Рішення № 33778764, 23.09.2013, Франківський районний суд м. Львова

1326/8834/2012

2/465/973/13

РІШЕННЯ

Іменем України

23 вересня 2013 року Франківський районний суд м. Львова в складі :

головуючого - судді Кузь В.Я.

при секретарі Янковській С.Ю.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, у м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Львівського комунального підприємства "Львівелектротранс" про визнання незаконним звільнення з роботи, скасування наказу директора Львівського комунального підприємства "Львівелектротранс" № 158 -к від 17 вересня 2012 року про звільнення ОСОБА_1 з посади бухгалтера 2 категорії за п. 1 ст. 40 КЗпП України за скороченням чисельності; поновлення на роботі головного бухгалтера 2 категорії та стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 18 вересня 2012 року по час фактичного поновлення, -

В с т а н о в и в :

Позивач звернулася в суд з позовом до Львівського комунального підприємства "Львівелектротранс" про визнання незаконним звільнення з роботи, скасування наказу директора Львівського комунального підприємства "Львівелектротранс" № 158 -к від 17 вересня 2012 року про звільнення з посади бухгалтера 2 категорії за п. 1 ст. 40 КЗпП України за скороченням чисельності; поновлення на роботі на посаді бухгалтера 2 категорії та стягнення з відповідача на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 18 вересня 2012 року по час фактичного поновлення.

В обгрунтуванні своїх позовних вимог ,покликається на те що на підставі наказу № 158 -к від 17 вересня 2012 року її було звільнено з роботи з посади бухгалтера 2 категорії ЛКП «Львівелектротранс» у зв'язку із скороченням чисельності штату працівників підприємства .

Однак, при її звільненні, з займанної посади не було враховано те що вона протягом двадцяти шести років працює на данному підприємстві, з яких 23 роки на посаді бухгалтера, має базову вищу освіту за спеціальністю «бухгалтерський облік», до грудня 2011 року обіймала посаду старшого бухгалтера першої категорії «Львівелектротранс», яку у зв'язку з реорганізацією структурних підрозділів підприємства було ліквідовано, а її переведено на посаду бухгалтера другої категорії. Працюючи в данному підприємстві постійно заохочувалась преміями, що свідчить про високу кваліфікацію та продуктивність праці. При звільненні відповідачем було проігноровано те? що вона має на утриманні двох дітей та являється єдиним годувальником, а тому має переважне право про залишення на займаній посаді .

Крім цього, в протоколі №33 адміністрації підприємства та профспілкового комітету ЛКП «Львівелектротранс» від 13.09.2012 року членом якої вона є, під час надання згоди на її звільнення вказано? що вона має догану за допущені помилки в роботі, однак не взято до уваги, що на підставі рішення Франківського районного суду м.Львова від 26.04.2013 року наказ №236 від 04.07.2012 року про накладення на неї дисциплінарного стягнення у вигляді догани та позбавлення премії за липень 2012 року скасовано. Вказаним рішенням зобов'язано ЛКП «Львівелектротранс» внести зміни в її трудову книжку, нарахувати та виплатити премію за липень 2012 року та стягнути завдану моральну шкоду.

В судовому засіданні позивач та її представники позовні вимоги підтримали, пояснення дали аналогічні викладеним в позовній заяві. Просять позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила та пояснила що скорочення штату численності працівників , на заводі ЛКП «Львівелектротранс» було законним та проводилось відповідно до змін в організації виробництва і праці.

Крім цього, профспілкова організація ЛКП «Львівелектротранс» під час спільного засідання з адміністрацією ЛКП «Львівелектротранс» 13.09.2012 року надала згоду адміністрації на скорочення з 17.09.2012 року ОСОБА_1 за ст..40 п.1 КЗпП України.

Наказом №254 від 17 липня 2012 року «Про вивільнення працівників» було затверджено список осіб, посади яких підпадають під скорочення, і які в зв'язку з скороченням штату підлягають вивільненню. З даним наказом працівники були ознайомленні особисто. крім цього, витяг з наказу надсилався по пошті рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Також, комісією даного підприємства, було складено акт, яким повідомлено позивачку ОСОБА_1 про те, що згідно наказу по підприємству №254 посада «бухгалтера другої категорії», яку вона займала, скорочується з 17.07.2012 року, а вона підлягає вивільненню. Витяг з наказу позивачу надсилався по пошті рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Одночасно на виконання вимог ст.49-2 КЗпП України, ОСОБА_1 у зв'язку з відсутністю на підприємстві вільних посад за спеціальністю, було запропоновано список посад різноробочих ЛКП, однак позивач відмовилась, що засвідчено підписами членів комісії.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, суд приходить до висновку, що позовна заява з уточненими позовними вимогами підлягає до часткового задоволення.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 , з 1986 року працювала на підприємстві ЛКП «Львівелектротранс», а з 1990 року на посаді бухгалтера, що підтверджується копією трудової книжки серії НОМЕР_2, та не заперечується відповідачем.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі наказу №254 від 17.07.2012 року про вивільнення працівників, підприємством видано наказ №158\к від 17.09.2012року, відповідно до якого, позивачку ОСОБА_1., що працювала на посаді бухгалтера другої категорії ЛКП «Львівелектротранс» звільнено з роботи за ст.40 ч.1 КЗпП України.

Відповідно до акту складеного комісією ЛКП «Львівелектротранс» 17.07.2012 року позивача було попереджено, що відповідно до наказу №254 від 17.07.2012 року, посада яку вона обіймає скорочується з 17.09.2012 року, а вона як працівник підлягає вивільненню, оскільки не вважається висококваліфікованим працівником, крім цього вказано, що вона має догану за допущені помилки в роботі та запропоновано посади різноробочих ЛКП. Оскільки ці посади не близькі до її професії, позивачка відмовилась.

Відповідно до наказу керівництва ЛКП №236 від 04.07.2912 року, на позивача накладено догану.

Однак, як вбачається з матеріалів, 26.04.2013 року, Франківським районним судом м.Львова ухвалено рішення на підставі якого, наказ №236 від 04.07.2012 року про накладення на неї дисциплінарного стягнення у вигляді догани та позбавлення премії за липень 2012 року скасовано, та зобов'язано ЛКП «Львівелектротранс» внести зміни в її трудову книжку, нарахувати та виплатити премію за липень 2012 року та стягнути завдану моральну шкоду.

Виходячи з наведенного, позивач не вправі був ставити на спільному засіданні профспілкового комету, яке відбулося 13.03.2012 року питання, про низьку кваліфікацію та те, що до позивача було застосовано адміністративне стягнення у вигляді догани, оскільки, таке було скасовано про що відповідачу було відомо.

Згідно з ч. 3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст.43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав скорочення чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінамив організації виробництва і праці, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Порядок надання згоди на розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця встановлено ст.39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» та статтею 43 КЗпП України.

У випадках, передбачених законодавством про працю, роботодавець для одержання згоди на розірвання з працівником трудового договору має внести до виборного органу первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, відповідне обґрунтоване письмове подання. Виборний орган профспілки розглядає це подання відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» та ч. 2 ст.43 КЗпП України у 15-денний строк у присутності працівника, на якого воно внесено. Розгляд подання у разі відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою. За бажанням працівника від його імені може виступати інша особа. Якщо працівник або його представник не з'явився на засідання, розгляд подання відкладається до наступного засідання у межах вищезазначеного 15-денного строку. У разі повторної неявки працівника (його представника) без поважних причин подання може розглядатися за його відсутності.

Виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) повідомляє власника або уповноважений ним орган про прийняте рішення у письмовій формі в триденний строк після його прийняття. У разі пропуску цього строку вважається, що профспілковий орган дав згоду на розірвання трудового договору (частина 5 ст.43 КЗпП України).

Як вбачається з подання, директор ЛКП «Львівелектротранс» просить профком ЛКП «Львівелектротранс» надати згоду на звільнення працівників за п.1 ст.40 КЗпП України, в тому числі позивача (а.с.41).

Як з'ясовано в судовому засіданні та визнається сторонами, ОСОБА_1 була присутня і виступала 13.09.2012 року на спільному засіданні профспілкової організації ЛКП «Львівелектротранс» та адміністрацією ЛКП «Львівелектротранс», однак, з наданого представником відповідача протоколу за №33 від 13.09.2012 року спільного засідання» профспілкової організації ЛКП «Львівелектротранс» з адміністрацією ЛКП «Львівелектротранс» , щодо надання згоди адміністрації на скорочення ОСОБА_1 з займаної посади 17.09.2012 року за ст..40 п.1 КЗпП України та витягу з цього протоколу, це не вбачається.

Крім цього, існують істотні відмінності у протоколі №33 від 13.09.2012 року спільного засідання» профспілкової організації ЛКП «Львівелектротранс» та адміністрацією ЛКП «Львівелектротранс», щодо надання згоди адміністрації на скорочення ОСОБА_1, та у витягу здійсненому на підставі цього ж протоколу, оскільки в документах вказані різні прізвища членів профспілкової організації. Пояснити дану розбіжність представник відповідача не змогла.

Згідно із витягу та з протоколу засідання профспілкового комітету від 13 вересня 2012 року,які істотно відрізняються один від одного, не вбачається, що ОСОБА_1 була присутня, тобто питання про її звільнення на засіданні профспілкового комітету не могло розглядатись, а отже в порушення вимог ч.1 ст.43 КЗпП України, позивач звільнена з роботи без отримання згоди профспілкового органу на її звільнення.

Частиною 3 ст.10 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених Законом.

У справах про поновлення на роботі доведення законності звільнення та дотримання встановленої процедури звільнення покладається на роботодавця.

За змістом ст.40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності, можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом, зокрема у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. Звільнення із зазначених підстав, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Пунктом 19 постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06 листопада 1999р. №9 із наступними змінами, судам роз'яснено, що розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п.1 ст.40 КЗпП України, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу, або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за два місяці про наступне вивільнення.

Відповідно дост.49-2 КЗпП України при вивільненні працівників у випадках зміни в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому підприємстві, в установі. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, працівник на свій розсуд, звертається до державної служби зайнятості або влаштовується самостійно.

Згідно довідки, позивачці було запропоновано вакантну посаду різноробочого, але дата і особистий підпис позивачки у цій довідці відсутній, а тому суд відхиляє даний документ як належний доказ.

Водночас, власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про наступне вивільнення працівника із зазначенням його професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці.

При цьому, мова іде про те, що роботодавець зобов'язаний запропонувати працівнику, який вивільнюється, всі наявні вакансії та роботи, які може виконувати працівник, тобто ті посади, які відповідають кваліфікації працівника.

З витягу штатного розпису працівників ЛКП «Львівелектротранс» на 2012 рік вбачається що з 01.01.2012 року на підприємстві введено чотирнадцять одиниць в бухгалтерії, однак спорідненої професії їй відповідач не запропонував.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач при звільненні позивача порушив вимоги ст.49-2КЗпП України і при наявності споріднених вакансій на підприємстві не запропонував ОСОБА_1 переведення на них.

Крім цього, відповідачем порушено вимоги ст..42 КЗпП України,оскільки при скороченні чисельності чи штату працівників, у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці , переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією та продуктивністю праці,яким позивачка з вини відповідача скористатись не змогла.

Правилами ст.42 КЗпП України передбачено, що при скороченні чисельності чи штату працівників, у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації, перевага в залишенні на роботі надається:1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців; 2) особам, в сім'ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком; 3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації.

Однак, незважаючи, що позивач пропрацювала з 1990 року на займаній посаді , та те, що на її утриманні є двоє дітей і вона являється годувальником сім'ї, її було звільно.

Таким чином, переважне право на залишення на роботі, у випадку скорочення чисельності чи штату працівників, які займають однакові посади, має визначатись з урахуванням вказаних обставин.

Так, згідно із посадовою інструкцією бухгалтера другої категорії, на вказану посаду призначаються особи, які мають повну або базову вищу освіту відповідного напрямку підготовки (спеціаліст, бакалавр) без вимог до стажу роботи .

Поняття кваліфікації є оціночним та включає в себе освітній рівень працівника, стаж його роботи та здатність виконувати покладені на нього повноваження.

З огляду на порушення відповідачем вимог законодавства, суд вважає, що позивача було звільненно незаконно і вона підлягає поновленню на роботі в посаді яку вона займала до звільнення.

З цих підстав, підлягають задоволенню уточненні позовні вимоги щодо скасування наказу ЛКП «Львівелектротранс» від 17 вересня 2012 року № 158/к в частині щодо звільнення ОСОБА_1 з посади бухгалтера другої категорії ЛКП «Львівелектротранс» ..

Відповідно до ст.235 КЗпП України, у разі звільнення працівника без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

З врахуванням положень ст.235 КЗпП України та встановлених у справі обставин, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для поновлення позивача на роботі, оскільки при її звільненні були порушені норми трудового законодавства, положення колективного договору та трудові права останньої.

Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Середній заробіток розраховується відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати».

Відповідно до абз. 3 п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок), середньомісячна заробітна плата визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Згідно із п. 5 Порядку нарахування виплат у випадках збереження середньої заробітної плати, заробітна плата провадиться виходячи з розміру середньоденної заробітної плати.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (п.8 Порядку).

Сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка підлягає стягненню з відповідача, повинна бути нарахована за кількістю робочих днів за період вимушеного прогулу, що відповідатиме „Порядку обчислення середньої заробітної плати", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08 лютого 1995 року.

Відтак, здійснений позивачем розрахунок його середнього заробітку за час вимушеного прогулу, згідно якого такий становить 15705,67грн., відповідає Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, відповідачем не заперечений та не спростований, а тому приймається до уваги.

В той же час, суд не приймає до уваги заперечення представника відповідача щодо здійсненого позивачем розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу з підстав не виключення з нього виплаченої позивачу вихідної допомоги у розмірі середнього місячного заробітку, оскільки жодних доказів виплати такої вихідної допомоги в певному розмірі відповідачем не надано та в матеріалах справи такі відсутні. Крім того, це не позбавляє відповідача при здійсненні відповідних нарахувань позивачу, самостійно виключити виплачену позивачу суму вихідної допомоги.

За умовами ч.3 ст.88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Позивач при зверненні до суду з даним позовом від сплати судового збору звільнений законом. Таким чином, з відповідача підлягає стягненню 157,07грн. судового збору в дохід держави.

Що стосується позовних вимог, про стягнення середньомісячного заробітку по час виконання рішення, то в цій частині слід відмовити за безпідставністю.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.1, 3,8, 10, 57-61, 208-210, 212- 215, ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Уточнені позовні вимоги задоволити частково.

Визнати незаконним звільнення з роботи - посади бухгалтера 2-ї категорії Львівського комунального підприємства "Львівелектротранс" ОСОБА_1. Наказ директора Львівського комунального підприємства "Львівелектротранс" № 158 -к від 17 вересня 2012 року, скасувати.

Поновити на посаді бухгалтера 2 -ї категорії Львівського комунального підприємства "Львівелектротранс" ОСОБА_1 з 18 вересня 2012 року.

Стягнути з Львівського комунального підприємства "Львівелектротранс ( МФО 325774, код ЄДРПОУ 03328406) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу в період з 18 вересня 2012 року по 23 вересня 2013 року в розмірі 15705 (п'ятнадцять тисяч сімсот п'ять) грн.. 67 коп.

Стягнути з Львівського комунального підприємства "Львівелектротранс ( МФО 325774, код ЄДРПОУ 03328406) 229 (двісті двадцять девять ) грн.. 40 коп. судового збору з розгляду даної справи.

В решті позовних вимог відмовити за безпідставністю таких.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення, шляхом подачі через суд першої інстанції

Суддя В. Кузь