Постанова № 33787309, 25.09.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 вересня 2013 року № 826/7217/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Спецтранссервіс"до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0004572230 від 02.04.2013, №0004552230 від 02.04.2013, №0004562230 від 02.04.2013 та №0004582230 від 02.04.2013

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецтранссервіс" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0004572230 від 02.04.2013, №0004552230 від 02.04.2013, №0004562230 від 02.04.2013 та №0004582230 від 02.04.2013.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує наступним.

Як на обґрунтування правомірності віднесення до складу валових витрат процентів за користування кредитними коштами, позивач посилається на той факт, що придбані у власність за кредитні кошти на підставі договору купівлі - продажу транспортних засобів № 2РБС-00554 від 17.09.2004 вагоно - цистерни не підпадають під визначення кваліфікаційний актив, при цьому позивач зазначає про те, що висновки відповідача щодо використання кредитних коштів поза межами господарської діяльності є недоведеними.

Наявність у нього права на формування податкового кредиту з ПДВ та валових витрат по взаємовідносинам з ТОВ «КМК- Груп» за договором №21/07 від 11.06.2007 та з ТОВ «Юніком Авто» за договором №0277 від 14.10.2010, позивач обгрунтовує тим, що послуги надані за зазначеними договорами були використані ним у власній господарській діяльності, а також посилався на те, що відповідачем в акті перевірки не наведено обґрунтування на спростування зазначеного факту та не витребовувалось у позивача документів на його підтвердження. Також позивач зазначив про те, що хоча договір №21/07 від 11.06.2007 укладений між пов'язаними особами, водночас відповідачем не доведено факту того, що встановлена договором щомісячна плата за користування автомобілем є вищою за звичайну ціну.

Також позивач посилався на те, що відповідачем при проведенні перевірки не було враховано того, що транспортно - експедиторські послуги компанії "Miramis Transportation Lamated" забезпечували транзитне перевезення вантажів нерезидентів ЗАТ "РН-Транс" (Російська Федерація) та ЗАТ "Трансєвразія" отримувачам нерезидентам України через митну територію України організацію якого як експедитор здійснював позивач на підставі договорів № РНТ/97/2012 від 14.05.2012 та № РНТ/97/2012 від 14.05.2012.

Представник позивача у судовому засіданні 10.07.2013 підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, у судовому засіданні 05.06.2013 надав суду письмові заперечення, у яких просив відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю. Доводи відповідача викладені в письмових запереченнях аналогічні доводам та висновкам викладеним в акті перевірки № 733/22-30/32670530 від 18.03.2013, інших доводів, крім зазначених у вказаному акті перевірки представником відповідача не наведено.

У судовому засіданні 10.07.2013 представник відповідача заперечив проти позовних вимог та просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

У судовому засіданні 10.07.2013 представники сторін не заперечували проти розгляду справи в порядку письмового провадження та подали заяву, в якій просили здійснити розгляд справи в порядку письмового провадження, за відсутності представників сторін.

Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

З урахуванням наведеного суд, заслухавши у судовому засіданні представників позивача та відповідача ухвалив продовжити розгляд справи у письмовому провадженні.

Підчас судового розгляду справи, суд,

В С Т А Н О В И В:

В період з 18.02.2013 по 11.03.2013 Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби проведена документальна планова виїзна перевірка фінансово - господарської діяльності з питань дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю "Спецтранссервіс" вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.10.2011 по 31.12.2011 та валютного законодавства за період з 01.10.2011 по 31.12.2012.

Перевіркою встановлено порушення підпункту 14.1.36, пункту 14.1 статті 14, пункту 185.1 статті 185, пункту 186.3 статті 186, пункту 187.8 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.2,198.3,198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200. пункту 208.2 статті 208 в результаті чого занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість на 313 573,00 грн. та завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду на загальну суму 112 033,00 грн., та порушення підпунктів 14.1.27, 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункту 137.1 статті 137, пунктів 138.2, 138.4, підпункту 138.10.5 пункту 138.0 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пунктів 141.1, 141.2 статті 141 податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 515 477,00 грн. та завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 3 588 918,00 грн.

До такого висновку податковий орган дійшов виходячи з наступного.

В ході перевірки було встановлено, що ТОВ "Спецтранссервіс" було укладено наступні кредитні договори:

-№ К-18/2005 від 03.03.2005 з нерезидентом Компанією "АО TRASTA KOMERCBANKA" (Латвія), на загальну суму - 6 747 600,00 дол. США зі строком погашення - 03.03.2012 року та процентною ставкою - 11 % річних;

- №К-4/08-2011 від 18.08.2011 з нерезидентом Компанією «EU Consult Alliance limited» (Великобританія) на загальну суму - 2 320 000,00 дол. США зі строком погашення - 31.12.2011 року та процентною ставкою - 9 % річних;

-№К-03/07-2010 від 08.04.2011 з нерезидентом Компанією «EU Consult Alliance limited» (Великобританія) на загальну суму - 2 250 000,00 дол.США зі строком погашення - 28.04.2016 року та процентною ставкою - 1 % річних;

- №4856 від 02.04.2012 з нерезидентом Компанією «EU Consult Alliance limited» (Великобританія) на загальну суму - 2 320 000,00 дол.США зі строком погашення - 31.12.2012 року та процентною ставкою - 9 % річних;

- №22.1/336-КЛТ-08 від 28.11.2008 з AT «Родовід Банк» на загальну суму - 24 160 000,00 дол. США зі строком погашення - 31.12.2012 року та процентною ставкою - 25 % річних.

За отримані кредитні кошти ТОВ «Спецтранссервіс» було придбано вантажні транспортні засоби, які в подальшому були використані у власній господарській діяльності та оприбутковані у бухгалтерському обліку на рахунку 10 «Основні засоби». Суми нарахованих відсотків за кредитними договорами були включені до складу валових витрат тих податкових періодів, протягом яких вони були нараховані, та відображені в Декларації з податку на прибуток підприємств (сторінка 9 акту).

З огляду на зазначене податковий орган дійшов висновку про те, що оскільки відсотки за кредитами були включені до собівартості кваліфікаційних активів, то ТОВ «Спецтранссервіс» необґрунтовано віднесено до складу витрат суму процентів за позикою та завищено витрати, які не відносяться до господарської діяльності підприємства.

ТОВ «Спецтранссервіс» було укладено з ТОВ «КМК- Груп» договір № 21/07 від 11.06.2007 предметом якого є надання в тимчасове користування, в робочому стані, автомобілю марки:Mercedes - Benz CLS 500, Кузов № НОМЕР_2, державний номер НОМЕР_1, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_3, видане 20.08.2005 МРЕВ-7 м. Києва.

Додатковою угода №6 від 10.02.2011 до договору оренди автотранспортного засобу №21/07 від 11.06.2007 було встановлено, що плата за користування автотранспортним засобом складає 24000,00 грн.

Згідно бази даних ДПС директором та засновником з часткою 34% в статутному фонді ТОВ «КМК- Груп» є ОСОБА_1, засновником з часткою 34% в статутному фонді є ОСОБА_2 та головним бухгалтером є ОСОБА_3, при цьому ОСОБА_1 є засновником ТОВ «Спецтранссервіс» та ОСОБА_2 є директором ТОВ «Спецтранссервіс».

Між ТОВ «Спецтранссервіс» та ТОВ «Юніком Авто» укладено договір №0277 від 14.10.2010 на виконання робіт по технічному обслуговуванню та ремонту транспортних засобів предметом якого є виконує робіт по сервісному, технічному обслуговуванню та ремонту вузлів і агрегатів транспортних засобів з наданням необхідних споживчих властивостей автомобілів.

Податковим органом було встановлено, що до перевірки ТОВ «Спецтранссервіс» не надано документів, які підтверджують, в подальшому, використання у господарській діяльності автомобільного транспорту, з огляду на що він дійшов висновку про те, що ТОВ «Спецтранссервіс» не доведено відношення придбаних товарно-матеріальних цінностей, послуг до господарської діяльності підприємства, а отже ТОВ «Спецтранссервіс» отримувало послуги, які не пов'язані безпосередньо з його господарською діяльністю.

В ході проведення перевірки встановлено, що ТОВ «Спецтранссервіс» було укладено з нерезидентом Компанією Miramis Transporation Limited, Великобританія контракт №0305/11-141 від 03.05.2012, предметом якого є надання транспортно - експедиційних послуг на території Росії.

Податковий орган посилаючись на те, що відповідно до положень пункту 186.3 статті 186, пункту 208.2 статті 208, пункту 187.8 статті 87 Податкового кодексу України якщо транспортно - експедиторські послуги надаються замовнику - резиденту, то такі послуги підлягають оподаткуванню податком на додану вартість на загальних підстав за основною ставкою, дійшов висновку про те, що ТОВ «Спецтранссервіс» повинно було нарахувати та сплати податок на додану вартість по взаємовідносинам з Компанією Miramis Transporation Limited, Великобританія за контрактом №0305/11-141 від 03.05.2012.

За результатами перевірки складено акту № 733/22-30/32670530 від 18.03.2013 на підставі якого прийнято податкові повідомлення - рішення №0004572230 від 02.04.2013, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 644 346,00 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 128 869,00 грн., №0004552230 від 02.04.2013, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 3 588 918,00 грн., №0004562230 від 02.04.2013, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 391 966,00 грн. у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 78 393,00 грн. та №0004582230 від 02.04.2013, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 112 545,00 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецтранссервіс" не погоджуючись з податковими повідомленнями - рішеннями №0004572230 від 02.04.2013, №0004552230 від 02.04.2013, №0004562230 від 02.04.2013 та №0004582230 від 02.04.2013, вважаючи їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню звернулось з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Підпунктом 138.10.5 статті 138 Податкового кодексу України встановлено, що до складу інших витрат включаються, зокрема, фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим Кодексом, пов'язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку).

Пунктом 141.1 статті 141 Податкового кодексу України встановлено, що до складу витрат включаються будь-які витрати, пов'язані з нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (в тому числі за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, крім фінансових витрат, включених до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку) протягом звітного періоду, якщо такі нарахування здійснюються у зв'язку з провадженням господарської діяльності платника податку.

Таки чином, до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування підлягають включенню будь-які витрати, пов'язані з нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями у зв'язку з провадженням господарської діяльності платника податку, за винятком лише фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів.

Відповідно до пункту 3 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 31 "Фінансові витрати" затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 415 від 28.04.2006 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.05.2006 за № 610/12484 кваліфікаційний актив - актив, який обов'язково потребує суттєвого часу для його створення. Собівартість кваліфікаційного активу - витрати на придбання, будівництво, створення, виготовлення, виробництво, вирощування і доведення кваліфікаційного активу до стану, у якому він придатний для використання із запланованою метою або продажу (далі - витрати на створення кваліфікаційного активу).

Пунктом 5 зазначеного Положення встановлено, що приклади кваліфікаційних активів наведено в додатку 1 до цього Положення (стандарту), відповідно до якого кваліфікаційними активами є: незавершене виробництво продукції з тривалим (суттєвим) операційним циклом (вино, коньяк, що потребує кілька років (місяців) технологічної витримки); незавершені капітальні інвестиції (будівництво приміщень, будинків, будівель, споруд, виготовлення і монтаж устаткування, розробка (створення) програмного продукту та інших нематеріальних активів, які тривають, вирощування багаторічних насаджень); інвестиційна нерухомість (будівля, яка потребує добудови, реконструкції, реставрації та іншого поліпшення), та не кваліфікаційні активи це: фінансові інвестиції (інвестиції в боргові цінні папери або інструменти власного капіталу), незавершене виробництво продукції з коротким (несуттєвим) операційним циклом (незавершені вироби), активи, які готові для використання із запланованою метою або продажу (активи придбані для продажу, готова продукція (взуття, меблі, одяг тощо), сировина, матеріали, конструкції тощо, придбані для використання у виробництві продукції (робіт, послуг) та в іншій операційній діяльності).

Пунктом 1.6 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку фінансових витрат затверджених наказом Міністерства фінансів України № 1300 від 01.11.2010 встановлено, що кваліфікаційний актив - це актив, який потребує суттєвого часу для його створення. Суттєвим вважається час, який становить більше, ніж 3 місяці.

Отже, до кваліфікаційних активів відносяться активи, які потребують суттєвого часу для їх створення, тобто більше ніж 3 місяці, та кваліфікаційними активами, зокрема, є незавершене виробництво продукції з тривалим (суттєвим) операційним циклом, незавершені капітальні інвестиції, інвестиційна нерухомість, а саме, будівлі, які потребують добудови, реконструкції, реставрації чи іншого поліпшення, при цьому до собівартості кваліфікаційного активу відносяться витрати на придбання, будівництво, створення, виготовлення, виробництво, вирощування і доведення кваліфікаційного активу до стану, у якому він придатний для використання із запланованою метою або продажу, та є кваліфікаційними активами, зокрема, активи, які готові для використання із запланованою метою або продажу, утому числі готова продукція.

Кошти отримані позивачем за кредитними договорами № К-18/2005 від 03.03.2005 з нерезидентом Компанією "АО TRASTA KOMERCBANKA", №К-4/08-2011 від 18.08.2011 з нерезидентом Компанією «EU Consult Alliance limited», №К-03/07-2010 від 08.04.2011 з нерезидентом Компанією «EU Consult Alliance limited» (Великобританія), №4856 від 02.04.2012 з нерезидентом Компанією «EU Consult Alliance limited» (Великобританія) та №22.1/336-КЛТ-08 від 28.11.2008 з AT «Родовід Банк» були використані позивачем для придбання вантажних транспортних засобів, а саме, для придбання за договором купівлі - продажу транспортних засобів № 2РБС-00554 від 17.09.2004 вагоно - цистерн, які в подальшому були використані ним у власній господарській діяльності та оприбутковані у бухгалтерському обліку на рахунку 10 «Основні засоби».

Зазначений факт сторонами не заперечується та безпосередньо встановлений актом перевірки № 733/22-30/32670530 від 18.03.2013.

Вагоно - цистерни є вантажно транспортними засобами, тобто є продукцією яка готова для використання із запланованою метою або продажу та не потребує від позивача після його придбання здійснення витрат для доведення його до стану в якому він придатний для використання.

Таким чином, придбані позивачем за кредитні кошти вагоно - цистерни за договором купівлі - продажу транспортних засобів № 2РБС-00554 від 17.09.2004 не можуть бути віднесені до кваліфікаційних активів, а факт їх використання позивачем у власній господарській діяльності безпосередньо встановлений актом № 733/22-30/32670530 від 18.03.2013.

Доказів та обґрунтувань на підтвердження факту використання позивачем коштів отриманих за договорами № К-18/2005 від 03.03.2005 з нерезидентом Компанією "АО TRASTA KOMERCBANKA", №К-4/08-2011 від 18.08.2011 з нерезидентом Компанією «EU Consult Alliance limited», №К-03/07-2010 від 08.04.2011 з нерезидентом Компанією «EU Consult Alliance limited» (Великобританія), №4856 від 02.04.2012 з нерезидентом Компанією «EU Consult Alliance limited» (Великобританія) та №22.1/336-КЛТ-08 від 28.11.2008 з AT «Родовід Банк» поза межами господарської діяльності відповідачем ні в акті № 733/22-30/32670530 від 18.03.2013, ні під час судових засідань наведено не було.

З огляду на зазначене, а також враховуючи те, що за кредитні кошти отримані за договорами № К-18/2005 від 03.03.2005 з нерезидентом Компанією "АО TRASTA KOMERCBANKA", №К-4/08-2011 від 18.08.2011 з нерезидентом Компанією «EU Consult Alliance limited», №К-03/07-2010 від 08.04.2011 з нерезидентом Компанією «EU Consult Alliance limited» (Великобританія), №4856 від 02.04.2012 з нерезидентом Компанією «EU Consult Alliance limited» (Великобританія) та №22.1/336-КЛТ-08 від 28.11.2008 з AT «Родовід Банк» позивачем були придбані вагоно - цистерни, використання яких позивачем у власній господарській діяльності та не можуть бути віднесені до кваліфікаційних активів, суд дійшов висновку про наявність у позивача правових підстав для включення до складу витрат що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування витрат, пов'язаних з нарахуванням процентів за зазначеними кредитними договорами.

Відповідно до підпункту 195.1.3 пункту 135.1 статті 195 Податкового кодексу України за нульовою ставкою оподатковуються операції з постачання таких послуг, зокрема, міжнародні перевезення пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом. Для цілей цього підпункту перевезення вважається міжнародним, якщо таке перевезення здійснюється за єдиним міжнародним перевізним документом.

Пунктом 197.8 статті 197 Податкового кодексу України встановлено, що звільняються від оподаткування операції з постачання послуг з перевезення (переміщення) пасажирів та вантажів транзитом через митну територію України, а також з постачання послуг, пов'язаних із таким перевезенням (переміщенням).

Відповідно до статті 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Такими документами можуть бути: авіаційна вантажна накладна (Air Waybill); міжнародна автомобільна накладна (CMR); накладна СМГС (накладна УМВС); коносамент (Bill of Lading); накладна ЦІМ (CIM); вантажна відомість (Cargo Manifest); інші документи, визначені законами України. Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Таким чином, за нульовою ставкою ПДВ оподатковуються операції з міжнародного перевезення пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом, при цьому таке перевезення вважається міжнародним, якщо воно здійснюється за єдиним міжнародним перевізним документом та звільняються від оподаткування ПДВ операції з постачання послуг з перевезення вантажів транзитом через митну територію України, а також з постачання послуг, пов'язаних із таким перевезенням (переміщенням).

При цьому відповідно до розділу ІІІ Узагальнюючої податкової консультації щодо порядку оподаткування податком на додану вартість транспортно-експедиторської діяльності затвердженої наказом Державної податкової служби України № 610 від 06.07.2012 у випадку залучення експедитором до транзитного перевезення вантажів інших учасників транспортно-експедиторської діяльності, то звільнення від оподаткування, визначене пунктом 197.8 статті 197 Кодексу, застосовується такими іншими учасниками транспортно-експедиторської діяльності. Вартість наданих такими іншими учасниками транспортно-експедиторської діяльності послуг в межах договорів транзитного перевезення вантажів, не збільшує базу оподаткування ПДВ у експедитора при наданні транспортно-експедиторських послуг замовнику.

Між позивачем та ЗАТ "РН-Транс" (Російська Федерація) було укладено договір №РНТ/97/2012 від 14.05.2012, згідно з пунктами 1.1 та 1.2 якого позивачем надається комплекс транспортно-експедиторських послуг, в тому числі, здійснення оплати провізних платежів та інших зборів при організації перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів по залізничним дорогам країн СНД, Балтії і далекого зарубіжжя.

Позивачем було укладено з ЗАТ „Трансєвразія" (Російська Федерація) договір № 01/12 від 01.12.2011 відповідно до якого позивач зобов'язується за рахунок та за дорученням ЗАТ „Трансєвразія" здійснювати за винагороду транспортно-експедиторське обслуговування перевезення вантажів, а також здійснювати розрахунки за перевезення вантажів по заявкам ЗАТ „Трансєвразія" по території України.

З метою виконання умов договорів №РНТ/97/2012 від 14.05.2012 та № 01/12 від 01.12.2011 позивачем було укладено контракт № 0305/11-141 від 03.05.2012 з Компанією Miramis Transporation Limited (Великобританія), яка є учасником транспортно - експедиторської діяльності та користується єдиним цифровим кодом експедитора, для здійснення транзитних перевезень вантажів залізничним транспортом територією України

Факт залучення Компанії Miramis Transporation Limited (Великобританія) саме для здійснення транзитних перевезень територією України на виконання договорів №РНТ/97/2012 від 14.05.2012 та № 01/12 від 01.12.2011, підтверджується наявними в матеріалах справи копіями контракту № 0305/11-141 від 03.05.2012 з додатком № 1, складеними до нього протоколами погодження об'єму та вартості робіт (послуг), актами приймання передачі наданих послуг, інвойсів, договорів №РНТ/97/2012 від 14.05.2012 та № 01/12 від 01.12.2011 з додатками, складених до них актів виконаних робіт, актів взаєморозрахунків за фактично надані послуги.

Також факт надання транспортно-експедиторських послуг позивачем із залученням Компанії Miramis Transporation Limited в якості учасника транспортно-експедиторської діяльності до транзитного перевезення вантажів нерезидентів ЗАТ „РН-Транс" та ЗАТ „Трансєвразія" (РФ) залізничним транспортом України в період з 29.05.2012 до 06.02.2013 року підтверджуються накладними СМГС. В накладних СМГС, в яких зазначено вантажовідправника нерезидентів ЗАТ „РН-Транс" та ЗАТ „Трансєвразія", вантажоотримувачів нерезидентів, станції відправлення та призначення, станції переходу кордону України, єдиний цифровий код експедитора Компанії Miramis Transporation Limited, номери залізничних вагонів, найменування вантажу та його вагу.

Водночас зазначеними СМГС підтверджується факт того, що позивачем здійснювалось саме міжнародне перевезення вантажів.

З огляду на викладене, враховуючи те, що контракт з Компанією Miramis Transporation Limited (Великобританія) був укладений для здійснення транзитних перевезень територією України на виконання договорів №РНТ/97/2012 від 14.05.2012 та № 01/12 від 01.12.2011, а також те, що позивачем за зазначеними договорами здійснювалось міжнародне перевезення вантажів суд дійшов висновку про необґрунтованість твердження позивача про виникнення у позивача обов'язку щодо нарахування ПДВ по взаємовідносинам з Компанією Miramis Transporation Limited (Великобританія).

Згідно з пунктом 4 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України принципами адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.

Суть офіційного з'ясування всіх обставин у справі визначена в частинах четвертій та п'ятій статті 11 цього Кодексу, якими встановлено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Принцип офіційного з'ясування всіх обставин справи зобов'язує суд встановити обставини справи для забезпечення прийняття правосудного рішення, в тому числі незалежно від посилань чи доводів сторін.

При розгляді справи судом було перевірено чи мали операції між позивачем та контрагентами ТОВ "КМК - Груп" та ТОВ "Юніком Авто" реальний товарний характер, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного, подальше використання позивачем отриманих товарів.

При цьому, суд виходив з того, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість в подальшому, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції. Також, судом було зобов'язано позивача та відповідача надати всі наявні докази на обґрунтування їх правових позицій.

З матеріалів справи та пояснень представника позивача вбачається, що позивач, у період, який перевірявся податковим органом, мав правовідносини з ТОВ "КМК - Груп" за договором № 21/07 від 11.06.2007 предметом якого, зокрема, є надання в тимчасове користування, в робочому стані, автомобілю марки: Mercedes - Benz CLS 500, Кузов № НОМЕР_2, державний номер НОМЕР_1, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_3, видане 20.08.2005 МРЕВ-7 м. Києва.

Факт отримання позивачем зазначеного транспортного засобу в користування підтверджується наявними в матеріалах справи копіями договору № 21/07 від 11.06.2007 з додатками, складеними до нього актами приймання передачі та рахунками.

Пунктом 2 договору № 21/07 від 11.06.2007 передбачено, що позивач зобов'язаний здійснювати за власний рахунок забезпечення автотранспортного засобу паливно - мастильними матеріалами, його ремонт та проходження ним технічного огляду.

З метою виконання зазначених обов'язків позивачем було укладено з ТОВ "Юніком Авто" договір № 0277 від 14.10.2010 на виконання робіт по технічному обслуговуванню та ремонту транспортних засобів, факт отримання послуг за яким підтверджується актами виконання робіт по технічному обслуговуванню та ремонту автомобіля та рахунками - фактурами, копії яких наявні в матеріалах справи.

На підтвердження факту використання автомобілю Mercedes - Benz CLS 500 позивач надав суду копії посвідчень водія, наказів № 14-К від 02.07.2007 та № 9-К від 04.07.2007 та довідка від 08.03.2013, якими підтверджується те, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 прийняті та працюють у позивача на посаді водія, а також зазначив про те, що автомобіль використовувався для перевезення працівників товариства по місту Києву та іншим населеним пунктам України у зв'язку з виконанням ними службових завдань, зокрема, до міністерств, Укрзалізниці, залізничних станцій, ремонтних депо, пунктів перетину кордону, обслуговуючих банків, митних, податкових, судових органів тощо.

Відповідачем доказів, які б спростовували пояснення позивача та наданні ним докази суду не надано. Зокрема, відповідачем не надано доказів того, що ТОВ "КМК - Груп" та ТОВ "Юніком Авто" не відобразило у своїй податковій звітності операції з позивачем, а також, що ним не було сплачено податок на додану вартість з вказаних операцій, як і не надано доказів, що автомобіль Mercedes - Benz CLS 500 не використовувався позивачем в господарській діяльності.

Щодо посилань відповідача на факт того, що позивач та ТОВ "КМК - Груп" є пов'язаними особами, то суд звертає увагу на те, що позивачем зазначений факт не заперечується, водночас відповідачем ні в акті перевірки, ні суду не надано доказів того, що ціна за договором № 21/07 від 11.06.2007 є вищою за звичайні ціни, як і не зазначено про відповідний факт, у той час, як відповідно до положень підпункту 153.2.2 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент існування спірних правовідносин) витрати, понесені платником податку у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у пов'язаної особи, визначаються виходячи з договірних цін, але не вищих за звичайні ціни, що діяли на дату такого придбання, у разі якщо договірна ціна на такі товари (роботи, послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (роботи, послуги).

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. Витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, встановлено, що витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно із пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Реальність та товарність господарських операцій між позивачем та ТОВ "КМК - Груп" та ТОВ "Юніком Авто" в ході судового розгляду справи судом було встановлено, у той час, як відповідачем не надано суду доказів та обґрунтувань на підтвердження факту того, що отримані позивачем послуги не були використані позивачем у власній господарській діяльності суд дійшов висновку, що у позивача було право на формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування по правовідносинам з зазначеним контрагентами.

Крім того, суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до частини другої статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно з статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні Європейського Суду з прав людини від 22.01.2009 у справі «Булвес» АД проти Болгарії (заява №3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки для отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Відповідно до частин першої та другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Позивачем надано оригінал платіжного доручення про сплату судового збору у сумі 2294 грн. 00 коп.

Керуючись вимогами статтями 69-71, 94, 160-165, 167,Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов - задовольнити повністю.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби №0004572230 від 02.04.2013, №0004552230 від 02.04.2013, №0004562230 від 02.04.2013 та №0004582230 від 02.04.2013.

3.Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецтранссервіс" понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 2294,00 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири грн. 00 коп.).

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.П. Огурцов