Ухвала суду № 33772286, 25.09.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2013 р.Справа № 816/4382/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Спаскіна О.А.

Суддів: Сіренко О.І. , Любчич Л.В.

за участю секретаря судового засідання Бутенко Ю.О.

представника позивача -Гриценко С.В.,

представника відповідача - Висота І.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 08.08.2013р. по справі № 816/4382/13-а

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "УкрОлія"

до Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 08.08.2013 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УкрОлія» до Полтавської об»єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про скасування податкового повідомлення-рішення задоволено в повному обсязі.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 04.07.2013 року № 0000812200.

Стягнуто з Державного бюджету України в особі Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укролія" (код ЄДРПОУ 31577685) витрати зі сплати судового збору в розмірі 1842,10 грн.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати вказану постанову суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позову. Скаржник зазначає, що приймаючи зазначену постанову суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з»ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, не вірно застосував до спірних правовідносин вимоги ст.ст.14,193,198,201 Податкового Кодексу України та норми ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо повноти та об»єктивності розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу в межах доводів апеляційної скарги відповідно до вимог ст.195 КАС України та керуючись ч.1 ст.41 КАС України.

Колегія суддів, вислухавши суддю доповідача, представників сторін, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ "Укролія" (код ЄДРПОУ 31577685) є юридичною особою, зареєстроване Диканською районною державною адміністрацією Полтавської області 25.06.2001 року та взято на податковий облік у Диканському відділенні Полтавської ОДПІ.

ТОВ "Укролія" є платником податку на додану вартість з 13.05.2004 року, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість від 13.05.2004 року № 23639009.

У період з 20.03.2013 року по 26.03.2013 року податковим ревізором-інспектором Полтавської МДПІ проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ "Укролія" з питань формування податкового кредиту за період з 01.10.2011 року по 31.10.2011 року по взаємовідносинах із ТОВ "Укрзерногруп".

За результатами перевірки складено акт від 02.04.2013 року № 466/22/31577685, у якому відображено порушення позивачем підпунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за жовтень 2011 року на суму 184210 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки Полтавською МДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 18.04.2013 року № 0000492200 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів на загальну суму 230263 грн., в тому числі: 184210 грн. - основний платіж, 46053 грн. -штрафна (фінансова) санкція.

Рішенням про результати розгляду скарги Головним управлінням Міндоходів у Полтавській області від 21.06.2013 року № 233/10/10.2-07 податкове повідомлення-рішення від 18.04.2013 року № 0000492200 року скасовано та зобов'язано податковий орган прийняти нове.

04.07.2013 року Полтавською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000812200, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за жовтень 2011 року на суму 184210 грн.

Позивач не погодився із вказаним податковим повідомленням-рішенням та оскаржив його до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що в ході судового розгляду знайшов підтвердження факт порушення спірним податковим повідомленням-рішенням прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин. Висновки перевіряючих, викладені в акті перевірки носять характер суб»єктивних припущень та не підтверджені жодними належними та допустимими доказами.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Судовим розглядом встановлено, що податковим органом за результатами перевіки повноти нарахування податку на додану вартість за період з 01.10.2011 року по 31.10.2011 року встановлено з боку позивача завищення суми від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту в сумі 184210 грн., за рахунок взаємовідносин, які підпадають від визначення терміну безтоварності проведення операцій по ланцюгу постачання товару з ТОВ "Укрзерногруп".

З цього приводу колегія суддів зазначає, що підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

За змістом частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Матеріалами справи встановлено, що між позивачем (Покупець) та ТОВ "Укрзерногруп" (Постачальник) укладено договір поставки № 93/9 від 27.10.2011 року.

За умовами договору Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець прийняти та оплатити олію соняшникову рафіновану дезодоровану виморожену в кількості 100 т по ціні 11350 грн. за 1 т нетто в т.ч. ПДВ. Ціна товару включає доставку товару Покупцю на умовах, викладених в Договорі. Додатковою угодою № 1 від 27.10.2011 року до договору поставки № 93/9 від 27.10.2011 року узгоджено умови поставки товару на адресу вул. Фрунзе, 146, м. Зіньків.

На підтвердження виконання умов договору позивач надав до матеріалів справи податкові накладні та видаткові накладі, платіжні доручення, посвідчення про якість на олію виробника ВАТ "Київський маргариновий завод", квитанції на зважування, товарно-транспортні накладні, витяги із журналу зважування вантажів на автомобільних вагах, витяг з журналу супровідних документів та перевірки автоцистрен, витяг з журналу супровідних документів та якості соняшникової олії, що поступає на підприємство, копії яких містяться в матеріалах справи.

Суми ПДВ в загальному розмірі 184210 грн. за податковими накладними включені позивачем до складу податкового кредиту за жовтень 2011 року.

Матеріалами справи доведено використання товару, придбаного у ТОВ "Укрзерногруп", у господарській діяльності позивача.

Так, 31.08.2011 року між позивачем та ЗАТ "Зіньківський комбікормовий завод" (Підрядник) укладено договір підряду № 2, за умовами якого Підрядник виконує роботи з фасування олії соняшникової в поліетиленові пляшки для подальшої реалізації олії фасованої.

Таким чином, реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ "Укрзерногруп" підтверджена первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, товар використано у господарській діяльності позивача.

З огляду на зазначене, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про те, що податковий кредит позивачем сформовано на підставі виписаних ТОВ "Укрзерногруп" податкових накладних, отриманих в ході виконання господарських операцій, підтверджених належними первинними документами, що ґрунтується на вимогах Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Пунктом 184.1 статті 184 Податкового кодексу України визначено, що реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Матеріалами справи підтверджується, що на момент здійснення господарських операцій та складення податкових накладних ТОВ "Укрзерногруп" мав свідоцтво платника податку на додану вартість, яке не було анульовано.

Таким чином, оскільки ТОВ "Укрзерногруп" на момент виникнення спірних правовідносин був зареєстрований як платник ПДВ у встановленому Законом порядку, тому формування позивачем податкового кредиту від цього підприємця є правомірним.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивач виконав усі необхідні умови, передбачені Податковим кодексом України, які надають йому правові підстави для нарахування податкового кредиту, у зв'язку із чим включення позивачем до податкового кредиту суми ПДВ 184210 грн. по взаємовідносинах із ТОВ "Укрзерногруп" є правомірним.

Доводи апеляційної скарги відповідача про порушення судом першої інстанції під час розгляду справи вимог ст.ст.14,193,198,201 Податкового Кодексу України норм ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо повноти та об»єктивності розгляду справи висновків суду не спростовують, оскільки при розгляді справи суд першої інстанції , відповідно до вимог ст.. 159 КАС України повно і всебічно, в межах заявлених вимог, з"ясував дійсні обставини справи, дав належну оцінку наявним у справі доказам, правильно вирішив питання щодо правовідносин, зумовлених встановленими фактами, та вирішив справу на підставі норм матеріального права, які регулюють ці правовідносини.

З огляду на вищевикладене, постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 08.08.2013р. по справі № 816/4382/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Спаскін О.А.Судді Сіренко О.І. Любчич Л.В.

Повний текст ухвали виготовлений 27.09.2013 р.