Ухвала суду № 33787827, 19.09.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2013 р.Справа № 818/4833/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Перцової Т.С.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Жигилія С.П.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 31.07.2013р. по справі № 818/4833/13-а

за позовом Управління пенсійного фонду України в Сумському районі

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИЛА:

Управління Пенсійного фонду України в Сумському районі Сумської області (далі по тексту - УПФУ в Сумському районі Сумської області, позивач) звернулось до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач, ФОП ОСОБА_1), в якому просило суд стягнути з відповідача на користь УПФУ в Сумському районі заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за 2010 рік у розмірі 632 грн. 46 коп.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 31.07.2013 року по справі № 818/4833/13-а адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в Сумському районі до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволено.

Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) на користь Управління Пенсійного фонду України в Сумському районі (40009, м. Суми, вул. Іллінська, 97, р/р 25600311180 в Сумському управлінні ВАТ "Державний ощадний банк України", МФО 337 568, код ЄДРПОУ 21129376) заборгованість зі сплати страхових внесків за 2010 рік у сумі 632,46 грн. (шістсот тридцять дві грн. 46 коп.).

Відповідач, не погодившись із вказаною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 31.07.2013 р. по справі № 818/4833/13-а та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує, що згідно з Указом Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб"єктів малого підприємництва" він був звільнений від сплати збору на обов"язкове державне пенсійне страхування. Таким чином, вважає вимоги позивача про стягнення суми 632 грн. 46 коп. незаконними та безпідставними.

Позивач в надісланих до суду письмових запереченнях просив суд апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін. Зазначив, що відповідач в силу ст. 14 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" є страхувальником і зареєстрований як платник страхових внесків в Управлінні Пенсійного фонду України в Сумському районі Сумської області. Відповідно до пп. 4 п. 8 розділу ХV Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (єдиний податок, фіксований податок) зобов'язані сплачувати страхові внески у розмірі, який визначається ними самостійно. Відповідач розмір внесків визначив самостійно в своєму звіті за 2010 рік в розмірі 378 грн. Враховуючи, що страховий внесок не може становити менше мінімального розмірі страхового внеску, управлінням донараховано відповідачу страхові внески за ІІІ квартал 2010 року в розмірі 158 грн. 46 коп. Сума боргу сплачена частково в розмірі 504 грн. Тому позивач просить стягнути з відповідача заборгованість зі сплати страхових внесків в сумі 632 грн. 46 коп.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі.2 ч.1 ст.197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 14 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", п.2 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління ПФУ 19.12.2003 року №21-1 (далі - Інструкція №21-1) є страхувальником та зареєстрований як платник страхових внесків за своїм місцезнаходженням в УПФУ в Сумському районі, що підтверджується змістом позовної заяви, повідомленням про взяття на облік (а.с.8) та копією річного звіту (а.с.6).

Відповідно до поданого відповідачем звіту за 2010 рік, ФОП ОСОБА_1 самостійно визначив розмір страхових внесків за кожний місяць (січень - вересень) 2010 року окремо і в загальній сумі 378 грн. (а.с.6).

Згідно розрахунку сплати сум, які підлягають сплаті за III квартал 2010 року з урахуванням частини сум єдиного податку до Пенсійного фонду фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1, управлінням ПФУ в Сумському районі донараховано страхові внески за ІІІ квартал 2010 року в розмірі 758 грн. 46 коп. (а.с.9).

Тому сума страхового внеску за 2010 рік склала 1136 грн. 46 коп.

Позивачем страхові внески за 2010 рік сплачено частково - в сумі 504 грн.

Оскільки частина страхових внесків у розмірі 632 грн. 46 коп. залишилась не сплаченою відповідачем у добровільному порядку, УПФУ в Сумах звернулось до суду з даним позовом про стягнення з ФОП ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 632,46 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості, оскільки позивач не звільнений від обов'язку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Колегія суддів зазначає, що спеціальним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, є Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003р. (далі по тексту -Закон № 1058).

Згідно зі статтею 5 Закону № 1058 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; платники страхових внесків, їх права та обов'язки; порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками.

У відповідності до п.3 ст.11, п.5 ст.14 Закону № 1058, страхувальниками, відповідно до цього Закону, є, зокрема, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Частиною 4 статті 15 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що взяття на облік до Пенсійного фонду страхувальників, зазначених у статті 14 цього Закону, здійснюється у такому порядку: для юридичних осіб, незалежно від організаційно-правової форми, форми власності та підпорядкування, а також фізичних осіб - підприємців, зазначених у пунктах 1 - 4 статті 14 цього Закону, на яких поширюється дія Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", - на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором згідно із Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", не пізніше наступного робочого дня з дня отримання зазначених відомостей територіальними органами Пенсійного фонду.

Таким чином, відповідно до п. 5 ст. 14 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" відповідач є страхувальником та сплачує страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до закону.

Згідно п. 6 ч. 2 ст. 17 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Пунктами 3, 4 статті 18 Закону № 1058 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, що справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом. Страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство.

Відповідно до п.п. 4 п. 8 розділу XV "Перехідних положень" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (в редакції Закону України "Про внесення змін до законів України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" та "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування від 08.07.2010року N 2461-VI) фізичні особи-суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (єдиний податок) зобов'язані сплачувати страхові внески у розмірі, який визначається ними самостійно, при цьому сума страхового внеску з урахуванням частини єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески.

Статтею 53 Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" від 27.04.2010 р. № 2154-VI мінімальну заробітну плату встановлено у місячному розмірі : з 1 липня 2010 року - 888 гривень, з 1 жовтня 2010 року -907 грн. 00 коп., з 1 грудня 2010 року -922 грн. 00 коп., таким чином мінімальний страховий внесок на місяць у третьому кварталі 2010 року становив 294 грн. 82 коп., у жовтні -листопаді 2010 року -301 грн. 12 коп., у грудні 2010 року -306 грн. 10 коп.

Тому мінімальний страховий внесок на місяць у третьому кварталі 2010 року становив 294грн. 82коп.

Частинами четвертою та шостою статті 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду. Страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для відповідача є квартал.

Згідно п.3 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" від 03.07.1998 р. № 727/98, відділення Державного казначейства України наступного дня після надходження коштів перераховують відповідні суми внесків до Пенсійного фонду України.

Положеннями частини 6 ст. 18 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (діючої на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.

Виходячи зі змісту частини 12 ст. 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Колегія суддів відмічає, що відповідачем в лютому 2011 року самостійно подано до Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах розрахунок страхових внесків за 2010 рік, в якому визначено суму страхових внесків, що підлягає сплаті, в розмірі 378,00 грн..

08.11.2010 року УПФУ в м. Суми, у відповідності до вимог пп.4 п.8 розділу ХV Закону № 1058 донараховано страхові внески за 3 квартал 2010 року в розмірі 858 грн. 46 коп. (позивачем нараховано - 42,00 грн. на місяць, мінімальний внесок - 294,82 грн., донараховано - 252,82 грн. на місяць, всього 758,46 грн.) (а.с.9).

Як встановлено судом першої інстанції та не спростовано відповідачем по справі, з урахуванням часткової сплати в сумі 504 грн. заборгованість відповідача зі сплати страхових внесків за 2010 рік складає 632 грн. 46 коп. (1136,46 - 504) (а.с.5).

Доказів погашення ФОП ОСОБА_1 в повному обсязі заборгованості по сплаті страхових внесків за 2010 рік відповідачем не надано ані до суду першої, ані до суду апеляційної інстанції.

Частиною 2 статті 106 Закону № 1058 регламентовано, що суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Станом на час розгляду справи судом першої інстанції та на час подання апеляційної скарги заборгованість по сплаті страхових внесків, стягнення якої є предметом розгляду по даній справі, відповідачем не сплачена.

За таких обставин, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі сплати внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування за 2010 рік в розмірі 632,46 грн.

Посилання відповідача на те, що Указом Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб"єктів малого підприємнимцтва" він звільнений від сплати збору на обов"язкове державне пенсійне страхування, є необгрунтованими, оскільки суперечать іншим законодавчим актам, що прийняті пізніше.

Так, Законом України "Про внесення змін до Законів України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" та "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 08.07.2010 року № 2461-VI, який вступив в закону силу 17.07.2010 року, доповнено положення підпункту 4 пункту 8 розділу XV Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та встановлено, що фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (єдиний внесок, фіксований податок) зобов'язані сплачувати страхові внески у розмірі, який визначається ними самостійно. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини єдиного, фіксованого податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески.

Крім того, як встановлено частиною 1 статті 5 Закону № 1058, цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Тобто, законодавцем встановлено пріоритет у застосуванні норм права до цих правовідносин, а відтак, саме норми Закону № 1058 є спеціальними у питаннях нарахування і сплати страхових внесків порівняно із Указом Президента України № 727 від 03.07.1998 р. «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва».

Доводи відповідача про недотримання позивачем по справі процедури досудового врегулювання спору, а саме, не надано відповіді на заяви ФОП ОСОБА_1 щодо узгодження рішення про донарахування суми страхових внесків від 08.11.2010 року та другої вимоги про сплату боргу № 22/3 від 05.04.2012 року, не є підставою для відмови в задоволенні позову, оскільки предметом позову по даній справі є стягнення заборгованості, а не оскарження дій органів пенсійного фонду або його рішень.

Доказів оскарження рішень або вимог УПФУ в м. Сумах, на підставі яких сформувалась спірна заборгованість, відповідач не надав ані до суду першої, ані до суду апеляційної інстанції.

Отже, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 31.07.2013р. по справі № 818/4833/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Перцова Т.С.Судді(підпис) (підпис) Дюкарєва С.В. Жигилій С.П. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Перцова Т.С.