2012 року, згідно якого не встановлено реальність здійснення фінансово-господарської діяльності ПП «Гамма-Плюс» з контрагентами за період липень-серпень 2012 року.

Податковим органом надано оцінку викладеному та зроблено висновок, що у зв'язку з не підтвердженням податкового кредиту з ПДВ та валових витрат у ТОВ «ЮВЕКС Імпорт» та ПП «ГАММА-ПЛЮС» відсутні об'єкти оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток по операціях з продажу товарів (послуг) підприємствам - покупцям. Відповідно понесені ТОВ «Грос Грейн» витрати по придбанню товарів ТОВ «Ювекс Імпорт» та ПП «ГАММА-ПЛЮС» не є витратами пов'язаними з провадженням господарської діяльності шо передбачено п.п. 139.1.1 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, а накладні та акти виконаних робіт по вказаних контрагентах не можуть бути прийняті до уваги як розрахункові та платіжні документи.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 14.02.2013 № 76/1-22-20-37165814, яким зафіксовані виявлені під час перевірки порушення позивачем норм податкового законодавства України, а саме: п.138.8., ст.138, пп.139.1.9. п.139.1. ст.139, Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету на суму 3 451 460,2 грн., в тому числі за І кв. 2012р. на суму 2 911 340,1 грн., на ІІІ кв. 2012 р. на суму 540 120,1 грн.

Не погоджуючись з такими висновками акту перевірки, позивачем, у порядку п.86.7. ст.86 Податкового кодексу України, подавалися відповідачу заперечення до акту перевірки, за результатами розгляду яких, висновки акту перевірки залишені без змін, a заперечення - без задоволення.

На підставі акта перевірки від 14.02.2013 № 76/1-22-20-37165814, відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 05.03.2013 № 0002072220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 3 451 460,2 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 862 865,05 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про помилковість висновків відповідача та обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оскаржуваний правочин). До оскаржуваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 ЦК України).

Тобто, головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, які б факти в цьому акті не було відображено.

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставши можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Аналогічну позицію підтримує й Вищий адміністративний суд України, зокрема, у листі від 02.06.2011р. № 742/11/13-11 та численній судовій практиці.

Крім того, ухвалою Вищого адміністративного суду України К-1470/09 від 15.04.2009 також викладено правову позицію з вказаного питання, а саме те, що сам по собі факт допущення, на думку податкового органу, суб'єктом господарювання порушень певних встановлених законом правил господарської діяльності, здійснюваної на підставі певного договору, не є безумовною підставою для висновку про укладення такого договору з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Юридична відповідальність має здійснюватися на принципі законності, який полягає у тому, що така відповідальність настає за діяння, передбачені законом, та застосовується у спосіб, визначений законом.

На момент вчинення правочинів, на яких ґрунтувалися взаємовідносини позивача з контрагентами, а також під час здійснення господарських операцій, згідно даних ЄДРПОУ контрагенти були зареєстровані в податкових органах як платники ПДВ.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки них не внесено відповідних змін.

Крім того, слід зазначити, що жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків у податкових деклараціях.

Пунктом 11 ст.10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні визначено, що державним податковим інспекціям, надано право подавати до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках-коштів, одержаних без установлених законом підстав,а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Також, статтею 20 Податкового кодексу України органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними. Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність, а не самостійно визнавати їх нікчемними.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі - Кодекс), він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп.14.1.36. п.14.1. ст.14 Кодексу, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно пп.14.1.27. п.14.1. ст.14 Кодексу, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п.138.2 ст.138 Кодексу).

Відповідно до пп.14.1.36. п.14.1. ст.14 Кодексу, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно п.138.8 ст.138 Кодексу, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:

- прямих матеріальних витрат;

- прямих витрат на оплату праці;

- амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

- вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

- інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно пп.139.1.9. п.139.1. ст.139 Кодексу, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та нарахування податку.

Відповідно до п.44.1. ст.44 Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, для підтвердження включення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат підприємства, а також для підтвердження включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги) до складу податкового кредиту, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" (далі-Закон).

Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ст.2).

Частиною 2 ст.3 Закону визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст.1 Закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст.9 Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Пунктом 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 р. № 1379, визначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Відповідно до п.6.2. зазначеного Порядку, податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Під час огляду та дослідження первинних документів, поданих позивачем на підтвердження його взаємовідносин з контрагентами, судом не встановлено їх невідповідності вимогам чинного податкового законодавства.

У той же час документи, що ілюструють господарську діяльність позивача у перевіряє мий період для дослідження судом надано частково.

В судовому засіданні представник позивача зазначив, що неможливо надати в судове засідання податкові накладні за контрагентом ТОВ «Ювекс Імпорт» та видаткові накладні за контрагентом ПП «Гамма Плюс», також надати документи підтверджуючі реалізацію придбаного товару, оскільки вони були вулучені під час проведення обшуку. Протокол обшуку від 21.02.2013 наявний в матеріалах справи ( а/с 69-83, том 2).

В той же час в матеріалах справи наявні документи, що підтверджують реальність поставок, а саме : товаро-транспортні накладні (а/с 144-197,том 1), сертифікати якості (202-229, том 1), а також договір транспортної експедиції і митно-брокерського обслуговування від 14.11.2011, згідно ТОВ «Миколаївське підприємство «Термінал-Укрхарчозбутсировина» як експедитор зобов'язувався за оплату і рахунки позивача як клієнта надати транспортно-експедиторські, а також додаткові послуги, пов'язані з організацією і забезпеченням перевезень вантажу позивача олії соняшникової нерафінованої, врожаю 2011-2012рр., договір про транспорто-експедіційне обслуговування № 06/02-2012-А від 06.02.2012, згідно якого ТОВ «СК Агроконтракт» як виконавець зобов'язувався на протязі лютого, березня 2012 року надати послуги по транспортно-експедиційному обслуговуванню зернових, олійних культур і продуктів по їх переробці при відвантаженні в Миколаївському морському торгівельному порту судновими партіями в адресу споживачів, згідно з реквізитами, що надається позивачем замовником. На виконання зазначених договорів позивачем до справи надані акти звірки поставок і відгрузок олії соняшникової, реєсти прийняття на зберігання, реєстри товаро-транспортних накладних (а/с 244- 249, том 1), акти здачі-приймання робіт (а/с 52-61, том 2), довідки з ПАТ «Дельта Банк» , довідки з ПАТ «Альфа-банк», що підтверджують переказ грошових коштів ТОВ «СК Агроконтракс» та ТОВ «Миколаївське підприємство «Термінал-Укрхарчозбутсировина».

Враховуючи законодавчі норми та обставини справи, суд дійшов висновку, що взаємовідносини позивача з контрагентами, які на момент здійснення господарських операцій були належним чином зареєстровані як платники податку на додану вартість, оформлені договорами, які не були визнані недійсними в судовому порядку, а також підтверджені виданими контрагентами відповідними первинними документами, отже позивачем були виконані передбачені законодавством вимоги для підтвердження включення відповідних витрат до складу валових витрат підприємства.

Відповідно до ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Оцінюючи у сукупності наявні в справі докази суд виходив з доказової сили зібраних суб'єктом владних повноважень доказів на підтвердження висновків акту перевірки, ступеню обґрунтованості позиції податкового органу. Суд враховує також позицію ДПІ у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів, яка в судове засідання представника не направила, обмежившись складеним заперечень та наданням актів, на яких базував висновки перевіряючий під час перевірки.

Суд критично сприймає доводи відповідача, викладені у спірному акті на підставі акта ДПІ у м.Іллічівську Одеської області ДПС від 26.07.2012 № 1302/22-0302/33799107 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ЮВЕКС-ІМПОРТ» та акта ДПІ у Приморському районі м.Одеси Одеської області ДПС від 09.10.2012 № 1916/2250/30047509 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Гамма-Плюс».

Суд зазначає, що відповідно до п. 73.5 ст. 73 Податкового кодексу України з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Як вбачається з матеріалів справи, в порушення вимог Податкового кодексу України ДПІ у м.Іллічівську Одеської області ДПС, ДПІ у Приморському районі м.Одеси Одеської області ДПС було складено Акт, а не довідку, як це передбачено вимогами податкового законодавства.

Зустрічна звірка є заходом інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби, відповідно до п.73.5 ст. 73 ПК України та, відповідно її віднесенням законодавцем до глави 7 Податкового кодексу України "Інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності органів державної податкової служби".

Відповідно до вимог п. 3 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

Таким чином висновки Акта від 14.02.2013 № 76/1-22-20-37165814 (сформовані на підставі ДПІ у м.Іллічівську Одеської області ДПС від 26.07.2012 № 1302/22-0302/33799107 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ЮВЕКС-ІМПОРТ» та акта ДПІ у Приморському районі м.Одеси Одеської області ДПС від 09.10.2012 № 1916/2250/30047509 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Гамма-Плюс») зроблені безпідставно.

Згідно вимог Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 р. № 984, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. В акті перевірки не допускається відображення необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновків про помилковість доводів відповідача щодо заниження позивачем сум податку на прибуток та, відповідно, про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін по справі, вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач по справі, як суб'єкт владних повноважень, не виконав покладеного на нього обов'язку щодо доказування правомірності прийнятого ним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Ко

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Грос Грейн» задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів від 05.03.2013 № 0002072220.

Судові витрати в сумі 2 294,00 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Грос Грейн» за рахунок Державного бюджету України.

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст.ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Р.О. Арсірій