Постанова № 33787036, 25.09.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 вересня 2013 р. Справа №805/12585/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 11:15

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Абдукадирової К.Е.,

при секретарі судового засідання Пономаренко В.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Управління пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області

про скасування вимоги Управління пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області щодо сплати недоїмки від 05.08.2013р. № 2570 в розмірі 6960,48 грн.., -

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Управління пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області про скасування вимоги Управління пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області щодо сплати недоїмки від 05.08.2013р. № 2570 в розмірі 6 960,48 грн.

Правовою підставою стягнення заборгованості позивач під час розгляду справи вважає норми Закону України «Про пенсійне забезпечення», Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування». Зазначає, що відповідачем до нього було незаконно винесено вимогу про сплату недоїмки у розмірі 6 960,48 грн.

Посилається на п. 4 ст. 4 Закону України України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (зі змінами та доповненнями) особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування та вказує, що вона є пенсіонером за віком, а тому, звільнена від сплати єдиного внеску.

В позовній заяві вказала, що просить розглянути справу без її участі.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення.

Дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Позивач - ОСОБА_1, зареєстрована як фізична особа-підприємець виконавчим комітетом Маріупольської міської ради Донецької області та присвоєно ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1 (арк. справи 8 - 12).

Відповідач - Управління пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області, є органом виконавчої влади, який здійснює повноваження, покладені на нього Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 06.04.2011р. № 384/2011 (далі - Положення).

Згідно зі ст. 1 Положення, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що здійснює керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для їх виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, інших соціальних виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду України. Діяльність Пенсійного фонду України спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра праці та соціальної політики України.

Пенсійний фонд України вносить у встановленому порядку Міністру праці та соціальної політики України пропозиції з питань формування державної політики у сфері пенсійного забезпечення та соціального страхування, забезпечує її реалізацію.

Згідно ст. 15 Положення, Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві, Севастополі та управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах.

У відповідності до п.п. 5 п. 4 вказаного Положення, Пенсійний фонд України відповідно до покладених на нього завдань організовує, координує та контролює роботу органів Пенсійного фонду України щодо: забезпечення додержання підприємствами, установами, організаціями та громадянами законодавства про пенсійне забезпечення; повного та своєчасного обліку платників страхових внесків; забезпечення збирання та акумулювання страхових внесків, інших надходжень до бюджету Пенсійного фонду України відповідно до законодавства; стягнення у передбаченому законодавством порядку своєчасно не сплачених сум страхових внесків; призначення і виплати пенсій; забезпечення повного та своєчасного фінансування витрат на виплату пенсій, допомоги на поховання та інших соціальних виплат, що здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України; проведення перевірок правильності сплати страхових внесків, призначення та виплати пенсій, інших виплат, що фінансуються за рахунок коштів Пенсійного фонду України; обліку коштів Пенсійного фонду України, ведення статистичної та бухгалтерської звітності.

Управлінням пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області було винесено вимогу про сплату недоїмки у відношенні фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 від 05.08.2013р. № ф2570 на суму 6 960,48 грн. (арк. справи 6).

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788), громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

За приписами ст. 2 Закону № 1788, за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років; б) соціальні пенсії.

Згідно з статтею 12 Закону № 1788 право на пенсію за віком мають: чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років; жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Відповідно до ст. 13 Закону № 1788 на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

З 01.01.2004р. набрав чинності Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. №1058-ГУ (далі - закон № 1058).

Відповідно до статті 1 Закону № 1058 пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.

За приписами ст. 9 Закону № 1058 пенсія за віком призначається відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі.

Частина 1 ст. 26 Закону № 1058 передбачає, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

Згідно з п. 4 ч. 1, ч. 4 ст. 4 Закону № 2464, платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 є пенсіонером за віком з 14.11.2004 року, що підтверджується пенсійним посвідченням НОМЕР_2, виданим Управлінням Пенсійного фонду України Жовтневого району м. Маріуполя 18.01.2005р., протоколом про призначення пенсії за віком (арк. справи 13, 14).

Листом від 06.09.2013р. № 21298/08 відповідач надав позивачу розрахунок сум, визначених в спірній вимозі, а саме: залишок суми заборгованості за 2012 рік - 4 572,42 грн., сума заборгованості за І квартал 2013 року - 1 194,03 грн., сума заборгованості за ІІ квартал 2013 року - 1 194,03 грн. (арк. справи 26 - 27).

Листом від 06.09.2013р. № 21298/08 відповідачем зазначено, що сума 4 572,42 грн. вилучена з особового рахунку на підставі постанови Донецького окружного адміністративного суду від 25.04.2013р. (арк. справи 32 - 33).

Відповідачем не доведено та не надано суду доказів, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 укладала договір про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до ч.1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсіонер це особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію. В зв'язку з тим, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 отримує довічну пенсію за віком, а ч.4 ст.4 Закону № 2464-VI не містить застережень щодо її незастосування до осіб, яким пенсію за віком призначено на пільгових умовах на підставі ст. 13 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суд дійшов висновку про те, що позивач не повинен сплачувати за себе єдиний внесок.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 2-15, 17-18, 23, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 159, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги фізичної особи-підприємця фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області про скасування вимоги Управління пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області щодо сплати недоїмки від 05.08.2013р. № 2570 в розмірі 6 960,48 грн. - задовольнити повністю.

Скасувати вимогу Управління пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області від 05.08.2013р. № 2570 про стягнення боргу в розмірі 6960,48 грн.

Присудити з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 114 (сто чотирнадцять) грн. 70 коп.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 25 вересня 2013 року. Постанова у повному обсязі складена 30 вересня 2013 року.

У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постановою за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною 4 статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Абдукадирова К.Е.