Постанова № 33780070, 03.09.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 вересня 2013 р.Справа № 2а-5502/11/1470

Категорія: 8.2.3 Головуючий в 1 інстанції: Мороз А. О.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду в складі:

Судді доповідача - Потапчука В.О.

суддів - Коваля М.П.

- Семенюка Г.В.

при секретарі - Алексєєвої Н.М

за участю представника ТОВ "Миколаївзернопродукт-Грейгово" - Кецкало Р.Р.

представника Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби - Васильченко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2012 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївзернопродукт-Грейгово" до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби про про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 31.05.11 р. № 0000362301, -

В С Т А Н О В И Л А:

До суду першої інстанції з адміністративним позовом звернулось товариство з обмеженою відповідальністю "Миколаївзернопродукт-Грейгово" (далі - позивач). Позивач просить суд визнати протиправними дії Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ), які полягають у проведенні перевірки позивача, а також скасувати податкове повідомлення-рішення від 31 травня 2011 р. № 0000362301. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що наказ і повідомлення про проведення перевірки оформлені з порушенням Примірної інструкції з діловодства у міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади, а крім того, ДПІ не надіслано письмовий запит, який є обов'язковою передумовою для проведення перевірки. З приводу висновків ДПІ про зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість (далі - ПДВ), позивач вказав, що ним була укладена низка договорів, за умовами яких придбано товар і послуги, в ціні яких сплачено ПДВ та на підставі податкових накладних, отриманих від контрагентів, сформовано податковий кредит. У подальшому до ДПІ ним подані податкові декларації з ПДВ, а також заяви про повернення суми бюджетного відшкодування. Відповідач, проводячи перевірку, зробив висновок про відсутність підстав для бюджетного відшкодування ПДВ з огляду на те, що ним не встановлено сплату цього податку до бюджету з боку його постачальників. Позивач вказує на те, що Закон України "Про податок на додану вартість", який регулював спірні правовідносини на час їх виникнення і яким були визначені правила бюджетного відшкодування ПДВ, не ставить бюджетне відшкодування цього податку в залежність від виконання податкових зобов'язань контрагентами платника податків. Позивач зазначає, що ним виконані всі умови, встановлені законодавством, для отримання бюджетного відшкодування: придбано товар і послуги, сплачено ПДВ, отримано податкові накладні, до ДПІ подані податкові декларації і заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, а тому зменшення відповідачем його розміру тільки на підставі того, що останнім не встановлено надходження податку до бюджету з боку постачальників, є протиправним. Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2012 року позов задоволено. Дії Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби щодо проведення документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ "Миколаївзернопродукт-Грейгово" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість, проведеної у період з 13 до 16 травня 2011 р., визнано протиправними. Податкове повідомлення рішення № 0000362301, прийняте Жовтневою міжрайонною державною податковою інспекцією Миколаївської області Державної податкової служби 31 травня 2011 р. визнано протиправним і скасовано.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідачем подано апеляційну скаргу в якій зазначається, що рішення суду винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи та судом не в повній мірі з'ясовані обставини, що мають значення для вирішення справи, у зв'язку з чим апелянт просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, який доповів зміст рішення, яке оскаржено, доводи апеляційної скарги, межі, в яких повинні здійснюватися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази, вислухавши думку учасників процесу, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції встановлено, що у період з 13 до 16 травня 2011 р. ДПІ проведена документальна невиїзна позапланова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ під час відображення операцій з основними постачальниками ТОВ "Агроскоп Україна", ТОВ "Тотус-Агро", ПП "Сан-Ойл", ТОВ "Ім. Кл. Петровського", ТОВ "Геліос-Ойл", ТОВ "Новоодеський Райагрохім", ТОВ "Інтеркомерс", ВАТ ЕК "Миколаївобленерго", ПП "Інтер-Білд", ТОВ "Дельта Вилмар СНД", ТОВ "Компанія Крафт" за період з 1 серпня 2009 р. до 30 листопада 2009 р. Результати перевірки оформлені актом від 15 травня 2011 р. № 345/07-25379518 (далі - акт перевірки) (т. 1, а. с. 23-27).

Як зазначено у висновку акту перевірки (т. 1, а. с. 27), позивачем порушено ст. 1 п. 1.8., ст. 7 п. 7.7. пп. 7.7.10. Закону України "Про податок на додану вартість", чинного на час виникнення спірних правовідносин, у результаті чого останнім завищено заявлену суму бюджетного відшкодування у розмірі 560136,0 грн.

На підставі висновків акту перевірки, 31 травня 2011 р. відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000362301, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування ПДВ у загальному розмірі 560136,0 грн. (т. 1, а. с. 28).

При вирішенні питання суд першої інстанції дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення всіх позовних вимог.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Як слідує з акту перевірки ТОВ «Миколаївзернопродукт-Грейгово» від 15.05.11р. №345/07-25379518, підставою для висновків про завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ стала та обставина, що в ланцюгах постачання ТОВ «Миколаївзернопродукт-Грейгово» були виявлені підприємства -ТОВ «Агроскоп Україна», ТОВ «Тотус-Агро», ГШ «Сан-Ойл», ТОВ «ім. КЛ.Петровського», ТОВ «Геліос Ойл», ТОВ «Новоодеський Райагрохім», ТОВ «Інтеркомерс», ВАТ ЕК «Миколаївобленерго», ПП «Інтер-Білд», ТОВ «Дельта Вилмар СНД», ТОВ «Компанія Крафт», які не сплатили до бюджету відповідні суми податку на додану вартість, тобто фактично до державного бюджету не надійшло податку для відшкодування сум ПДВ заявлених Позивачем.

Пунктом 1.3 ст.1 Закону №168 платника податку визначено як особу, яка згідно із цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем.

Відповідно до п.10.2 ст.10 даного Закону платники податку несуть відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення податку до бюджету відповідно до законодавства України.

Факт порушення контрагентами-постачальниками продавця своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди - відшкодування податку на додану вартість з Державного бюджету, у разі доведення, що платник податків діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що діяльність платника податку, його взаємозалежних або афілійованих осіб спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.

Зазначену позицію підтримує і Верховний Суд України в постанові від 12.02.08 у справі №08/28 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Метпромсервіс" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

З матеріалів справи колегія суддів вбачає, що фахівцями ДПІ за результатами отриманих відповідей зустрічних звірок досліджено факт, коли у контрагентів в ланцюгах постачання встановлс взаємовідносини з суб'єктами господарської діяльності, які порушили свої податкові зобов'язання, що стало підставою для висновку, згідно чинного законодавства, про необґрунтованість заявлених ТОВ «Миколаївзернопродукт- Грейгово» вимог про надання податкової вигоди - відшкодування ПДВ з державного бюджету, так як він діяв без належної обачності й обережності.

Колегія суддів зазначає, що діяльність позивача спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з отриманням податкової вигоди, з певними контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників, а останні або мали ознаки фіктивного підприємництва, або ті які за юридичною адресою не знаходилися.

Данний факт проігноровано судом першої інстанції, що призвело до невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи.

Відповідно до п.1.8 ст.1 Закону №168, бюджетне відшкодування це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно з п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону №168 бюджетне відшкодування визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту звітного періоду. Відповідно до п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 вище зазначеного Закону, бюджетному відшкодуванню підлягає частина такої різниці (від'ємне значення), яка сплачена у попередньому податковому періоді постачальникам, а також відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 та п.6.1 ст.6 Закону №168 сплачена постачальником до бюджету.

Отже, колегія суддів зазначає, що зі змісту Закону №168 випливає, що право на бюджетне відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку до бюджету, а не з самого факту існування зобов'язання по сплаті податку на додану вартість у ціні товару або послуг. Цей висновок можливо зробити й з самої суті поняття податку, його функції - формування доходів Державного бюджету України (ст.9 Бюджетного кодексу України), а також з поняття платника податку як особи, яка згідно з п.1.3 ст. 3 Закону №168 зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем.

Тобто, колегія суддів вважає, що існує прямий зв'язок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодуванням такого податку. При цьому зазначені етапи нерозривно пов'язані між собою: сплата податку, надходження відповідної суми до бюджету, а вже потім відшкодування податку на додану вартість за рахунок коштів, що були сплачені у вигляді такого податку.

Таку позицію висловив і Вищий адміністративний суд України у своїй Довідці про вивчення та узагальнення судової практики Вищого адміністративного суду України про відшкодування податку на додану вартість з Державного бюджету від 20.10.06р.

Дані факти не були досліджені судом першої інстанції, тим самим останній порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи та неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Відповідно до ст.. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Враховуючи, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення, колегія суддів дійшла до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нової постанови, якою відмовити у задоволенні позовних вимог позивача.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 202, 207 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби - задовольнити.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2012 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївзернопродукт-Грейгово" до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби про про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 31.05.11 р. № 0000362301, - скасувати.

Прийняти по справі нову постанову, якою у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївзернопродукт-Грейгово" до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби про про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 31.05.11 р. № 0000362301, - відмовити у повному обсязі.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Повний текст постанови виготовлено 04 вересня 2013 року.

Суддя-доповідач: Потапчук В.О.

Судді: Коваль М.П.

Семенюк Г.В.