Постанова № 33782783, 09.09.2013, Ялтинський міський суд Автономної Республіки Крим

Справа № 121/5422/13-а

2-а/121/362/13

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 вересня 2013 року Ялтинський міський суд АР Крим

у складі суду: судді Прищепа О.І., при секретарі Герман Т.В.;

за участі : представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 та представника відповідача Ялтинської міської ради - Нізамутдінова М.І.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ялта адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Ялтинської міської ради, про визнання дій протиправними та скасування рішення органу місцевого самоврядування, зобов'язання виконати певні дії та стягнення моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, звернувся до суду з позовною завою до відповідача про визнання протиправним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, зобов'язання виконати певні дії, стягнення моральної шкоди та просить суд:

- визнати протиправними дії відповідача щодо прийняття рішення Ялтинською міською радою на 29 сесії 6-го скликання від 27 березня 2013 року №136 Про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 0,1000 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) в межах міста Ялта АР Крим;

- скасувати рішення Ялтинської міської ради АР Крим 29 сесії 6-го скликання від 27 березня 2013 року №136 Про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 0,1000 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) в межах міста Ялта АР Крим;

- зобов'язати Ялтинську міську раду винести на засідання сесії Ялтинської міської ради АР Крим та розглянути клопотання ОСОБА_1 про передачу у власність земельної ділянки площею 0,1000 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд у відповідності до норм чинного законодавства;

- стягнути з Ялтинської міської ради на користь ОСОБА_1 шкоду заподіяну неправомірними діями Ялтинської міської ради в розмірі 10 000 гривень;

- стягнути з Ялтинської міської ради на користь ОСОБА_1 витрати, пов'язані зі сплатою судового збору.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач відмовив позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки з підстав не існуючих у переліку для відмови, передбаченому статтею 118 ЗК України та внаслідок такої відмови позивачу завдана шкода, яка виразилася у понесенні позивачем витрат на юридичну допомогу в розмірі 10000 гривень, для отримання земельної ділянки.

В судовому засіданні позивач та її представник підтримав свої позовні вимоги та просив їх задовольнити з підстав викладених у позовній заяві.

В судовому засідання представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у запереченні.

Вислухавши представника позивача та відповідача, дослідивши матеріали та обставини справи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини (Рим 4 листопада 1950 року), ратифікованою Верховною радою України 17 липня 1997 року, кожен при вирішенні питань щодо його цивільних прав і обов'язків або встановленні обґрунтованості будь - якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Конвенція про захист прав і основних свобод людини є складовою частиною загальнонаціонального законодавства України.

Відповідно до вимог ст.55 Конституції України права та свободи громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій або бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Це означає, що суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушаються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації, або мають місце інші ущемлення прав та свобод.

Положення Конвенції та Конституції України з цього питання відтворені в ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України про завдання адміністративного судочинства.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідношення.

Судом встановлено, що 13 лютого 2013 року позивач звернувся до Ялтинської міської ради з метою реалізації гарантованого йому права на землю, з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту відводу на земельну ділянку площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) в межах міста Ялта АР Крим (а.с. 30-32). Своє клопотання позивач ґрунтував на невикористаному праві на безоплатне одержання землі за місцем реєстрації в Запорізькій області.

Зазначене клопотання 27 березня 2013 року було розглянуто на пленарному засіданні 29 сесії 6 скликання Ялтинської міської Радим де прийнято рішення №136 на підставі якого ОСОБА_1 було відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 0,1000 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) в межах міста Ялта АР Крим, та підставою відмови зазначено, те, що ще не розроблення детального плану території вище Південобережного шосе (а.с.25).

Відповідно до п. 2 Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 р. N 1-рп/99 до події, факту застосовується той закон або іншій нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

При таких обставинах слід аналізувати вимоги та положення нормативно-правових актів, які діяли на час прийняття (27 березня 2013 року) оспорюваного рішення.

Відповідно до вимог ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ст.144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.

Відповідно до вимог ст.20 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» Державний контроль за діяльністю органів і посадових осіб місцевого самоврядування може здійснюватися лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, і не повинен призводити до втручання органів державної влади чи їх посадових осіб у здійснення органами місцевого самоврядування наданих їм власних повноважень.

Відповідно до вимог ч.3 ст.24 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Відповідно до вимог п.34 ч.1 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в України» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Відповідно до вимог ч.ч.1-2 ст.59 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у у формі рішень, які приймаються на її пленрному засіданні після обговорення більшостю депутатів від загального складу, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до вимог ч.10 ст.59 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

До повноважень, сільських, селищних, міських рад, відповідно до вимог ст.12 ЗК України, у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Громадяни та юридичні особи, відповідно до вимог ч.1 ст.116 ЗК України, набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Відповідно до вимог ч.7 ст.118 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст.122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

При таких обставинах, оскільки законодавець у ЗК Україні чітко зазначив перелік підстав для відмови та він є вичерпних та поширеному тлумаченню не підлягає, отже підстави зазначені у рішенні органу місцевого самоврядування не законні та необґрунтовані, тому доводи позивача заслуговують на увагу та приймаються судом до відома, та відповідно до вимог п.8 ч.2 ст.162 КАС україни, в свою чергу зазначене рішення слід визнати протиправним та скасувати, як таке, що порушую права та законні інтереси позивача щодо реалізації свого права, як громадянина України, на отримання земельної ділянки.

В свою чергу дії відповідача щодо прийнняття зазначеного рішення не можуть бути визнані протиправними, оскільки рада приймає нормативні акти у формі рішень та діяла у межах своїх повноважень.

Крім того, позивач вважає, що неправомірними діями відповідач заподіяв йому моральну шкоду, яку він оцінює на суму 10 000 гривень.

При розгляді зазначених позовних вимог суд виходив з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що 17 січня 2013 року між ТОВ «МРВ «Варта» та ОСОБА_1 укладено договір №28/01/13 на надання юридичних послуг, відповідно до якого очитаній отримував правову допомогу з питання реалізації права на безкоштовне отримання землі в порядку ст.118 ЗК України та 20 травня 2013 року сплатив 10 000 гривень.

Відповідно до умов укладеного Договору його предметом є платні юридичні послуги, які відповідно до додатку №1 складають правовому допомогу з питання реалізації права на безкоштовне отримання землі, зокрема: підготовку пакету документів, необхідних для звернення до органу місцевого самоврядування по питанню отримання земельної ділянки в порядку отримання безоплатної приватизації; у разі необхідності - і для повторного звернення, підготовка інформаційного запиту по питанню отримання інформації стосовно вільних земель не наданих у власність, у разі отримання неналежної відповіді від органу, до компетенції якого належить питання виділення земель в порядку безоплатної приватизації - підготовка позовної заяви до суду, у випадку отримання рішення суду не на користь позивача - підготовка апеляційної скарги/касаційної скарги до відповідного суду.

Майнова шкода, відповідно до вимог ч.1 ст.1166 ЦК України, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до вимог ст.1174 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

При таких обставинах позивач укладаючи з ТОВ «МРВ «Варта» договір про надання юридичних послуг, ще 17 січня 2013 року, усвідомлював усі можливі юридичні наслідки з цього питання, оскільки оскаржуєме рішення було прийнято тільки 27 березня 2013 року, а проплата в свою чергу пройшла тільки 20 травня 2013 року.

Крім того, суду не надано жодного належного та допустимого доказу, що зазначений договір укладено щодо отримання земельної ділянки у місті Ялта, а ні у Київській області, або інші області України.

Відповідно до вимог ч.1 п.1, 3 ч.2, ч.4 ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки вини кають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з договорів та інших правочинів, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особа, актів органів державної влади, органів влади АР Крим або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до вимог ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, якій не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до вимог ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу та способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути припинення дії, яка порушує право, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди та виз нання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади АР Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади АР Крим або органом місцевого самоврядування, відповідно до вимог ч.1 ст.21 ЦК України, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Таким чином вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали зазначеної справи та надані суду письмові докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, як обґрунтовані та засновані на законі в частині визнання протиправним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, зобов?язання виконати певні дії, в іншій частині позовних вимог слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.14, 19, 140, 144 Конституції України, ст.ст.78, 81, 116, 118 ЗК України, ст.ст.12, 20, 24, 26, 33, 59 ЗУ "Про місцеве самоврядування в України, ст.ст. 11, 14-17, 21, 1166, 1174 ЦК України, ст.ст. 1, 2, 8-12, 14, 69-72, 128, 138, 139, 143, 158-163 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Ялтинської міської ради, про визнання дій протиправними та скасування рішення органу місцевого самоврядування, зобов'язання виконати певні дії та стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.

Рішення 29 сесії 6 скликання Ялтинської міської ради АР Крим від 27 березня 2013 року №136 Про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 0,1000 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) в межах міста Ялта АР Крим - визнати протиправним та скасувати.

Зобов'язати Ялтинську міську раду АР Крим розглянути на черговій сесії Ялтинської міської ради клопотання ОСОБА_1 від 06 лютого 2013 року.

В інший частині позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в Севастопольський апеляційний суд через Ялтинський міський суд АР Крим у порядку та строки, передбачені ст.186 КАС України.

Суддя -