Постанова № 33787673, 04.09.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2013 р. Справа № 1615/2а-5446/12Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Перцової Т.С.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Жигилія С.П.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Крюківської районної ради м. Кременчука Полтавської області на постанову Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 21.01.2013р. по справі № 1615/2а-5446/12

за позовом ОСОБА_1

до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Крюківської районної ради м. Кременчука Полтавської області , Головного управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації , Міністерства праці та соціальної політики України , Міністерства фінансів України , Державного казначейства України , Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області

про визнання протиправними дій та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату щорічної допомоги на оздоровлення,-

ВСТАНОВИЛА:

15.10.2008 року позивач, ОСОБА_1 звернувся до Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області з позовом до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Крюківської районної ради м. Кременчука Полтавської області (далі по тексту - УПСЗН виконавчого комітету Крюківської районної ради, перший відповідач), Головного управління праці та соціального захист населення Полтавської обласної державної адміністрації (далі по тексту - ГУПСЗН ПОДА, другий відповідач), Міністерства праці та соціальної політики України (далі по тексту - Мінпраці), Державного казначейства України (далі по тексту - ДКУ), Міністерства фінансів України (далі по тексту - Мінфін), Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області (далі по тексту - Центр), в якому просив суд визнати дії відповідачів щодо виплати позивачеві недоотриманих сум щорічної допомоги на оздоровлення за 2005, 2006, 2007 роки неправомірними; стягнути з відповідачів на користь позивача недоотримані суми щорічної допомоги на оздоровлення за 2005, 2006, 2007 роки в сумі 2895 грн.

Постановою Крюківського районного суду м. Кременчука від 17.11.2008 року по справі № 2а-141/2008 р. адміністративний позов фізичної особи ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Крюківської районної ради м.Кременчука Полтавської області, Головного правління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації. Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства фінансів України, Державного Казначейства України, Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області про визнання неправомірними дій та стягнення недоотриманих коштів - задоволено частково.

Визнано дії управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Крюківської районної ради м.Кременчука Полтавської області та Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області щодо виплати ОСОБА_1 щорічних сум на оздоровлення за 2005 - 2007 роки у меншому розмірі - неправомірними.

Стягнуто в солідарному порядку з управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Крюківської районної ради міста Кременчука Полтавської області та Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області на користь ОСОБА_1 2895 грн. з рахунку, з якого здійснюється виплата щорічної допомоги на оздоровлення відкритого по коду програмної класифікації видатків 2501250 «Компенсація за шкоду, заподіяну здоров'ю та допомоги на оздоровлення, у разі звільнення з роботи громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

В задоволенні позовних вимог до інших відповідачів - відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, УПСЗН Крюківської районної ради та Центром було подано апеляційні скарги.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.07.2009 року по справі № 2-а-14/08/1615 апеляційні скарги Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області та Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Крюківської районної ради м. Кременчука Полтавської області - залишено без задоволення.

Постанову Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 17.11.2008 року залишено без змін.

Перший відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою на постанову Крюківського районного суду м. Кременчука від 17.11.2008 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.07.2009 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24.10.2012 року по справі № К/9991/35944/11 частково задоволено касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Крюківської районної ради.

Постанову Крюківського районного суду м. Кременчука від 17.11.2008 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.07.2009 року - скасовано.

Справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Крюківської районної ради м. Кременчука Полтавської області, Головного управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації, Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства фінансів України, Державного Казначейства України, центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області визнання неправомірними дій та стягнення недоотриманих коштів - направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

В ухвалі від 24.10.2012 року Вищим адміністративним судом зазначено, що при вирішенні даного позову, в якому ставилось питання про стягнення з відповідачів на користь ОСОБА_1 щорічних сум допомоги на оздоровлення за 2005-2007 роки, судами першої та апеляційної інстанції не перевірено поважність причин пропуску позивачем строку звернення суду незважаючи на те, що перший відповідач наполягав на цьому.

Отже, в даному апеляційному провадженні справа розглядається з урахуванням наведених висновків Вищого адміністративного суду України.

Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 21.01.2013 року по справі № 1615/2а-5446/12 адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населения Виконавчого комітету Крюківської районної ради міста Кременчука, Головного управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації, Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства фінансів України, Державного Казначейства України, Центру по нарахуванню та дйсненню соціальних виплат у Полтавській обласні про визнання протиправними дій та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату щорічної допомоги на оздоровлення за період з 01.01.2005 року по 31.12.2005 року та з 01.01.2006 року по 31.12.2006 року включно - залишено без розгляду.

Постановою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 21.01.2013 року по справі № 1615/2а-5446/12 адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населения Виконавчого комітету Крюківської районної ради міста Кременчука, Головного управління праці та вціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації, Міністерства праці та соціальної тітики України, Міністерства фінансів України, Державного Казначейства України, центру по нарахуванню та дйсненню соціальних виплат у Полтавській обласні про визнання протиправними дій та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату щорічної допомоги на оздоровлення - задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населения Виконавчого комітету Крюківської районної ради міста Кременчука.

Зобов'язано Управління праці та соціального захисту населения Виконавчого комітету Крюківської районної ради міста Кременчука здійснити за 2007 рік перерахунок та виплату щорічної допомоги на оздоровлення ОСОБА_1 в розмірі трьох мінімальних заробітних плат відповідно до ч.4 ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції Закону № 230/96-ВР від 06.06.1996 року.

В іншій частині позову - відмовлено.

Перший відповідач, не погодившись із вказаною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції вимог матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 21.01.2013 року та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населения Виконавчого комітету Крюківської районної ради міста Кременчука. Стверджує, що оскільки щорічна допомога на оздоровлення за 2007 рік позивачеві була виплачена у березні 2007 року, на час виплати дію положень ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» було зупинено, а Рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2007 про визнання неконституційними положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» щодо зупинення положень ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» прийнято лише 09.07.2007 року, перший відповідач у березні 2007 року при виплаті ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 рік, діяв правомірно.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, отже, перегляду підлягає рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 рік у розмірі, передбаченому ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність захисту прав позивача на отримання зазначеної допомоги у 2007 році, а також зобов'язав першого відповідача здійснити перерахунок та виплату щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 рік відповідно до вимог ст.48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, та вважає постанову Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 21.01.2013 року по справі № 1615/2а-5446/12 такою, що прийнята з порушенням норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, виходячи з наступного.

Згідно вимог частин 1 і 2 статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом 15.10.2008 року із вимогами до суб'єктів владних повноважень (зокрема, і УПСЗН виконавчого комітету Крюківської РДА) щодо захисту його порушених прав на отримання щорічної допомоги на оздоровлення відповідно до ст.48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що мали місце за період 2005-2007 років.

При цьому, рішення в частині, що оскаржується, прийнято судом першої інстанції щодо періоду 2007 року, тобто, з 01.01.2007 року по 31.12.2007 року.

З аналізу положень преамбули Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" колегією суддів встановлено, що виплати, передбачені зазначеним Законом, є заходами соціального захисту населення, що постраждало внаслідок аварії на ЧАЕС, та за своєю правовою природою є відповідною соціальною допомогою.

Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Тобто, чинне законодавство обмежує строк звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").

Згідно ч.2 ст. 99 КАС України (в редакції, яка діяла на час звернення позивача до суду) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, для вирішення питання про правильність застосування судом першої інстанції строку звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи необхідно з'ясувати, яким саме рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені права цієї особи, коли розпочався перебіг цього строку.

Як вбачається з матеріалів справи, перший та другий відповідачі в надісланих до суду письмових запереченнях наполягали на пропущенні позивачем строку звернення до суду та застосуванні до позовних вимог ОСОБА_1 наслідків пропущення строку звернення до суду, передбачених статтею 100 КАС України.

Отже, враховуючи дату звернення позивача до суду з адміністративним позовом (15.10.2008 року), річний строк на звернення до суду з позовом (15.10.2007 р.) та період, за який судом першої інстанції захищено права позивача на отримання щорічної допомоги на оздоровлення (з 01.01.2007 року по 31.12.2007р.), колегія суддів приходить до висновку, що права позивача підлягають захисту в межах річного строку, починаючи з 15.10.2007 року.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи довідки Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат в Полтавській області (а.с.164 зв. бік), щорічну допомогу на оздоровлення позивач отримав за 2007 рік - у березні 2007 року.

При цьому колегія суддів зазначає, що зазначені виплати - щорічної грошової допомоги на оздоровлення - здійснюються щороку та мають разовий характер. Таким чином, право особи на їх отримання та обов'язок органів соціального захисту населення здійснити такі виплати припиняються з моменту виплати певних сум, а тому після отримання щорічної допомоги на оздоровлення в неналежному розмірі позивач мав змогу звернутись до суду за захистом своїх прав.

Пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений, а процесуальний строк, встановлений судом, - продовжений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі (ч.1 ст.102 КАС України).

Згідно ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

При цьому, в силу приписів ч. 4 ст. 11 КАС України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Однак позивачем ані до суду першої, ані до суду апеляційної інстанції клопотання про поновлення строку звернення до суду не подавалось, також не було надано доказів поважності пропуску строку для звернення до адміністративного суду з позовом щодо визнання дій неправомірними, зобов`язання здійснити перерахунок та виплату щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 рік.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції не звернув уваги на пропущення позивачем строку звернення до суду та безпідставно, незважаючи на відсутність клопотання про поновлення строку звернення до суду та належних доказів поважності пропуску позивачем строку звернення до суду, задовольнив позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача, зобов'язання здійснити перерахунок щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 рік.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для поновлення позивачеві строку звернення до суду за захистом своїх прав за період з 01.01.2007 року по 31.12.2007 року.

Відповідно до ч.1 ст. 100 КАС України (в редакції, чинній на час подачі позову) пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Слід відмітити, що перший відповідач - УПСЗН виконавчого комітету Крюківської районної ради м. Кременчука та другий відповідач - ГУПСЗН Полтавської обласної державної адміністрації (в подальшому - Департамент праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації) у письмових запереченнях на позов наполягали на пропущенні позивачем строку звернення до суду з даним позовом та необхідності застосування до позову ОСОБА_1 приписів ст.100 КАС України, однак, судом першої інстанції при прийнятті рішення по справі не було надано належної оцінки таким доводам першого та другого відповідачів.

Виходячи із зазначених обставин справи, колегія суддів вважає, що судом при ухваленні рішення було порушено приписи ст.ст.99, 100 КАС України, що призвело до частково необґрунтованого задоволення позову.

У відповідності до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотримання норм процесуального права.

У відповідності до п.4 ч.1 ст.202 Кодексу адміністративного судочинства України порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи є підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.

Таким чином, внаслідок неправильного застосування норм ч.2 ст.99 КАС України, неврахування вищезазначеного Рішення Європейського суду з прав людини від 28.03.2006 року, постанова Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 21.01.2013 року по справі № 1615/2а-5446/12 в частині задоволених позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання провести перерахунок та виплату щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 рік не може бути визнана законною, а тому підлягає скасуванню з прийняттям у цій частині нової постанови про відмову в задоволенні позову з підстав пропуску позивачем строку звернення до суду з такими позовними вимогами.

Керуючись ст.ст. 99, 100, 160, 167, 195, 196, 197, п. 3 ст. 198, п.п.3, 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Крюківської районної ради м. Кременчука Полтавської області - задовольнити.

Постанову Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 21.01.2013 року по справі № 1615/2а-5446/12 скасувати в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Крюківської районної ради м. Кременчука Полтавської області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання здійснити перерахунок та провести відповідні виплати щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 рік.

Прийняти в цій частині нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Крюківської районної ради м. Кременчука Полтавської області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання здійснити перерахунок та провести відповідні виплати щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 рік - відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Перцова Т.С.Судді(підпис) (підпис) Дюкарєва С.В. Жигилій С.П.

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Перцова Т.С.