Рішення № 33772463, 25.09.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" вересня 2013 р.Справа № 922/3123/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Буракової А.М.

при секретарі судового засідання Карчевської Д.Л.

розглянувши справу

за позовом Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі", м. Харків до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Харків про стягнення заборгованості в розмірі 21961,61 грн. за участю представників сторін:

позивача - Гроссу Г.В. за довіреністю №38-2071/471 від 10.05.2012 року,

відповідача - не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі", м. Харків (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Харків про стягнення заборгованості в розмірі 21961,61 грн. В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання покладених на відповідача обов'язків за Договором на постачання теплової енергії №13790 від 01.12.2011 року, в частині повної та своєчасної оплати за поставлену та спожиту теплову енергію, з урахуванням чого та враховуючи приписи ст. 525, 526, 611, 625 Цивільного кодексу України, просить суд стягнути з відповідача заборгованість за неналежне виконання договірних зобов'язань в сумі 21961,61 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 29.07.2013 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 16.09.2013 року о 11:45 годині.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 16.09.2013 року розгляд справи було відкладено на 25.09.2013 року о 10:45 годині.

До господарського суду Харківської області 25.09.2013 року від представника позивача надійшло клопотання (вх. 35349), відповідно до якого просить суд залучити до матеріалів справи копію виписки банку від 01 серпня 2013 року про часткову сплату суми основного боргу у розмірі 3 000,00 грн., копію виписки банку від 16 серпня 2013 року про часткову сплату суми основного боргу у розмірі 10 000,00 грн., та провадження в частині стягнення суми основного боргу в сумі 13 000,00 грн. прошу припинити на підставі п.1-1 ст. 80 ГПК України. Крім того, у вказаному клопотанні позивач зазначає, що позовні вимоги у розмірі 8 961,61 грн. підтримує та просить стягнути з відповідача на користь позивача.

Надані документи прийняті судом до розгляду, досліджені та долучені до матеріалів справи.

Представник позивача в судовому засіданні 25.09.2013 р. заявлені позовні вимоги підтримав, з урахуванням здійснених проплат та просить суд стягнути з відповідача суму боргу в розмірі 8 961,61 грн. та судові витрати.

Представник відповідача в призначене судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, причини неявки суду не відомі.

Відповідач не скористався своїми правами, наданими йому статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, на участь його представника в судовому засіданні, на спростування позовних вимог позивача, не надав суду доказів належного виконання договірних зобов'язань, не провів звірку взаємних розрахунків з позивачем, не надав суду свій варіант проекту акту звірки.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, а також з огляду на те, сторони були попередженні про розгляд справи за наявними матеріалами у разі їх нез'явлення в засідання суду, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення присутніх представників сторін, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані сторонами докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог учасників судового процесу, користуючись принципом об'єктивної істини, принципами добросовісності, розумності та справедливості суд, встановив наступне.

01.12.2011 року між Комунальним підприємством "Харківські теплові мережі", м. Харків (позивачем, теплопостачальна організація) та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Харків (відповідачем, споживачем) було укладено Договір № 13790 купівлі - продажу теплової енергії в гарячій воді (Договір).

Пунктом 1 Договору передбачено, що за цим договором Теплопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати Споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а Споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Відповідно до п.2.1. Договору, теплова енергія постачається Споживачу в обсягах згідно з додатком 1 до цього договору в гарячій воді на такі потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гаряче водопостачання - протягом року; кондиціювання повітря - по мірі необхідності та наявності технічної можливості.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 2 ст.712 Цивільного кодексу України встановлює, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до п.6.1., 6.2. Договору, розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться в грошовій або в іншій формі, яка не суперечить чинному законодавству України, відповідно до затверджених відповідним уповноваженим органом тарифів, діючих на період постачання теплової енергії, та на підставі показань приладів комерційного обліку теплової енергії, а при їх відсутності - виконаних розрахунків відповідно до теплових навантажень. Крім оплати теплової енергії за тарифом, Споживач відшкодовує Теплопостачальній організації витрати, пов'язані з неповерненням теплоносія (витоку), виходячи з планової собівартості одержаної води від постачальника та її хімочищення, або знесолення, яка приймається як собівартість в середньому по всім джерелам теплової енергії Теплопостачальної організації.

Пунктом 6.3. Договору встановлено, що розрахунковим періодом є календарний місяць.

Згідно з п. 6.4. Договору, споживач сплачує попередню оплату. Споживач за 3 дні до початку розрахункового періоду самостійно, ініціативним дорученням сплачує Теплопостачальній організації вартість, зазначеної в додатку 1 до договору кількості теплової енергії, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію Споживач здійснює: до 28-го числа поточного місяця, при розрахунках за показниками приладів обліку; до 18-го числа місяця, наступного за розрахунковим, при відсутності приладів комерційного обліку.

Судом встановлено, що КП "Харківські теплові мережі" на підставі Розпорядження про початок та кінець опалювального сезону 2012-2013 р.р. та договору купівлі - продажу теплової енергії № 13790 від 01.126.2011 року здійснювало постачання теплової енергії до нежитлових приміщень житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2, які займає відповідач. Система теплопостачання відповідача є невід'ємною частиною системи теплопостачання зазначеного житлового будинку. На підставі зазначеного відповідачу були направлені рахунки за спожиту теплову енергію. Відповідач не сплачує рахунки в повному обсязі.

Проте, станом на момент звернення позивача з позовом до суду заборгованість відповідача за неналежне виконання договірних зобов'язань складала 21 961,61 грн. , яка утворилася за період з листопада 2012 року по квітень 2013 року.

Факт споживання відповідачем теплової енергії підтверджується актами на включення теплової енергії у приміщення відповідача. г Вищезазначені акти на включення та відключення опалення підписані та скріплені печатками повноважених представників КП "Харківські теплові мережі" та повноважним представником балансоутримувача житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2.

Судом також встановлено, що відповідач частково сплатив суму боргу в розмірі 13000,00 грн., проте, вже після звернення позивача з позовом до суду, тому провадження в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 13 000,00 грн., підлягає припиненню в порядку п. 1-1 ч.1. ст. 80 ГПК України, а клопотання представника позивача (вх. 35349) - задоволенню.

Таким чином, не сплаченою залишилась сума заборгованість за неналежне виконання договірних зобов'язань в розмірі 8961,61 грн., яка станом на момент розгляду справи не сплачена відповідачем.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, свого контррозрахунку позовних вимог, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення заборгованості в сумі 8961,61 грн. (сума основного боргу) правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 ГПК України та постановою № 18 від 26.12.2011 р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції". Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати покладаються на відповідача в повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, статтями 11, 15, 16 509, 526, 530, 629, 610, 625 Цивільного кодексу України, статтями 193, 198 Господарського кодексу України, статтями 1, 4, 12, 32, 33, 43, 49, 75, 80 статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул.Доброхотова, 11, р/рахунок 260333012313 у ВАТ «Державний ощадний банк України» м. Харкова, МФО 351823, код ЄДРПОУ 31557119) заборгованість за неналежне виконання договірних зобов'язань у сумі 13 314,68 грн. за період з січня 2012 року по квітень 2013 року (включно), судовий збір в розмірі 705,41 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення заборгованості в розмірі 13 000,00 грн. - провадження у справі припинити.

Повне рішення складено 30.09.2013 р.

Суддя Буракова А.М.

922/3123/13