Постанова № 33775538, 25.09.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

25 вересня 2013 р. № 820/5357/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Зінченко А. В.,

при секретарі - Алавердян Е.А.

за участю представників сторін:

позивача - Копійка О.С.

відповідача - Токаренка Б.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом Спільного підприємства "Украінская Восточная Рибная Компанія" товариство з обмеженою відповідальністю до Харківської митниці Міндоходів, Головного управління державної казначейської служби України у Харківській області про скасування рішення та картки відмови, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач, Спільне підприємство «Украінская Восточная Рибная Компанія» Товариство з обмеженою відповідальністю, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківської митниці Міндоходів, в якому просить суд скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів № 807010001/2013/000016/1 від 06.06.2013 року, скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 807010001/2013/00018 від 06.06.2013 року, стягнути з Державного бюджету України на користь Спільного підприємства «Украінская Восточная Рибная Компанія» товариство з обмеженою відповідальністю надмірно сплачені 11 180 гривень 80 копійок податку на додану вартість та стягнути з державного бюджету України на користь Спільного підприємства «Украінская Восточная Рибная Компанія» товариство з обмеженою відповідальністю судовий збір у розмірі 149 гривень 11 копійок.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що декларантом Спільного підприємства «Украінская Восточная Рибная Компанія» товариство з обмеженою відповідальністю було подано до ВМО «Вантажний» митного поста «Куп'янськ» митну декларацію за формою МД-2 № 807010001/2013/806161 для митного оформлення товару, поставленого за зовнішньоекономічним контрактом № 20 01 12 від 09.07.2012 року, з наданням усіх необхідних достовірних документів на підтвердження заявленої митної вартості товару. Але Митним органом не було прийнято визначену Спільним підприємством «Украіпская Восточная Рибная Компанія» товариство з обмеженою відповідальністю митну вартість та прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів № 807010001/2013/000016/1 від 06.06.2013 року за яким Позивачу визначено митну вартість товару у більшому розмірі, ніж була задекларована та прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №807010001/2013/00018 від 06.06.2013 року.

Позивач не погоджується з вищевказаним Рішенням та вважає його безпідставним, не обґрунтованим, упередженим та таким, що суперечить чинному законодавству України.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 30.07.2013 року замінено неналежного відповідача по справі за позовом Спільного підприємства "Украінская Восточная Рибная Компанія" товариства з обмеженою відповідальністю до Харківської митниці Міндоходів про скасування рішення Харківську митницю Міндоходів на належного - Головне управління державної казначейської служби України у Харківській області щодо позовної вимоги позивача про стягнення з Державного бюджету України надмірно сплачених 11180,80 грн. податку на додану вартість.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов у повному обсязі та прохав суд позов задовольнити з підстав зазначених у позовній заяві.

Представник Харківської митниці Міндоходів в судовому засіданні проти позову заперечував та вказав, що прийняте відповідачем рішення є законними та відповідає вимогам діючого законодавства.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Відповідно до п. п. 1 п. 2 Прикінцевих положень Податкового кодексу України митні органи є контролюючими органами, стосовно ввізного та вивізного мита, акцизного збору, податку на додану вартість, інших податків і зборів (обов'язкових платежів), які відповідно до законів справляються при ввезенні (пересиланні) товарів і предметів на митну територію України або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України.

А згідно п. 41.1.2. ст. 41 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 1 січня 2011 року та відповідно до п. 1 його Прикінцевих положень, митні органи - є контролюючими органами щодо мита, акцизного податку, податку на додану вартість, інших податків, які відповідно до податкового законодавства справляються у разі ввезення (пересилання) товарів і предметів на митну територію України або територію спеціальної митної зони або вивезення (пересилання) товарів і предметів з митної території України або території спеціальної митної зони.

Отже, у всіх спірних випадках Харківська митниця Міндоходів зобов'язана була здійснювати контроль за повнотою нарахування митних платежів та правильністю визначення бази митного оподаткування, зокрема, митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України.

В судовому засіданні судом встановлено, що на виконання умов контракту № 0106/07 від 01.06.2007 року, укладеного між Позивачем та PRZEDSIEBIORSTWO PRODUKCY JNO-HANDLOWE PIRS Sp.z.o.o., на митну територію України відповідно до Інвойсу № FAP/62/2013/MRM від 28.05.2013 р. було ввезено товар, одержувачем якого є підприємство-позивач.

У графі 18 оскаржуваного Рішення, для проведення митного оформлення декларантом було подано до митного органу наступні документи: митну декларацію, за якою було відмовлено у випуску товарів; картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами; міжнародну автомобільну накладну (СМR), книжку МДП (Саrnet TIR); рахунок за послуги перевезення товару; прейскурант (прас-лист) виробника товару; рахунок-фактуру (інвойс); доповнення до зовнішньоекономічного контракту; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі - продажу товару; договір (контракт) про перевезення товару; сертифікат про походження товару загальної форми.

Розрахована декларантом митна вартість товару згідно наданих документів (камбала морожена) становить 160746,23 грн. за 19500 кг. (нетто) товару, в тому числі у вартість входить і оплата транспортних послуг.

Матеріалами справи підтверджено, що митний орган не погодився з такою вартістю товару та зробив коригування вартості товару у більшу сторону, а саме підвищив митну вартість товару до 27 105 USD (27105 USD х 7,993 (офіційний курс НБУ відносно долара США до гривні станом на 06.06.2013 р.) = 216650,26 (грн.)), що на 55904,03 грн. збільшило загальну митну вартість товару,що в свою чергу призвело до збільшення на 11180,80 грн. (43330,05- 32149,25=11180,80 - розрахунок зроблено на основі різниці суми граф 47 митних декларацій за формою МД-2, а саме декларації № 807010001/2013/806161, яка була подана до митного органу до прийняття Рішення, та декларації №807010001/2013/806166, яка була до митного органу вже після прийняття оскаржуваного Рішення) податку на додану вартість, який Позивач сплатив до бюджету України, при подальшому митному оформленні товарів.

Судом встановлено, що хоча Позивач і не погодився з Рішенням Митного органу, але з метою випуску задекларованих товарів у вільний обіг, оскільки товар є швидкопсувним, здійснив коригування їх митної вартості згідно з Рішенням, подавши нову митну декларацію №807010001/2013/806166, в якій задекларував цей же товар за митною вартістю, що визначена з урахуванням Рішення Митного органу, сплатив всі митні платежі згідно з митною вартістю цих товарів (дані обставини підтверджується відповідними відмітками на митній декларації).

Суд вказує, що правовідносини з визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, та порядок їх застосування врегульовані положеннями ст. ст.57-64 МК України.

За правилами ст.57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції); кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу; застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності; у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу; при цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу; методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи; у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Ст.58 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: 1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням; 2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв'язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів; 3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Частиною 2 ст.53 Митного кодексу України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Матеріалами справи підтверджено, що з урахуванням положень ч.2 ст.58 МК України позивачем до митного оформлення товарів подано митну декларацію, картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами, міжнародну автомобільну накладну (СМR), книжку МДП, рахунок за послуги перевезення товару, рахунок-інвойс, доповнення до контракту, зовнішньоекономічний контракт купівлі продажу товару,договір (контракт) на перевезення товару, сертифікат про походження товару у загальній формі, експортну декларацію.

Відповідно до ч.3,4 ст.53 МК України право органу доходів і зборів на висунення письмової вимоги про надання додаткових документів виникає лише у разі, коли у документах поданих для митного оформлення згідно ч.2 ст.53 МК України, наявні розбіжності, ознаки підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, нявні обґрунтовані підстави вважати, про наявність взаємозв'язку між продавцем і покупцем, який впливає на заявлену декларантом митну вартість.

У судовому засіданні представником відповідача в порядку визначеному ст..71 КАС України не доведено наявності обставин визначених ч.3 ст.53 МК України для витребування додаткових документів.

У ході розгляду справи судом встановлено, що іноземний контрагент позивача - компанія PRZEDSIEBIORSTWO PRODUKCY JNO-HANDLOWE PIRS Sp.z.o.o. згідно з поданими до митного оформлення документами є виробником імпортованого товару.

Відповідно до п.1 ч.4 ст.53 Митного кодексу України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. В силу положень ч.6 ст.54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

В судове засідання відповідачем не надано суду в порядку ст. 71 КАС України доказів які б об'єктивно свідчили про те, що подані до митного оформлення документи містять розбіжності чи ознаки підробки, не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів або не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Щодо посилань митного органу на спрацювання модуля АСАУР ціни за відомостями спеціалізованої бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України, як підстави відмови у задоволенні позовних вимог, суд зазначає, що відомості надані суду в обґрунтування правової позиції не відображають жодних параметрів, які б вказували на подібність, аналогічність чи ідентичність товарів, оскільки не відображають складових митної вартості вказаних в них товарів. Доказів проведення порівняння документів поданих при оформленні товарів, визначених відповідачем як ідентичні (аналогічні) суду не надано, а отже суд відповідно до положень ч.2 ст.71 КАС України вважає висновок митного органу про ідентичність товару недоведеним.

Окрім того вказані відомості не містять всю цінову інформацію про факти митних оформлень митницями по Україні. Оскільки, з матеріалів справи вбачається, що позивачем було подано декларацію №807010001/2013/806161 на розмитнення подібного (аналогічного чи ідентичного) товару а саме: камбала морожена, з/г, з/х, не патрана, харчові приправи та добавки відсутні, без теплової кулінарної обробки, поверхня чиста, виду «PLATICHTHYS FLESUS» в картонних коробках по 20 кг., виробник PRZEDSIEBIORSTWO PRODUKCY JNO-HANDLOWE PIRS Sp.z.o.o. (PL 32131815 WE) PL. Дата виготовлення квітень 2013 року. ДСТУ 4868:2007.975 коробів, картонні короби на дерев'яних піддонах .

Відповідно до положень, закріплених статтею 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (ст. 69 КАС України).

За правилами, встановленими ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що відповідачем в порушення гл. 9 МК України здійснено повторно визначення митної вартості товару не за ціною договору як основним методом, а із застосування резервного методу визначення митної вартості, який застосовано з порушенням порядку черговості послідовного використання методів, зазначених у ст.ст.57-64 МК України, без достатніх підстав, передбачених Митним кодексом України, а отже позовні вимоги про скасування рішення Харківської обласної митниці № 807010001/2013/000016/1 від 06.06.2013 року про коригування митної вартості товару та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 807010001/2013/00018 від 06.06.2013 року підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України на користь Спільного підприємства "Украінская Восточная Рибная Компанія" товариство з обмеженою відповідальністю надмірно сплачених 11180,80 гривень податку на додану вартість, суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 301 Митного кодексу України повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України.

Згідно з приписами частини третьої та шостої зазначеної статті, помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів за заявою платника податків.

Статтею 43 Податкового кодексу України визначено, що обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми (п. 43.3 ст. 43).

Відповідно до приписів частини другої статті 45 Бюджетного кодексу України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

На виконання частини другої статті 45 Бюджетного кодексу України розроблено Порядок повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затверджений наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 N 618 (далі - Порядок N 618).

Розділом III зазначеного Порядку передбачено, що для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою.

Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.

Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до Відділу для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум. Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.

Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи (далі - Висновок про повернення), керівництвом Відділу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу.

Спільним наказом Державної митної служби України та Державного казначейства України від 20.07.2007 N611/147 затверджено Порядок взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи .

Згідно з пунктом 2 вказаного вище Порядку повернення помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів здійснюється на підставі висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації.

Зазначений висновок оформлюється відповідно до заяви платника, яка подається до митного органу, що здійснював оформлення митної декларації (далі - митний орган).

Пунктом 5 Порядку N611/147 передбачено, що митний орган на підставі заяви платника готує висновок про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи (далі - Висновок про повернення), форма якого наведена в додатку 1 до цього Порядку, та не пізніше п'яти робочих днів від дня прийняття керівником (заступником керівника) митного органу рішення про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, направляє його для виконання відповідному органу Державного казначейства України разом із супровідним листом, в якому вказується кількість висновків, загальна сума, яка підлягає поверненню, а також наводиться перелік висновків із зазначенням такої інформації: номера та дати висновку, найменування юридичної або ім'я фізичної особи - платника, ідентифікаційного коду за ЄДРПОУ платника - юридичної особи або ідентифікаційного номера за ДРФО платника - фізичної особи (за наявності), суми, яка підлягає поверненню за кожним з висновків.

На підставі отриманого висновку про повернення відповідний орган Державного казначейства України готує платіжні документи на перерахування коштів з рахунку з обліку доходів державного бюджету на рахунок, зазначений у Висновку про повернення, та протягом п'яти робочих днів від дати отримання Висновку про повернення здійснює повернення коштів з бюджету (пункт 7 Порядку N611/147).

З аналізу вказаних норм вбачається, що обов'язковою умовою для здійснення повернення надмірно сплаченого податку на додану вартість є подання платником податків заяви у довільній формі про таке повернення.

Представник позивача в судовому засіданні підтвердив, що заяви про повернення надмірно сплаченого податку на додану вартість позивач до митного органу не надавав, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що позивачем не дотримано визначеного вказаними вище нормативними актами порядку повернення надмірно сплачених платежів.

Оскільки, заява про повернення сум грошового зобов'язання до митного органу позивачем не надавалась, а рішення про коригування митної вартості товарів № 807010001/2013/000016/1 від 06.06.2013 року, на час розгляду справи у суді не скасоване, суд вважає позовну вимогу про стягнення з Державного бюджету України на користь Спільного підприємства "Украінская Восточная Рибная Компанія" товариство з обмеженою відповідальністю надмірно сплачених 11180,80 гривень податку на додану вартість передчасною та такою, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Серед критеріїв оцінювання судом рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, є принцип законності, що закріплений у ч.2 ст.19 Конституції України, відповідно до якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи викладене суд вважає, що позовні вимоги Спільного підприємства "Украінская Восточная Рибная Компанія" товариство з обмеженою відповідальністю до Харківської митниці Міндоходів, Головного управління державної казначейської служби України у Харківській області про скасування рішення та картки відмови підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 2, 4, 11, 70-71, ч.1 ст. 158, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Спільного підприємства "Украінская Восточная Рибная Компанія" товариство з обмеженою відповідальністю до Харківської митниці Міндоходів, Головного управління державної казначейської служби України у Харківській області про скасування рішення та картки відмови - задовольнити частково.

Скасувати Рішення Харківської обласної митниці про коригування митної вартості товарів № 807010001/2013/000016/1 від 06.06.2013 року.

Скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 807010001/2013/00018 від 06.06.2013 року.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Державного бюджету (УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова, код ЄДРПОУ 37999628, р/р 31217206784011, код банку 851011) на користь СП "Украінская Восточная Рибная Компанія" ТОВ (63702, Харківська область, м. Куп'янськ, вул. Дзержинського,55, код ЄДРПОУ 30665859) судовий збір у розмірі 34 (тридцять чотири) грн. 41 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні.

Постанова в повному обсязі виготовлена 30 вересня 2013 року.

Суддя А.В. Зінченко