Постанова № 33775542, 25.09.2013, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" вересня 2013 р. Справа № 821/3491/13-а Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бездрабка О.І.,

при секретарі - Транчуковій О.С.,

за участю:

представника позивача - Куліди А.О.,

представника відповідача - Пєріна А.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Бериславський машинобудівний завод" до Бериславського відділення Новокаховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Публічне акціонерне товариство "Бериславський машинобудівний завод" (далі - позивач, ПАТ "Бериславський машинобудівний завод") звернулося з адміністративним позовом до Бериславського відділення Новокаховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області (далі - відповідач, Бериславське відділення Новокаховської ОДПІ), у якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 08.04.2013 р. № 0000132200 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 5801 грн.

Свої вимоги мотивує тим, що підставою для зменшення суми від'ємного значення стало визнання відповідачем нікчемними правочинів, укладених з ТОВ "АРП". Такий висновок зроблено на підставі акту перевірки ТОВ "АРП". Вважає, що визнання договорів недійсними без судового рішення є перевищенням повноважень перевіряючими особами. Під час перевірки відповідачу були надані всі первинні бухгалтерські документи, які підтверджують реальність господарських операцій з вказаним контрагентом. На час здійснення господарських операцій ТОВ "АРП" було зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, було платником податку на додану вартість. Таким чином, підприємством виконано всі вимоги Податкового кодексу України щодо належного декларування податкового кредиту.

У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги та просили їх задовольнити у повному обсязі, оскільки товарність здійснених з ТОВ "АРП" операцій повністю підтверджується первинними бухгалтерськими документами. Відповідачем не наведено у акті перевірки фактичні обставини про те, що в результаті укладення між позивачем та його контрагентом, а також виконання ним угоди про поставку товару, було порушено публічний порядок.

Представник відповідача проти позову заперечував, так як позивач для формування податкового кредиту використав безтоварні операції з поставки товарів від ТОВ "АРП". Підставою для висновків акта перевірки ПАТ "Бериславський машинобудівний завод" став акт від 09.01.2013 р. № 40/22-207/30654978, складений Індустріальною МДПІ м.Харкова, контрагента позивача - ТОВ "АРП", яким визнано нікчемними правочини з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями. Вказаним актом встановлено, що ТОВ "АРП" не знаходиться за місцезнаходженням, на підприємстві відсутні складські приміщення, відсутній кваліфікований персонал, не підтверджено факт реалізації на адресу ПАТ "Бериславський машинобудівний завод" товарів, так як фінансово-господарські операції з придбання у червні 2012 року у ТОВ "Остек Сістем Груп", ТОВ "Діалог Транс", ТОВ "Діалог плюс", ТОВ "Фірма "Аква" визнано недійсними. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Судом встановлено, що у період з 18.03.2013 р. по 19.03.2013 р. відповідачем проведено позапланову невиїзну документальну перевірку Публічного акціонерного товариства "Бериславський машинобудівний завод" з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведених взаєморозрахунках з контрагентом ТОВ "АРП" за період червень 2012 року, за результатами якої складено акт перевірки від 21.03.2013 р. № 77/22/00211004.

У висновках акту перевірки зазначено, що перевіркою встановлені порушення ПАТ "Бериславський машинобудівний завод":

1) ч.5 ст.203, ч.1, 2 ст.215, ст.216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених постачальником ТОВ "АРП" при придбанні та продажу товарів. В результаті чого не підтверджено факту передачі товару по вказаних правочинах на адресу ПАТ "Бериславський машинобудівний завод" в порушення ст.662, 655 та 656 ЦК України.

2) в порушення п.п.198.3, 198.6 ст.198, п.200.1-200.3 ст.200 ПК України підприємством завищено податковий кредит та відповідно завищено задекларовану суму від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту за червень 2012 року на суму 5801 грн. та відповідно від'ємного значення, яке враховано до складу податкового кредиту наступного звітного податкового періоду (липня 2012 року).

Під час проведення перевірки ревізором був використаний акт Індустріальної МДПІ м.Харкова від 09.01.2013 р. № 40/22-207/30654978 "Про результати проведення позапланової документальної невиїзної перевірки суб'єкта господарювання ТОВ "АРП" щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ "Компанія "Форест 2010" за період лютий-квітень 2012 року, ТОВ "Остек Сістем Груп" за період квітень-червень 2012 року, ТОВ "Діалог плюс" за період травень-червень 2012 року, ТОВ "Діалог транс" за період травень-червень 2012 року, ТОВ "Дельта транс" за період травень-червень 2012 року, ТОВ "Фірма Аква" за період квітень-червень 2012 року".

Вказаним актом встановлено, що по ТОВ "АРП" відсутній факт реального вчинення господарських операцій із платниками податків ТОВ "Компанія "Форест 2010", ТОВ "Остек Сістем Груп", ТОВ "Діалог плюс", ТОВ "Діалог транс", ТОВ "Дельта транс", ТОВ "Фірма Аква" за період лютий-червень 2012 року, та далі по ланцюгу постачання із підприємствами-покупцями.

У зв'язку з цими висновками, відповідач зазначив про відсутність у ПАТ "Бериславський машинобудівний завод" об'єктів оподаткування по операціях, здійснених з ТОВ "АРП".

На підставі висновків акту перевірки від 21.03.2013 р. № 77/22/00211004 відповідачем складено спірне податкове повідомлення-рішення від 08.04.2013 р. № 0000132200, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за червень 2012 року на 5801 грн.

Оскільки винесення спірного податкового повідомлення-рішення про зменшення позивачу від'ємного значення суми податку на додану вартість відповідач обґрунтовує виключно з неправомірністю віднесення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ по операціях із ТОВ "АРП", то приведені податковим органом доводи неправомірності такого податкового кредиту суд оцінює з точки зору їх узгодженості з положеннями податкового законодавства та відповідності фактичним обставинам справи.

Приписами п.14.1.181 ст.14 ПК України передбачено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (п.198.3).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п. 198.6).

Відповідно до п.п.200.1, 200.2, 200.3 та 200.4 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з вимогами п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Отже, з точки зору податкового законодавства України головними умовами для віднесення сплаченого при придбанні товару ПДВ до складу податкового кредиту є використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності платника податків у межах оподатковуваних операцій та належне документування сплаченого ПДВ.

Також суд вважає, що для встановлення обґрунтованості декларування податкового кредиту необхідно встановити також наступні обставини: реальність здійснення господарських операцій, суми за якими віднесені до податкового кредиту; наявність у продавців товарів, робіт (послуг), які видавали податкові накладні, спеціальної податкової правосуб'єктності; віднесення до складу податкового кредиту лише сум, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що підлягають використанню у господарській діяльності платника податку.

Судом встановлено, що згідно рахунку-фактури від 27.04.2012 р. № СФ-270401 ПАТ "Бериславський машинобудівний завод" придбало у ТОВ "АРП" мотори-редуктори МЧ2 80/160М-320-7,5-1,5-12-2УЗ у кількості 4 шт. За вказаний товар товариство сплатило постачальнику 68800,03 грн., в тому числі ПДВ - 11466,67 грн.

Факт поставки товару підтверджується видатковою накладною від 10.07.2012 р. № РН-110701, податковими накладними від 12.06.2012 р. № 12 та від 06.07.2012 р. № 14.

Перевезення товару здійснювалося за замовленням ПАТ "Бериславський машинобудівний завод" приватним підприємцем ОСОБА_4 належним йому автомобілем КАМАЗ АК 8526 АС з причепом НОМЕР_2. Мотори-редуктори МЧ-2 в кількості 4 шт. були завантажені в м.Харкові та перевезені до м.Берислав, що підтверджується товарно-транспортною накладною від 10.07.2012 р. № 1007/1. Товар від ПАТ "Бериславський машинобудівний завод" отримував за дорученням від 11.07.2012 р. № 924 комірник ОСОБА_5

Розрахунки між сторонами проведені у безготівковому порядку, що підтверджується платіжними дорученнями від 12.06.2012 р. № 2224 на суму 34808 грн. та від 06.07.2012 р. № 2623 на суму 34000 грн.

Товар, отриманий ПАТ "Бериславський машинобудівний завод" від ТОВ "АРП", використано позивачем у своїй господарській діяльності - поставлено на облік (підтверджується інвентарною карткою обліку основних засобів), введено в експлуатацію (підтверджується актом приймання-передачі основних засобів до ливарного цеху від 20.07.2013 р.), що не заперечується відповідачем.

Аналіз наданих позивачем податкових та видаткової накладних, товарно-транспортної накладної, інших первинних та платіжних документів свідчить про дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту по операціях з ТОВ "АРП", які були предметом перевірки.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за №168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року N 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV ) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пп.2.4 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.п.2.15 та п.п.2.16 п.2 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Із досліджених у судовому засіданні первинних документів, оформлених за результатами господарської діяльності позивача із ТОВ "АРП" вбачається, що зазначені первинні документи повністю відповідають ознакам первинних документів, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік, тобто господарські та бухгалтерські документи, отримані позивачем від ТОВ "АРП" є дійсними.

Відповідно до положень ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Бериславське відділення Новокаховської ОДПІ не надало суду належних доказів того, що на момент проведення операцій з позивачем ТОВ "АРП" вчиняло порушення в сфері оподаткування, документувало безтоварні операції з метою формування фіктивного податкового кредиту для інших суб'єктів господарювання, та укладало нікчемні правочини, які завідомо порушують публічний порядок та суперечать інтересам держави і суспільства.

Надані суду докази не дають підстав для висновку, що вчинені позивачем господарські операції з ТОВ "АРП" є сумнівними, не відповідають дійсному економічному змісту, і вчинені з метою одержання доходу саме за рахунок податкової вигоди за відсутності наміру здійснювати реальну підприємницьку діяльність.

На думку суду, при здійсненні господарської операції з боку позивача обов'язковому контролю підлягають наявність у постачальника дозвільної документації на складання податкової накладної, відповідність реквізитів податкової накладної фактичним даним на момент вчинення правочину та фактична наявність товару, отримання (надання) якого документується сторонами господарської операції.

Суд зазначає, що як на час здійснення господарських операцій, так і на день розгляду справи ТОВ "АРП" має свідоцтво платника ПДВ, що не заперечується податковим органом, а тому товариство мало право виписувати податкові накладні.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України від 15.05.2003 р. № 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідачем не надано до суду доказів про наявність на час здійснення господарських операцій з позивачем записів у ЄДРПОУ про скасування державної реєстрації ТОВ "АРП", припинення юридичної особи або визнання ТОВ "АРП" банкрутом, чи відсутність підприємства за юридичною адресою.

Оскільки у позивача наявні належним чином оформлені податкові накладні, ним сплачено постачальнику у повному обсязі податок на додану вартість у складі вартості поставлених товарів, належним чином оформлені та здані до податкового органу податкові декларації, тобто, позивачем виконані всі вимоги податкового законодавства щодо формування податкового кредиту, то, відповідно, він має право на включення до податкового кредиту сплачених сум ПДВ.

Зі змісту акту перевірки ПАТ "Бериславський машинобудівний завод" слідує, що фактично Бериславське відділення Новокаховської ОДПІ ставить в провину позивачу порушення, які допущено контрагентом-постачальником ТОВ "АРП" та підприємствами у 2 ланцюгу постачання.

Між тим, за приписами пп.16.1.2-16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Таким чином, ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Такої позиції дотримується і Верховний Суд України. У своєму рішенні від 31.01.2011 р. у справі № 21-47а10 Верховний Суд України зазначив: "якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту".

Крім того, рішення Верховного Суду України узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС АД проти Болгарії" Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником своїх зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Аналогічна позиція викладена і у рішенні Європейського Суду з прав людини "Інтерсплав проти України (заява № 803/02).

Відповідно до ст.244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.

Згідно ст.8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" рішення Європейського Суду з прав людини застосовується в Україні як джерело права.

Суд вважає, що з урахуванням закріпленої в ст.204 ЦК України презумпції правомірності правочину, а також враховуючи вимоги ст.71 КАС України, за якою обов'язок доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень покладається на такого суб'єкта, Бериславське відділення Новокаховської ОДПІ повинне надати суду належні та достовірні докази своїх тверджень про те, що задекларовані позивачем операції з придбання товарів у вищевказаного контрагента в реальності не виконувались, а мало місце лише перерахування позивачем на його адресу коштів з метою завищення податкового кредиту без фактичного отримання від нього товарів. А оскільки такі дії мають злочинний характер, то доказом їх вчинення може бути лише відповідне рішення, винесене в порядку кримінально-процесуального судочинства. Однак у даній справі докази вчинення позивачем таких дій відсутні.

З наведеного слідує, що під час проведення господарської операції із суб'єктом господарювання, що має ознаки фіктивності, платник податків може бути необізнаним стосовно дійсного стану правосуб'єктності свого контрагента і реально отримати товари, роботи чи послуги від фізичних осіб, які діють від імені такого контрагента і мають наміри порушити податкове законодавство, або ж бути обізнаним щодо фіктивності такого контрагента, і використовувати його з метою незаконної конвертації грошових коштів, завищення своїх валових витрат та податкового кредиту.

При цьому в першому випадку дії платника податків є добросовісними, і такими, що не порушують приписи податкового законодавства, а в другому випадку його дії є незаконними, що вичиняються із прямим умислом на порушення норм податкового законодавства і тягнуть як податкову, так і кримінальну відповідальність.

Бериславське відділення Новокаховської ОДПІ не посилається на факти вчинення представниками позивача таких злочинних дій, і не надає докази притягнення посадових осіб позивача та осіб, які причетні до діяльності вищевказаного контрагента, до кримінальної відповідальності за такі дії.

Стосовно тверджень відповідача про укладання позивачем в порушення ст.ст.203, 215, 216 ЦК України нікчемних правочинів, суд зазначає, що по-перше, угоди позивача із вказаним контрагентом за своєю суттю є оспорюваними, так як їх недійсність законом прямо не встановлена, і жодного судового рішення про визнання цих угоди недійсними немає, а по-друге, відсутні будь-які докази того, що сторони цих угод при їх укладанні та виконанні мали умисел на порушення публічного порядку, тобто посягали на суспільні, економічні та соціальні основи держави.

На підставі вищенаведеного, суд приходить до висновку, що зменшення позивачу від'ємного значення здійснено відповідачем спірним податковим повідомленням-рішенням безпідставно, у зв'язку з чим позовні вимоги ПАТ "Бериславський машинобудівний завод" підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.8, 9, 12, 19, 71, 158-163, 167 КАС України, суд -

постановив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 08.04.2013 р. № 0000132200.

Стягнути з Державного бюджету на користь Публічного акціонерного товариства " Бериславський машинобудівний завод" (код ЄДРПОУ 00211004) судовий збір у сумі 115 (сто п"ятнадцять) грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 27 вересня 2013 р.

Суддя Бездрабко О.І.

кат. 8.2.1