Рішення № 33781621, 30.09.2013, Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області

Справа № 683/1158/13-ц

2/683/663/2013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2013 року м. Старокостянтинів

Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області

в складі: головуючої-судді Сагайдак І.М.

секретаря: Загоруйко О.В.

з участю: позивачки ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_3;

відповідача ОСОБА_4 та його представника - адвоката

ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Старокостянтинів справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про звільнення від сплати заборгованості по аліментах; за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по аліментах та неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів,

в с т а н о в и в:

В квітні 2013 року ОСОБА_2 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_4 (а.с.15-16) і просить звільнити її від заборгованості по аліментах, яка утворилась за період з 18 січня 2012 року і по день ухвалення рішення по даній справі.

В обґрунтування заявлених позовних вимог посилається на те, що на підставі рішення Старокостянтинівського районного суду від 18 січня 2012 року з неї присуджено стягнення аліментів на користь відповідача ОСОБА_4 на сина ОСОБА_6. Вказані аліменти вона не взмозі сплачувати, оскільки не має ніяких доходів, так як перебуває у відпустці по догляду за сином ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, до досягнення ним трирічного віку і єдиним її доходом є соціальна допомога, яку вона отримує у зв»язку із народженням сина та його доглядом, а також на її утриманні перебуває донька ОСОБА_8,ІНФОРМАЦІЯ_2. Крім того, з 2009 року вона здійснювала догляд за смертельно хворим батьком та надавала допомогу матері, через що не мала змоги працювати.

Оскільки її сім»я перебуває за межею бідності, тому на підставі ч.2 ст.197 СК України просить звільнити її від сплати заборгованості за аліментами.

В ході судового розгляду справи ОСОБА_2 уточнила заявлені позовні вимоги (а.с.36) і просить звільнити її від сплати заборгованості по аліментах в розмірі 6487 грн. 81 коп., що виникла перед ОСОБА_4 за період з 18 січня 2012 року по липень 2013 року.

До початку розгляду судом справи по суті відповідач ОСОБА_4 подав зустрічний позов до ОСОБА_2 (а.с.24-25) і просить стягнути з відповідачки на свою користь заборгованість по аліментах в сумі 6850 грн. 81 коп. за період з грудня 2011 року по 01 серпня 2013 року, а також неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів в сумі 2083 грн. 94 коп. за цей же період, а всього 8934 грн. 75 коп.

В обґрунтування заявленого позову вказує, що рішенням Старокостянтинівського районного суду від 18 січня 2012 року ОСОБА_2 зобов"язано сплачувати на його користь аліменти на сина ОСОБА_6 в розмірі 1/6 частини зі всіх видів її заробітку щомісячно. Однак, відповідачка аліменти не сплачує, внаслідок чого станом на 01 серпня 2013 року утворилась заборгованість в сумі 6850 грн. 81 коп., яку відповідачка має можливість погасити, оскільки у 2013 році продала належну їй частину житлового будинку по АДРЕСА_1.

Крім того, в порядку ст.196 СК України просить також стягнути з відповідачки неустойку за прострочення сплати аліментів за період з грудня 2011 року по 01 серпня 2013 року, розмір якої визначив у 2083 грн. 94 коп.

Ухвалою Старокостянтинівського районного суду від 21 серпня 2013 року вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по аліментах та неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів об»єднано в одне провадження із первісним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про звільнення від сплати заборгованості по аліментах.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_2 підтримала свій позов у повному обсязі, проти зустрічного позову заперечила, вказавши, що вона не взмозі сплачувати присуджені судом аліменти, оскільки не працює, здійснюючи догляд за сином ОСОБА_7 до досягнення ним трирічного віку. Вказала, що вона буде сплачувати аліменти як тільки зможе працювати, на даний час вона має тимчасові підробітки і за серпень - вересень 2013 року нею сплачено 400 грн. аліментів.

Представник позивачки ОСОБА_2 - ОСОБА_3 підтримав первісний позов у повному обсязі, проти зустрічного позову заперечив, вказавши на невірний розрахунок державним виконавцем заборгованості ОСОБА_2 по аліментах, оскільки за жовтень і листопад 2012 року розмір аліментів, що підлягають до сплати завищений, а в липні 2013 року не враховано, що позивачка сплатила 200 грн. аліментів. Крім того, вказав, що вини ОСОБА_2 у тому, що виникла заборгованість по аліментах немає, так як вона не має змоги працювати через догляд сина ОСОБА_7, якому лише два роки.

Відповідач ОСОБА_4 та його адвокат ОСОБА_5 підтримали зустрічний позов у повному обсязі, заперечили проти позову ОСОБА_2 та просять в його задоволенні відмовити, посилаючись на те, що остання має змогу працювати, оскільки догляд за сином може здійснювати її мати. Крім того, позивачка отримує кожен місяць від ОСОБА_4 аліменти в розмірі біля 600 грн. на доньку ОСОБА_8.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши надані докази, суд вважає, що позов ОСОБА_2 та зустрічний позов ОСОБА_4 не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням Старокостянтинівського районного суду від 18 січня 2012 року ОСОБА_2 зобов»язано сплачувати на користь ОСОБА_4 аліменти на сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, в розмірі 1/6 частини зі всіх видів заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 13 грудня 2011 року і до його повноліття.

Зазначене рішення суду звернуто до примусового виконання. За період з 13 грудня 2011 року по 01 серпня 2013 року ОСОБА_2 аліменти не сплачувала, внаслідок чого станом на 01 серпня 2013 року виникла заборгованість в сумі 6850 грн. 81 коп., що підтверджується довідкою-розрахунком державного виконавця відділу ДВС Старокостянтинівського районного управління юстиції у Хмельницькій області №7334 від 16 серпня 2013 року.

Відповідно до положень ч.2 ст.197 СК України за позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв»язку із його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.

Звертаючись до суду з позовом про звільнення від сплати заборгованості за аліментами, ОСОБА_2 вказувала, що вона не взмозі сплачувати присуджені судом аліменти на користь ОСОБА_4, оскільки не має жодних доходів, проживає сама, перебуває у відпустці по догляду за сином ОСОБА_7 до досягнення ним трирічного віку та має на утриманні ще одну доньку ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, а з 2009 року здійснювала догляд за хворим батьком та надавала допомогу матері, що унеможливлювало її працевлаштування.

Однак, на думку суду, зазначені позивачкою ОСОБА_2 обставини не є тими істотними причинами в розумінні ч.2 ст.197 СК України, які б давали суду підстави для звільнення позивачки від сплати заборгованості по аліментах.

Крім того, ті обставини, що ОСОБА_2 має на утриманні двох неповнолітніх дітей, знаходиться у відпустці по догляду за дитиною, що її сім»я матеріально не забезпечена, тобто її матеріальне становище, були враховані судом при визначенні розміру аліментів, які присуджувались з неї на користь ОСОБА_4 на сина ОСОБА_6, а саме в розмірі 1/6 частини зі всіх видів її заробітку. З таким розміром аліментів ОСОБА_2 погодилась і рішення суду від 18 січня 2012 року не оскаржувала.

Посилання позивачки на те, що з 2009 року вона здійснювала догляд за хворим батьком та надавала допомогу матері, через що не мала змоги працювати, не підтверджені жодними доказами, а тому не приймаються судом до уваги. Надана суду довідка про хворобу ОСОБА_9 та свідоцтво про його смерть не свідчать про те, що позивачка здійснювала постійний догляд за батьком, який потребував саме такого догляду.

З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для звільнення ОСОБА_2 від сплати заборгованості по аліментах на сина ОСОБА_6, яка виникла у неї перед ОСОБА_4 станом на 01 серпня 2013 року. При цьому суд враховує, що звільнення боржника від сплати заборгованості по аліментах є правом, а не обов»язком суду.

При вирішенні зустрічного позову ОСОБА_4 суд виходить з наступного.

Відповідно до положень ст.180 СК України батьки зобов"язані утримувати дитину.

Згідно із ч. 1 ст.187 цього Кодексу один із батьків може подати заяву за місцем роботи, місцем виплати пенсії, стипендії про відрахування аліментів на дитину з його заробітної плати, пенсії, стипендії у розмірі та на строк, які визначені у цій заяві.

За положеннями статті 194 СК України аліменти можуть бути стягнуті за виконавчим листом за минулий час, але не більш як за три роки, що передували пред"явленню виконавчого листа до виконання. Якщо за виконавчим листом, пред"явленим до виконання, аліменти не стягувалися у зв"язку з розшуком платника аліментів або у зв"язку з його перебуванням за кордоном, вони мають бути сплачені за весь минулий час. Заборгованість за аліментами, які стягуються відповідно до ст.187 цього Кодексу, погашається за заявою платника шляхом відрахувань з його заробітної плати, пенсії, стипендії за місцем їх одержання або стягується за рішенням суду.

Указана норма матеріального права визначає порядок стягнення аліментів за виконавчим листом за минулий час та заборгованості за аліментами, що утворилася при їх відрахуванні за заявою платника, поданою відповідно до ст.187 СК України.

Порядок стягнення аліментів на виконання рішення суду передбачений ст.74 Закону України "Про виконавче провадження" і відповідно до ч.7 цієї статті суд вирішує питання заборгованості по аліментах лише у разі спору про її розмір.

Таким чином, при відсутності такого спору заборгованість стягується державним виконавцем відповідно до положень Закону, а не на підставі рішення суду про стягнення заборгованості. Повторне стягнення із боржника суми, яка має бути ним виплачена в порядку виконання рішення суду про стягнення аліментів недопустиме.

Оскільки стягнення заборгованості по аліментах як самостійний предмет позову при наявності виконавчого листа про стягнення аліментів, що знаходиться на виконанні у Державній виконавчій службі, не передбачений нормами матеріального права, а порядок стягнення аліментів та заборгованості за ними проводиться в порядку ст.ст.194-195 СК України та ст.74 Закону України "Про виконавче провадження", тому позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_2 заборгованості по аліментах задоволенню не підлягають. Відповідно до вимог ст. 196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов"язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

Згідно роз'яснень, що містяться у п.22 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" №3 від 15 травня 2006 року, передбачена ст.196 Сімейного кодексу України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилась з незалежних від нього причин, зокрема, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 народила сина ОСОБА_7, який проживає разом з нею. В зв»язку із цим ОСОБА_2 перебуває у відпустці по догляду за сином до досягнення ним трирічного віку, з 01 квітня 2011 року перебуває на обліку в управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради, де отримує допомогу по догляду за дитиною до трьох років та допомогу при народженні дитини.

Вказані обставини підтверджуються: свідоцтвом про народження сина ОСОБА_7, довідкою управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради №23 від 04.01.2012 року.

Статтею 24 Конституції України жінкам гарантується правовий захист, матеріальна і моральна підтримка материнства і дитинства, включаючи надання оплачуваних відпусток та інших пільг вагітним жінкам і матерям.

Відповідно до положень п.4 ч.1 ст.4, ч.1 ст.18 Закону України «Про відпустки» жінка має право на відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Це означає, що до досягнення дитиною трирічного віку жінка має право не працювати, здійснюючи догляд за дитиною та отримуючи від держави соціальну допомогу по догляду за дитиною у цей період.

З огляду на зазначені нормативні положення, суд вважає, що заборгованість по аліментах у ОСОБА_2 виникла з незалежних від неї причин, оскільки вона змушена була здійснювати догляд за сином ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, до досягнення ним трирічного віку, через що не мала змоги працювати й відповідно, через відсутність заробітку - сплачувати належним чином аліменти на сина ОСОБА_6.

Оскільки заборгованість по аліментах утворилась не з вини платника аліментів ОСОБА_2, тому суд не вбачає підстав для застосування положення ст.196 СК України щодо нарахування та стягнення з останньої неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів за період з 13 грудня 2011 року по 01 серпня 2013 року.

Щодо посилання ОСОБА_4 та його представника на те, що ОСОБА_2 у 2013 році отримала дохід від продажу належної їй частини будинку по АДРЕСА_1, то жодних доказів на підтвердження цієї обставини вони суду не надали, не встановлено такого і судом.

З огляду на викладене, в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 слід відмовити у повному обсязі.

Разом з тим, посилання представника позивачки ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на те, що державним виконавцем невірно розраховано заборгованість ОСОБА_2 по аліментах, не позбавляє останню права звернення до суду з відповідною вимогою щодо визначення судом розміру заборгованості по аліментах.

Керуючись ст.ст.10, 11, 60, 88, 212-215 ЦПК України, ст.24 Конституції України, ч.2 ст.197; ст.196 СК України, п.4 ч.1 ст.4, ч.1 ст.18 Закону України «Про відпустки», п.22 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" №3 від 15 травня 2006 року, суд

в и р і ш и в:

В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про звільнення від сплати заборгованості по аліментах відмовити.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по аліментах та неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Хмельницької області через Старокостянтинівський районний суд шляхом подання в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя: