Ухвала суду № 33787688, 19.09.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2013 р.Справа № 818/6312/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Перцової Т.С.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Жигилія С.П.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 14.08.2013р. по справі № 818/6312/13-а

за позовом Сумського міського центру зайнятості

до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Сумській області

про стягнення коштів,-

ВСТАНОВИЛА:

Сумський міський центр зайнятості (далі по тексту - Центр зайнятості, позивач) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Сумській області (далі по тексту - Управління ВД Фонду, відповідач), в якому просив суд стягнути з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Сумській області на користь Сумського міського центру зайнятості кошти в сумі 5350,33 грн., виплачені як матеріальне забезпечення ОСОБА_2

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 14.08.2013р. по справі № 818/6312/13-а адміністративний позов Сумського міського центру зайнятості до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Сумській області про стягнення коштів, виплачених як матеріальне забезпечення - задоволено.

Стягнуто з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Сумській області (40024, м. Суми, вул. Даргомижського, 6, код 24015762) на користь Сумського міського центру зайнятості (40009, м. Суми, вул. Баумана, 45, розрахунковий рахунок № 37170001000293 ГУДКСУ в Сумській області м. Суми, МФО 837013, код 13996509) кошти, виплачені як забезпечення (допомога по безробіттю) ОСОБА_2 у розмірі 5 350 (п'ять тисяч триста п'ятдесят) грн. 33 коп.

Відповідач, не погодившись із вказаною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 14.08.2013р. по справі № 818/6312/13-а та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що ОСОБА_2, на користь якого була виплачена допомога по безробіттю, зобов'язаний був самостійно 14.05.2013 року повідомити центр зайнятості про поновлення його на посаді за рішенням Апеляційного суду Сумської області, однак всупереч ч. 2 ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" він цього не зробив. Вказана обставина, на думку апелянта, є підтвердженням умисного невиконання ОСОБА_2 своїх обов'язків та зловживання ними, що і стало причиною виплати йому забезпечення по безробіттю за період з 14.05.2013р. по 26.05.2013р. у розмірі 1332,90 грн. Отже, відповідач не повинен відшкодовувати вказану суму на користь Центру, а тому в задоволенні позову слід відмовити.

В надісланих до суду письмових запереченнях позивач просив суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 20.02.2013 року ОСОБА_2 звернувся до Сумського міського центру зайнятості за сприянням в працевлаштуванні (а.с. 5).

На підставі наказу директора Сумського міського центру зайнятості від 22.02.2013р. № НТ 130222 йому було надано статус безробітного та відповідно до наказу від 27.02.2013р. № НТ 130227 призначено виплату допомоги по безробіттю (а.с. 6).

Постановою Апеляційного суду Сумської області від 14.05.2013р. по справі № 592/169/13-ц ОСОБА_2 було поновлено на роботі та стягнуто на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу (а.с. 7-9).

Наказом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Сумській області від 27 травня 2013 року № 43-К, ОСОБА_2 поновлено на посаді заступника начальника Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Сумській області з 14 грудня 2012 року з виплатою середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу за період з 15.12.2012р. по 14.05.2012р. на підставі постанови Апеляційного суду Сумської області від 14.05.2013р. по справі № 592/169/13-ц (а.с. 11).

За період перебування ОСОБА_2 на обліку в Сумському міському центрі зайнятості, як безробітного з 27.02.2013р. по 26.05.2013р. ним було отримано допомогу по безробіттю у розмірі 5350, 33 грн.

В зв'язку з цим, після отримання відповідної інформації наказом Сумського міського центру зайнятості від 11.06.2013р. № НТ 130611 відповідно до абзацу 3 пп. 1 п. 20 «Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2007 року № 219, ОСОБА_2 було знято з обліку та припинено виплату допомоги по безробіттю (а.с. 6).

За період перебування ОСОБА_2 на обліку в Сумському міському центрі зайнятості як безробітного з 27.02.2013р. по 26.05.2013р. ним було отримано допомогу по безробіттю у розмірі 5 350, 33 грн., що підтверджується довідкою від 12.06.2013 року № 4733 (а.с. 10).

Позивач звернувся до відповідача шляхом вручення йому повідомлення від 13.06.2013р. № 07/1175 з вимогою сплатити Сумському міському центру зайнятості вищезазначену суму виплаченої допомоги по безробіттю (а.с. 12).

У відповідь на розглянуте повідомлення відповідачем на адресу Сумського міського центру зайнятості направлено лист від 26.06.2013р. № 165-09-03, в якому відповідач зазначив, що питання про стягнення з ОСОБА_2 безпідставно виплачених коштів вирішується у судовому порядку, та просив перенести термін оплати Управлінням ВД Фонду зазначених коштів (а.с. 21).

Листом Сумського міського центру зайнятості від 03.07.2013р. № 07/1361 відповідачу було відмовлено у перенесенні терміну оплати коштів, виплачених ОСОБА_2 (а.с. 22).

З огляду на вищевикладене, Центр зайнятості звернувся до суду з даним позовом та просив суд стягнути з відповідача суму забезпечення, виплаченого ОСОБА_2, в сумі 5 350, 33 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Також відповідно до вимог ст. 25 Закону України "Про зайнятість населення" держава створює умови незайнятим громадянам у поновленні їх трудової діяльності та забезпечує їм виплату в установленому порядку допомоги по безробіттю.

Як вбачається з приписів статті 2 Закону України "Про зайнятість населення" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.

Відповідно ч.5 п. 2 ст. 12 Закону України від 02.03.2000 р. № 1533-III "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (далі - Закон № 1533-ІІІ) виконавча дирекція Фонду та її робочі органи контролюють правильність витрат за страхуванням на випадок безробіття, проводять розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення в порядку, встановленому центральними органами виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, державної податкової політики, Пенсійним фондом України за погодженням з правлінням Фонду.

Згідно з п.2 ст.31 Закону № 1533-ІІІ виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі поновлення безробітного на роботі за рішенням суду.

Згідно абзацу третього підпункту 1 пункту 20 «Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 219 від 14.02.2007 року, громадяни зареєстровані як такі, що шукають роботу, та безробітні, знімаються з обліку у разі поновлення безробітного за рішенням суду, що набрало законної сили. При цьому в картці робиться запис про прийняття на роботу, зазначаються дата та номер наказу.

Відповідно до абз. 6 ч.1 ст.34 Закону № 1533-ІІІ Фонд має право стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду, а також незаконно виплачені безробітному суми матеріального забезпечення в разі неповідомлення роботодавцем Фонду про прийняття його на роботу.

Згідно ч. 4 ст. 35 Закону № 1533-ІІІ, із роботодавця утримуються, зокрема, суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що безробітного ОСОБА_2 наказом відповідача від 27.05.2013р. поновлено на посаді заступника начальника Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Сумській області з 14 грудня 2012 року саме на підставі рішення суду, яке набрало законної сили 14.05.2013р.

Матеріалами справи підтверджено, що за час перебування перебування ОСОБА_2 на обліку в Сумському міському центрі зайнятості, як безробітного з 27.02.2013р. по 26.05.2013р. ним було отримано допомогу по безробіттю у розмірі 5 350, 33 грн., яка не була відшкодована Центру зайнятості.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність обов'язку у відповідача, як роботодавця виплатити Центру зайнятості суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному ОСОБА_2 у зв'язку з поновленням його на роботі за рішенням суду.

Твердження відповідача про те, що оскільки ОСОБА_2 про своє поновлення на роботі за рішенням суду повідомив позивача лише 27.05.2013р.. а не з дня прийняття судового рішення про таке поновлення, тобто з 14.05.2013р., він припустився зловживання своїми права та незаконно отримав допомогу по безробіттю за період з 14.05.2013р. по 26.05.2013р., колегія суддів вважає безпідставними беручи до уваги наступне.

Згідно з ч. 3 ст. 36 Закону № 1533-ІІІ сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати її забезпечення та надання соціальних послуг.

Так, відповідно до пп. 2 п. 5.5 розділу 5 «Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності», затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20.11.2000 року № 307, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.12.2000 за № 915/5136, виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі поновлення безробітного на роботі за рішенням суду (з дня поновлення на роботі).

Відповідно до ч. 1 ст.76 Закону України «Про виконавче провадження» рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника виконується негайно і вважається закінченим з дня видачі відповідного наказу або розпорядження роботодавцем.

Як зазначено в постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», рішення суду про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.

За таких обставин, рішення суду про поновлення ОСОБА_2 на посаді вважається виконаним з 27.05.2013р., тобто, з дати видання наказу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Сумській області № 43-К про його поновлення. Внаслідок чого ОСОБА_2, повідомивши Центр зайнятості 27.05.2013 року про своє поновлення на роботі на підставі рішення суду, діяв правомірно.

Статтею 39 Закону 1533 передбачено, що спори, які виникають за цим Законом, вирішуються в судовому порядку.

Зобов'язання, які передбачають сплату страхових внесків до Фонду, відповідачем на день розгляду справи не виконані, відомостей про сплату боргу не надано.

Таким чином, колегія суддів підтверджує висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову та стягнення з відповідача у примусовому порядку допомоги по безробіттю, виплаченої ОСОБА_2 за період з 27.02.2013р. по 26.05.2013р. у розмірі 5350,33 грн.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справа та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Сумській області залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 14.08.2013р. по справі № 818/6312/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Перцова Т.С.Судді(підпис) (підпис) Дюкарєва С.В. Жигилій С.П. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Перцова Т.С.