Рішення № 33777842, 13.09.2013, Авдіївський міський суд Донецької області

Провадження № 2/217/20/2013

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2013 року Авдіївський міський суд Донецької області у складі:

головуючого: судді Соболєвої І.П.,

секретаря судового засідання Грищенко В.М.,

з участю представника відповідача-позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду міста Авдіївки цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк Петрокоммерц-Україна» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Банк Петрокоммерц-Україна» про визнання кредитного договору недійсним -

В С Т А Н О В И В:

ПАТ «Банк Петрокоммерц-Україна» (далі - банк) звернулось до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором, в подальшому представником позивача до початку розгляду справи по суті було змінено предмет позову, просив в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 1026и-02-07 від 13.02.2007 року (далі - кредитний договір) в розмірі 51580,31 доларів США, що в еквіваленті до національної валюти України - гривні станом на 16.01.2012 року за офіційним курсом НБУ 7,9898 гривень за 1 долар США становить 412116,36 гривень, звернути стягнення на предмет іпотеки: нерухоме майно - нежитлове приміщення у будівлі літ.А-3 загальною площею 55,9 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та належить на праві власності ОСОБА_2, шляхом продажу вказаного майна з публічних торгів за ринковою вартістю, яка буде визначена незалежним експертом-оцінювачем. Також просив передати банку на період до реалізації зазначене нерухоме майно в управління, що повинно в себе включати: вчинення банком будь-яких юридичних дій по відношенню до предмета іпотеки, спрямованих на отримання доходів, забезпечення належного його збереження та використання, в тому числі: шляхом укладення будь-яких правочинів, безперешкодного доступу до складових та приналежностей предмета іпотеки; права щодо зміни режиму охорони предмету іпотеки, зміни зберігачів (охоронців) предмету іпотеки; прав щодо виселення орандарів (наймачів) предмету іпотеки; права звернення до уповноважених органів та посадових осіб для отримання будь-яких документів, що стосуються предмету іпотеки, зокрема витягів державного реєстру прав на нерухоме майно, дублікатів правовстановлюючих документів. Обґрунтував вимоги тим, що 13.02.2007 року між банком та відповідачем укладено кредитний договір, за яким останній отримав кредит в сумі 90000 доларів США на споживчі цілі зі сплатою 14,5% річних за користування кредитом, з кінцевим терміном повернення кредиту - 13.02.2012 року. Погашення кредиту повинно відбуватись відповідно до графіку, який відповідачем неодноразово було порушено, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість, яка станом на 16 січня 2012 року складає 51580,31 доларів США, що в еквіваленті до національної валюти України станом на 16.01.2012 року за офіційним курсом НБУ 7,9898 гривень за 1 долар США становить 412116,36 гривень, з яких 41338,20 доларів США (330283,95 гривень) - заборгованість за кредитом; 5861,73 доларів США (46834,05 гривень) - заборгованість по відсотках за користування кредитом; 4281,66 гривень (535,89 доларів США) - заборгованість по комісії за користування кредитом; 28016,70 гривень (3506,56 доларів США) - пеня за виникнення простроченої заборгованості за кредитом і по відсотках за користування кредитом; 2700 гривень (337,93 доларів США) - штраф за порушення прийнятих на себе зобов'язань стосовно повернення кредитних коштів.

В забезпечення виконання умов кредитного договору 13.02.2007 між банком та ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки, відповідно до якого відповідач надав в іпотеку нерухоме майно - нежитлове приміщення у будівлі літ.А-3 загальною площею 55,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. ОСОБА_3 тривалий час перешкоджає реалізації права банку, як іпотекодержателя, здійснювати перевірку наявності, стану, умов збереження та користування предметом іпотеки, а також не надає фізичного доступу до нього, а тому банк не має можливості отримати підтвердження того, що відповідач вживає всіх необхідних заходів для належного збереження предмета іпотеки. Також ОСОБА_2 зарекомендував себе як недобросовісний боржник, у добровільному порядку кредит не погашає, а для реалізації предмету іпотеки необхідно значний проміжок часу. Доходи, отримані в результаті управління предметом іпотеки, можуть спрямовуватись для погашення заборгованості позивача. Передача предмета іпотеки в управління дозволила б зменшувати заборгованість відповідача та частково припинила б зростання збитків банку.

ОСОБА_2 звернувся до суду з зустрічним позовом до банку про визнання кредитного договору частково недійсним, надалі змінив предмет позову, просив визнати кредитний договір недійсним, договір іпотеки припиненим, також просив скасувати всі обтяження щодо заборони відчуження нерухомого майна - нежитлового приміщення в будівлі літ.А-3 загальною площею 55,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та належить йому на праві власності. Вимоги обґрунтував, тим що комерційні банки можуть здійснювати операції в іноземній валюті не інакше як на підставі виданої НБУ генеральної ліцензії та правочини в іноземній валюті можуть укладатись тільки щодо зовнішньоекономічної діяльності. На момент укладання спірного договору у банку була відсутня генеральна ліцензія на здійснення операцій в іноземній валюті, тому кредитний договір є недійсним. За таких підстав необхідно застосувати наслідки недійсності правочину та визнати договір іпотеки припиненим, скасувати всі обтяження щодо заборони відчуження нерухомого майна. Також ОСОБА_2 зазначив, що оскільки кредитний договір є недійсним і ним було отримано кошти за таким договором в національній валюті - 454500 гривень, тому він визнає, що сума його боргу перед банком складає не 412116,36 гривень, а лише 31709,41 гривень.

Представник позивача - відповідача до судового засідання не з'явився, в справі мається заява представника банку за довіреністю ОСОБА_4, в якій позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, зустрічний позов не визнав, просив відмовити в його задоволенні. Також не заперечував проти розгляду справи без його участі.

Відповідач - позивач до судового засідання не з'явився, його інтереси на підставі договору про надання юридичної допомоги представляє ОСОБА_1, який позовні вимоги за первісним позовом не визнав, просив відмовити в їх задоволенні, позовні вимоги за зустрічним позовом підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити.

Суд, вивчивши матеріали справи, вислухавши представника відповідача - позивача, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються ЦК України, Законом України "Про банки та банківську діяльність", Законом України «Про Національний банк України», Декретом Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання та валютного контролю", Положенням про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затвердженим постановою Правління НБУ від 17 липня 2001 р. № 275.

Судом встановлено, що 13.02.2007 року між сторонами укладено кредитний договір № 1026и-02-07, за яким ОСОБА_2 отримав від ЗАТ «Банк Петрокоммерц-Україна», правонаступником якого є ПАТ«Банк Петрокоммерц-Україна» (що не заперечується відповідачем-позивачем) кредит в сумі 90000 доларів США на споживчі цілі зі сплатою 14,5% річних за користування кредитом, з кінцевим терміном повернення кредиту - 13.02.2012 року.

Відповідно до кредитної заявки від 13.02.2007 року, заяви на видачу готівки № 7985 від 13.02.2007 року, заяви на переказ готівки № 7983 від 13.02.2013 року ОСОБА_2 отримав кредитні кошти в сумі 90000 доларів США, що в еквіваленті до національної валюти складає 454500 гривень.

В забезпечення виконання умов кредитного договору 13.02.2007 року між банком та ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округ ОСОБА_5 та зареєстрований в реєстрі за № 1814.

Згідно з п.1.1 ст.1, п.3.1 ст.3 договору іпотеки для забезпечення повного і своєчасного виконання іпотекодавцем боргових зобов'язань іпотекодавець надає іпотекодержателеві в іпотеку нерухоме майно - нежитлове приміщення в будівлі літ.А-3 площею 55,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та належить йому на праві власності.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" коштами є гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

За положеннями ст. 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

Іноземна валюта може використовуватись в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом, згідно ст. 192 ЦК України.

Відповідно до ч.2 ст.192 та ч. 3 ст. 533 ЦК України, використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Тобто відповідно до законодавства України гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, в той час коли обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Основним законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання та валютного контролю, є Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року N 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" (далі - Декрет КМУ).

Відповідно до ст. 5 цього Декрету операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій НБУ. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п. 2 ст. 5 Декрету.

З положень ст.ст. 47 та 49 Закону України "Про банки і банківську діяльність", та ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" вбачається, що наявність у Банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій є достатньою підставою для здійснення Банком операцій з валютними цінностями, в тому числі операцій з використання іноземної валюти як засобу платежу.

Відповідно до ч. 2 ст. 44 Закону України "Про Національний банк України", Національний банк України діє як уповноважена державна установа при застосуванні законодавства України про валютне регулювання і валютний контроль. До компетенції Національного банку України у сфері валютного регулювання та контролю належить, зокрема, видача та відкликання ліцензій, здійснення контролю, у тому числі шляхом здійснення планових і позапланових перевірок, за діяльністю банків, юридичних та фізичних осіб (резидентів та нерезидентів), які отримали ліцензію Нацбанку на здійснення валютних операцій, у частині дотримання ними валютного законодавства.

Згідно ст. 5 Декрету КМУ "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом. Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання.

Порядок надання дозволу НБУ на банківські операції та генеральних ліцензій встановлюється також Положенням про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операції, затвердженим постановою Правління НБУ від 17 липня 2001 року N 275.

Відповідно до п. 5.3. Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затвердженого постановою Правління НБУ від 17 липня 2001 р. № 275, письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій згідно з Декретом Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.93 за № 15-93.

Відповідно до п. 2.3 зазначеного Положення за умови отримання письмового дозволу Національного банку України банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями по залученню та розміщенню іноземної валюти на валютному ринку України.

Правовий аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банк як фінансова установа, отримавши в установленому законом порядку банківську ліцензію та відповідний письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями, який є генеральною ліцензією на валютні операції, має право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.

Представником позивача-відповідача в обґрунтування своїх вимог не надано доказів, а саме: письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями (генеральну ліцензію), який дає право комерційному банку здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті, тому в задоволенні первісного позову слід відмовити.

Відповідно до ст.. 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу; способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Згідно з ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ст..215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3,5,6 ст. 203цього Кодексу, а згідно з ст..216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, надані послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано за цінами, які існують на момент відшкодування.

На підставі ст..236 ЦК України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Оскільки суд не мав можливості переконатись в тому, що банк на момент укладення кредитного договору мав письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями, який є генеральною ліцензією на валютні операції, тому дійшов висновку, що він суперечить вимогам чинного законодавства України та є недійсним з моменту його вчинення.

Згідно а.2 ст.548 ЦК України недійсне зобов'язання не підлягає забезпеченню. Недійсність осинового зобов'язання спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Таким чином, Договір іпотеки від 13.02.2007 року, який був укладений між банком та ОСОБА_2, відповідно до умов якого банку останнім було передано в іпотеку нерухоме майно - нежитлове приміщення в будівлі літ.А-3 площею 55,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яке належить йому на праві власності, слід визнати недійсним та скасувати всі обтяження щодо заборони відчуження зазначеного майна.

На підставі ч.1 ст.1057-1 ЦК України у разі визнання недійсним кредитного договору суд за заявою сторони в обов'язковому порядку застосовує наслідки недійсності правочину, передбачені частиною статті 216 цього Кодексу, та визначає грошову суму, яка має бути повернута кредитодавцю.

Відповідно до розрахунку заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором, наданий банком, відповідач-позивач сплачував кредит та відсотки за користування кредитом з 07.03.2007 року по 31.12.2010 року.

Суд погоджується з розрахунком, наданим представником відповідача - позивача на підставі розрахунку банку, відповідно до якого ОСОБА_2 повинен повернути кредитодавцю 31709, 41 гривень.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що зустрічний позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

На підставі ст..88 ЦПК України з ПАТ «Банк Петрокоммерц-Україна на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 104,70 гривень, крім цього підлягає поверненню ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 8,70 гривень як зайво сплачений.

На підставі ст. 99 Конституції України, ст..ст.2, 47, 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність», ст..5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року N 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", ст..44 Закону України «Про Національний банк України», п.п. 2.3, 5.3 Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затвердженого постановою Правління НБУ від 17 липня 2001 р. № 275, ст..ст. 16, 192, 203, 215, 216, 236, 533, 548, 1057-1 ЦК України, керуючись ст.ст.10,11,57-61,88,208,212-215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Банк Петрокоммерц-Україна» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Банк Петрокоммерц-Україна» про визнання кредитного договору недійсним - задовольнити.

Визнати кредитний договір № 1026и-02-07, укладений 13.02.2007 року між Закритим акціонерним товариством «Банк Петроммерц-Україна» та ОСОБА_2 - недійсним.

Визнати договір іпотеки, укладений 13.02.2007 року між Закритим акціонерним товариством «Банк Петроммерц-Україна» та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_5, та зареєстрований в реєстрі за № 1814, - недійсним.

Скасувати заборону відчуження нерухомого майна - нежитлового приміщення в будівлі літ.А-3 площею 55,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та належить на праві власності ОСОБА_2, зареєстровану в реєстрі за № 1815, накладену на підставі договору іпотеки, укладеного 13.02.2007 року між Закритим акціонерним товариством «Банк Петроммерц-Україна» та ОСОБА_2, посвідченого приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_5, та зареєстрованого в реєстрі за № 1814.

Зобов'язати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІІН НОМЕР_1 повернути Публічному акціонерному товариству «Банк Петрокоммерц-Україна» 31709 (тридцять одну тисячу сімсот дев'ять) гривень 41 копійку.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Банк Петрокоммерц-Україна», код банку 300120, ідентифікаційний код 22906155 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 104 (сто чотири) гривні 70 копійок.

Повернути ОСОБА_2 з державного бюджету міста Авдіївка зайво сплачений 20 грудня 2012 року (квитанція № к7/К/48 відділення № 0407 ПАТ «КБ «Надра») судовий бір у розмірі 8 (вісім) гривень 70 копійок.

Вступна та резолютивна частини рішення проголошені 13 вересня 2013 року, повний текст рішення складений 18 вересня 2013 року.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Донецької області через Авдіївський міський суд Донецької області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. У разі якщо рішення було ухвалено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя: