Рішення № 33774447, 23.09.2013, Новогродівський міський суд Донецької області

239/341/13-ц

2/239/168/2013

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2013 року Новогродівський міський суд Донецької області

в складі: головуючого судді Пархоменко О. Ф.

при секретарі Комаровій Т.Ю.

з участю: позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача Карагодіна Є.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Донбасвуглерозробка" про відшкодування моральної шкоди, в зв'язку з нещасним випадком на виробництві, третя особа відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Київському районі міста Донецька

В С Т А Н О В И В :

01.04.2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ "Донбасвуглерозробка" про відшкодування моральної шкоди, у зв'язку з трудовим каліцтвом на виробництві, вказуючи на те, що він знаходився в трудових правовідносинах з відповідачем та 22.09.2012 року в 19час.35хв. з ним трапився нещасний випадок на виробництві, він отримав поширена розчавлена травма правої кисті з численними переломами фаланг та п»ясткових кісток з циркулярним дефектом шкіри та нейротрофічними порушеннями, внаслідок чого права кість була ампутована. Висновком МСЕК від 20.12.2012 року йому було встановлено 50% втрати професійної працездатності та 3 групу інвалідності. За результатами розслідування даного нещасного випадку було складено акти форми Н-1,Н-5 від 22.09.2012 року. Внаслідок цього нещасного випадку він знаходився на стаціонарному та амбулаторному лікуваннях, що підтверджено виписками лікарняних установ. Внаслідок цього нещасного випадку він отримав як матеріальну, так і моральну шкоду, але в теперішній час він отримує лише компенсацію матеріальної шкоди. Його стану здоров»я спричинена шкода, яка носить непоправимий характер, кість було ампутовано. Він відчував сильну фізичну біль як при отриманні травми, так і під час лікування, почував себе безпомічним, відчував дискомфорт, не може вести активний образ життя, не може виконувати роботи по господарству, був вимушений відмовитися від своїх звичек та своїх любимих занять. Інвалідність призначена безстроково. Дуже важко сприймати себе інвалідом, його було звільнено з роботи за станом здоров»я. Втрата працездатності має свої наслідки у повсякденному житті, дуже важко поновити стан здоров»я, що дуже його пригнічує та спричиняє моральні страждання. Моральну шкоду він оцінює в 57350грн., з розрахунку: 1141грн. (мінімальна заробітна плата) х50 ( процент втрати працездатності). Просить стягнути з відповідача 57350грн. у відшкодування моральної шкоди.

В судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги, просять позов задовольнити.

Представник відповідача позов не визнав, вказав, що встановлення факту завдання моральної шкоди є обов'язком МСЕК, тоді як в наданому позивачем висновку ця шкода не вказана. Позивачу була нарахована та сплачена одноразова допомога та сплачуються щомісячні виплати відшкодування шкоди. Вважає заявлений позивачем розмір відшкодування моральної шкоди завищеним. Не врахована вина самого потерпілого. Просить в позові відмовити. При цьому в судовому засіданні представник відповідача сам факт спричинення позивачу фізичних та моральних страждань внаслідок нещасного випадку не оспорює.

Представник третьої особи- відділення Фонду ССНВППЗ в м.Новогродівка, згідно наданого заперечення, позов не визнає, вважає, що позовні вимоги не підтверджені позивачем. Просить в задоволенні позову відмовити. Згідно наданої заяви просить розглядати справу без участі їх представника.

Вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи, суд вважає позов обґрунтованим частково та таким, що підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено, згідно трудової книжки позивача, що він дійсно з 11.08.2012 року по 20.12.2012 року працював прохідником підземним на ТОВ "Донбасвуглерозробка» та був звільнений за станом здоров»я ( копія трудової книжки в матеріалах справи).

Згідно акту розслідування нещасного випадку за формою Н-5 від 12.10.2012 року, він стався з ОСОБА_1 22.09.2012 року в 19год.35хвилин, коли ОСОБА_1 вручну штовхав вагон та через нерівність грунту підсковзнувся і впав, при цьому травмував праву руку, яка опинилася між буферами вагонів ( копія акту в матеріалах справи).

Згідно акту №5 від 12.10.2012 року за формою Н-1 про нещасний випадок на підприємстві з позивачем при роботі на ТОВ "Донбасвуглерозробка" 22.09.2012 року стався нещасний випадок і було встановлено діагноз: поширена розчавлена травма правої кисті з численними переломами фаланг та п»ясткових кісток з циркулярним дефектом шкіри та нейротрофічними порушеннями, ускладнена ампутацією правої кісті.

Висновком МСЕК від 20.12.2012 року ОСОБА_1, в зв'язку з трудовим каліцтвом, первинно встановлена стійка втрата професійної працездатності в 50 % безстроково, він визнаний інвалідом третьої групи та йому рекомендований нагляд травматолога, санаторно-курортне лікування, косметичний протез.

Згідно постанов Фонду ССНВППЗ від 25.02.2013 року ОСОБА_1 були призначені до виплати: одноразова допомога в сумі 73256,40грн. та щомісячні виплати втраченого заробітку в сумі 1602,36грн. з 20.12.2012 року. Моральна шкода, при цьому, відшкодована не була (копії постанов Фонду в матеріалах справи).

Згідно частини 4 ст.23 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов»язана із розміром цього відшкодування.

Відповідно ст.9 Закону України «Про охорону праці» відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров»я здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України, відповідно до Закону України «Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Однак, Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» змінено Закон України«Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» в частині виплати моральної шкоди застрахованим та членам їх сімей.

Оскільки Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України на час виконання спірних правовідносин, в зв»язку із зміною спеціального закону, не відповідав за завдану моральну шкоду, то у разі отримання працівником травми, пов»язаної з виробництвом, в цей період, таку шкоду позивачу, законні права якого порушені, повинен відшкодувати роботодавець, відповідно по правил ст.237-1 КЗпП України.

Втративши 50% працездатності позивач зазнав та зазнає психічні страждання, так як при отримання травми та в період лікування відчував фізичній біль, знаходився на лікуванні тривалий час, вимушений проходити курси лікування, при цьому нести витрати на придбання медичних препаратів. Він був змушений прийняти додаткові зусилля для організації свого життя, в теперішній час не має можливості працювати за обраною раніше професією, так як його було звільнено за станом здоров»я, не може у повній мірі займатися домашнім господарством та вести колишній спосіб життя. При призначенні щомісячних виплат відшкодування шкоди моральна шкода позивачу не відшкодована.

Згідно рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв»язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров»я. Як наслідок, моральна шкода, заподіяна умовами виробництва, спричиняє порушення таких особистих немайнових прав, як право на життя, право на охорону здоров»я тощо. Ушкодження здоров»я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов»язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, відповідно до ч.3 ст.23 ЦК України, та як роз'яснено в п.п. 9 та 10 Постанови Пленуму Верховного суду України від 25 травня 2001 року "Про судову практику по справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань( фізичних,душевних,психічних,тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема враховується стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступені зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити з засад розумності, виваженості та справедливості.

Згідно ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для справи.

Доказом моральних страждань і заподіяння даної шкоди, крім особистих пояснень позивача, підтверджується фактом нещасного випадку на виробництві (акт про нещасний випадок на виробництві), встановленням МСЕК стійкої втрати профпрацездатності в 50 %, даними амбулаторної карти позивача та іншими медичними документами про його стан здоров»я.

На думку суду, наявність факту моральних страждань позивача в зв'язку з трудовим каліцтвом, а отже і наявність моральної шкоди в зв'язку з цим, підтверджується отриманням даного трудового каліцтва, фізичними і моральними стражданнями в зв'язку з ним протягом тривалого часу, постійним відчуттям позивачем дискомфорту, неможливістю ведення колишнього складу життя, а тому суд вважає факт моральної шкоди встановлений і доведений у судовому засіданні.

Відповідно до ст.237-1 КЗпроП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Зазначене випливає з рішення Конституційного Суду України від 08.10.2008 року по справі № 20-рп/2008 ( справа про страхові виплати), в пункті 5 якого зазначено, що статтею 1167 ЦК України та статтею 237-1 КЗпП України застрахованим громадянам, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, надане право відшкодувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Відповідно до ст.43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці. Та до ч.1 та 2 ст.153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і не шкідливі умови праці, забезпечення яких покладається на власника або уповноважений ним орган.

Згідно ст..6 Закону України «Про охорону праці» ( в редакції Закону України від 21.11.2002 року № 229-IV, з наступними змінами та доповненнями, умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам законодавства. Та відповідно до ст..13 цього Закону роботодавець зобов»язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці, відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Як вбачається з п.4.1 Акту проведення спеціального розслідування нещасного випадку від 12.10.2012 року за формою Н-5, та акту №5 про нещасний випадок, пов»язаний з виробництвом від 12.10.2012 року за формою Н-1, які були складені комісією працівників відповідача, основною причиною настання нещасного випадку є технічн а саме: недосконалість технологічного процесу, його невідповідність вимогам безпеки, що виразилось у невідповідності вимогам безпеки в частині: відсутності механізованої доставки матеріалів та обладнання по виробці; гальмування рухомого складу за допомогою підручних предметів (застосовуються дерев»яні дошки»); відсутності роликів для попередження тертя канату вантажно-доставочної лебідки об рами кріплення; порушення п.п 21.1 IV, 19.1 VII «Правил безпеки в вугільних шахтах». Та супутніми причинами є: організаційна: незадовільне функціонування, недосконалість або відсутність системи управління охороною праці, яке виразилось в недостатньому контролі за дотриманням «Паспорту управління покрівлею та кріплення лави», «Транспортування вугілля, породи, матеріалів, обладнання та перевезення людей»; порушення «Правил безпеки в вугільних шахтах», Посадових інструкцій: головного інженера шахти, заступника( помічника) начальника дільниці підготовчих робіт, та гірничого майстра дільниці шахти ТОВ "Донбасвуглерозробка»; порушення трудової і виробничої дисципліни, не виконання посадових обов»язків, що виразилося у недостатньому контролі забезпечення ведення робіт під час доставки матеріалів по штреку. Та психофізіологічна- особиста необережність потерпілого, яка виразилася в неприйнятті заходів власної безпеки при зближенні двох вагонів.

Відповідно до роз»ясень, що містяться в п.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику у справах про відшкодування моральної(немайнової) шкоди» відповідно до ст..237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема виконання робіт у небезпечних для життя і здоров»я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв»язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов»язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Але заявлений позивачем розмір моральної шкоди у 57350 грн., суд вважає завищеним, при визначенні розміру моральної шкоди в зв'язку з трудовим каліцтвом на виробництві, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, суд враховує тяжкість завданих ушкоджень здоров'ю позивача, визнання інвалідом 3 групи, ступень втрати професійної працездатності в розмірі 50 %, тривалість лікування, та те, що він був звільнений відповідачем з підприємства, в зв»язку із станом здоров»я після отримання травми, та до теперішнього часу не працює, глибину душевних та фізичних страждань з приводу травмування, погіршення здібностей потерпілого та позбавлення його можливостей їх реалізації у побуті, вимушеної зміни складу життя, та ступені вини особи, яка завдала моральної шкоди, суд вважає розумним та справедливим відшкодування моральної шкоди в розмірі 12000 грн., буде еквівалентно його моральним стражданням.

Доводи представника відповідача про те, що факт завдання позивачу моральної шкоди недоведений, оскільки позивачем не надано висновку МСЕК про встановлення факту заподіяння моральної шкоди, суд вважає не обґрунтованими на законі.

Згідно п.1.1 «Порядку встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров»я, пов»язане з виконанням трудових обов»язків», затвердженого наказом Міністерства охорони здоров»я України від 22 листопада 1995 року № 212, на який посилається відповідач, на МСЕК дійсно було покладено обов»язок встановлення факту спричинення моральної шкоди. Такий обов»язок випливав з вимог частини 3 ст.34 Закону України «Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», яким до 20 березня 2007 року було передбачено, що моральна шкода, заподіяна умовами виробництва, яка не спричинила втрати потерпілим професійної працездатності, відшкодовується Фондом соціального страхування за заявою потерпілого з викладом характеру заподіяної моральної шкоди та за поданням відповідного висновку медичних органів.

Згідно рішення Конституційного суду України від 27 січня 2004 року по справі №1-9/2004 (справа про відшкодування моральної шкоди Фондом соціального страхування) положення частини 3 статті 34 Закону України «Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» треба розуміти як визначення порядку, процедури та розмірів відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків моральної шкоди, заподіяної умовами виробництва, в окремому випадку- лише у разі відсутності втрати потерпілим професійної працездатності.

Статтею 237-1 КЗпП України не передбачено надання таких висновків медичних органів, як умови відшкодування моральної шкоди.

Крім того, наказом Міністерства охорони здоров»я України від 05.06.2012 року №420 «Про затвердження Порядку та Критеріїв встановлення медико-соціальними експертними комісіями степеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров»я, пов»язане з виконанням трудових обов»язків», наказ МОЗ України від 22.11.1995 року №212 «Про затвердження Порядку встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров»я, пов»язане з виконанням трудових обов»язків» визнано таким, що втратило чинність.

«Порядком та Критеріями встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров»я, пов»язане з виконанням трудових обов»язків, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров»я України від 05.06.2012 року №420, який набрав чинності 28.09.2012 року, на МСЕК не покладено обов»язок встановлення факту спричинення моральної шкоди. Не покладено на МСЕК такий обов»язок і «Положенням про медико-соціальну експертизу», яке затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 року №1317 «Питання медико-соціальної експертизи».

Доводи представника відповідача про те, що в даному нещасному випадку є вина самого потерпілого, суд бере до уваги, але враховує, що згідно актам про нещасний випадок та спеціального розслідування саме основними причинами настання нещасного випадку є технічні та організаційні порушення з боку відповідача, а вже однією із супутніх причин встановлена особиста необережність позивача, яка врахована судом при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди.

Керуючись ст.237-1 КЗпроП України, ст. ст. 23, 268, 1168 ЦК України, ст.ст.10, 60, 146, 212, 213, 215, 218 ЦПК України,

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Донбасвуглерозробка" про відшкодування моральної шкоди, в зв'язку з нещасним випадком на виробництві задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Донбасвуглерозробка" (код ЄДРПОУ 33161575) на користь ОСОБА_1 ( ІН НОМЕР_1)- 12000 (дванадцять тисяч) грн. у відшкодування моральної шкоди, в зв'язку з нещасним випадком на виробництві.

В іншій частині позову ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, в зв'язку з нещасним випадком на виробництві -відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Донбасвуглерозробка" на користь держави 114 грн.70коп. судового збору.

. Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області через Новогродівський міський суд протягом 10 днів з дня його проголошення.

Рішення виготовлено в нарадчій кімнаті.

Суддя: