Рішення № 33772484, 23.09.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" вересня 2013 р.Справа № 922/3056/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Буракової А.М.

при секретарі судового засідання Карчевської Д.Л.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Павлоградзернопродукт", с. Варварівка до Товариство з обмеженою відповідальністю "БОТ і К", с. Веселе про стягнення заборгованості в розмірі 11248,80 грн. за участю представників сторін:

позивача - Кучеренко А.М. за довіреністю №1 від 01.01.2013 року,

відповідача - не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Павлоградзернопродукт", с. Варварівка (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю компанія "БОТІК", с. Веселе про стягнення заборгованості в розмірі 11248,80 грн. В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання покладених на відповідача обов'язків за Договором поставки № П2109К від 12.09.2012 року, в частині повної та своєчасної поставки товару, з урахуванням чого та враховуючи приписи ст. 525, 526, 662, 670, 612, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 265 Господарського кодексу України, просить суд стягнути з відповідача суму оплаченого, але недопоставленого товару на суму 11248,80 грн. Крім того, до стягнення з відповідача заявлені судові витрати в розмірі 1720,50 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 26.07.2013 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 16.09.2013 року о 11:30 годині.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 16.09.2013 року розгляд справи було відкладено на 23.09.2013 року о 11:15 годині.

До господарського суду Харківської області 23.09.2013 року від представника позивача надійшла заява (вх. 34853), відповідно до якої просить суд прийняти відмову позивача від раніше наданого клопотання про об'єднання позовів в одне провадження.

Надана заява була досліджена судом та долучена до матеріалів справи.

Суд, розглянувши надану представником позивача заяву (вх. 34853) визнав її такою, що не суперечить інтересам сторін та вимогам діючого законодавства, тому задовольнив її.

Крім того, 23.09.2013 року до господарського суду Харківської області від позивача надійшло клопотання (вх. 34710), відповідно до якого просить суд долучити до матеріалів справи довідку №123 від 20.09.2013 року про банківські реквізити позивача.

Надані документи прийняті судом до розгляду, досліджені та долучені до матеріалів справи.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просить суд їх задовольнити з підстав викладених у позовній заяві та стягнути з відповідача суму оплаченого, але недопоставленого товару на суму 11248,80 грн. Надав пояснення по суті справи.

Представник відповідача в призначене судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, причини неявки суду не відомі.

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 06.08.2013р., місцем знаходження Товариства з обмеженою відповідальністю "БОТіК" є таким: 64650, Харківська обл., Лозівський р-н., с. Веселе. вул. Колгоспна. б.4.

Ухвали господарського суду, які надсилались на юридичну адресу відповідача були повернуті з поштовою довідкою з відміткою "за відмовою адресата від одержання" (арк. с. 22-29).

Відповідно до вимог частин 1, 3 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Виходячи з вимог ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Крім того, відповідно до положень Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18, відповідно до якої зазначено, що місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (стаття 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців").

Також у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 зазначено, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку про належне повідомлення учасників процесу про час та місце судового засідання.

Відповідач правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, процесуальне право на участь у судовому засіданні не реалізував.

Зважаючи на вищевикладене, суд вважає, що ним вжито всі заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, тому вважає за можливе розглядати справу за відсутності представника відповідача за наявними в справі матеріалами, як передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Відповідно до ст.ст. 627, 628, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, договір укладений (підписаний сторонами) є обов'язковим для виконання кожної із сторін.

12.09.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Павлоградзернопродукт" (позивачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "БОТіК" (відповідачем) було укладено Договір поставки №П2109К (Договір).

Відповідно до п.1.1. Договору, постачальник зобов'язується поставити, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити соняшник врожаю 2012 року (товар), відповідно до умов цього Договору.

Як вбачається зі змісту вищезазначеного договору, останній по своїй правовій природі є договором поставки, і на підставі ст. 712 ЦК України до нього застосовуються загальні положення про купівлю - продаж.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з врахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

У відповідності до ст. 509 Цивільного Кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку

Відповідно п.2.1. Договору, загальна кількість товару , що поставляється - 100,00 тонн (+-10%).

Відповідно до п.4.1., 4.2. Договору, сторонами визначено, що ціна товару без ПДВ - 3575,00 грн. за тонну, загальна сума Договору становить - 429 000,00 грн. (+- 10 %)

Пунктом 4.3. Договору встановлено, що оплата здійснюється шляхом переказу покупцем грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Судом встановлено, що 12 вересня 2012 року постачальником був виставлений для оплати рахунок-фактура № 40 на суму 440000,00 грн. з ПДВ.

12 вересня 2012 року Покупець здійснив оплату за товар на загальну суму 420 000,00 грн., про що свідчить платіжне доручення № 13763 від 12.09.2013 року на суму 100 000,00 грн., платіжне доручення № 13774 від 13 вересня 2012 року на суму 200 000,00 грн., платіжне доручення № 13796 від 14 вересня 2012 року на суму 120 000,00 грн. (арк.с. 13-15)

Як вбачається з матеріалів справи, за даним договором відповідач здійснював поставки товару відповідачу на загальну суму в розмірі 408 751,20 грн., про що свідчить видаткова накладна № накладна № 7 від 13.09.2012 року, а отже станом на момент розгляду справи постачальник (відповідач) не поставив Покупцю 4,72 тони оплаченого насіння соняшника на суму 11 248,80 грн.

Отже, надаючи правову оцінку викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов висновку про повне задоволення відповідного позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі - в сумі 11 248,80 грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Тому судові витрати у даній справі покладаються у повному обсязі на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 526, 530, 549, 610, 611, 625, 629 Цивільного кодексу України, статтями 193,198, 217, 230 Господарського кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 47-49, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БОТіК" (64650, Харківська обл., Лозівський р-н., с. Веселе. вул. Колгоспна. б.4., код ЄДРПОУ 21172627) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Павлоградзернопродукт" (51325, Дніпропетровська обл., Юр"ївський р-н., с. Варварівка, вул. Пристанційна, буд. 26А, код ЄДРПОУ 31980957, р/р 26008050212627 ПАТ КБ ПриватБанк, м. Днепропетровськ, МФО 305299) вартість недопоставленого товару за Договором поставки № П2109К від 12.09.2012 року в розмірі в 11248,80 грн. та судовий збір в розмірі 1720,50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 30.09.2013 р.

Суддя Буракова А.М.

922/3056/13