Рішення № 33773171, 23.09.2013, Харківський районний суд Харківської області

Справа №2034/2-497/11

Провадження №2/635/433/2013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2013 року с. Покотилівка

Харківський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді Назаренко О.В.,

за участі секретаря Богуславської Х.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки,

УСТАНОВИВ:

20.03.2009 року позивач звернувся до суду із позовом. Вимоги позивача уточнені заявою від 27.08.2013 року. В своїх остаточних позовних вимогах позивач просить суд в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №НАЕ2GA000000036 від 24.12.2007 року в розмірі 102989,8 доларів США - звернути стягнення на житловий будинок літ. «А-1», а також надвірні будівлі: погріб літ. «В», вбиральня літ. «У», огорожа №1,2, гараж літ. «Д», літній душ літ. «Ж», сарай літ. «Б», літня кухня літ. «Г», колодязь літ. «К», який розташований за адресою АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаних предметів іпотеки ПАТ КБ «ПриватБанк» з укладанням від імені ПАТ КБ «ПриватБанк» договору купівлі продажу будь-яким способом з іншою особою покупцем з отриманням витягу державного реєстру прав власності, а також наданням ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу. Позивач також просить суд виселити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, які зареєстровані та проживають у домоволодінні, розташованому за адресою АДРЕСА_1 зі зняттям з реєстраційного обліку у Харківському районному відділі Державної міграційної служби України в Харківській області та стягнути з відповідачів на користь позивача судові витрати.

Представник позивача подав до суду заяву, в якій позов повністю підтримав і просив розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги просив задовольнити.

Відповідачі ОСОБА_3, що діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_1 на підставі довіреності від 17.06.2013 року, та ОСОБА_2 в судовому засіданні проти задоволення позову заперечували, посилаючись на те, що Дзержисньким районним судом м. Харкова від 28.01.2013 року ухвалено рішення про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 та ОСОБА_2, як з поручителя по кредитному договору.

Вивчивши матеріали справи і дослідивши надані суду докази, судом встановлено наступне.

24.12.2007 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № НАЕ2GA000000036 згідно з яким, відповідач ОСОБА_1 отримав кредиту розмірі 40000 доларів США, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 11,04 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 23.12.2027 року.

Відповідач ОСОБА_1 згідно п. 7.1 зазначеного кредитного договору зобов'язався сплачувати щомісячний платіж у сумі 498,15 дол. США для погашення заборгованості.

В свою чергу, відповідач взятих на себе зобов'язань не виконує, у зв'язку з чим, станом на 22.11.2012 року виникла заборгованість за кредитним договором в розмірі 102898,80 доларів США, що згідно розрахунку позивача відповідно до службового розпорядження НБУ №417/56 від 22 серпня 2013 року складає 822888,50 гривень, яка складається з:

- 40799,69 дол. США - заборгованість за кредитом;

- 21163,59 дол. США - заборгованість по процентам за користування кредитом;

- 394,44 дол. США - заборгованість по комісії за користування кредитом;

- 32098,00 дол. США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором;

- 31,29 дол. США - штраф (фіксована частина);

- 4902,79 дол. США - штраф (відсоток від суми заборгованості).

Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо в зобов'язанні встановлений строк(термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику (кредит) частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець (кредитор) має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати належних йому процентів.

Також судом встановлено, що в забезпечення зобов'язань відповідача ОСОБА_1 за договором кредиту між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 укладено договір іпотеки від 24.12.2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Харківської області ОСОБА_6 за реєстровим №9167. Предметом даного іпотечного договору є житловий будинок літ. «А-1», загальною площею 84,5 кв.м, житловою площею 56,6 кв.м., а також надвірні будівлі: погріб літ. «В», вбиральня літ. «У», огорожа №1,2, гараж літ. «Д», літній душ літ. «Ж», сарай літ. «Б», літня кухня літ. «Г», колодязь літ. «К», який розташований за адресою АДРЕСА_1, який належить іпотекодавцю ОСОБА_2 на підставі рішення Харківського районного суду Харківської області від 26.06.2007 року, зареєстрованого у КП «Харківське районне бюро технічної інвентаризації» 18.07.2007 року згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №15280166 , реєстраційний №19112020.

Згідно письмових пояснень ОСОБА_1 від 06.06.2013 року, що містяться в матеріалах справи, відповідач визнає порушення графіку поточних щомісячних платежів, передбачених умовами кредитного договору від 24.12.2007 року, але зазначає, що строк дії договору до 23.12.2027 року, а тому позовні вимоги позивача заявлені передчасно. ОСОБА_1 також зазначає, що не отримував письмової вимоги від контрагенту про усунення порушень зобов'язань по кредитному або іпотечному договорами.

Про те матеріали справи містять відомості про те, що відповідно до вимог ст. 35 Закону України «Про іпотеку» та у зв'язку з порушенням основного зобов'язання за договором кредиту позивачем були надіслані письмові вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за вих. №20.0.0.2/14-283 та №20.0.0.2/14-284 відповідно від 21.02.2011 року. Крім цього, відповідно до п. 1 договору іпотеки від 24 грудня 2007 року в разі невиконання іпотекодавцем зобов'язань, забезпечених іпотекою іпотекодержатель має право одержати задоволення своїх вимог за рахунок переданого в іпотеку майна.

В своїх письмових запереченнях ОСОБА_3 зазначає, що отримала направлені письмові заперечення її мати ОСОБА_2, батько фактично не проживав із ними. Крім цього, незважаючи на те, Дзержинським районним судом м. Харкова вже винесено рішення, яким позовні вимоги позивача задоволено, відповідач посилається на те, що шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано, а тому вважає, що правові відносини ОСОБА_2 як майнового поручителя припинилися.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до роз'яснень п.23 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" при вирішенні спорів за участю майнових поручителів суди мають виходити з того, що відповідно до статті 11 Закону України "Про заставу", ст.ст.1,11 Закону України "Про іпотеку" майновий поручитель є заставодавцем або іпотекодавцем. Відповідно до ст. 546 ЦК України застава (іпотека) та порука є різними видами забезпечення, тому норми, що регулюють поруку (ст.ст. 553-559 ЦК) не застосовуються до правовідносин кредитора з майновим поручителем, оскільки він відповідає перед заставо/іпотекодержателем за виконання боржником основного зобов'язання винятково в межах вартості предмета застави/іпотеки. Порука та іпотека є різними самостійними способами забезпечення виконання зобов'язань.

Відповідно до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Посилання відповідачів на те, що Дзержинським районним судом м. Харкова вже ухвалено рішення про стягнення заборгованості за зазначеними кредитним договором як на підставу відмови у задоволенні позову, є необґрунтованим, бо зобов'язання за кредитним договором від 24.12.2007 року, яке забезпечено декількома видами забезпечення зобов'язання, а саме порукою та іпотекою, відповідачами на момент ухвалення рішення суду належним чином не виконано. А тому згідно до ч. 1 ст. 33 ЗУ «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ст. 590 ЦК України та ч.3 ст. 33 ЗУ «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється окрім іншого на підставі рішення суду.

Згідно ст. 41 ЗУ «Про іпотеку» реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, провадиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбачений ЗУ "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог цього Закону.

А тому, звернути стягнення на предмети іпотеки, а саме, звернути стягнення на житловий будинок літ. «А-1», загальною площею 84,5 кв.м., житловою площею 56,6 кв.м., а також надвірні будівлі: погріб літ. «В», вбиральня літ. «У», огорожа №1,2, гараж літ. «Д», літній душ літ. «Ж», сарай літ. «Б», літня кухня літ. «Г», колодязь літ. «К», який розташований за адресою АДРЕСА_1, який належить іпотекодавцю ОСОБА_2 на підставі рішення Харківського районного суду Харківської області від 26.06.2007 року, зареєстрованого у КП «Харківське районне бюро технічної інвентаризації» 18.07.2007 року згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №15280166, реєстраційний №19112020 та надати право ПАТ КБ «ПриватБанк» за рахунок продажу нерухомості шляхом проведення прилюдних торгів задовольнити свої вимоги за кредитним договором від 24.12.2007 року в сумі 102898,80 доларів США, що згідно розрахунку позивача відповідно до службового розпорядження НБУ №417/56 від 22 серпня 2013 року складає 822888,50 гривень.

Відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу, докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивач також просить суд виселити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, які зареєстровані та проживають у домоволодінні, розташованому за адресою АДРЕСА_1.

Законом України «Про іпотеку» визначено, що підставою для виселення є звернення на предмет іпотеки, але достатньо не визначені способи виселення мешканців із квартир при зверненні на них стягнення. Житлові права громадян регулюються ЖК України, який встановлює лише два види виселення - з наданням іншого житлового приміщення, чи без надання такого приміщення.

Відповідно до вимог ст. 109 ЖК України визначено, що виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку. Допускається виселення в адміністративному порядку з санкції прокурора лише осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення або проживають у будинках, що загрожують обвалом. Громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.

Без надання іншого житлового приміщення виселення можливе лише за правилами ст. ст. 116,117 ЖК України, які не регулюють правовідносини, що виникли між сторонами. Отже, оскільки предмет іпотеки не придбаний за кошти банку, то на підставі ст. 109 ЖК України виселення з такої квартири проводиться на загальних підставах з наданням іншого постійного житлового приміщення. Враховуючи наведене, суд відмовляє в цій частині позовних вимог.

В частині позовних вимог, в яких позивач просить зобов'язати зняти з реєстраційного обліку у Харківському районному відділі Державної міграційної служби України в Харківській області відповідачів, які зареєстровані в житловому будинку, що є предметом іпотеки, відмовити у зв'язку з тим, що такі вимоги підлягають розгляду у порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 10,11,60,88,212,214,215 ЦПК України, ст.ст. 525,526, 546,599, 612,625,1049,1050 ЦК України, ст.ст. 1,5,7,12,33,35,37-38,41 Закону України «Про іпотеку» 109, 116, 117 ЖК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" - задовольнити частково.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 24.12.2007 року звернути стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок літ. «А-1», загальною площею 84,5 кв.м., житловою площею 56,6 кв.м., а також надвірні будівлі погріб літ. «В», вбиральня літ. «У», огорожа №1, 2, гараж літ. «Д», літній душ літ. «Ж», сарай літ. «Б», літня кухня літ. «Г», колодязь літ. «К», розташований в АДРЕСА_1, який належить ОСОБА_2 на праві власності, надавши Публічному акціонерному товариству Комерційний банк "ПриватБанк" право продажу вказаної нерухомості шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження за ціною, визначеною незалежним суб'єктом оціночної діяльності за їх вибором. Ціна продажу має бути не нижчою за звичайні ціни на цей вид майна.

За рахунок продажу нерухомості задовольнити вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» за кредитним договором від 24.12.2007 року в сумі 102989,8 доларів США, що згідно розрахунку позивача відповідно до службового розпорядження НБУ №417/56 від 22 серпня 2013 року складає 822888 (вісімсот двадцять дві тисячі вісімсот вісімдесят вісім) гривень 50 коп., яка складається з:

- 40799,69 дол. США - заборгованість за кредитом;

- 21163,59 дол. США - заборгованість по процентам за користування кредитом;

- 3994,44 дол. США - заборгованість по комісії за користування кредитом;

- 32098,00 дол. США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором;

- 31,29 дол. США - штраф (фіксована частина);

- 4902,79 дол. США - штраф (відсоток від суми заборгованості).

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" (код ЄДРПОУ 14360570, МФО №305229, рах. №64993919400001) судовий збір в сумі 3441 (три тисячі чотириста сорок одна) гривень, а саме по 1147 (одна тисяча сто сорок сім) гривень з кожного.

На рішення суду позивачем може бути подано апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду, а особами, без участі яких постановлено рішення протягом 10 днів з дня отримання копії рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляцію не буде подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий суддя: Назаренко О.В.