Постанова № 33787158, 19.09.2013, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2013 рокум. ПолтаваСправа №816/4677/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сич С.С.,

при секретарі - Мекенченко М.А.,

за участю:

представника позивача - Плахотничого Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Карлівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітязь СТК" про стягнення податкового боргу, -

В С Т А Н О В И В:

Карлівська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Полтавській області (надалі - позивач, Карлівська ОДПІ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітязь СТК" (надалі - відповідач, ТОВ "Вітязь СТК") про стягнення податкового боргу, посилаючись на наявність у відповідача заборгованості зі сплати податку на додану вартість за узгодженими грошовими зобов'язаннями в розмірі 60841 грн. 14 коп.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Відповідач явку уповноваженого представника в судові засідання не забезпечив. Поштові відправлення суду, надіслані на зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців адресу місцезнаходження ТОВ "Вітязь СТК", повернулися до суду із зазначенням причини невручення "за зазначеною адресою не проживає".

Як передбачено частиною 4 статті 33 Кодексу адміністративного судочинства України, cудовий виклик або судове повідомлення юридичним особам надсилаються за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Згідно з частиною 11 статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України розписку про одержання повістки (повістку у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Таким чином, судом виконано обов'язок щодо повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду адміністративної справи.

Відповідно до частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

З огляду на викладене, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача на підставі наявних у справі доказів.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що ТОВ "Вітязь СТК" зареєстроване як юридична особа Карлівською районною державною адміністрацією Полтавської області 19.02.2010 року (ідентифікаційний код 36944316), є платником податку на додану вартість та знаходиться на податковому обліку в Карлівській МДПІ /а.с. 12-14/.

Матеріалами справи підтверджено, що 21.01.2013 року відповідачем до податкового органу подано податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2012 року, згідно якої сума самостійно визначеного платником податкового зобов'язання склала 58 910 грн.

19.02.2013 року ТОВ "Вітязь СТК" подало до Карлівської МДПІ податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2013 року, згідно якої сума самостійно визначеного платником податкового зобов'язання склала 7287 грн.

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин), крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Пунктом 56.11 статті 56 Податкового кодексу України передбачено, що не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Згідно з пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 100.2 статті 100 Податкового кодексу України визначено, що платник податків має право звернутися до контролюючого органу із заявою про розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу. Платник податків, який звертається до контролюючого органу із заявою про розстрочення, відстрочення грошових зобов'язань, вважається таким, що узгодив суму такого грошового зобов'язання.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ТОВ "Вітязь СТК" 29.01.2013 року звернулося до Карлівської МДПІ із заявою про надання розстрочення зі сплати ПДВ в розмірі 58 910 грн. на період з 30.01.2013 року по 06.12.2013 року /а.с. 19-20/.

Рішенням начальника Карлівської МДПІ від 30.01.2013 року №1 відповідачу надано розстрочення щодо сплати грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 58910 грн. на період з 30.01.2013 року по 06.12.2013 року /а.с. 21/.

На виконання даного рішення між позивачем та відповідачем 30.01.2013 року за №2 укладено договір про розстрочення грошових зобов'язань /а.с. 22/, відповідно до умов якого відповідач мав сплачувати розстрочену суму грошового зобов'язання рівними частинами - 5355 грн. 45 коп. щомісячно.

Підпунктом 100.12.2 пункту 100.2 статті 100 Податкового кодексу України, окрім іншого, передбачено, що договори про розстрочення (відстрочення) можуть бути достроково розірвані з ініціативи контролюючого органу в разі, якщо платник податків визнається таким, що має податковий борг із грошових зобов'язань, які виникли після укладення зазначених договорів.

У зв'язку з тим, що після укладення договору про розстрочення грошових зобов'язань у відповідача виник податковий борг зі сплати податку на додану вартість в розмірі 7287 грн. (податкова декларація з ПДВ за січень 2013 року), рішенням начальника Карлівської МДПІ від 06.03.2013 року №1 скасовано з 06.03.2013 року вищезазначене рішення від 30.01.2013 року №1 /а.с. 23/.

Статтею 67 Конституції України передбачено обов'язок сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

За змістом підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відтак, несплачені суми грошових зобов'язань, визначені відповідачем у податкових деклараціях з податку на додану вартість, є сумою податкового боргу.

Пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України визначено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Судом встановлено, що Карлівською МДПІ 03.04.2013 року сформовано податкову вимогу №55-19 про сплату ТОВ "Вітязь СТК" узгодженої суми грошового зобов'язання в розмірі 12642 грн. 45 коп. /а.с. 26/.

Вказану вимогу 03.04.2013 року надіслано на адресу відповідача, що зазначена у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, однак поштове відправлення повернулося до податкового органу із зазначенням причини невручення "за зазначеною адресою не проживає" /а.с. 26/.

Як визначено абзацом 3 пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України, у разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Таким чином, вищевказана вимога вважається врученою відповідачу 12.04.2013 року /а.с. 26/.

Однак, відповідачем суму узгодженого грошового зобов'язання в добровільному порядку не сплачено, доказів оскарження зазначеної вимоги до суду не надано.

При цьому, суд зазначає, що згідно з пунктом 59.5 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

Таким чином, за відповідачем рахується податковий борг з податку на додану вартість в розмірі 60841 грн. 14 коп. (узгоджене грошове зобов'язання, визначене податковими деклараціями з податку на додану вартість за грудень 2012 року, січень 2013 року в розмірі 53554 грн. 50 коп. + 7287 грн. відповідно - 0,36 грн. переплати).

Вирішуючи питання про визначення та встановлення способу виконання судового рішення, суд виходить із наступного.

З 01.01.2011 року повноваження податкових органів щодо стягнення податкового боргу з юридичних осіб регламентовані Податковим кодексом України.

Згідно підпунктів 20.1.18 та 20.1.28 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (у редакції чинній на момент звернення до суду з даним позовом) органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частин; застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом.

Пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України передбачено, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Тобто, приписами пункту 95.1 статті 95 Податкового кодексу України встановлено черговість вжиття податковим органом заходів щодо погашення податкового боргу: спочатку приймаються заходи зі стягнення коштів з платника податків, та лише у разі їх недостатності, погашення податкового боргу здійснюється за рахунок майна платника, що перебуває у податковій заставі.

Згідно з абзацом першим пункту 95.3 статті 95 Податкового Кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, які обслуговують такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Позовна вимога Карлівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про стягнення податкового боргу не конкретизована із яких саме активів необхідно провести таке стягнення чи то за рахунок коштів з розрахункових рахунків відповідача, чи то за рахунок майна.

Відповідно до довідки Карлівської МДПІ вих. № 1429/10/18.1-07 від 31.05.2013 року /а.с. 36/ відповідач має сім відкритих розрахункових рахунків у банківських установах. Однак, у матеріалах справи відсутні докази того, що позивачем проводилось стягнення коштів із розрахункових рахунків відповідача в рахунок погашення вищевказаного податкового боргу.

Враховуючи зазначені вище положення Податкового кодексу України, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог в частині стягнення податкового боргу по податку на додану вартість в сумі 60841 грн. 14 коп. з рахунків ТОВ "Вітязь СТК" відповідно до визначеної Податковим кодексом черговості стягнення податкового боргу з юридичних осіб.

Згідно до частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7-11, 69-71, 86, 94, 128, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Карлівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітязь СТК" про стягнення податкового боргу задовольнити частково.

Стягнути з рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітязь СТК" (ідентифікаційний код 36944316, Полтавська область, Карлівський район, м. Карлівка, вулиця Комарова, будинок 4) податковий борг по податку на додану вартість в сумі 60841 грн. 14 коп. (шістдесят тисяч вісімсот сорок одна гривня чотирнадцять копійок) на р/р 31114029700146, одержувач УДКСУ в Карлівському районі, код одержувача 37997400, банк ГУДКУ у Полтавській області, МФО 831019.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 30 вересня 2013 року.

Суддя С.С. Сич