Ухвала суду № 33787787, 12.09.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2013 р.Справа № 816/3592/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Перцової Т.С.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Жигилія С.П.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 11.07.2013р. по справі № 816/3592/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Укрбудмаш"

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

18 червня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод Укрбудмаш" (надалі - позивач або ТОВ "Завод Укрбудмаш") звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби (надалі - відповідач, ДПІ у м.Полтаві, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 10.06.2013 №0000592312, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 8 651 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 5 767 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 2 884 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 11.07.2013 року по справі № 816/3592/13-а адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Укрбудмаш" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби від 10.06.2013 року № 0000592312, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в загальному розмірі 8 651 грн. (вісім тисяч шістсот п'ятдесят одна грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 5767 грн. (п'ять тисяч сімсот шістдесят сім грн.) та штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 2 884 грн. (дві тисячі вісімсот вісімдесят чотири грн.).

Стягнуто з Державного бюджету України в особі Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Укрбудмаш" витрати зі сплати судового збору в розмірі 114 грн. (сто чотирнадцять грн.).

Відповідач, не погодившись із вищевказаною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин у справі, просить суд апеляційної інстанції постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 11.07.2013 року по справі № 816/3592/13-а скасувати, прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що позивачем безпідставно віднесено до складу податкового кредиту ПДВ по взаємовідносинах із ТОВ «Альтаір Альфа Плюс». З посиланням на акт № 221/22-50/37675706 від 04.04.2013 р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Альтаір Альфа Плюс» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.01.2012 р. - 30.11.2012 р.», складений ДПІ у Деснянському районі м. Києва, стверджує про непідтвердження господарських операцій вказаного контрагента стосовно врахування реального час здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів, та, як наслідок - неможливість здійснення господарських операцій з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного; невстановлення факту передачі товарів (послуг) від ТОВ «Альтаір Альфа Плюс» до контрагентів-покупців, у зв'язку з відсутністю (ненаданням до перевірки) договорів про господарську діяльність, актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів. Зазначене, на думку відповідача, свідчить про те, що правочини між ТОВ «Альтаір Альфа Плюс» та покупцями, зокрема, і з позивачем по справі, здійснені без мети реального настання правових наслідків. Враховуючи викладене, вважає вірним висновок відповідача про завищення позивачем податкового кредиту на 5767 грн. за результатами відносин з вказаним контрагентом у т.ч. за березень 2012 року - в сумі 2556 грн., за жовтень 2012 року - в сумі 3211 грн., і не вбачає підстав для скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

Позивач в надісланих до суду письмових запереченнях просив суд апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін. Вважає необґрунтованими висновки відповідача, відображені в акті перевірки від 29.05.2013 року №293722.1-1/32174727, щодо безтоварності та нереальності господарських операцій із ТОВ "Альтаір Альфа Плюс" по поставці шестигранників, у зв'язку з чим позивачем було б порушено правила формування податкового кредиту. Стверджує про реальність вказаних операцій, які оформлені належними первинними документами та в повному обсязі відображені в бухгалтерському та податковому обліку.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод Укрбудмаш" (ідентифікаційний код 32174727) зареєстроване Виконавчим комітетом Полтавської міської ради 07.10.2002 року. Позивач перебуває на податковому обліку в ДПІ у м.Полтаві з 11.10.2002 року за № 6891 та є, зокрема, платником податку на додану вартість відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 23475222, виданого ДПІ у м.Полтаві, індивідуальний податковий номер 321747216015.

Згідно довідки з ЄДРПОУ серії АБ № 734534, виданої Головним управлінням статистики у Полтавській області 20.12.2012 року, позивач здійснює наступні види діяльності за КВЕД: 28.99- виробництво інших машин і устаткування спеціального призначення, 28.92- виробництво машин і устаткування для добувної промисловості та будівництва, 49.41- вантажний автомобільний транспорт, 68.20- надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

В період з 17.05.2013 року по 22.05.2013 року на підставі направлення від 17.05.2013 року № 840, виданого ДПІ у м. Полтаві ОСОБА_2 головному державному податковому ревізору - інспектору відділу планування, організації податкового контролю та аналітичної роботи управління податкового контролю, та відповідно до наказу ДПІ у м. Полтаві № 1340 від 16.05.2013 року було проведено позапланову документальну виїзну перевірку ТОВ "Завод Укрбудмаш" з питань взаємовідносин з ТОВ "Альтаір Альфа Плюс" за лютий - жовтень 2012 року.

За наслідками перевірки ТОВ "Завод Укрбудмаш" відповідачем складено акт від 29.05.2013 року №293722.1-1/32174727, яким зафіксовано порушення п. 44.1 ст. 44, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього на суму 5 767 грн., в тому числі за березень 2012 року на суму 2 556 грн., за жовтень 2012 року на суму 3 211 грн. (т.1, а.с.12-19).

На підставі акту перевірки ДПІ у м. Полтаві винесено податкове повідомлення-рішення від 10.06.2013 року №0000592312, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 8 651 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 5767 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 2 884 грн. (т.1, а.с.11).

Не погодившись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що висновки акту перевірки не відповідають дійсним обставинам справи, а оскаржуване податкове повідомлення -рішення було винесено відповідачем необґрунтовано, тобто без урахування всіх обставин, які мали значення для його прийняття, а тому є неправомірним та підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, беручи до уваги наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що підставою для висновку про порушення позивачем вимог п. 44.1 ст. 44, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, та, як наслідок - для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення слугувало твердження про нікчемність правочину між позивачем та контрагентом ТОВ «Альтаір Альфа Плюс», що призвело до завищення податкового кредиту за березень 2012 року на суму 2 556 грн., за жовтень 2012 року на суму 3 211 грн.

Колегія суддів вважає такі висновки відповідача хибними, з огляду на таке.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податковою) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище різня звичайних цін. визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків. нарахованих (сплачених) платником податку заставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з мстою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи) у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України вважається дата здійснення першої з подій: - або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Підпунктом 198.6 п. 198 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно з п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

У відповідності до п.п. 201.1. 201.4, 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 200.1 ст. 200 згаданого Кодексу передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 Кодексу).

Відповідно до п.п. 201.6, 201.7 та 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі, якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вказаних вище норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку па додану вартість до складу податкового кредиту за приписами Податкового кодексу є придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що між ТОВ "Завод Укрбудмаш" (Покупець) та ТОВ "Альтаір Альфа Плюс" (Продавець) було укладено господарський договір у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами та телефонограмами, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень.

У лютому та жовтні 2012 року в рамках досягнутої домовленості ТОВ "Альтаір Альфа Плюс" поставлено позивачеві товарно - матеріальні цінності (шестигранники) на загальну суму 34 600,25 грн., в т.ч. ПДВ 5 766,71 грн..

На виконання вищевказаного договору згідно рахунку - фактури № СФ - 0002222, виданого контрагентом ТОВ "Альтаір Альфа Плюс" 09.02.2012 року, було проведено авансом 100% передоплату шестигранників 36, 22, 27, 30, 46, 41, 52 калібру по узгодженим позиціям в сумі 34 600,25 грн., в т.ч. ПДВ 5 766,71 грн. згідно платіжного доручення від 17.02.2012 № 555 (а.с. 146 т.1).

ТОВ "Альтаір Альфа Плюс" видано позивачу податкову накладну від 17.02.2012 № 65 на загальну суму сплаченого авансу - 34 600,25 грн., в т.ч. ПДВ 5 766,71 грн. (а.с. 140 т.1).

На підставі вищевказаної податкової накладної (по першій події - списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів - п. п. 198.2 ст. 198 ПКУ) позивачем було включено до складу податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 5 766,71 грн. за результатами звітного періоду березня 2012 року (додаток № 5 - розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів до декларації з ПДВ за березень 2012 року - а.с.176-179 т. 5).

Як встановлено судом першої інстанції з пояснень представника позивача та не спростовано відповідачем по справі, в ході судового розгляду у межах реалізації вищевказаного договору у лютому 2012 року відбулася часткова поставка обумовленого товару згідно видаткової накладної від 23.02.2012 року № РН-0001116 на загальну суму 15 335, в т.ч. ПДВ - 2 555,87 грн. (а.с. 139 т.1).

В іншій частині договору поставки, що залишилася невиконаною, між сторонами велись переговори про зміну номенклатури поставки щодо розмірів шестигранників. Після досягнення домовленостей про зміну номенклатури поставки, 15.10.2012 року контрагентом було поставлено товар згідно видаткової накладної № РН-0001835 на залишкову суму проплаченого авансу в загальному розмірі 19265,01 грн., в т.ч. ПДВ 3210,83 грн. (а.с. 142 т. 1), про що видано податкову накладну від 11.02.2012 року № 48 (а.с. 144 т. 1).

До даної податкової накладної ТОВ "Альтаір Альфа Плюс" було оформлено додаток № 2, а саме розрахунок № 47 від 11.10.2012 року коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 17.02.2012 року № 65 за договором від 17.02.2012 (а.с. 143 т.1), згідно якого сума коригування податкового зобов'язання та податкового кредиту в сторону зменшення склала 3210,83 грн.

З огляду на зазначене, позивачем було включено до складу податкового кредиту періоду жовтня 2012 року суму ПДВ 3210,83 грн. на підставі податкової накладної від 11.02.2012 року № 48 (додаток № 5 - розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів до декларації з ПДВ за жовтень 2012 року - а.с. 164 - 167 т. 5).

Одночасно, позивачем було відкориговано розмір податкового кредиту за попередні періоди, в т.ч. і по контрагенту ТОВ "Альтаір Альфа Плюс" на суму ПДВ 3210,83 грн., про що до декларації з ПДВ за жовтень 2012 подано додаток № 1 - розрахунок коригування сум податку на додану вартість до податкової декларації з податку на додану вартість (Д1) - (а.с. 168 - 169 т. 5).

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що перевезення придбаного товару здійснювалося за рахунок позивача автомобілем Hyndai H-100 № ВІ0982 АК, який належить ТОВ "Завод Укрбудмаш".

На підтвердження реальності транспортування придбаного ТОВ "Завод Укрбудмаш" товару представником позивача надано до матеріалів справи належним чином завірені копії документів, а саме: товарно- транспортні накладні від 23.02.2012 року та від 15.10.2012 року (а.с.153-154 т.1); інвентарну відомість позаоборотних активів; накази № 50/5-В, № 15/1-В про закріплення вантажного автомобіля; накази № 9 - К від 08.02.2011 та № 44-К про прийняття на посаду водіїв, технічний паспорт на вантажний автомобіль Hyndai H-100; подорожні листи вантажного автомобіля від 23.02.2012 та від 15.10.2012 (а.с.50-55, 155-156 т.1).

На підставі наданого позивачем витягу з книги обліку довіреностей встановлено, що довіреності на отримання ТМЦ у контрагента ТОВ "Альтаір Альфа Плюс" видавалися представникам ТОВ "Завод Укрбудмаш" ОСОБА_3 та ОСОБА_4, підпис яких проставлено у видаткових накладних на посвідчення отримання визначених у них ТМЦ.

Судом першої інстанції з'ясовано та підтверджено матеріалами справи, що придбаний у ТОВ "Альтаір Альфа Плюс" товар доставлявся та зберігався у належних позивачу складських приміщеннях, що розташовані за адресою: 36034, м.Полтава, вул. Садовського, 8. Наявність у власності та у користуванні позивача складських приміщень, нежитлових будівель та споруд за даною адресою підтверджується наявними у матеріалах справи договорами купівлі - продажу, витягом з Державного реєстру правочинів, витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, договором оренди приміщення від 03.01.2012, укладеного з ПП СПМК-9", актом приймання - передачі приміщень (а.с.157 - 164 т.1).

На підтвердження зв'язку придбаних у вищевказаного контрагента шестигранників із своєю господарською діяльністю позивачем надано накладні на передачу металевих запчастин, в т.ч. і придбаних шестигранників, на виробництво, акти списання запчастин на виробництві готової продукції (станцій масляних мобільних, установок бітумної марки УВБ-1 та УВБ-2, установок змішуючих швидкодіючих типу УСБ-1 та інш.) та уніфікованих заготовок: муфти, з'єднання, патрубки, які в подальшому також були використані для виготовлення відповідних станцій та установок, а також калькуляції на готову продукцію із зазначенням використаних матеріалів, в т.ч. шестигранників, договори на поставку позивачем виготовленої продукції іншим контрагентам, накладні на їх реалізацію, банківські виписки про перерахування покупцями коштів в оплату проданої продукції та ін. (а.с.165-197 т.1, а.с.1-251 т.2, а.с.1-251 т.3, а.с.1-250 т.4, а.с.1-182 т.5 ).

Крім того, позивачем до матеріалів справи додано довідку із розрахунком отриманої економічної вигоди від виробництва та реалізації продукції (а.с. 119-129 т.1).

Колегія суддів відмічає, що видані ТОВ "Альтаір Альфа Плюс" податкові накладні містять всі необхідні реквізити, визначені ст. 201 Податкового кодексу України, а первинні документи, оформлені в ході господарських операцій з поставки ТМЦ позивачеві - ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». При цьому, у відповідності до п. 201.10 ст. 201 ПКУ, обидві податкові накладні зареєстровані продавцем в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується відміткою на даних податкових накладних.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що реальність господарських операцій з поставки товарів позивачеві контрагентом ТОВ «Альтіар Альфа Плюс» повністю підтверджена належним чином оформленими первинними документами, копії яких надано до матеріалів справи, у т.ч. документами щодо транспортування ТМЦ, а придбаний товар позивачем використані у власній господарській діяльності.

Разом з тим, відповідачем зроблено висновок про невстановлення фактичного руху товару по ланцюгу постачання від ТОВ "Альтаір Альфа Плюс" до позивача.

До таких висновків перевіряючі дійшли у зв'язку із надходженням акту ДПІ у Деснянському районі м. Києва № 221/22-50/37675706 від 04.04.2013 року "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Альтаір Альфа Плюс" (ідентифікаційний код 37675706) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період 01.01.2012 року - 30.11.2012 року у зв'язку із тим, що підприємство не знаходиться за податковою адресою, стан платника - " 9" - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням. Через неможливість провести зустрічну звірку із вищевказаних підстав, ревізори ДПІ у Деснянському районі м. Києва дійшли висновку, що всі господарські операції, результати яких були відображені у податковій звітності даним платником податків, відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 203, п.1, п.2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України є нікчемними, оскільки порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб, а тому не можуть мати ніяких юридичних наслідків (а.с. 158-163 т 5).

Як вбачається із змісту вищевказаного акту ДПІ у Деснянському районі м. Києва нікчемність правочинів, укладених ТОВ "Альтаір Альфа Плюс", пов'язується податковим органом із неможливістю провесту зустрічну звірку вказаного платника по підтвердженню взаємовідносин з іншими платниками через невстановлення його за зареєстрованим місцем знаходження.

Однак, вищезазначені обставини Цивільним кодексом України не визначаються як підстави для визнання угод нікчемними.

Колегія суддів вказує, що відповідно до ст.202 Цивільного Кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правочин повинен відповідати вимогам зазначеним у ст.203 Цивільного Кодексу України.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 ЦК України). Колегія суддів відмічає, що основним критерієм для того, аби вважати правочин нікчемним, є його недійсність, встановлена законом, а не актом податкової перевірки.

Лише достовірне встановлення в ході судового розгляду на підставі належних доказів факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит.

З приводу викладеного в акті судження суб'єкта владних повноважень щодо нікчемності правочинів колегія суддів зауважує, що правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228); у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави (ч.3 ст.228).

З приписів ст. 228 Цивільного кодексу України чітко і безумовно слідує, що законодавець з 01.01.2011р. виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних.

Відтак, з 01.01.2011р. повноваження на встановлення законності правочину, за яким платником податків було сформовано валові витрати обігу та виробництва або податковий кредит з ПДВ, зменшено суму отриманого в межах звітного податкового періоду доходу, належать до виключного прерогативи судових органів.

Згідно п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом - Порядок №984), факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

У відповідності до п. 5. 2. Порядку № 984, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожними відображеним в акті фактом порушення необхідно чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово -господарської діяльності та господарську операцію, в результаті якої здійснено порушення.

З огляду на приписи п.п. 5.2, 6 Порядку №984, колегія суддів дійшла висновку, що до набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсним правочину, за яким платником податків було сформовано податковий кредит з ПДВ, податковий орган не має правових підстав для відображення в акті перевірки судження про вчинення таким платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду апеляційної інстанції відповідачем не надано, а колегією суддів при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

З огляду на викладене, підстави для визнання договорів між позивачем та вказаними контрагентами фіктивними, нікчемними або недійсними у відповідача відсутні.

З огляду на вищенаведене, висновки акту ДПІ у Деснянському районі м. Києва № 221/22-50/37675706 від 04.04.2013 не можуть бути покладені в основу висновків за наслідками перевірки ТОВ "Завод Укрбудмаш".

Враховуючи викладене, з огляду на встановлені обставини у справі, колегія суддів підтверджує висновок суду першої інстанції про правомірність віднесення позивачем сум до складу податкового кредиту по господарським операціям із ТОВ «Альтаір Альфа Плюс» по реальним господарським операціям, повністю підтвердженим відповідними первинними документами, сплачені в зв`язку із придбанням товарів, призначених для використання у власній господарській діяльності позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач правомірність винесеного податкового повідомлення-рішення належним чином не довів.

За таких обставин, факти вказаних в акті перевірки від 29.05.2013 року №293722.1-1/32174727 порушень, слід вважати недоведеними, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 10.06.2013 року № НОМЕР_1 - таким, що підлягає скасуванню, оскільки відповідач при його прийнятті діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, з порушенням вимог ч.3 ст.2 КАС України.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справа та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 11.07.2013р. по справі № 816/3592/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Перцова Т.С.Судді(підпис) (підпис) Дюкарєва С.В. Жигилій С.П. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Перцова Т.С.