Рішення № 33788853, 23.09.2013, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/4197/13-ц

2/638/2815/2013

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.09.2013 р. Дзержинський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого - судді Гайдук Л.П.

при секретарі Говор Л.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, 3-тя особа: приватний нотаріус ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу недійсним та визнання права власності,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2, 3-тя особа: приватний нотаріус ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним та визнання права власності. Свої вимоги обґрунтовує тим, що в листопаді 2010року він звернувся до свого знайомого ОСОБА_4 з метою займу коштів в сумі 10000 доларів США, оскільки у зв*язку із хворобою бабусі він витратив багато грошей на іі лікування та заборгував своїм знайомим. Оскільки у ОСОБА_4 зазначеної суми не виявилося, то його познайомили з ОСОБА_2, який погодився надати необхідну суму, але під заставу нерухомості. Позивач запропонував йому в якості застави належну йому квартиру АДРЕСА_1, однак зазначена квартира була на той час під арештом банку у зв*язку з чим ОСОБА_2 передав позивачу суму 3 372 дол. США для погашення кредиту та скасування арешту. ОСОБА_2 пообіцяв позивачу надати суму 20 000 доларів США, а через рік той повинен був повернути 27 000 доларів США. Після виконання всіх необхідних дій, 22.12.2010року позивач та відповідач ОСОБА_2 уклали договір купівлі-продажу вищезазначеної квартири, який позивач просить суд визнати недійсним, оскільки вважає, що його ввели в оману при укладанні даного договору, він вважав, що підписує договір займу та договір застави квартири, нотаріус ОСОБА_3 не надала йому всіх необхідних документів для ознайомлення, встановила ринкову вартість квартири в два рази менше ніж вона була насправді, а про те, що він підписав договір купівлі-продажу він дізнався пізніше коли відповідач став вимагати з нього суму боргу в значно більшому розмірі ніж було домовлено. На підставі вищенаведеного позивач просить суд визнати укладений договір купівлі-продажу квартири недійсним у зв,язку з тим,що його обуло введено в оману та він діяв під впливом помилки та визнати за ним право власності на квартиру АДРЕСА_1.

Позивач та його представники в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та пояснив суду, що укладений договір між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відповідає всім вимогам закону та ОСОБА_1 продав належну йому квартиру, будучи обізнаним про умови договору та отримав за це гроші. В оману ніхто позивача не вводив, оскільки договір посвідчувався нотаріально,всі наслідки його укладення було роз*яснено нотаріусом. Тим більш, що ОСОБА_1 пропонував укласти договір саме у нотаріуса ОСОБА_3 ОСОБА_1 просив надати йому строк для звільнення квартири, однак ніяких дій не вчинив по її звільненню, тому він заявив позов про його виселення. ОСОБА_1 мав намір на укладення договору купівлі-продажу, оскільки надав нотаріусу довідку про те, що в квартирі він один зареєстрований та мешкає та не повідомив, що в квартирі мешкають окрім нього ще й інші особи.

Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.

22.12.2010року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 згідно до якого ОСОБА_1 передав у власність ОСОБА_2 за 216 000 гривень належну йому на праві власності вищевказану квартиру.

Згідно до положень ст.11 ЦПК УКраїни суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осбі,поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб,які беруть участь у справі.

Положення ст. 229 ЦК України ставлять вимогу, що для визнання договору недійсним, помилка повинна мати для сторони істотне значення. Серед помилок, які мають істотне значення, у ст. 229 ЦК виділено помилки щодо природи правочину, прав і обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.

Виходячи з аналізу даної норми, суд приходить до висновку, що угоди, укладені під впливом помилки, є такими, що укладені з пороком волі. Порок волі в даній угоді характеризується тим, що він не є умисним, і виникає не в силу зовнішнього впливу чи впливу певних осіб, а виникає внаслідок помилок самої особи. Зовні така угода може бути цілком законною, інша особа може навіть не знати, що її контрагент суттєво помиляється. Воля суб'єкта при укладенні угоди відповідає його волевиявленню, проте формування такої волі відбувається внаслідок неправильного уявлення про обставини, які мають істотне значення для сторони, що укладає угоду. Проте лише реальна воля осіб має породжувати цивільні права та обов'язки, тому в цьому випадку дана угода може бути визнана судом недійсною.

Як вказав в судовому засіданні позивач він помилявся в правовій природі договору купівлі-продажу та вважав що укладає угоду займу, оскільки самого договору купівлі-продажу він не читав та нотаріус дала йому його підписати, не надаючи змоги, прочитати. Та в той же час позивач вказує що його було введено в оману іншою стороною та він угоду уклав під впливом омани що є взаємовиключним. ОСОБА_1 вказав, що його було введено в оману ОСОБА_2 та вони домовлялись укласти договір займу, тому в даному випадку суд вважає що, заявляючи позов з підстав визнання договору купівлі-продажу недійсним як вчинений під впливом помилки, у зв*язку з зовнішнім впливом на позивача з боку відповідача та 3-х осіб як він на те вказує, не може мати істотного значення, тому в даній частині суд вважає, що підстави для визнання договору недійсним відсутні з вищезазначених обставин.

Встановлені в судовому засіданні обставини стосовно того, що ОСОБА_1 добровільно підписав договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 та в якому зазначено, що він прочитаний нотаріусом в голос де від імені покупця позивач ОСОБА_1 поставив свій підпис не можуть свідчити про помилку з його боку при укладенні договору щодо природи правочину, прав і обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Тобто, при укладанні угоди купівлі-продажу, позивачу були відомі обставини справи, оскільки в самому договорі вказані саме які дії здійснює кожна з сторін, тому помилятись в правовій природі угоди та розуміти під цим договором договір займу позивач не міг з врахуванням його віку, освіти, та кола обставин за яких було укладено договір та іншого в судовому засіданні не встановлено.

З пояснень 3-тї особи приватного нотаріуса ОСОБА_3 вказано, що наміри сторін на укладення договору купівлі-продажу були чітко виражені, та нею роз*яснено його правові наслідки. Ніхто не перешкоджав ОСОБА_1 знайомитись з договором та фізично змушував на його підписання. Договір було зачитано в голос, сторони з його текстом ознайомились.

В судовому засіданні позивач вказав, що у зв*язку з лікуванням бабусі він потребував коштів та мав намір зайняти їх у ОСОБА_2 та при укладенні угоди купівлі-продажу був переконаний що укладає угоду займу бо кошти отримав. Таке переконання, що він отримав кошти не є підставою, що тягне за собою визнання угоди купівлі-продажу недійсним з підстав, заявлених позивачем.

Окрім того, обставини того, що в самому договорі вказана значно нижча ціна за яку продано його квартиру не тягне за собою визнання даної угоди за цими підставами недійсною .

Таким чином, позиція позивача стосовно того, що укладаючи договір-купівлі продажу він мав на увазі договір займу не заслуговує на увагу в аспекті положень ст.229 ЦК України оскільки не може розцінюватись судом, як укладення угоди під впливом помилки, оскільки не підтверджена відповідними доказами.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, повідомили суду, що їм відомо з слів ОСОБА_1, що він укладав договір займу коштів та не мав наміру укладати договір купівлі-продажу своєї квартири.

Суд дані показання не може прийняти до уваги, оскільки такі дані повідомив цим свідкам сам позивач ОСОБА_2 та останні не були присутніми при укладенні угоди купівлі-продажу у нотаріуса та про обставини, які там відбувалось повідомити не можуть, а знають про все тільки з слів самого позивача.

Що стосується вимог позивача стосовно визнання угоди купівлі-продажу недійсною з підстав введення його в оману з боку ОСОБА_2 та ОСОБА_2, то суд не знаходить підстав для їх задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.230 ЦК України якщо одна з сторін угоди навмисно ввела в оману іншу сторону стосовно обставин,які мають суттєве значення така угода визнається судом недійсною. Омана має місце якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкоджати укладенню угоди, або якщо вона змовчує їх існування.

Виходячи з аналізу даної норми суд вважає посилання позивача на те, що ОСОБА_2 ввів ОСОБА_1 в оману, сказавши що вони оформлять договір займу на що він і погодився та при укладенні договору уклали зовсім іншу угоду не можуть свідчити що мала місце саме омана, оскільки в судовому засіданні не встановлено, що відповідач при укладанні угоди заперечував про наявність обставин, які можуть перешкоджати укладенню угоди та замовчував їх існування. Стосовно предмета, характера, суб*єкта угоди або іншим суттєвим моментам для угоди, яка укладалась такої омани не встановлено судом.

Таким чином, суд вважає, що позивачем не надано доказів в межах заявлених ним позовних вимог, які б свідчили про недійсність правочину й відповідно в позові відмовляє у повному обсязі.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.10,11,15,209,212,214,215 ЦПК України, ст.ст.229,230 ЦК України,суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, 3-тя особа: приватний нотаріус ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладеного 22 грудня 2010року недійсним та визнання права власності залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області протягом десяти днів з дня його оголошення.

Головуючий - суддя:

Справа № 638/4197/13-ц