Ухвала суду № 33775889, 25.09.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Кравченко Т.О.

Суддя-доповідач - Юрко І.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2013 року справа №805/8896/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Юрко І.В., суддів: Міронової Г.М., Блохіна А.А.,

секретарі судового засідання Куленко О.Д.,

за участі представника відповідача Костомарової О.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м.Горлівки Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 01 серпня 2013 року у справі № 805/8896/13-а за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м.Горлівки Донецької області про скасування рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач 11.06.2013 року (згідно поштового штампу на конверті) звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м.Горлівки Донецької області про скасування рішень № 2813/2484314868, № 2814/2484314868, № 2815/2484314868 від 30.05.2013 року про застосування фінансових санкцій за неподання розрахунку сум страхових внесків на обов'язкове державне пенсійне страхування у строки, визначені законодавством, несвоєчасне подання відомостей за 2004 рік, 2005 рік та 2006 рік, що використовуються у системі персоніфікованого обліку, у розмірі, відповідно 2732,24 грн., 4884,89 грн., 19947,07 грн.. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що оскаржувані рішення відповідача прийняті на підставі п.5 ч.9 ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яка втратила чинність з 01 січня 2011 року на підставі пп. «й» пп.12 п.11 Перехідних та прикінцевих положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 01 серпня 2013 року позовні вимоги задоволено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив їх задовольнити.

Позивач в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Відповідно до вимог ч. 4 ст. 196 КАС України неявка вказаної особи не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Відповідно до ст.195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Позивач - ОСОБА_3 є фізичною особою - підприємцем, зареєстрована виконавчим комітетом Горлівської міської ради Донецької області 01.08.2000 року, що підтверджується копією свідоцтва серії НОМЕР_1 (а.с.52).

З 11.08.2000 року позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м.Горлівки Донецької області за реєстраційним № 05-11-11-6144, що вбачається зі змісту повідомлення про взяття на облік платника єдиного внеску від 15 липня 2013 року № 20679/06 (а.с.30).

Відповідач - Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі міста Горлівки Донецької області є органом виконавчої влади, який в даних правовідносинах здійснює повноваження, покладені на нього п.12 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 384/2011.

Маючи намір припинити підприємницьку діяльність за власним рішенням, в травні 2013 року ОСОБА_3 звернулась до УПФУ з метою отримання відповідної довідки.

Звернення позивача стало підставою для проведення посадовими особами УПФУ позапланової документальної перевірки фінансово-господарської діяльності позивача з питань достовірності, повноти нарахування та сплати страхових внесків, додержання строків та встановленої форми подання комплекту документів первинної звітності до системи персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб платника страхових внесків, а також подання звіту про суми нарахованої заробітної плати (грошового забезпечення, доходу) застрахованих осіб та суми нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до органів Пенсійного фонду України платника страхових внесків, за період здійснення позивачем підприємницької діяльності.

Відповідно до вимог п.4 ч.2 ст.17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», п.2.1. розділу 2 Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування органам Пенсійного фонду України, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 05 листопада 2009 року № 26-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2009 року за № 1136/17152, позивач повинна була подавати до органів Пенсійного фонду України звітність - Звіт про суми нарахованої заробітної плати (грошового забезпечення, доходу) застрахованих осіб та суми нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до органів Пенсійного фонду України за встановленою формою (Додаток 25 до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування органам пенсійного фонду України). Кінцевий строк подання звітності за 2004 рік - 31 березня 2005 року, за 2005 рік - 31 березня 2006 року, за 2006 рік - 31 березня 2007 року.

З матеріалів справи вбачається, що 28 травня 2013 року позивач надала відповідачу індивідуальні відомості про застраховану особу за 2004 рік, за 2005 рік, за 2006 рік (а.с. 31-33, 34 -37, 39-44).

28 травня 2013 року посадовими особами УПФУ складені акти про несвоєчасне подання відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку № 824/2484314868, № 825/2484314868 та № 826/2484314868, якими встановлено, що в порушення вимог п. 4 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» станом на 01 квітня 2005 року ОСОБА_3 не наданий звіт з персоніфікованого обліку за 2004 рік, станом на 01 квітня 2006 року - за 2005 рік, станом на 01 квітня 2007 року - за 2006 рік, фактично ця звітність надана 28 травня 2013 року (а.с.10-12).

30 травня 2013 року першим заступником начальника УПФУ прийнято рішення за № 2813/2484314868 про застосування фінансових санкцій за несвоєчасне подання розрахунку сум страхових внесків на обов'язкове державне пенсійне страхування у строки, визначені законодавством (несвоєчасне подання відомостей за 2004 рік, що використовуються в системі персоніфікованого обліку), яким на підставі п. 5 ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до ОСОБА_3 застосовані фінансові санкції в розмірі 2732,24 грн. (а.с.6).

30 травня 2013 року першим заступником начальника УПФУ прийнято рішення за №2814/2484314868 про застосування фінансових санкцій за несвоєчасне подання розрахунку сум страхових внесків на обов'язкове державне пенсійне страхування у строки, визначені законодавством (несвоєчасне подання відомостей за 2005 рік, що використовуються в системі персоніфікованого обліку), яким на підставі п. 5 ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до ОСОБА_3 застосовані фінансові санкції в розмірі 4884,89 грн. (а.с.7).

30 травня 2013 року першим заступником начальника УПФУ прийнято рішення за №2815/2484314868 про застосування фінансових санкцій за несвоєчасне подання розрахунку сум страхових внесків на обов'язкове державне пенсійне страхування у строки, визначені законодавством (несвоєчасне подання відомостей за 2006 рік, що використовуються в системі персоніфікованого обліку), яким на підставі п. 5 ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до ОСОБА_3 застосовані фінансові санкції в розмірі 19947,07 грн. (а.с.8).

Проблемою публічно-правового спору, що виник між позивачем та відповідачем, є питання наявності в УПФУ повноважень застосовувати до страхувальника штрафних санкцій на підставі п. 5 ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» після 01 січня 2011 року.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 2464-VI (далі по тексту - Закон № 2464).

Відповідно до ч.1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (п.2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України у справі № 1-7/99 про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів від 09 лютого 1999 № 1-рп/99).

Аналізуючи дію в часі правових норм, на підставі яких до позивача застосовані фінансові санкції, колегія суддів зазначає, що положення ч. 9 ст. 106 Закону № 1058 діяли з 01 січня 2004 року до 01 січня 2011 року, саме в цей проміжок часу вказані норми визначали склад правопорушень, вид та розмір санкцій, тобто поняття правопорушення і відповідальність за нього.

Спірні рішення прийняті відповідачем після 01 січня 2011 року, отже, застосовуючи фінансові санкції до позивача, УПФУ діяло на підставі неіснуючої правової норми, що свідчить про невідповідність спірних рішень вимогам п. 1 ч. 3 ст. 2 КАС України.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на те, що можливість застосування норм права, які втратили чинність, передбачена п. 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464, оскільки відповідно до абз. 5 п. 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464 стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 01 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 01 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.

Абзацом 6 цього ж пункту встановлено, що на період до повного стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 01 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 01 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Наведене правило щодо збереження порядку стягнення та контрольних функцій фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, передбачених законодавством, чинним до 01 січня 2011 року, поширюється лише на заборгованість зі сплати страхових внесків та сум штрафних санкцій, які були нараховані та/або не сплачені до зазначеної дати. Питання ж відповідальності страховиків, не пов'язані із такою заборгованістю, знаходяться поза межами регулювання, зокрема, Закону № 1058 та абз. 5-6 п.7 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що нарахування після 01 січня 2011 року УПФУ на підставі п. 5 ч. 9 ст. 106 Закону № 1058 позивачу штрафних санкцій за несвоєчасне подання звітності, граничний строк подання якої настав до цієї дати, є протиправним та підлягає скасуванню.

Крім того, аналогічний висновок щодо застосування вищезазначених норм матеріального права міститься у постановах Верховного Суду України від 20 листопада 2012 року по справі № 21-367а12 та від 04 червня 2013 року по справі № 21-170а13.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м.Горлівки Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 01 серпня 2013 року у справі № 805/8896/13-а залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 01 серпня 2013 року у справі № 805/8896/13-а залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення ухвали в повному обсязі.

В повному обсязі ухвалу складено 26 вересня 2013 року.

Головуючий суддя І.В. Юрко

Судді Г.М.Міронова

А.А.Блохін