Рішення № 33772441, 24.09.2013, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.09.2013 Справа № 917/1200/13

за позовом Публічного акціонерного товариства "Автокразбанк", вул. Київська, 8, м. Кременчук, Полтавська обл., 39631

до ОСОБА_1, АДРЕСА_1

Товариства з обмеженою відповідальністю "Кремінь Брок", вул. Ватутіна,3, м. Кременчук, Полтавська обл., 39602

про : (1) припинення права власності ОСОБА_1 на акції прості іменні Публічного акціонерного товариства "Автокразбанк" в кількості 3 032 500 штук, форма виписку бездокументарна, міжнародний ідентифікаційний номер ЦП (код випуску) UA 4000076186, номінальною вартістю одного ЦП 0,10 грн., ринковою вартістю 0,01 грн.;

(2) визнання за Публічним акціонерним товариством "Автокразбанк" права власності на акції прості іменні Публічного акціонерного товариства "Автокразбанк" в кількості 3 032 500 штук, форма виписку бездокументарна, міжнародний ідентифікаційний номер ЦП (код випуску) UA 4000076186, номінальною вартістю одного ЦП 0,10 грн., ринковою вартістю 0,01 грн.;

(3) зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Кремінь Брок" вчинити всі необхідні дії, пов'язані з передачею у власність Публічного акціонерного товариства "Автокразбанк" акцій простих іменних Публічного акціонерного товариства "Автокразбанк" в кількості 3 032 500 штук, форма виписку бездокументарна, міжнародний ідентифікаційний номер ЦП (код випуску) UA 4000076186, номінальною вартістю одного ЦП 0,10 грн., ринковою вартістю 0,01 грн., що належать на праві власності ОСОБА_1

Головуючий суддя Ківшик О.В.

Суддя Тимощенко О.М.

Суддя Мацко О.С.

Представники:

від позивача: Салівон В.І., довіреність № 02/27 від 27.11.2012 р.;

від відповідача 1: не з'явилися;

від відповідача 2: Козлова В.О. (директор) - протокол зборів від 10.02.2010 р., паспорт КН-307815 від 15.01.1997 р., виданий Автозаводським РВ КМУ УМВС України в Полтавській області; Соловей О.О., довіреність б/н від 08.07.2013 р., паспорт КН-118277 від 01.03.1996 р., виданий Автозаводським РВ Кременчуцького МУ УМВС України в Полтавській області.

24.09.2013 р. у судовому засіданні відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення, залучено її до матеріалів справи та повідомлено про термін виготовлення повного тексту судового рішення.

Суть спору : Розглядається позовна заява Публічного акціонерного товариства "Автокразбанк" про припинення права власності ОСОБА_1 та визнання за Публічним акціонерним товариством "Автокразбанк" права власності на акції прості іменні Публічного акціонерного товариства "Автокразбанк" в кількості 3 032 500 штук, форма виписку бездокументарна, міжнародний ідентифікаційний номер ЦП (код випуску) UA 4000076186, номінальною вартістю одного ЦП 0,10 грн., ринковою вартістю 0,01 грн., а також зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Кремінь Брок" списати з рахунку в цінних паперах ОСОБА_1 № 402941-UA 100008573 акції Публічного акціонерного товариства "Автокразбанк" у кількості 3 032 500 простих іменних акцій, номінальною вартістю 0,10 грн. за одну акцію та перерахувати на користь Публічного акціонерного товариства "Автокразбанк" акції Публічного акціонерного товариства "Автокразбанк" у кількості 3 032 500 простих іменних акцій, номінальною вартістю 0,10 грн. за одну акцію.

Предмет спору викладено з урахуванням наданого Публічним акціонерним товариством "Автокразбанк" додаткового обґрунтування та уточнення позовних вимог № 35-6/182-10 від 01.07.2013 р. (вх. № 9484 від 04.07.2013 р.), розціненого ухвалою суду від 09.07.2013 р. у даній справі як уточнення позивачем третьої позовної вимоги та пред'явлення додаткової позовної вимоги та прийнятого до розгляду в даному позовному провадженні.

Розпорядженням голови господарського суду Полтавської області від 09.07.2013 р. дану справу призначено до колегіального розгляду в складі зазначеної вище колегії суддів.

Відповідач 1 - ОСОБА_1 - представництво у судове засідання втретє не забезпечив, вимог суду (п. 5.1 ухвали від 18.06.2013 р. про порушення провадження у даній справі, п. 4 ухвали від 09.07.2013 р. про відкладення розгляду даної справи, п. 5 ухвали від 05.09.2013 р. про відкладення розгляду даної справи) не виконав, причин щодо цього суду не повідомив. Останній відповідно до пп. 2.6.15 Інструкції з діловодства в господарських судах України та пп. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" був належним чином та завчасно повідомлений про дату, час і місце проведення судових засідань, а також про покладені на нього обов'язки, про що свідчать матеріали справи.

Як роз'яснив Пленум Вищого господарського суду України у пп. 3.9.2 постанови від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (із змінами та доповненнями), у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, пояснення присутніх представників сторін щодо можливості розгляду спору за відсутності представника першого відповідача, закінчення строку вирішення спору з урахуванням ч. 3 ст. 69 ГПК України та приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР) щодо право кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, суд не оцінює вказану обставину як підставу для подальшого відкладення розгляду справи та розглядає справу відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними матеріалами.

Представник позивача на позовних вимогах наполягає за мотивами позовної заяви і додаткового обґрунтування та уточнення позовних вимог № 35-6/182-10 від 01.07.2013 р. (вх. № 9484 від 04.07.2013 р.).

Представники відповідача 2 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Кремінь Брок" - проти позову заперечують за мотивами відзиву № 112 від 27.06.2013 р. (вх. № 9253 від 01.07.2013 р.).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані докази, суд

встановив :

ОСОБА_1 є акціонером Публічного акціонерного товариства "Автокразбанк" і володіє на праві власності простими іменними акціями банку у кількості 3 032 500 штук. На момент розгляду справи дана обставина підтверджується випискою про стан рахунку в цінних паперах № 402941-UA 100008573.

13.12.2012 р. господарським судом Полтавської області прийняте рішення у справі № 18/321/12 - за позовом Публічного акціонерного товариства "Автокразбанк" до ОСОБА_1 про укладення договору про обов'язковий викуп акцій між Публічним акціонерним товариством "Автокразбанк" та ОСОБА_1 у запропонованій позивачем редакції - яким позовні вимоги задоволено. За наслідками апеляційного та касаційного оскарження постановою Харківського апеляційного господарського суду від 25.03.2013 р. та постановою Вищого господарського суду України від 17.06.2013 р. у справі № 18/321/12 скарги ОСОБА_1 залишені без задоволення, зазначене рішення залишено без змін. Відповідно до ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. За викладеного, рішення господарського суду Полтавської області від 13.12.2012 р. у справі № 18/321/12 набрало законної сили 25.03.2013 р..

За умовами Договору про обов'язковий викуп акцій, укладеного відповідно рішення господарського суду Полтавської області від 13.12.2012 р. у справі № 18/321/12 (а.с. 14-17, далі - Договір про обов'язковий викуп акцій), вбачається, зокрема наступне :

- продавець (ОСОБА_1) передає у власність Банку, а Банк зобов'язується прийняти і оплатити акції ПАТ "АВТОКРАЗБАНК" (далі - ЦП або акції) на умовах цього Договору : Емітент ЦП - ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "АВТОКРАЗБАНК", Вид ЦП - Акції прості іменні, Форма випуску - Бездокументарна, Код ЕДРПОУ емітента - 20046323, Міжнародній ідентифікаційний номер ЦП (код випуску) - UА4000076186, Номінальна вартість одного ЦП - 0,10 грн. (десять копійок), Ринкова вартість одного ЦП - 0,01 грн. (одна копійка), Кількість ЦП - 3 032 500 (три мільйони тридцять дві тисячі п'ятсот) шт. (п. 1.1 Договору про обов'язковий викуп акцій);

- загальна договірна вартість ЦП, згідно з цим Договором, становить: 30 325 (тридцять тисяч триста двадцять п'ять) гривень 00 копійок, без ПДВ (п. 1.2 Договору про обов'язковий викуп акцій);

- банк зобов'язаний оплатити суму, вказану в п.1.2. цього Договору, грошовими коштами на рахунок Продавця протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту передачі Продавцем цінних паперів у порядку, визначеному п. 1.1 цього Договору, та виконання Продавцем усіх обов'язків згідно з п.п. 2.2.1, 2.2.2 Договору; виконати всі необхідні дії і оплатити всі витрати, пов'язані з перереєстрацією прав власності на ЦП у свого зберігача ЦП на свою користь (пп.. 2.1.1 та пп.. 2.1.2 Договору про обов'язковий викуп акцій);

- продавець зобов'язаний протягом 5 (п'яти) робочих днів з дня підписання цього Договору передати Банку ЦП, вказані в п.1.1 цього Договору по акту прийому - передачі ЦП; протягом 5 (п'яти) робочих днів з дня підписання цього Договору вчинити усі дії, необхідні для набуття Банком права власності на акції і оплатити всі витрати, пов'язані з перереєстрацією у свого Зберігача ЦП права власності на ЦП на користь Банку (пп.. 2.2.1, пп.. 2.2.2 Договору про обов'язковий викуп акцій);

- перехід права власності на ЦП наступає з моменту перереєстрації права власності на ЦП у відповідного зберігача ЦП на користь Банку (п. 2.4 Договору про обов'язковий викуп акцій).

Позивач на виконання положень ч. 3 ст. 69 Закону України "Про акціонерні товариства" та умов Договору про обов'язковий викуп акцій сплатив відповідачеві шляхом електронного переказу грошові кошти в сумі, що дорівнює вартості акцій, що підлягали викупу, з розрахунку 0,01 грн. за одну акцію, загальною сумою 30 325,00 грн.. дана обставина встановлена постановою Харківського апеляційного господарського суду від 25.03.2013 р.. Вказаний факт приймається судом як преюдиційний відповідно до ст. 35 ГПК України. Крім того, дана обставина підтверджується матеріалами справи (меморіальний ордер № 1508 від 05.10.2011 р., видатковий касовий ордер № 1026 від 04.10.2011 р., повідомлення про переказ № 0122288076 від 14.10.2011 р.).

З огляду на невиконання ОСОБА_1 обов'язків за пп. 2.2.1, пп. 2.2.2 Договору про обов'язковий викуп акцій листом № 447 від 14.12.2012 р. (а.с. 26) Публічне акціонерне товариство "Автокразбанк" звернулося до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кремінь Брок" як зберігача акцій ОСОБА_1 щодо переказу акцій простих іменних Публічного акціонерного товариства "Автокразбанк" в кількості 3 032 500 штук, що належали ОСОБА_1, на користь Публічного акціонерного товариства "Автокразбанк". Листом № 495 від 14.12.2012 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Кремінь Брок" (а.с. 28) з посиланням на Положення про депозитарну діяльність, затверджене рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 17 жовтня 2006 року № 999, відмовило у перерахуванні зазначених акцій на користь позивача з огляду на відсутність правових підстав на таку дію (відсутність розпорядження ОСОБА_1 на списання акцій Публічного акціонерного товариства "Автокразбанк", що є предметом Договору про обов'язковий викуп акцій, а також неможливість класифікації даної операції як безумовної в розумінні приписів вказаного Положення). Аналогічний за змістом лист був адресований Публічним акціонерним товариством "Автокразбанк" Товариству з обмеженою відповідальністю "Кремінь Брок" 08.04.2013 р. № 10-1/98-18 (а.с. 29-30), відповідь на який надана листом № 77 від 16.04.2013 р. (а.с. 31, за текстом відповідає листу № 495 від 14.12.2012 р.Товариства з обмеженою відповідальністю "Кремінь Брок").

Крім того, 17.12.2012 р. та, повторно, 01.04.2013 р. (а.с. 32, 33) Публічне акціонерне товариство "Автокразбанк" направило ОСОБА_1 претензію щодо необхідності протягом трьох днів з дня її отримання виконати передбачені Договором про обов'язковий викуп акцій обов'язки. Отримання останнім вказаних претензій підтверджується матеріалами справи (а.с. 161, 162).

Враховуючи відсутність реагування з боку ОСОБА_1 на вказані претензії та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом (в редакції додаткового обґрунтування та уточнення позовних вимог № 35-6/182-10 від 01.07.2013 р. (вх. № 9484 від 04.07.2013 р.) про припинення права власності ОСОБА_1 та визнання за Публічним акціонерним товариством "Автокразбанк" права власності на акції прості іменні Публічного акціонерного товариства "Автокразбанк" в кількості 3 032 500 штук, форма виписку бездокументарна, міжнародний ідентифікаційний номер ЦП (код випуску) UA 4000076186, номінальною вартістю одного ЦП 0,10 грн., ринковою вартістю 0,01 грн., а також зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Кремінь Брок" списати з рахунку в цінних паперах ОСОБА_1 № 402941-UA 100008573 акції Публічного акціонерного товариства "Автокразбанк" у кількості 3 032 500 простих іменних акцій, номінальною вартістю 0,10 грн. за одну акцію та перерахувати на користь Публічного акціонерного товариства "Автокразбанк" акції Публічного акціонерного товариства "Автокразбанк" у кількості 3 032 500 простих іменних акцій, номінальною вартістю 0,10 грн. за одну акцію.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правочин за приписами ст. 204 Цивільного кодексу України є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. У разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше (ст. 187 Господарського кодексу України).

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст. 525, ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першою ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За приписами ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 Цивільного кодексу України). Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Враховуючи правову природу укладеного договору, кореспондуючи права та обов'язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з договору купівлі-продажу.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому. Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства (ст. 655, ст. 565, ст. 662 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 662, ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

За загальним правилом правові наслідки відмови продавця передати товар врегульовані ст. 665 Цивільного кодексу України. Так, у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Якщо продавець відмовився передати річ, визначену індивідуальними ознаками, покупець має право пред'явити продавцеві вимоги відповідно до ст. 620 цього Кодексу. В свою чергу, відповідно до ст. 620 Цивільного кодексу України у разі невиконання боржником обов'язку передати кредиторові у власність або у користування річ, визначену індивідуальними ознаками, кредитор має право витребувати цю річ у боржника та вимагати її передання відповідно до умов зобов'язання.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Предмет позову кореспондує зі способами захисту права. Під способами захисту права слід розуміти заходи, прямо передбачені законом з метою припинення оспорювання або порушення суб'єктивних цивільних прав та усунення наслідків такого порушення. Захист майнового або немайнового права чи законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов'язання утриматись від їх вчинення.

Вважаючи свої права порушеними, позивач зобов'язаний обрати спосіб захисту порушеного права, що відповідає вказаним нормам. Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин (позивача) та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередньо мету, якої прагне досягнути суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Так, право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства закріплено статтею 15 Цивільного кодексу України. Право на захист виникає з певних підстав, якими виступають порушення цивільного права, його невизнання чи оспорювання. Зміст конституційного права особи на звернення до суду за захистом своїх прав визначений статтею 16 Цивільного кодексу України. Відповідно до приписів вказаної статті кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, при цьому, способами захисту цивільних прав і інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або Законом. Аналогічні приписи містяться і в ст. 20 Господарського кодексу України.

Враховуючи викладене та беручи до уваги принцип свободи договору та диспозитивності, наслідком порушення прийнятого за умовами договору зобов'язання продавця передати проданий товар покупцеві є або відмова покупця від договору купівлі-продажу, або вимога щодо витребування речі, визначеної індивідуальними ознаками, та її передання відповідно до умов зобов'язання.

Згідно із ст. 328, ст. 334 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв'язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов'язання доставки.

Правові основи обігу цінних паперів у Національній депозитарній системі та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні визначається Законом України від 10.12.1997 р. № 710/97-ВР "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні". Так, відповідно до ст. 5 цього закону в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, у разі відчуження знерухомлених іменних цінних паперів право власності переходить до нового власника з моменту зарахування їх на рахунок власника у зберігача. У разі відчуження знерухомлених цінних паперів на пред'явника право власності на цінні папери переходить до нового власника з моменту зарахування їх на рахунок власника у зберігача. Право власності на цінні папери, випущені в бездокументарній формі, переходить до нового власника з моменту зарахування цінних паперів на рахунок власника у зберігача.

Отже, вимога про припинення права власності продавця на товар (в даному випадку - акції прості іменні Публічного акціонерного товариства "Автокразбанк" в кількості 3 032 500 штук) та визнання за покупцем права власності на товар не відповідає встановленим законом способам захисту порушеного права покупця при відмові продавця передати продану річ, та є неправомірною з огляду на момент виникнення права на даний вид товару - акції, що виключає її задоволення.

Крім того, ні Цивільним кодексом України, ні Господарським кодексом України, так само і іншими нормативно-правовими актами не передбачено такого способу захисту, як припинення права.

Отже, заявлена позивачем вимога про припинення права власності ОСОБА_1 на акції прості іменні Публічного акціонерного товариства "Автокразбанк" в кількості 3 032 500 штук, форма виписку бездокументарна, міжнародний ідентифікаційний номер ЦП (код випуску) UA 4000076186, номінальною вартістю одного ЦП 0,10 грн., ринковою вартістю 0,01 грн. не може бути матеріально-правовою чи немайновою вимогою, на підставі якої суд приймає рішення, обраний позивачем спосіб захисту права не відповідає ст. 16 Цивільного кодексу України, що унеможливлює задоволення таких позовних вимог також і з цієї підстави.

В частині позовних вимог, пред'явлених до другого відповідача, колегії суддів дійшла наступного висновку.

За приписами ст. 7 Законом України від 10.12.1997 р. № 710/97-ВР "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні" діяльність, пов'язана із зберіганням цінних паперів та обліком прав власності на них, здійснюється, зокрема, на підставі договору про відкриття рахунку у цінних паперах, який укладається власником цінних паперів з обраним ним зберігачем.

При цьому судом досліджено укладений 20.10.2010 р. між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кремінь Брок" Договір № Х-2/ф про відкриття рахунку у цінних паперах з урахуванням пояснень представників зберігача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Кремінь Брок" - щодо його пролонгації відповідно до п.8.2 Договору.

Відповідно до п. 1 глави 2 розділу V Положення про депозитарну діяльність, затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 17 жовтня 2006 року № 999, що зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 листопада 2006 р. за № 1238/13112 (із змінами та доповненнями) обслуговування операцій з цінними паперами на рахунках у цінних паперах здійснюється депозитарними установами:

- за розпорядженнями депонентів, клієнтів чи керуючих рахунками депонентів, клієнтів;

- унаслідок виконання безумовної операції з цінними паперами відповідно до вимог законодавства на підставі відповідних документів або їх копій, засвідчених у встановленому законодавством порядку, які підтверджують наявність підстав для проведення депозитарних операцій, і поданих згідно з підпунктом 1.2 пункту 1 глави 1 цього розділу;

- у разі укладення договорів щодо цінних паперів на організаторі торгівлі, депозитарієм - на підставі відомості сквитованих розпоряджень, що надходить від організатора торгівлі та складена відповідно до договорів, укладених в установленому законодавством порядку; зберігачами - у порядку, визначеному абзацом другим цього пункту, або на підставі отриманої інформації про укладені договори від депозитарію, що має бути обумовлено в договорі про відкриття рахунку в цінних паперах.

Перелік документів, що є підставою для проведення безумовних операцій з цінними паперами, викладено у п. 13 глави 2 розділу V Положення про депозитарну діяльність.

З матеріалів справи не вбачається наявності правових підстав для здійснення другим відповідачем операцій з акціями, право на які є предметом спору у даній справі : розпорядження депонента - ОСОБА_1 - на проведення операції з акціями відсутнє, наявність підстав для проведення безумовної операції з акціями позивачем не доведена.

Крім того, вимоги про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Кремінь Брок" вчинити всі необхідні дії, пов'язані з передачею у власність Публічного акціонерного товариства "Автокразбанк" акцій простих іменних Публічного акціонерного товариства "Автокразбанк" в кількості 3 032 500 штук, форма виписку бездокументарна, міжнародний ідентифікаційний номер ЦП (код випуску) UA 4000076186, номінальною вартістю одного ЦП 0,10 грн., ринковою вартістю 0,01 грн., що належать на праві власності ОСОБА_1 (списання їх з рахунку в цінних паперах ОСОБА_1 № 402941-UA 100008573 та перерахування на користь Публічного акціонерного товариства "Автокразбанк") є похідними від вимог про наявність чи відсутність права на акції, у задоволенні яких судом відмовлено за наведеним вище мотивуванням.

Отже, при неправомірності позовних вимог в частині визнання права власності передчасним є вимога щодо зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Кремінь Брок" вчиняти дії щодо реєстрації такого права.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Допустимих доказів в спростування вищевикладеного чи будь-яких обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач 1 суду не надав. Заперечення проти позову відповідача 2 суд визнає правомірними.

За викладеного, суд дійшов висновку про відмову у позові.

Понесені при пред'явленні позову судові витрати з оплати судового збору відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на позивача.

Відповідно до п. 2, п. 3 ст. 6 Закону України від 08.07.2011 р. № 3674-VI "Про судовий збір" (із змінами та доповненнями) у разі якщо розмір позовних вимог збільшено або пред'явлено нові позовні вимоги, недоплачену суму судового збору необхідно сплатити до звернення до суду з відповідною заявою; за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Як роз'яснив Пленум Вищого господарського суду України у постанові від 21.02.2013 р., № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України",

- судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна (в тому числі в зв'язку з вимогами, заснованими на приписах частини п'ятої статті 216, статті 1212 Цивільного кодексу України тощо) визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру (пп.. 2.2.1);

- у випадках об'єднання в одній заяві вимог як майнового, так і немайнового характеру судовий збір згідно з пунктом 3 статті 6 Закону підлягає сплаті як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для розгляду позовних заяв зі спорів немайнового характеру (п. 2.10);

- якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами, судовий збір сплачується окремо з кожної з таких вимог (п. 2.11);

- якщо факт недоплати судового збору з'ясовано господарським судом у процесі розгляду прийнятої заяви (скарги), суд у залежності від конкретних обставин справи може: зобов'язати позивача (заявника, скаржника) доплатити належну суму судового збору і подати суду відповідні докази у встановлений ним строк та за необхідності відкласти розгляд справи або оголосити перерву в засіданні (стаття 77 ГПК); у разі неподання доказів оплати - стягнути належну суму судового збору за результатами вирішення спору з урахуванням приписів частин першої - четвертої статті 49 ГПК або ж залишити позов (заяву, скаргу) без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 названого Кодексу (п. 2.23).

Оскільки при пред'явленні даного позову Публічним акціонерним товариством "Автокразбанк" було сплачено судовий збір виходячи зі ставки для однієї вимоги майнового характеру та двох вимог немайнового характеру, уточненням позовних вимог № 35-6/182-10 від 01.07.2013 р. (вх. № 9484 від 04.07.2013 р.) позивач фактично пред'явив додаткову немайнового характеру без оплати її судовим збором, судовий збір в сумі 1 147,00 грн. підлягає стягненню з позивача в дохід бюджету.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 43, 49, 75, ст. 82-85, ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. У позові відмовити.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Автокразбанк" (вул. Київська, 8, м. Кременчук, Полтавська обл., 39631), ідентифікаційний код юридичної особи 20046323 до спеціального фонду державного бюджету України - 1 147,00 грн. судового збору.

Видати наказ з набранням рішенням законної сили.

Повне рішення складене 25.09.2013 р..

Головуючий суддя О.В.Ківшик

Суддя О.М. Тимощенко

Суддя О.С. Мацко

Примітка : Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.