Постанова № 33772098, 20.09.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

в порядку письмового провадження

м. Київ

20 вересня 2013 року № 826/11202/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Маруліної Л.О., вирішив у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві

третя особа ОСОБА_2

про визнання дій протиправними та скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва відкрито провадження у справі №826/11202/13-а за позовом ОСОБА_1 (далі також - позивач) до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві (далі також - відповідач, ІДАБК у м. Києві), в якому позивач просить визнати протиправними дії та скасувати реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт «Реконструкція з прибудовою частини житлового будинку по АДРЕСА_1» (замовник ОСОБА_2), яка була зареєстрована ІДАБК 01.03.2013 р. під № КВ082130590285.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що у травні 2013 року він дізнався, що ОСОБА_2 подано без його відома та письмової згоди до ІДАБК у місті Києві декларацію про початок виконання будівельних робіт «Реконструкція з прибудовою частини житлового будинку по АДРЕСА_1», яку було зареєстровано 01 березня 2013 р. На скаргу позивача від 07.06.2013 р. щодо скасування реєстрації вищевказаної декларації відповідач протиправно, на думку позивача, відмовив у задоволенні скарги з посиланням на відповідність реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт та відсутність процедури у чинному законодавстві України визнання інспекцією нечинною декларації про початок виконання будівельних робіт.

Зокрема, позивач звертає увагу, що відповідно до ч. 2 ст. 391 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» у разі виявлення інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю факту подання недостовірних даних, наведених у надісланому повідомленні чи зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об'єкт самочинним будівництвом, зокрема якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, реєстрація такого повідомлення або декларації підлягає скасуванню інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідач та третя особа заперечують проти заявлених позовних вимог, зазначають, що реєстрацію декларації здійснено відповідно до вимог чинного законодавства за результатами перевірки повноти наведених у ній даних. Крім того, відповідач зауважує, що чинним законодавством України не передбачено процедуру визнання інспекцією нечинною декларації про початок виконання будівельних робіт.

В судове засідання 17.09.2013 р. позивач та його представник, представник відповідача прибули. Третя особа, належним чином повідомлений про судове засідання, не з'явилась. У задоволенні поданих через канцелярію суду клопотань третьої особи про витребування додаткових матеріалів та виклик свідка відмовлено.

З урахуванням вимог ст. ст. 41, 122, частини шостої ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, в судовому засіданні суд дійшов до висновку про розгляд справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, Окружним адміністративним судом міста Києва встановлено, що 01 березня 2013 р. ІДАБК у м. Києві зареєстровано Декларацію про початок виконання будівельних робіт «Реконструкція з прибудовою частини житлового будинку по АДРЕСА_1» за № КВ 082130590285 (далі по тексту - Декларація).

17 квітня 2013 р. позивач звернувся до ІДАБК у м. Києві із заявою, в якій просив вжити заходів щодо незаконної забудови спільної земельної ділянки по АДРЕСА_1, відповідно частина земельної ділянки позивача складає 2/3 ділянки.

Листом від 17 травня 2013 р. ІДАБК у м. Києві повідомлено позивачу про реєстрацію Декларації та проінформовано, що спірні майнові питання співвласників земельної ділянки або домоволодіння вирішуються у порядку цивільного судочинства.

12 червня 2013 р. позивачем подано до ІДАБК у м. Києві скаргу (вх. № 7/26-М-1206/12), в якій повідомлено підстави, на його думку, для скасування реєстрації декларації, а саме щодо сфальсифікованих в декларації даних відносно проектної документації та відповідальної особи за авторський нагляд, відсутність будівельного паспорту або проекту з отриманням містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, відсутність дозвільного документу на забудову спільної земельної ділянки без згоди співвласників.

На підставі викладених обставин у своїй скарзі позивач просив:

- визнати нечинною декларацію про початок виконання будівельних робіт «Реконструкція з прибудовою частини житлового будинку по АДРЕСА_1» (замовник ОСОБА_2), яку було зареєстровано ІДАБК 01 березня 2013 року під № КВ 082130590285 та скасувати її реєстрацію,

- вжити передбачені законодавством заходи для припинення самочинного будівництва гаражу ОСОБА_2 по АДРЕСА_1,

- письмово повідомити про результати розгляду скарги.

На скаргу позивача ІДАБК у м. Києві надано відповідь від 27.06.2013 р. № 7/26-102/2706/10, що реєстрацію Декларації здійснено відповідно до вимог чинного законодавства за результатами перевірки повноти наведених у ній даних та не передбачено процедури визнання інспекцією декларації нечинною.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши учасників процесу, Окружний адміністративний суд міста Києва приходить до наступних висновків.

Частиною першою ст. 9 Закону України від 20 травня 1999 року №687-XIV «Про архітектурну діяльність» (із змінами і доповненнями) (далі також - Закон №687-XIV) визначено, що будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Відповідно до ст. 10 Закон №687-XIV для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об'єктів архітектури додержання суб'єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль.

Державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд здійснює Державна архітектурно-будівельна інспекція України та її територіальні органи (далі - інспекції державного архітектурно-будівельного контролю).

Статтею 391 Закону України від 17 лютого 2011 року № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено, що у разі виявлення інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю факту подання недостовірних даних, наведених у надісланому повідомленні чи зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об'єкт самочинним будівництвом, зокрема якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, реєстрація такого повідомлення або декларації підлягає скасуванню інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Про скасування повідомлення або декларації замовник письмово повідомляється протягом трьох робочих днів з дня скасування.

Отже, чинним законодавством України передбачено повноваження відповідача скасовувати реєстрацію декларації про початок виконання підготовчих чи будівельних робіт або про готовність об'єкта до експлуатації у разі виявлення інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю факту подання недостовірних даних, наведених у зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об'єкт самочинним будівництвом.

У своїй скарзі позивач просив визнати нечинною Декларацію та скасувати її реєстрацію. Однак, відповідач без врахування положень ст. 391 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» вказав лише щодо визнання нечинною декларації, при цьому питання скасування реєстрації Декларації залишилось не розглянутим.

Крім того, відповідачем не надано суду жодних доказів проведення перевірки даних, зазначених у скарзі позивача.

Таким чином, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги про визнання неправомірними дій відповідача та задовольняє їх шляхом визнання протиправними дій ІДАБК у м. Києві при розгляді скарги позивача від 12 червня 2013 р.

Щодо скасування реєстрації Декларації суд зауважує наступне.

Відповідно до статті 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням або зареєстрованою декларацією про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об'єктах, що належать до I - III категорій складності, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт.

Реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт проводить орган державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі протягом п'яти робочих днів з дня надходження декларації.

Замовник відповідно до закону несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації про початок виконання будівельних робіт, та виконання будівельних робіт без зареєстрованої декларації.

Так, згідно п. 2, 8 Порядку виконання будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 р. N 466 , будівельні роботи можуть виконуватися замовником після отримання документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або договору суперфіцію та, зокрема, реєстрації відповідною Інспекцією декларації - щодо об'єктів будівництва, що належать до I - III категорії складності. Реєстрації декларації здійснюється з дотриманням вимог Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності".

Згідно ст. 1 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" декларація відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства (далі - декларація) - документ, яким суб'єкт господарювання повідомляє державного адміністратора або представника відповідного дозвільного органу про відповідність своєї матеріально-технічної бази вимогам законодавства. У такий спосіб суб'єкт господарювання набуває права на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності без отримання документа дозвільного характеру.

Крім того, суд звертає увагу, що згідно п. 7 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 р. №553 із змінами і доповненнями (далі також - Порядок №553), однією із підстав для проведення позапланової перевірки інспекції є звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб'єктом містобудування вимог містобудівного законодавства.

Абзацом першим п. 2 Порядку №553 передбачено, що державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється за дотриманням:

1) вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, проектної документації, будівельних норм, державних стандартів і правил, технічних умов, інших нормативних документів під час виконання підготовчих і будівельних робіт, архітектурних, інженерно-технічних і конструктивних рішень, застосування будівельної продукції;

2) порядку здійснення авторського і технічного нагляду, ведення загального та (або) спеціальних журналів обліку виконання робіт (далі - загальні та (або) спеціальні журнали), виконавчої документації, складення актів на виконані будівельно-монтажні та пусконалагоджувальні роботи;

3) інших вимог, установлених законодавством, будівельними нормами, правилами та проектною документацією, щодо створення об'єкта будівництва.

А тому, суд вважає, що відповідачем не в повній мірі розглянуто скаргу позивача з урахуванням наданих інспекції повноважень.

Посилання відповідача на відсутність правового регулювання здійснення процедури скасування реєстрації декларації не може вважатись судом як причина не розгляду заяви по суті клопотання про скасування реєстрації Декларації.

Водночас, позовна вимога про скасування реєстрації Декларації задоволенню не підлягає, оскільки саме скасування реєстрації є виключною компетенцією відповідача.

Як випливає зі змісту Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 р. на 316-й нараді під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч.3 ст.2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення.

Отже, вищевказана позовна вимога є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства, а тому задоволенню не підлягає.

Крім того, суд звертає увагу, що в межах розгляду цієї адміністративної справи судом не оцінюються та не досліджуються викладені у скарзі позивача обставини щодо зазначених у Декларації даних. Зазначені факти підлягають перевірці уповноваженим органом - ІДАБК у м. Києві при розгляді скарги позивача від 12 червня 2013 р.

Таким чином, відповідно до ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, оскільки це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, про захист яких він просить, та зобов'язати відповідача повторно розглянути скаргу позивача від 12 червня 2013 р. та вирішити питання щодо наявності/відсутності підстав для скасування реєстрації Декларації відповідно до вимог статті 391 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Відповідно до ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Це означає, що у будь-яких спорах з суб'єктом владних повноважень зазначене завдання судочинства не повинно нівелюватися, а суд повинен ретельно перевіряти доводи сторін. Крім того, зазначене вище завдання адміністративного судочинства реалізується через призму ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно частини третьої ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано; безсторонньо; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно.

Частиною першою ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими частково та такими, що підлягають задоволенню частково.

Відповідно до частини першої ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ч.3 ст.160, ст.ст. 161-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві про визнання протиправними дій та скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт «Реконструкція з прибудовою частини житлового будинку по АДРЕСА_1» (замовник ОСОБА_2), яка була зареєстрована ІДАБК 01.03.2013 р. під № КВ082130590285, задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві при розгляді скарги позивача від 12 червня 2013 р.

3. Зобов'язати Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві повторно розглянути скаргу ОСОБА_1 від 12 червня 2013 р. відповідно до вимог статті 391 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та вирішити питання щодо наявності/відсутності підстав для скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт «Реконструкція з прибудовою частини житлового будинку по АДРЕСА_1» від 01.03.2013 р. під № КВ082130590285.

4. Судові витрати в сумі 17,20 грн. присудити на користь ОСОБА_1 за рахунок Державного бюджету України.

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві.

Постанова відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили. Постанова суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції в порядку ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України

Суддя Маруліна Л.О.