Ухвала суду № 33787626, 12.09.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2013 р.Справа № 820/2733/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Перцової Т.С.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Жигилія С.П.

за участю секретаря судового засідання Волкової А.М.

представників сторін : позивача - Малахової Н.В., відповідача - Полежаки О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.05.2013р. по справі № 820/2733/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранітні технології"

до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Гранітні Технології" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Гранітні Технології") звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Московському районі м.Харкова Харківської області Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Московському районі м.Харкова Х/О ДПС), в якому просить суд скасувати податкові повідомлення - рішення від 15.02.2013 року № 0001062220 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1312723, 75 грн., в тому числі 1050179, 00 грн. за основним платежем та 262544, 75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) та № 0001032220 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 3237064, 00 грн., в тому числі 2894285, 00 грн. за основним платежем та 342779, 00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 24.05.2013р. по справі № 820/2733/13-а адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранітні Технології" до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено в повному обсязі.

Скасовано податкове повідомлення - рішення від 15.02.2013 року № 0001062220 про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Гранітні Технології" суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1312723, 75 грн. (один мільйон триста дванадцять тисячі сімсот двадцять три гривні 75 копійок), в тому числі 1050179, 00 грн. (один мільйон п'ятдесят тисяч сто сімдесят дев'ять гривень) за основним платежем та 262544, 75 грн. (двісті шістдесят дві тисячі п'ятсот сорок чотири гривні 75 копійок) за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Скасовано податкове повідомлення - рішення від 15.02.2013 року № 0001032220 про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Гранітні Технології" суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 3237064, 00 грн. (три мільйони двісті тридцять сім тисяч шістдесят чотири гривні), в тому числі 2894285, 00 грн. (два мільйони вісімсот дев'яносто чотири тисячі двісті вісімдесят п'ять гривень) за основним платежем та 342779, 00 грн. (триста сорок дві тисячі сімсот сімдесят дев'ять гривень) за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Відповідач, не погодившись із постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.05.2013р. по справі № 820/2733/13-а та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог Товариству з обмеженою відповідальністю "Гранітні Технології" в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на неповне дослідження судом першої інстанції при прийнятті рішення обставин справи, порушення норм матеріального права п.135.2 ст.135, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до неправильного вирішення справи.

Вважає, що оскільки позивачем протягом 2010-2011 року подавалися декларації з податку на прибуток з нульовими показниками, через вилучення первинних документів у підприємства на підставі протоколів обшуку правоохоронними органами, а до перевірки підприємством ТОВ „Гранітні Технології" не надано ніяких первинних документів за 2010 рік, структуру валового доходу за 2010 рік перевіряючими було правомірно розраховано з декларацій по ПДВ, а за 2011 рік - по банківським випискам.

Щодо взаємовідносин позивача із контрагентами - ТОВ «Матадор», ПП «АТМ» та ТОВ «Старт-Д» у 2012 році апелянт, посилаючись на висновки актів перевірки контрагентів позивача від 21.12.2012 року № 7200/224/31820299 по ТОВ „Матадор", від 21.12.2012 року № 7198/224/24606641 по ПП „АТМ" та від 21.12.2012 року № 7203/224/32694056 по ТОВ „Старт - Д", якими встановлено нікчемність правочинів, вчинених останніми із постачальниками по ланцюгу та відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємств - постачальників, а також по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам-покупцям у 2011-2012 роках, стверджував про відсутність підстав для формування ТОВ „Гранітні Технології" податкового кредиту за спірний період за операціями з вказаними підприємствами.

Також відмітив, що до перевірки не було надано документів, які підтверджують транспортування товару від ТОВ «Матадор» та ТОВ „Старт - Д'", а надані товарно-транспортні накладні по транспортуванню ТМЦ від ПП «АТМ» складені з порушенням порядку заповнення форм ТТН затвердженого Наказом Мінтрансу, Мінстату України від 29 грудня 1995 р. N 488/346 оскільки не містять всіх необхідних реквізитів, що підтверджує відсутність доказів транспортування ТМЦ.

Отже, на думку відповідача в акті перевірки цілком обґрунтовано було зроблено висновки про порушення ТОВ "Гранітні Технології" вимог: п. 4.1, ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та ст. ст. 135, 137, 138, п. 198.1 п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем було занижено податок на прибуток всього у сумі 2894285,00 грн. за 2011 - 9 місяців 2012 року та податок на додану вартість у сумі 1050179, 00 грн., в тому числі за березень-вересень 2012 року відповідно, що є законною підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Представник відповідача у судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав з викладених у ній підстав, просив суд апеляційної інстанції їх задовольнити, оскаржувану постанову суду першої інстанції - скасувати та прийняти нову постанову про відмову ТОВ "Гранітні Технології" в задоволенні позову.

Представник позивача в судовому засіданні та в надісланих до суду апеляційної інстанції письмових запереченнях проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечував, просив суд апеляційної інстанції їх відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване. Вважає неправомірним розрахунок грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємству за 2010 рік, вирахуваного на підставі декларацій по ПДВ, розрахунку суми податку на прибуток за 2011 рік без врахування витрат та посилання на первинні документи. Зазначає, що факт реального здійснення господарських операцій між ТОВ "Гранітні Технології" та ТОВ «Матадор», ПП «АТМ» та ТОВ «Старт-Д» у 2012 році повністю підтверджується первинними документами, оформленими у відповідності до вимог законодавства, встановлених для первинних документів, через що спірні податкові повідомлення - рішення є незаконними та такими, що підлягають скасуванню.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ "Гранітні Технології" пройшло передбачену чинним законодавством України процедуру державної реєстрації та є юридичною особою, про що свідчить копія свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 498219 від 23.11.2001 р. (а.с. 113 т.1), включено до ЄДРПОУ згідно копії довідки АА № 115953 з ЄДРПОУ від 08.04.2008 р., виданої Головним управлінням статистики у Харківській області (а.с. 114 т.1), є платником податків і зборів, встановлених Податковим кодексом України від 02.12.2010 р. № 2755-IV, про що свідчить копія довідки про взяття на облік платника податків № 216 від 08.04.2008 року, виданої ДПІ у Московському районі м. Харкова (а.с. 116 т. 1) та копія свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 29279330 від 29.11.2001 року (а.с. 115 т.1).

Матеріалами справи підтверджено, що на підставі направлень від 03.01.2013 року № 17, № 18, № 19, № 20, № 21, № 22 від 08.01.2013 року № 39 (а.с. 20-26 т. 10), наказу від 28.12.2012 року № 1466 (а.с. 19 т. 10) та наказу № 99 від 22.01.2013 року (а.с. 27 т. 10) з 09.01.2013 року по 29.01.2013 року посадовими особами ДПІ у Московському районі було проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ „Гранітні Технології" за результатами якої був складений акт перевірки № 425/2220/31644520 від 05.02.2013 р. «Про результати документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранітні Технології" (код ЄДРПОУ 31644520) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого за період з 01.10.2009 року по 30.09.2012 року» (далі по тексту - акт перевірки) (а.с. 13-96 т.1).

Відповідно до висновків акту перевірки відповідачем встановлено порушення ТОВ „Гранітні Технології" вимог:

п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 29.12.1994 року № 334/94-ВР та п. 135.2, п. 135.3 п. 135.4 ст. 135, п. 137.1 ст. 137 та п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток всього у сумі 2894285, 00 грн., в т.ч. за 1 квартал 2010 року на суму 216171, 00 грн., за півріччя 2010 року на суму 266553, 00 грн., за 1 квартал 2011 року на суму 1875, 00 грн., за 2 квартал 2011 року на суму 111296, 00 грн., за 2-3 квартал 2011 року на суму 206931, 00 грн., за 2-4 квартал 2011 року на суму 1523169, 00 грн., за 1 квартал 2012 року на суму 89168, 00 грн., за півріччя 2012 року на суму 597695, 00 грн., за 9 місяців 2012 року на суму 1102688, 00 грн.;

п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 1050179, 00 грн. в тому числі за березень 2012 року на суму 84922, 00 грн., за квітень 2012 року на суму 146332, 00 грн., за травень 2012 року на суму 176217, 00 грн., за червень 2012 року на суму 161762, 00 грн., за липень 2012 року на суму 189709, 00 грн., за серпень 2012 року на суму 171383, 00 грн., за вересень 2012 року на суму 119854, 00 грн.

На підставі вказаних акту перевірки ДПІ у Московському районі м.Харкова Х/О ДПС були винесені податкові повідомлення - рішення від 15.02.2013 року № 0001062220 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1312723, 75 грн., в тому числі 1050179, 00 грн. за основним платежем та 262544, 75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) та № 0001032220 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 3237064, 00 грн., в тому числі 2894285, 00 грн. за основним платежем та 342779, 00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (а.с. 97, 98 т.1).

Не погодившись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги в частині скасування податкового повідомлення - рішення від 15.02.2013 року № 0001032220, суд першої інстанції виходив з неправомірності дій відповідача під час визначення розміру податкового зобов'язання з податку на прибуток, оскільки структуру валового доходу за 2010-2011 роки перевіряючими всупереч вимогам чинного законодавства було розраховано з декларацій по ПДВ та банківських виписок, а не на підставі первинних документів, як це передбачено Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» та ПК України.

Щодо правомірності податкового повідомлення - рішення від 15.02.2013 року № 0001062220 судом першої інстанції зазначено, що усі витрати позивача з придбання товарів були об'єктивно необхідні позивачу для забезпечення господарської діяльності, здійснені на підставі належним чином оформлених податкових накладних та підтверджені документами первинними бухгалтерського та податкового обліку. За таких обставин, суд дійшов висновку про правомірність віднесення позивачем сум до складу валових витрат та податкового кредиту по господарським операціям із ПП «АТМ», ТОВ «Матадор» та ТОВ «Старт-Д»

Таким чином, на думку суду, враховуючи, що у позивача відсутній об'єкт донарахування податку на прибуток та податку на додану вартість, визначення відповідачем за спірними рішеннями податкових зобов'язань з податку на прибуток та з податку на додану вартість є безпідставним, а тому позов підлягає задоволенню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, в ході перевірки встановлено, що за період з 01.01.2010 року по 31.03.2011 року підприємством ТОВ «Гранітні Технології" подавалась податкова звітність, а саме декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2010 року, півріччя 2010 року, 9 місяців 2010 року рік 2010 та 1 квартам 2011 року з нульовими показниками, що в свою чергу на думку відповідача свідчить про бездіяльність підприємства за вказані податкові періоди. Одночасно, як зазначає податковий орган, подавалась звітність з ПДВ з відображенням обсягів реалізації за вищезазначений період, що суперечить одне одному. За твердженням ДПІ у Московському районі м.Харкова Х/О ДПС, враховуючи, що до перевірки ТОВ „Гранітні Технології" не надано ніяких первинних документів за 2010 рік структуру валового доходу за 2010 рік, розраховано з декларацій по податку на додану вартість.

Внаслідок вищенаведеного відповідачем встановлено заниження податку на прибуток за період з 01.10.2009р. по 31.03.2011 року на суму 268428 грн.. в т.ч. за 1 квартал 2010 року на суму 216171 грн., за півріччя 2010 року на суму 266553 грн., за 1 квартал 2011 року 1875 грн. та за період з 01.04.2011р. по 30.09.2012 року - на суму 1523169 грн.. в т.ч., за 2 квартал 2011 року на суму 111296 грн., за 2-3 квартал 2011 року на суму 206931 гри., за 2-4 квартал 2011 року на суму 1523169 грн.

Колегія суддів зазначає, що порядок та підстави визначення об'єкту оподаткування податком на прибуток за період з 01.10.2009р. по 31.03.2011 року та з 01.04.2011р. по 30.09.2012 року визначено відповідно нормами Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств та Податкового кодексу України.

Щодо способу, в який діяв відповідач при вирахуванні валового доходу та як наслідок податку на прибуток, який належить сплатити до бюджету позивачу, з огляду на подання позивачем податкових декларацій з податку на прибуток з нульовими показниками за спірний період, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно п.1.21 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - Закон № 334/94-ВР) доходи з джерелом їх походження з України - будь-які доходи, отримані резидентами або нерезидентами від будь-яких видів їх діяльності на території України, включаючи проценти, дивіденди, роялті та будь-які інші види пасивних доходів, сплачених резидентами України, доходи від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до портів, розташованих в Україні, доходи від продажу нерухомого майна, розташованого в Україні, доходи, отримані у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України, а також доходи страховиків-резидентів від страхування ризиків страхувальників-резидентів за межами України, інші доходи від господарської діяльності на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем митних служб України (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо).

Положеннями п.4.1 Закону № 334/94-ВР передбачено, що валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Серед складових валового доходу законодавцем в п.4.1.1 Закону № 334/94-ВР передбачено загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону.

Пунктом 3.1. ст. 3 Закону № 334/94-ВР встановлено, що об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Слід зазначити, що вказаній нормі права в свою чергу кореспондують положення п.134.1 ст.134 ПК України, згідно з якими прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Як вбачається з положень п.5.1. ст. 5 Закону № 334/94-ВР сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності є валовими витратами виробництва та обігу.

Відповідно до п.п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно зі ст. 138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

У п.п. 138.1.1. п. 138.1 ст. 138 ПК України зазначено, що витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ.

Якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення ( п. 6.1. ст. 6 Закону № 334/94-ВР).

Також згідно п. 150.1. ст. 150 ПК України якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Під терміном "амортизація" основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею ( п.п. 8.1.1. п. 8.1 ст. 8 Закону № 334/94-ВР).

Виходячи зі змісту п.11.3.1. Закону № 334/94-ВР датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) у відповідності до 11.2.1. п. 11.2 ст. 11 Закону № 334/94-ВР вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Аналіз вищенаведених норм права дає підстави дійти висновку, що для визначення об'єкту оподаткування податком прибутку підприємства податковому органу необхідно мати такі показники як сума валового доходу, сума валових витрат платника податку та сума амортизаційних відрахувань.

При цьому, вказані елементи податкового обліку визнаються та рахуються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п.135.2 ст.135, п. 138.2. ст. 138 ПК України).

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що відповідачем згідно акту перевірки не досліджувались первинні документи, а висновки стосовно заниження вищезазначеного показника на суму 1073711 грн., в т.ч. за 1 квартал 2010 року на суму 864684 грн., за півріччя 2010 року 1066211 грн., за 1 квартал 2011 року на суму 7500 грн. зроблені на підставі даних декларації з податку на додану вартість.

Слід зазначити, що формування податкового зобов'язання з податку на додану вартість документально оформлюються випискою податкової накладної, в той час як формування доходу оформлюється іншими документами податкового та бухгалтерського обліку, а саме: видаткові накладні, акти приймання-передачі, акти виконаних послуг.

Дата виписки податкових накладних та видаткових накладних не завжди співпадають.

Крім того, з даних декларації з податку на додану вартість неможливо розрахувати такі показники як валові витрати та амортизаційні відрахування, та як наслідок - різницю між отриманим доходом та понесеними витратами; яким чином на формування валового доходу вплинув приріст балансової вартості запасів. При цьому, також неможливо врахувати результати попередніх періодів, нарахування амортизації на основні засоби тощо.

Податкові декларації з податку на додану вартість у розумінні ПК України також не є первинними документами.

Колегія суддів зазначає, що на відміну від податку на прибуток податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР зі змінами та доповненнями в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин.

Щодо посилань відповідача на невідображення доходів та витрат в деклараціях з податку на прибуток з одночасним відображенням показників у деклараціях з ПДВ та ненадання первинних документів при перевірці слід зазначити наступне.

Пунктом 49.19. ст. 49 ПК України встановлено, що якщо податкова декларація за квартал, півріччя, три квартали або рік розраховується наростаючим підсумком на підставі показників базових податкових періодів, з яких складаються такі квартал, півріччя, три квартали або рік (без урахування авансових внесків), згідно з відповідним розділом цього Кодексу, зазначена податкова декларація подається у строки, визначені пунктом 49.18 цієї статті для такого базового звітного (податкового) періоду.

Для цілей порядку обчислення податку на прибуток використовуються такі податкові періоди: календарні квартал, півріччя, три квартали, рік. Базовим податковим (звітним) періодом для цілей цього розділу є календарний квартал (п.152.9. ст. 152 ПК України).

Звітний податковий період починається з першого календарного дня податкового періоду і закінчується останнім календарним днем податкового періоду (п.п. 152.9.1. 152.9. ст. 152 ПК України).

Пунктом 2 підрозділу 4 Перехідних положень ПК України визначено, що з дати набрання чинності розділом III цього Кодексу платники податку на прибуток підприємств складають наростаючим підсумком та подають декларацію з податку на прибуток за такі звітні податкові періоди: другий квартал, другий і третій квартали та другий - четвертий квартали 2011 року.

Таким чином, звітність на податок на прибуток повинна подаватися наростаючим підсумком починаючи з 1 кварталу поточного року по 4 квартал поточного року, а дані щодо визначення доходів і витрат підприємства повинні підтверджуватися первинними документами. Також збитки попередніх податкових періодів переносяться та використовуються при складані декларації наступного податкового року.

Тому для складання звітності у 2011 році мають бути використані первинні документи та дані по результатам діяльності за попередній рік.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що всі документи, які підтверджують обсяги придбання та реалізації товарів позивачем протягом 2010-2011 років, надані працівникам ДПІ у Московському районі м.Харкова Х/О ДПС під час проведення перевірки, що підтверджується копією додатка до акту перевірки «Узагальнений перелік документів, які було використано при проведені перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранітні Технології» податковий номер 31644520», згідно якого вибірковим порядком здійснювалася перевірка первинних документів, на підставі яких формувалися валовий дохід та валові витрати (а.с. 91-96 т.1), а також копією листа підприємства № 2 від 28.01.2013 р., з якого вбачається, що усі документи, які підтверджують обсяги придбання та реалізації товарів підприємством протягом періоду 2010-2011 років надані працівникам ДПІ у Московському районі м. Харкова Харківської області ДПС в оригіналах під час проведення перевірки діяльності підприємства (а.с. 122 т.1).

Подання декларацій з податку на прибуток з нульовими показниками за певні періоди було обумовлено вилученням первинних документів бухгалтерського обліку згідно протоколів обшуку від 26.02.2010 року та 23.09.2011 року, що унеможливлило здачу та заповнення об'єктивної звітності з податку на прибуток, оскільки остання передбачає врахування результатів попередніх періодів, нарахування амортизації на основні засоби, документи по яких було вилучено, та відповідно врахування руху запасів.

Стосовно обставин вилучення первинних документів та неможливості у зв'язку із цим подавати декларації по податку на прибуток підприємства позивачем на адресу ДПІ у Московському районі м.Харкова Х/О ДПС надавалися пояснення листами №1 від 22.01.2013 р., №1 від 24.01.2013 р, №1 від 25.01.2013 р., №2 від 28.01.2013 р. (а.с. 119-122 т.1), які отримані відповідачем, про що свідчать штампи вхідної кореспонденції на копіях цих листів.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до протоколів обшуку від 26 лютого 2010 року, складеного старшим слідчим СВ ПМ ДПІ в Московському районі м. Харкова майором податкової міліції Євсєєвим В.Д. (а.с. 123-133 т. 1), від 17 березня 2010 року, складеного слідчим прокуратури Ленінського району юристом 3 класу Клименком В.А. (а.с. 134-135 т.1) та від 23 вересня 2011 року, складеного оперуповноваженим ВП ЗКФС ОГВПМ СДПІ РВПП у м. Дніпропетровськ старшим лейтенантом податкової міліції Нестеренком В.В. (а.с. 136-139) у ТОВ «Гранітні Технології» вилучалися оригінали документів, печаток, штампів та оргтехніки.

Отже, обставини щодо неможливості подавати декларації по податку на прибуток позивачем за 2010-2011 роки були відомі відповідачу.

ДПІ у Московському районі за наявності протоколів обшуку не надав доказів звернення з відповідним запитом про забезпечення доступу до документів або надання йому їх копій, до правоохоронних органів, які проводили вилучення, та у зв'язку з цим доказів перенесення перевірки позивача до дати отримання вказаних копій документів або забезпечення доступу до них.

Колегією суддів встановлено, що документи ТОВ «Гранітні Технології» були повернуті останньому лише після набрання законної сили постанови Ленінського районного суду м.Харкова від 07.09.2012 року про закриття провадження у справі (а.с.40-43 т.14). До цього часу отримати первинні документи, а також мати до них доступ для зняття копій позивач не мав, що унеможливило з свого боку скласти достовірну податкову звітність з податку на прибуток у 2010-2011 роках та подати податкові декларації з податку на прибуток не з нульовими показниками за 2010-2011 роки.

Водночас порушень стосовно формування, декларування податкових зобов'язань з податку на додану вартість при перевірці ТОВ «Гранітні Технології» за вказаний відповідачем не встановлено.

Крім того, дослідивши акт перевірки, колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що при встановленні перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення, відповідачем не дотримано п 5.2. п. 5 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 р. № 984, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 р. за № 34/18772.

А саме, не зазначено первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; не зазначено перелік відсутніх первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення.

Також встановлено, що під час проведення перевірки суми податку на прибуток за 2011 рік були нараховані відповідно до банківських виписок ТОВ «Гранітні Технології», при цьому, в самому акті перевірки про це не зазначено і не вказано, які саме банківські виписки були досліджені при здійсненні перевірки та враховані при обрахуванні суми податку, а також відсутній розрахунок. Не вказано в акті перевірки також первинних документів на підставі яких були виявлені порушення податкового законодавства та донараховано суми податку.

Таким чином, враховуючи, що структуру валового доходу за 2010 рік перевіряючими було розраховано з декларацій по ПДВ, а за 2011 рік по банківським випискам, колегія суддів дійшла висновку про те, що відповідач при вчиненні таких дій діяв не у спосіб, що передбачений ані Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», ані ПК України.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про неправомірність збільшення позивачеві суми грошового зобов'язання з податку на прибуток за 2010-2011 роки.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що підставою для збільшення ТОВ «Гранітні Технології» суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств та з податку на додану вартість слугували висновки відповідача про недійсність витрат та податкового кредиту позивача по взаємовідносинам з контрагентами ТОВ «Матадор», ПП «АТМ», ТОВ „Старт Д".

У свою чергу, такий висновок відповідачем зроблено з посиланням на акти документальних невиїзних перевірок вказаних контрагентів позивача щодо підтвердження взаємовідносин з іншими платниками податків.

Колегія суддів вважає такі висновки відповідача хибними та такими, що не є підставою для зменшення позивачеві розміру податкового кредиту та валових витрат, з огляду на таке.

Як вже зазначалося вище витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування визначаються за правилами пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України.

Пунктом 138.2. статті 138 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому згідно підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 цього ж Кодексу не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Як встановлено пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), та права на віднесення витрат по його придбанню до складу валових витрат, платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності.

Крім того, слід зазначити, що за змістом частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Матеріалами справи підтверджено, що за період перевірки 2012 року працівниками податкового органу встановлена відсутність об'єктів оподаткування, нереальність здійснення господарських операцій з наступними підприємствами:

ПП «АТМ», на загальну суму 1067346, 44 грн., у тому числі ПДВ - 213469, 29 грн.;

ТОВ «Матадор» на загальну суму 985203, 05 грн., у тому числі ПДВ - 197040, 61 грн.;

ТОВ «Старт-Д» на загальну суму 3198345, 29 грн., у тому числі ПДВ - 639669, 10 грн.

На підставі оскаржуваних податкових повідомлень-рішень вказані суми виключені з валових витрат підприємства, а суми податку на додану вартість виключені зі складу податкового кредиту з ПДВ, що привело до донарахування податку на прибуток за 9 місяців 2012 року на суму 1102688, 00 грн. та податку на додану вартість на суму 1050179, 00 грн.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач у перевіряємих податковим органом періодах мав господарські правовідносини із приватним підприємством «АТМ», яке зареєстроване виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 08.04.1997 р., що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 416541 (а.с. 200 т.1), включене до ЄДРПОУ про що свідчить копія довідки АА № 533385 від 27.02.1012 р. з ЄДРПОУ, виданої головним управлінням статистики у Дніпропетровській області (а.с. 202-203 т.1), відповідно до копій витягу № 15834680 станом на 11.02.2013 р. (а.с. 205-210 т.1) та копії виписки ААБ №964430 від 27.02.2012 р. (а.с. 211-212 т.1) з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців ПП «АТМ» зареєстровано в ЄДРЮОФОП та є платником податків і зборів, встановлених Податковим кодексом України, що підтверджується копією довідки від 28.02.2012 року № 7193 про взяття на облік платника податків (а.с. 204 т.1) та копією свідоцтва № 04003190 від 30.03.2001 року про реєстрацію платника податку на додану вартість (а.с. 201 т.1).

Так, між ТОВ «Гранітні Технології» (покупець) та ПП «АТМ» (постачальник) був укладений договір поставки товару № 414 від 29.05.12 р. (а.с. 213-214 т.1).

Факт реального здійснення господарських операцій із ПП «АТМ» щодо поставки товарно-матеріальних цінностей за цим договором (глазок телескоп, підшипники, гума, замок врізний, фанера та інше) підтверджується копіями: видаткових накладних (а.с. 216-244 т.1), податкових накладних (а.с.246-249 т.1, а.с. 2-25 т.2), товарно-транспортних накладних (а.с. 26 - 48 т.2), платіжних доручень (а.с. 49-70 т.2), актів звірок взаєморозрахунків (а.с. 71-75 т.2), генеральної довіреності №34 від 29.05.2012 року (а.с. 45 т. 10).

Отримані товарно-матеріальні цінності були оприбутковані позивачем, що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рах. 631 (а.с. 48 т.10) та по рахунку 281 (а.с. 49- 250 т.10).

Податкові накладні, що виписані позивачу ПП «АТМ», включені до реєстру отриманих та виданих податкових накладних відповідних звітних періодів, а суми ПДВ включені до податкового кредиту.

В свою чергу ПП «АТМ» віднесло суми податку на додану за виписаними ним на адресу позивача податковими накладними до податкових зобов'язань, що підтверджується копіями податкових декларації з податку на додану вартість та додатками 5 до них за червень - вересень 2012 р. (а.с. 76-95 т.2).

Також при судовому розгляді справи встановлено, що позивач у перевіряємих податковим органом періодах мав господарські правовідносини із Товариством з обмеженою відповідальністю «Матадор», яке зареєстроване виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 12.12.2001 р., що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 765744 (а.с. 102 т.2), включене до ЄДРПОУ про що свідчить копія довідки АА № 448341 з ЄДРПОУ, виданої головним управлінням статистики у Дніпропетровській області (а.с. 103 т. 2), відповідно до копії довідки № 15834730 станом на 11.02.2013 р. (а.с. 107-113 т.2) з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців ТОВ «Матадор» зареєстровано в ЄДРЮОФОП та є платником податків і зборів, встановлених Податковим кодексом України, що підтверджується копією довідки від 09.09.2011 року № 7601 про взяття на облік платника податків (а.с. 104 т. 2) та копією свідоцтва № 04037727 від 17.08.2006 року про реєстрацію платника податку на додану вартість (а.с. 105 т.2).

Між ТОВ «Гранітні Технології» (покупець) та ТОВ «Матадор» (постачальник) були укладені договори поставки товару № 912 від 01.12.11 р. (а.с. 116 т.2) та № 709 від 30.03.12 р. (а.с. 117 т.2).

Факт реального здійснення господарських операцій із ТОВ «Матадор» щодо поставки товарно-матеріальних цінностей за цим договором підтверджується копіями: видаткових накладних (а.с. 121-210 т.2), податкових накладних (а.с. 212-248 т.2, а.с. 2-88 т. 3), товарно-транспортних накладних (а.с. 114 - 249 т. 3, а.с. 1-15 т. 4), платіжних доручень (а.с. 99-106 т.3), актів звірок взаєморозрахунків (а.с. 107- 113 т. 3), генеральних довіреностей №№7, 12 від 30.03.2012 року та від 01.12.2011 р. відповідно (а.с. 41,42 т. 10).

Отримані товарно-матеріальні цінності були оприбутковані позивачем, що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рах. 631 (а.с. 47 т.10) та по рахунку 281 (а.с. 49- 250 т.10).

Податкові накладні, що виписані позивачу ТОВ «Матадор», включені до реєстру отриманих та виданих податкових накладних відповідних звітних періодів, що підтверджується копіями запитів щодо отримання відомостей з Єдиного реєстру податкових накладних та витягів (а.с. 89-98 т.3), а суми ПДВ включені до податкового кредиту.

В свою чергу ТОВ «Матадор» віднесло суми податку на додану за виписаними ним на адресу позивача податковими накладними до податкових зобов'язань, що підтверджується копіями податкових декларації з податку на додану вартість та додатками 5 до них за березень - вересень 2012 р. (а.с. 16-50 т.4).

Також судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач у перевіряємих податковим органом періодах мав господарські правовідносини із Товариством з обмеженою відповідальністю «Старт-Д», зареєстрованим виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 06.10.2003 р., що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 411148 (а.с. 51 т. 4), включеним до ЄДРПОУ про що свідчить копія довідки АА № 532576 з ЄДРПОУ, виданої головним управлінням статистики у Дніпропетровській області (а.с. 52 т. 4), відповідно до копії довідки № 15834753 станом на 11.02.2013 р. (а.с. 57-61 т. 4) та виписки ААБ № 962022 від 31.01.2012 р. (а.с. 62 т. 4) з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців ТОВ «Старт-Д» зареєстровано в ЄДРЮОФОП та є платником податків і зборів, встановлених Податковим кодексом України, що підтверджується копією довідки від 06.02.2012 року № 8755 про взяття на облік платника податків (а.с. 53 т. 4) та копією свідоцтва № 04017116 від 04.11.2003 року про реєстрацію платника податку на додану вартість (а.с. 54 т. 4).

Так, між ТОВ «Гранітні Технології» (покупець) та ТОВ «Старт-Д» (постачальник) був укладений договір поставки товару № 322 від 30.03.12 р. (а.с. 70 т.4).

Факт реального виконання договору із ТОВ «Старт-Д» щодо поставки товарно-матеріальних цінностей (підшипники, сальники, осцилограф, пластик, плівка, клей та інше) підтверджується копіями: видаткових накладних (а.с. 72-150 т. 4), податкових накладних (а.с. 152-237 т. 4), товарно-транспортних накладних (а.с. 43 - 143 т. 5), платіжних доручень (а.с. 1-36 т. 53), актів звірок взаєморозрахунків (а.с. 37- 42 т. 5), генеральних довіреностей №№37, 74 від 30.03.2012 року та від 27.12.2011 р. відповідно (а.с. 43,44 т. 10).

Отримані товарно-матеріальні цінності були оприбутковані позивачем, що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рах. 631 (а.с. 46 т.10) та по рахунку 281 (а.с. 49- 250 т.10).

Податкові накладні, що виписані позивачу ТОВ «Старт-Д», включені до реєстру отриманих та виданих податкових накладних відповідних звітних періодів, що підтверджується копіями запитів щодо отримання відомостей з Єдиного реєстру податкових накладних та витягів (а.с. 238-243 т. 4), а суми ПДВ включені до податкового кредиту.

В свою чергу ТОВ «Старт-Д» віднесло суми податку на додану за виписаними ним на адресу позивача податковими накладними до податкових зобов'язань, що підтверджується копіями податкових декларації з податку на додану вартість та додатками 5 до них за квітень - вересень 2012 р. (а.с. 144-173 т. 5).

Подальше використання позивачем придбаних у ПП «АТМ», ТОВ «Матадор» та ТОВ «Старт-Д» товарно-матеріальних цінностей у власній господарській діяльності (подальша реалізація) підтверджується копіями податкових накладних, видаткових накладних, довіреностей на отримання ТМЦ, (а.с. 174 т. 5 - а.с. 1-8 т. 10).

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що реальність господарських операцій з поставки товарів позивачеві контрагентами ПП «АТМ», ТОВ «Матадор» та ТОВ «Старт-Д» повністю підтверджена належним чином оформленими первинними документами, копії яких надано до матеріалів справи, а придбаний товар позивачем використані у власній господарській діяльності.

Долученими до матеріалів справи витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців спростовується твердження відповідача про відсутність ПП «АТМ», ТОВ «Матадор» та ТОВ «Старт-Д» за юридичною адресою.

Слід відмітити, що господарські правовідносини між позивачем та вказаними контрагентами мали місце в 2012 році в той час як діяльніть ПП «АТМ», ТОВ «Матадор» та ТОВ «Старт-Д» перевірена за 2011 рік.

У відповідності до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, в яких беруть участі ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З наданих позивачем до матеріалів справи доказів судом встановлено, що згідно з ухвалами Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2013 року, від 16.05.2013 року, від 22.05.2013 року (а.с.64-74 т.11) залишено без змін постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду про визнання неправомірними дій податкових інспекцій щодо проведення перевірок та коригування показників податкової звітності ПП «АТМ», ТОВ «Матадор» та ТОВ «Старт-Д» за актами, на які посилається відповідач у цій справі.

Таким чином, неправомірність дій ДПІ по проведенню перевірок ПП «АТМ», ТОВ «Матадор» та ТОВ «Старт-Д», встановлена судовим рішенням, які набрали законної сили, а відтак, вказані акти не береться до уваги колегією суддів з огляду на їх невідповідність вимогам ст.70 КАС України щодо належності та допустимості доказів, оскільки одержані з порушенням закону.

Колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що обов'язок контролю за правильністю нарахування та сплати податку на додану вартість покладаються на відповідача, а не на позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для позбавлення позивача права на податковий кредит через можливі порушення податкового законодавства постачальниками товарів (послуг), у т.ч. і по ланцюгу.

Відповідно до частини другої статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому позивач не повинен нести відповідальність за господарську діяльність своїх контрагентів.

Отже, якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Слід відмітити, що притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст.228 Цивільного кодексу України та ст.ст.207 і 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб'єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.

Колегія суддів вказує, що відповідно до ст.202 Цивільного Кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правочин повинен відповідати вимогам зазначеним у ст.203 Цивільного Кодексу України.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 ЦК України). Колегія суддів відмічає, що основним критерієм для того, аби вважати правочин нікчемним, є його недійсність, встановлена законом, а не актом податкової перевірки.

Лише достовірне встановлення в ході судового розгляду на підставі належних доказів факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит.

Крім того, податковим органом не надано суду прийнятих за наслідками проведених перевірок ПП «АТМ», ТОВ «Матадор» та ТОВ «Старт-Д» податкових повідомлень-рішень, якими б вказаним підприємствам були визначені податкові зобов'язання чи застосовані штрафні (фінансові) санкції за наслідками здійснення господарської операції з позивачем у справі.

З приводу викладеного в акті судження суб'єкта владних повноважень щодо нікчемності правочинів колегія суддів зауважує, що правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228); у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави (ч.3 ст.228).

З приписів ст. 228 Цивільного кодексу України чітко і безумовно слідує, що законодавець з 01.01.2011р. виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних.

Відтак, з 01.01.2011р. повноваження на встановлення законності правочину, за яким платником податків було сформовано валові витрати обігу та виробництва або податковий кредит з ПДВ, зменшено суму отриманого в межах звітного податкового періоду доходу, належать до виключного прерогативи судових органів.

Згідно п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом - Порядок №984), факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

У відповідності до п. 5. 2. Порядку № 984, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожними відображеним в акті фактом порушення необхідно чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово -господарської діяльності та господарську операцію, в результаті якої здійснено порушення.

З огляду на приписи п.п. 5.2, 6 Порядку №984, колегія суддів дійшла висновку, що до набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсним правочину, за яким платником податків було сформовано податковий кредит з ПДВ, податковий орган не має правових підстав для відображення в акті перевірки судження про вчинення таким платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду апеляційної інстанції відповідачем не надано, а колегією суддів при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

З огляду на викладене, підстави для визнання договорів між позивачем та вказаними контрагентами фіктивними, нікчемними або недійсними у відповідача відсутні.

Щодо твердження відповідача в акті перевірки про відсутність у ТОВ «Гранітні Технології» товарно-транспортних накладних, які підтверджують транспортування товару від ТОВ «Матадор» та ТОВ „Старт - Д'", помилки при їх заповненні від ПП «АТМ» про невідповідність товарно-транспортних накладних формі ТТН, затвердженої Наказом Мінтрансу, Мінстату України від 29 грудня 1995 р. N 488/346 колегія суддів зазначає, що по-перше, вказані в акті перевірки окремі недоліки у заповненні товарно-транспортних накладних по перевезенню товару від контрагентів позивача не спростовують факту доставки ТМЦ, по-друге, дані товарно-транспортні накладні надані на підтвердження факту транспортування придбаного товару, з вартості якого позивачем сформовано валові витрати та податковий кредит, а не для підтвердження вартості використаних транспортних ресурсів, підставою для обліку яких є товарно-транспортна накладна. Внаслідок чого відсутність товарно-транспортних накладних не є підставою для позбавлення права позивача на віднесення вартості придбаного товару до складу валових витрат.

Слушним є також висновок суду першої інстанції про безпідставність посилання на порушення позивачем наказу Мінтрансу, Мінстату України від 29 грудня 1995 р. N 488/346 «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля», який у розумінні ст.1 Указу Президента "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" від 03.10.1992, № 493/92 (далі по тексту - Указ № 493/92) не є нормативно-правовим актом, оскільки не зареєстрований в Міністерстві юстиції України, а відтак не набрав чинності.

Враховуючи викладене, з огляду на встановлені обставини у справі, колегія суддів підтверджує висновок суду першої інстанції про правомірність віднесення позивачем сум до складу валових витрат та податкового кредиту по господарським операціям із ПП «АТМ», ТОВ «Матадор» та ТОВ «Старт-Д» по реальним господарським операціям, повністю підтвердженим відповідними первинними документами, сплачені в зв`язку із придбанням товарів, призначених для використання у власній господарській діяльності позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач правомірність винесених податкових повідомлень-рішень належним чином не довів.

За таких обставин, факти вказаних в акті перевірки від 05.02.2013 року №425/2220/31644520 порушень, слід вважати недоведеними, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 15.02.2013 року № 0001062220 та № 0001032220 такими, що підлягають скасуванню, оскільки відповідач приймаючи їх діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», Законом України «Про податок на додану вартість», Податковим кодексом України, з порушенням вимог ч.3 ст.2 КАС України.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справа та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.05.2013р. по справі № 820/2733/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Перцова Т.С.Судді(підпис) (підпис) Дюкарєва С.В. Жигилій С.П. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Перцова Т.С.

Повний текст ухвали виготовлений 17.09.2013 р.