Рішення № 33772459, 24.09.2013, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.09.2013 Справа № 917/1297/13

за позовом Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго", вул. Комарова, 2а, м. Полтава, 36008

до Відкритого акціонерного товариства Бурова компанія "Букрос", вул. Монастирська, 1, м. Полтава, 36020

про стягнення 6 078,20 грн.

Суддя Ківшик О.В.

Представники :

від позивача: Данілова Н.Н., довіреність № 19-14/990 від 10.04.2013 р., (паспорт серії КН № 158801, виданий Октябрським РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області 05.05.1996 року)

від відповідача: не з'явилися.

Суть спору : розглядається позов Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" про стягнення з Відкритого акціонерного товариства Бурова компанія "Букрос" 6 078,20 грн. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного 09.12.2003 р. між сторонами договору № 32/141 на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води, з яких : 5 849,10 грн. основний борг за період з 01.06.2012 р. по 30.04.2013 р., 135,38 грн. пеня за період з 11.07.2012 р. по 08.01.2013 р., 15,35 грн. інфляційні втрати за період з липня 2012 р. по квітень 2013 р., 78,37 грн. 3% річних за період з 11.07.2012 р. по 23.05.2013 р..

Позивач надав суду клопотання № 19-04/1297 від 09.09.2013 р. (вх. № 12767 від 10.09.2013 р.), відповідно до якого фактично збільшує розмір позовних вимог з огляду на внесення змін до укладеного 09.12.2003 р. між сторонами договору № 32/141 на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води за рішенням господарського суду Полтавської області від 16.07.2013 р. у справі № 917/820/13 та просить суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 23 480,578 грн., з яких : 17 402,378 грн. основний борг за період з лютого 2013 р. по серпень 2013 р. включно, 5 849,10 грн. основний борг за період з 01.06.2012 р. по 30.04.2013 р., 135,38 грн. пеня за період з 11.07.2012 р. по 08.01.2013 р., 15,35 грн. інфляційні втрати за період з липня 2012 р. по квітень 2013 р., 78,37 грн. 3% річних за період з 11.07.2012 р. по 23.05.2013 р..

Відповідно до ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Судом дане клопотання прийнято до розгляду в даному позовному провадженні як таке, що відповідає чинним процесуальним нормам, про що зазначено в ухвалі про відкладення розгляду даної справи від 10.09.2013 р..

Позивач надав суду клопотання № 29-02/1297-2 від 23.09.2013 р. (вх. № 13402 від 23.09.2013 р.), відповідно до якого фактично зменшує розмір позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 22 941,79 грн., з яких : 16 846,63 грн. основний борг за період з лютого 2013 р. по квітень 2013 р. включно, 5 849,10 грн. основний борг за період з 01.06.2012 р. по 30.04.2013 р., 147,97 грн. пеня за період з 11.07.2012 р. по 08.01.2013 р., 15,35 грн. інфляційні втрати за період з липня 2012 р. по квітень 2013 р., 82,74 грн. 3% річних за період з 11.07.2012 р. по 23.05.2013 р..

Відповідно до ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Судом дане клопотання прийнято до розгляду в даному позовному провадженні як таке, що відповідає чинним процесуальним нормам. Спір розглядається в межах предмету спору з урахуванням наведеної редакції клопотання № 29-02/1297-2 від 23.09.2013 р. (вх. № 13402 від 23.09.2013 р.).

Відповідач представництво у судове засідання втретє не забезпечив, вимог суду (п. 5 ухвали від 27.06.2013 р. про порушення провадження у даній справі, п. 5 ухвали від 15.07.2013 р. про відкладення розгляду даної справи та п. 4 ухвали від 10.09.2013 р. про відкладення розгляду даної справи ) не виконав, причин щодо цього суду не повідомив. Останній відповідно до пп. 2.6.15 Інструкції з діловодства в господарських судах України та пп. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" був належним чином та завчасно повідомлений про дату, час і місце проведення судового засідання, а також про покладені на нього обов'язки, про що свідчать матеріали справи.

Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, пояснення представника позивача щодо можливості розгляду спору за відсутності представника відповідача, закінчення строку вирішення спору з урахуванням ч. 3 ст. 69 ГПК України та приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР) щодо право кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, суд не оцінює вказану обставину як підставу для подальшого відкладення розгляду справи та розглядає справу відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши надані документальні докази, суд,

встановив :

09.12.2003 р. між Полтавським обласним виробничим об'єднанням "Полтаватеплоенерго" (теплопостачальна організація) та Відкритим акціонерним товариством Бурова компанія "Букрос" (споживач) було укладено договір № 32/141 на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води (далі - Договір), відповідно до якого теплопостачальна організація зобов'язувалася постачати споживачу теплову енергію у вигляді гарячої води з метою забезпечення опалення приміщень споживача до межі розподілу будівлі по вул. Красіна, 63, кв. 205, а споживач зобов'язувався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами), визначеними п. 10 Договору з проведенням платежів відповідно до умов п. 11 Договору.

При цьому сторони узгодили, зокрема наступне :

- оплата за гаряче водопостачання, що проводить споживач, стягується на підставі тарифів, встановлених Прейскурантом К-15-02, затвердженим 21.03.2000 р. розпорядженням голови облдержадміністрації за №121, яке зареєстровано в Полтавському обласному управлінні юстиції за № 32/463, вводиться в дію з 01.04.2000 р.. Оплата в розмірі 0,70 грн. за 1 кв.м. загальної площі протягом року для споживачів 1 групи (населення). Площа квартири 35,6 кв.м.. Оплата за місяць складає 24,92 грн. з урахування ПДВ (п. 10 Договору);

- всі розрахунки по цьому договору проводяться плановими платежами за платіжними дорученнями в розмірі 1/3 обсягів місячного споживання теплової енергії : за першу декаду розрахункового періоду до 25 числа місяця попереднього розрахунковому періоду; за другу декаду розрахункового періоду до 10 числа розрахункового періоду; кінцевий розрахунок до 30 числа звітного місяця з урахуванням суми проміжних платежів. У випадку неоплати у вказані у договорі строки вводиться пеня у розмірі 1% за кожний день прострочення платежу але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, якщо інше не передбачено діючим законодавством (п. 11 Договору);

- даний договір укладений на період : б) для опалення з 01.12.2003 р. по 01.12.2008 р. та б) для гарячого водопостачання з 01.12.2003 р. по 01.12.2008 р. і вважається продовженим на наступний рік, якщо за місяць до закінчення його строку не надійде заяви від однієї зі сторін про відмову від цього договору або його перегляд (п. 17 Договору);

- у випадку зміни тарифів постачальник повідомляє про це споживача у порядку, визначеному законодавством, і розрахунок проводиться з дня затвердження нових тарифів (ч. 2 п. 20 Договору).

До даного Договору між сторонами укладались додаткові угоди, а саме : Додаткова угода № б/н від 16.09.2006 р., Додаткова угода № б/н від 01.07.2008 р., Додаткова угода № б/н від 12.03.2009 р., Додаткова угода № б/н від 15.04.2009 р. та Додаткова угода № б/н від 01.11.2011 р.. Відповідно до вищезазначених додаткових угод, сторонами вносились зміні щодо розміру тарифів та реквізитів сторін.

Крім того, 03.02.2011 р. між сторонами було укладено додаткову угоду до вказаного Договору, згідно якої, зокрема, внесено зміни до п. 1 та п. 10 Договору та викладено їх в наступній редакції :

- п. 1 Договору :"теплопостачальна організація бере на себе постачання теплової енергії у вигляді гарячої води з метою забезпечення опалення та гарячого водопостачання приміщень споживача за адресою вул. Красіна, 63, кв. №№ 205, 193, 195";

- п. 10 Договору :"на підставі рішення третьої сесії Полтавської обласної ради 6-го скликання від 01.02.2011 р. "Про забезпечення виконання постанов Національної комісії регулювання електроенергетики України" : вартість 1 кв.м. опалювальної площі в місяць протягом року - 3,04 грн., вартість підігріву води на одного мешканця - 41,86 грн., або 13,12 грн. за 1 куб.м. (при наявності приладу обліку гарячого водопостачання) з урахуванням ПДВ. Тарифи застосовуються з 01.01.2011 р.".

16.07.2013 р. господарським судом Полтавської області прийняте рішення у справі № 917/820/13 - за позовом Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" до Відкритого акціонерного товариства Бурова компанія "Букрос" про внесення змін у договір № 32/141 на відпуск теплової енергії від 09.12.2003 р., що викладені в проекті додаткової угоди від 04.02.2013 р. та в запропонованих до укладання згідно пропозиції № 26-04/344 від 06.02.2013 р. - яким позов задоволено.

Пунктом 2 резолютивної частини зазначеного рішення господарського суду Полтавської області від 16.07.2013 р. у справі № 917/820/13 внесено зміни у Договір на відпуск теплової енергії № 32/141 від 09.12.2003 р., викладені в проекті додаткової угоди від 04.02.2013 року та запропоновані до укладення згідно пропозиції № 26-04/344 від 06.02.2013 р., в наступній редакції :

- пункт 1 :"Виконавець" бере на себе постачання теплової енергії у вигляді гарячої води з метою забезпечення опалення та гарячого водопостачання приміщень "Споживача" за адресами вул. Красіна 63, кв. № 193, 195, 205 та вул. Сапіго 6, кв. № 2";

- пункт 21 : "Борг за адресою вул. Красіна 63, кв. № 193, 195, 205 станом на 01.02.2013 року складає 17 947,19 грн.";

- доповнити текст договору пунктом 24, виклавши його в наступній редакції : "Споживач визнає борг за адресою вул. Сапіго 6, кв. 2 станом на 01.02.2013 року в розмірі 16 360,81 грн. та зобов'язується сплатити.";

- останні умови вищевказаного договору, не зачеплені даною додатковою угодою, залишаються незмінними, і сторони підтверджують по них свої зобов'язання.

- дана додаткова угода складена у двох оригінальних примірниках, по одному для кожної зі сторін і вступає в силу з 04.02.2013 р.".

Повне рішення складено 17.07.2013 р., за даними позивача оскарження рішення не відбувалося, докази на підтвердження протилежного відсутні. Відповідно до ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. За викладеного, рішення господарського суду Полтавської області від 16.07.2013 р. у справі № 917/820/13 набрало законної сили 28.07.2013 р..

За даними позивача листом від 24.04.2013 р. відповідач звернувся до позивача з повідомленням про його бажання припинити споживання теплової енергії шляхом відключення від системи централізованого теплопостачання та розірвання Договору. 20.08.2013 р. позивач направив відповідачу відповідь про неможливість проведення такого відключення та запропонував провести відключення гарячої води шляхом опломбування.

Теплопостачальною організацією за період з 01.06.2012 р. по 30.04.2013 р. включно було виконано договірні зобов'язання з надання послуг по постачанню споживачу теплової енергії у вигляді гарячої води за адресою вул. Красіна, 63, кв. №№ 205, 193, 195 на загальну суму 5 849,10 грн., що підтверджується актами приймання-передачі теплової енергії за червень 2012 р. від 30.06.2012 р. на суму 511,76 грн., за липень 2012 року від 31.07.2012 р. на суму 526,96 грн., за серпень 2012 р. від 31.08.2012 р. на суму 533,88 грн., за вересень 2012 р. від 30.09.2012 р. на суму 535,25 грн., за жовтень 2012 р. від 31.10.2012 р. на суму 532,49 грн., за листопад 2012 р. від 30.11.2012 р. на суму 535,25 грн., за грудень 2012 р. від 31.12.2012 р. на суму 533,88 грн., за січень 2013 р. від 31.01.2013 р. на суму 533,88 грн., за лютий 2013 р. від 28.02.2013 р. на суму 535,25 грн., за березень 2013 р. від 31.03.2013 р. на суму 535,25 грн. та за квітень 2013 р. від 30.04.2013 р. на суму 535,25 грн. (а.с. 42-50) та відповідними рахунками на оплату отриманої ним теплової енергії № 1921 від 30.06.2012 р. на суму 511,76 грн., № 1921 від 31.07.2012 р. на суму 526,96 грн., № 1921 від 31.08.2012 р. на суму 533,88 грн., № 1921 від 30.09.2012 р. на суму 535,25 грн., № 1921 від 31.10.2012 р. на суму 532,49 грн., № 1921 від 30.11.2012 р. на суму 535,25 грн., № 1921 від 31.12.2012 р. на суму 533,88 грн., № 1921 від 31.01.2013 р. на суму 533,88 грн., № 1921 від 28.02.2013 р. на суму 535,25 грн., № 1921 від 31.03.2013 р. на суму 535,25 грн. та № 1921 від 30.04.2013 р. на суму 535,25 грн. (а.с. 51-56).

Крім того, теплопостачальною організацією за період з лютого 2013 р. по квітень 2013 р. включно було виконано договірні зобов'язання (з урахуванням змін, внесених рішенням господарського суду Полтавської області від 216.07.2013 р. у справі № 917/820/13) з надання послуг по постачанню споживачу теплової енергії у вигляді гарячої води за адресою вул. Сапіго, 6, кв. № 2 на загальну суму 485,82 грн., що підтверджується актом від 31.07.2013 р. приймання-передачі теплової енергії за період з лютого по червень 2013 р. на суму 161,94 грн. та відповідним рахунком на оплату отриманої ним теплової енергії № 2020/1 від 31.07.2013 р. на суму 667,84 грн. (в тому числі 485,82 грн. за період з 04.02.2013 р. по 30.04.2013 р.).

За даними позивача в порушення умов Договору відповідачем не проведено оплату вартості спожитої теплової енергії, на момент подання позову заборгованість відповідача за спожиту теплову енергію складає 22 695,73 грн. (в тому числі : 16 846,63 грн. основний борг за період з лютого 2013 р. по квітень 2013 р. включно (з урахуванням заборгованості, яка існувала станом на 01.02.2013 р.) за отримані відповідачем послуги по постачанню теплової енергії у вигляді гарячої води за адресою вул. Сапіго, 6, кв. № 2; 5 849,10 грн. основний борг за період з 01.06.2012 р. по 30.04.2013 р. за отримані відповідачем послуги по постачанню теплової енергії у вигляді гарячої води за адресою вул. Красіна, 63, кв. №№ 205, 193, 195), що підтверджується наявним у матеріалах справи розрахунком заборгованості відповідача.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом (в редакції клопотання № 29-02/1297-2 від 23.09.2013 р. (вх. № 13402 від 23.09.2013 р.) про стягнення з відповідача заборгованість в сумі 22 941,79 грн., з яких : 16 846,63 грн. основний борг за період з лютого 2013 р. по квітень 2013 р. включно, 5 849,10 грн. основний борг за період з 01.06.2012 р. по 30.04.2013 р., 147,97 грн. пеня за період з 11.07.2012 р. по 08.01.2013 р., 15,35 грн. інфляційні втрати за період з липня 2012 р. по квітень 2013 р., 82,74 грн. 3% річних за період з 11.07.2012 р. по 23.05.2013 р..

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правочин за приписами ст. 204 Цивільного кодексу України є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. У разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили (ст. 653 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Враховуючи правову природу укладеного договору, кореспондуючи права та обов'язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з договору про надання послуг.

Статтею 901 Цивільного кодексу України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною першою ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до пп. 5 п. 3 ст. 20 Закону України № 1875-IV від 24.06.2004 р. "Про житлово-комунальні послуги" (із змінами та доповненнями) споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконав зобов'язання за вищезазначеним договором на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води з урахуванням змін та доповнень Договору відповідно до рішення господарського суду Полтавської області від 16.07.2013 р. у справі № 917/820/13. Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за Договором та приписів ст. 903 Цивільного кодексу України надані послуги не оплатив, заборгованість останнього (в межах визначеної позивачем ціни позову) складає 22 695,73 грн..

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Пунктом 11 Договору визначено, що у випадку неоплати у вказані у договорі строки вводиться пеня у розмірі 1% за кожний день прострочення платежу але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, якщо інше не передбачено діючим законодавством.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 147,97 грн. пені за період з 11.07.2012 р. по 08.01.2013 р., суд прийшов до висновку, що вимоги позивача відповідно до п. 4 та п. 6 ст. 231, п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України є правомірними та підлягають задоволенню в частині 142,66 грн.. з огляду на неврахування позивачем кількості днів у 2012 році, який був високосний (розрахунок здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "ІПС" Законодавство", та залучено до матеріалів справи). В частині стягнення з відповідача 5,31 грн. пені позовні вимоги задовленню не підлягають.

Відповідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Індекс інфляції є статистичною інформацією, яка щомісячно надається Держкомстатом та публікується в газеті "Урядовий кур'єр" та на офіційному веб-сайті Державного комітету статистики України (http://www. ukrstat.gov.ua). В інформаційному листі Вищого господарського суду України від 17.07.2012 р. № 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" зазначено : "Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) (лист Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.97 р. № 62-97р). При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця".

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку позовних вимог щодо стягнення з відповідача трьох процентів річних від простроченої суми у розмірі 82,74 грн. за період з 11.07.2012 р. по 23.05.2013 р. та 15,35 грн. інфляційних втрат за період з липня 2012 р. по квітень 2013 р., суд прийшов до висновку, що вимоги позивача відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України є правомірними в частково, а саме : в частині стягнення трьох процентів річних в сумі 80,00 грн. з огляду на неврахування позивачем кількості днів у 2012 році, який був високосний (розрахунок здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "ІПС" Законодавство", та залучено до матеріалів справи) та в частині стягнення 2,72 грн. інфляційних втрат за період з липня 2012 р. по квітень 2013 р., оскільки позивач невірно застосував методику розрахунку інфляційних втрат (не враховано місяці, в яких індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція)). (Розрахунок здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 8.1.5"). В частині стягнення з відповідача 12,60 грн. інфляційних втрат та 2,74 грн. трьох процентів річних позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Допустимих доказів в спростування вищевикладеного чи будь-яких обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

За викладеного, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 16 846,63 грн. основного боргу за період з лютого 2013 р. по квітень 2013 р. включно, 5 849,10 грн. основного боргу за період з 01.06.2012 р. по 30.04.2013 р., 142,66 грн. пені за період з 11.07.2012 р. по 08.01.2013 р., 2,72 грн. інфляційних втрат за період з липня 2012 р. по квітень 2013 р., 80,00 грн. 3% річних за період з 11.07.2012 р. по 23.05.2013 р. підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню. В іншій частині позову слід відмовити.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 ГПК України та п. 4.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 43, 49, 75, ст. 82-85, ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Бурова компанія "Букрос" (вул. Монастирська,12, м. Полтава, Полтавська область, 36020), ідентифікаційний код юридичної особи 00143136, р/р 2600930122 в ЦВ ПІБ, МФО 331069 на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (36008, м. Полтава, вул. Комарова, 2а), р/р 260007148 в АК "Полтавабанк", МФО 331489, ідентифікаційний код юридичної особи 03338030 : 22 695,73 грн. основного боргу, 142,66 грн. пені, 2,72 грн. інфляційних втрат, 80,00 грн. 3% річних та 1 720,50 грн. судового збору.

Видати накази з набранням цим рішенням законної сили.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

5. Рішення надіслати учасникам процесу за адресами, зазначеними у його вступній частині.

СУДДЯ О.В.КІВШИК

Примітка : Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.