Постанова № 33775375, 24.09.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 вересня 2013 р. Справа №801/8930/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Ольшанської Т.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю секретаря судового засіданні Ківа А.С., представника позивача - Мустафаєва Е.Т. довіреність №06-08/08 від 13.03.2013, відповідача- Чічілімов О.Г. паспорт ЕС887346, адміністративну справу

за позовом Інспекції з питань захисту прав споживачів АР Крим

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

про стягнення заборгованості у сумі 4420,00 грн.,

Обставини справи: Інспекція з питань захисту прав споживачів АР Крим звернулась до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 4420,00 грн..

Представник позивача адміністративний позов підтримав в повному обсязі.

Відповідач заперечував проти задоволення адміністративного позову.

Розглянув матеріали справи, дослідив докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Регулювання відносин між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлення прав споживачів, а також визначення механізму їх захисту та основ реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів передбачено Законом України "Про захист прав споживачів" (далі - Закон).

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров'я і життєдіяльності.

Частиною 3 статті 5 Закону передбачено, що захист прав споживачів здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи, що здійснюють державний санітарно-епідеміологічний нагляд, інші державні органи, органи місцевого самоврядування згідно із законодавством, а також суди.

Статтею 26 Закону визначено, що спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в областях, містах Києві та Севастополі, а на території Автономної Республіки Крим - орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері захисту прав споживачів здійснюють державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечують реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів.

На центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, статтею 26 Закону України "Про рекламу" також покладено повноваження щодо захисту прав споживачів реклами.

Таким центральним органом виконавчої є Державна інспекція України з питань захисту прав споживачів.

Територіальними органами Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів є інспекції з питань захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (пункт 1 Положення, затвердженого Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 09.11.2011 № 206, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.11.2011 за № 1337/20075.

Враховуючи вищенаведене позивач у даних спірних правовідносинах є суб'єктом владних повноважень та даний спір належить до розгляду у порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.

Засади рекламної діяльності в Україні, регулювання відносини, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами визначає Закон України "Про рекламу" від 03.07.1996, № 270/96-ВР (далі - Закон № 270).

Відповідно до статті 1 Закону № 270 під зовнішньою рекламою слід розуміти рекламу, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.

Відповідно до частини 1 статті 16 Закону № 270, розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Під час видачі дозволів на розміщення зовнішньої реклами втручання у форму та зміст зовнішньої реклами забороняється. Розміщення зовнішньої реклами у межах смуги відведення автомобільних доріг проводиться відповідно до цього Закону за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері дорожнього господарства та управління автомобільними дорогами, або їх власниками та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпеки дорожнього руху. Зовнішня реклама на територіях, будинках та спорудах розміщується за згодою їх власників або уповноважених ними органів (осіб). Стягнення плати за видачу дозволів забороняється.

Згідно з частиною 3 статті 16 Закону № 270, забороняється розташовувати засоби зовнішньої реклами: на пішохідних доріжках та алеях; у населених пунктах на висоті менш ніж 5 метрів від поверхні дорожнього покриття, якщо їх рекламна поверхня виступає за межі краю проїжджої частини; поза населеними пунктами на відстані менш ніж 5 метрів від краю проїжджої частини.

Згідно з пунктом 1 частини 2 Закону № 270 відповідальність за порушення законодавства про рекламу несуть рекламодавці, винні, зокрема у недотриманні встановлених законом вимог щодо змісту реклами.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, за поданням державних органів, зазначених у статті 26 цього Закону, або самостійно у випадках, передбачених цією статтею, крім тих, які віднесено виключно до компетенції Антимонопольного комітету України та які регулюються законодавством з питань авторського права та суміжних прав, накладають штрафи у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини 6 статті 27 Закону № 270, за неподання або подання завідомо недостовірної інформації щодо вартості розповсюдженої реклами та/або виготовлення реклами та/або вартості розповсюдження реклами центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, необхідної для здійснення ними передбачених цим Законом повноважень, на рекламодавців, виробників реклами та розповсюджувачів реклами накладається штраф у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Судом встановлено, що посадовими особами Інспекції з питань захисту прав споживачів в АР Крим в ході здійснення контролю за дотриманням вимог законодавства про рекламу в АДРЕСА_2, було зафіксовано порушення порядку розповсюдження зовнішньої реклами, яке було виражене на території кафе "ІНФОРМАЦІЯ_1" на торговому обладнанні з інформацією, спрямованої на формування та/або підтримання інтересу споживачів реклами до товару. із зображенням алкогольної продукції і торгових марок "ХОРТИЦЯ", "SV"-виробниках алкогольних напоїв.

Крім того, на пішохідній доріжці (тротуарі) у АДРЕСА_2, було зафіксовано порушення порядку розповсюдження зовнішньої реклами, яке було виражене в розміщенні рекламного носія (стоппер) з інформацією про кафе "ІНФОРМАЦІЯ_1", спрямованої на формування та/або підтримання інтересу споживачів реклами до товару. Зі змістом: "ІНФОРМАЦІЯ_2".

На адресу реєстрації фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 та на адресу знаходження кафе "ІНФОРМАЦІЯ_1" позивачем направлена вимога від 20.11.2012 №02-01/1864 про надання інформації відносно вартості реклами та усунення порушення, з встановленням строку надання документів до 10.12.2012.

Листом позивача від 04.01.2013 №02-01/26 відповідача повідомлено про дату та місце розгляду питання про накладення штрафних санкцій за порушення законодавства про рекламу.

На засіданні Інспекції з питань захисту прав споживачів в АР Крим 15.01.2013 прийнято рішення №14 про накладання штрафу за порушення вимог частини 1 статті 16, частин 2,7 статті 22, частини 6 статті 27 Закону України "Про рекламу" на фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 у розмірі 4420,00 грн..

Враховуючи несплату відповідачем у визначені законодавством строки суми штрафу, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 4420,00 грн. штрафних санкцій.

Приймаючи до уваги, що рішення позивача від 15.01.2013 №14 відповідачем у встановленому законом порядку оскаржено не було, проте, визначена у ньому сума штрафних санкцій не сплачена.

З огляду на зазначене вище, враховуючи порушення відповідачем законодавства про рекламу, не оскарження рішення №14 про накладання штрафу, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідач у порядку, передбаченому статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України, не надав доказів сплати штрафних санкцій у розмірі 4420,00 грн..

Відповідно до частини першої статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

З огляду на зміст наведеної норми процесуального права та з урахуванням того, що вимогою заявленого позову є стягнення штрафних санкцій, предметом доказування у даній справі мають бути обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими законом пов'язує можливість стягнення штрафних санкцій у судовому порядку, встановлення факту їх сплати у добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту тощо.

Вказаної думки підтримується Вищий адміністративний суд України в постанові від 24.04.2013 по справі №К/9991/15364/11.

Враховуючи зазначене вище, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Під час судового засідання, яке відбулось 24.09.2013 були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до статті 163 КАСУ постанову складено 30.09.2013.

Керуючись статтями 160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (98300, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь державного бюджету м. Керч штрафні санкції на загальну суму 4420,00 грн. (код платежу 21081100, ЄДРПОУ 37978388 р/р31116106700019, МФО 824026 у Головному управлінні Державної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим).

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Т.С. Ольшанська