Постанова № 33772072, 24.09.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 вересня 2013 р. (17:04) Справа №801/527/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді Сидоренко Д.В., при секретарі Леоновій В.В.,

розглянувши за участю:

представника позивача - Чернецького Р.А., довіреність № 154 від 20.12.2012 року,

експерта - Суворової К.В., посвідчення № 56 від 15.03.2013 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Державного підприємства міста Москва «Медичний центр Управління справами Мера та Правління Москви»

до Євпаторійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

Обставини справи: до Окружного адміністративного суду АР Крим надійшов адміністративний позов Державного підприємства міста Москва» Медичний центр Управління справами Мера та Правління Москви» до Державної податкової інспекції у м. Євпаторії про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000322200 від 20.12.2012 року по платежу податок на додану вартість.

Позовні вимоги мотивовані тим, що акт перевірки та оскаржуване податкове повідомлення-рішення складені з порушенням вимог Податкового кодексу України, а висновки податкового органу, викладені в акті перевірки, не відповідають дійсності. Так, зокрема, позивач зазначив про помилковість висновків перевірки відносно недійсності правочинів, укладених з КП «Альянс», оскільки реальність вказаної угоди підтверджується всіма необхідними документами. При цьому, податковим органом не перевірялись ні первинні документи по договору з КП «Альянс», ні фактичне виконання робіт.

Представник позивача, присутній у судовому засіданні 24.09.2013 року, наполягав на задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

Відповідач явку свого представника в судове засідання не забезпечив, надав суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із зайнятістю представника інспекції в іншому судовому засіданні.

Розглянувши клопотання відповідача, враховуючи обмежені строки розгляду справи, встановлені статтею 121 КАС України, приймаючи до уваги достатність доказів, наявних в матеріалах справи, для прийняття повного та обґрунтованого рішення, суд не знаходить підстав для відкладення розгляду справи. Крім того, суд зазначає, що на підтвердження заявленого клопотання відносно неможливості забезпечити явку представника відповідачем не було надано жодного доказу.

Раніше відповідачем суду були надані письмові заперечення на позовну заяву, в яких він з позовними вимогами не погодився. Позиція відповідача обґрунтована тим, що аналізом та проведеною перевіркою позивача не встановлено факту реального здійснення господарських операцій з КП «Альянс» за період з 01.01.2009 року по 30.06.2010 року. Таким чином, по названим операціям відсутній об'єкт оподаткування податком на додану вартість. На підставі зазначеного вище, відповідач вказав на правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Присутнім у судовому засіданні 24.09.2013 року експертом були надані пояснення відносно висновку судової будівельно-технічної експертизи №466 від 17.07.2013 року.

Заслухавши пояснення представника позивача та експерта, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п. 1 ч.2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття справи адміністративної юрисдикції, - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

На час виникнення спірних правовідносин у відповідності до п.п.41.1.1 п.41.1 ст. 41 Податкового кодексу України (далі - ПК України) функції контролю щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів було покладено на органи державної податкової служби як на контролюючі органи.

Статтею 20 ПК України органам державної податкової служби було надано право, зокрема, проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом; під час проведення перевірок вивчати та перевіряти первинні документи, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку, інші регістри, фінансову, статистичну звітність, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби; застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 1 Положення «Про Державну податкову службу України», яке було затверджено Указом Президента України № 584/2011 від 12.05.2011 року та діяло на час виникнення спірних правовідносин, було визначено, що до системи органів Державної податкової служби України (ДПС України) належать центральний апарат та територіальні органи - державні податкові служби в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, округах (на два і більше регіони), державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні, об'єднані та спеціалізовані державні податкові інспекції.

ДПС України входило до системи органів виконавчої влади і забезпечувало реалізацію єдиної державної податкової політики, а також державної політики у сфері контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, здійснювало міжгалузеву координацію у цій сфері.

До територіальних органів ДПС України у відповідності до п.7 названого Положення належали державні податкові служби в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, округах (на два і більше регіони), державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні, об'єднані та спеціалізовані державні податкові інспекції та в їх складі відповідні підрозділи податкової міліції.

У зв'язку із проведеною реорганізацією Указом Президента України № 141/2013 від 18.03.2013 року Міністерство доходів і зборів України визначено правонаступником Державної податкової служби України.

Згідно з п.п. 41.1.1 п.41. ст. 41 ПК України (в редакції на час розгляду справи) органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску (далі - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), його територіальні органи є контролюючими органами.

Враховуючи зазначене, відповідач, здійснюючи свої повноваження у спірних відносинах є суб'єктом владних повноважень, спір що виник між сторонами пов'язаний із захистом прав позивача у сфері публічно-правових відносин і є справою адміністративної юрисдикції, його належить розглядати в порядку, встановленому КАС України.

Як свідчать матеріали справи, Наказом Державного унітарного підприємства міста Москви «Медичний центр Управління справами Мера та Правління Москви» від 04.10.2007 року № 998 (т. 1 а.с.13-16) затверджено Положення про представництво «Санаторій «Первомайський» Державного унітарного підприємства міста Москви «Медичний центр Управління справами Мера та Правління Москви» на території України.

Згідно з п.1.1 цього положення Санаторій «Первомайський» є відокремленим підрозділом (представництвом) Державного унітарного підприємства міста Москви «Медичний центр Управління справами Мера та Правління Москви» в Україні.

Міністерством економіки України 12.12.2007 року було проведено реєстрацію представництва Державного унітарного підприємства міста Москви «Медичний центр Управління справами Мера та Правління Москви» «Санаторій «Первомайський», що підтверджується відповідним свідоцтвом (т. 1а.с.10).

Відомості про реєстрацію Санаторію «Приморський» із правовим статусом без права юридичної особи (ідентифікаційний номер 26584926) внесені до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, про що свідчить довідка з ЄДРПОУ серії АА№815458від 26.12.2012 року (т. 1 а.с.11).

Згідно з довідкою № 31/29-045 від 27.01.2011 року (т. 1 а.с.12) Санаторій «Приморський» взятий на облік як платник податків у Держаній податковій інспекції у м. Євпаторії 22.09.2006 року за №273.

Санаторієм «Приморський» 06.02.2008 року отримано свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість за №100096095 (т. 1а.с.12).

Таким чином, представництво Державного унітарного підприємства міста Москви «Медичний центр Управління справами Мера та Правління Москви» «Санаторій «Первомайський» є платником податків, у зв'язку з чим зобов'язане виконувати обов'язки, покладені на нього законами у зв'язку із здійснення господарської діяльності, у тому числі стосовно нарахування та сплати податків до бюджету.

Наказом начальника Державної податкової інспекції у м. Євпаторії АР Крим № 899 від 28.11.2012 року (т.1 а.с.177) призначено проведення документальної позапланової невиїзної перевірки представництва Державного унітарного підприємства міста Москви «Медичний центр Управління справами Мера та Правління Москви» «Санаторій «Первомайський» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з КП «Альянс» (код ЄДРПОУ 26584926) за період з 01.01.2009 року по 30.06.2010 року.

Повідомленням від 28.11.2012 року за № 54 позивача сповіщено про проведення перевірки (т.1 а.с.178). У повідомленні також зазначено про необхідність надати всі документи, що підтверджують дані податкових декларацій (розрахунків), зокрема фінансову статистичну та іншу звітність, а також первинні та інші документи, які використовувались у бухгалтерському та податковому обліку.

Повідомлення та наказ про проведення перевірки отримані позивачем 29.11.2012 року, про що свідчить відмітка на повідомленні про вручення поштового відправлення №9740600975060 (т.1 зворотній бік а.с.177).

На підставі зазначеного вище у період з 29.11.2012 року по 03.12.2012 року посадовими особами Державної податкової інспекції у м. Євпаторії було проведено перевірку Санаторію «Первомайський».

Перевіркою дотримання вимог податкового законодавства встановлено порушення позивачем п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість у періоді, що перевірявся, на загальну суму 28091,00 грн., у тому числі: за серпень 2009 року на суму 4905,00 грн., за грудень 2009 року на суму 4122,00 грн., за березень 2010 року на суму 7659,00 грн., за травень 2010 року на суму 10046,00 грн., за червень 2010 року на суму 1359,00 грн.

Висновки щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства обґрунтовані наступним.

В акті зазначено про те, що перевірку Санаторію «Первомайський» проведено у зв'язку із отриманням від ДПІ у м. Сімферополі акту перевірки КП «Альянс» від 11.04.2012 року №36/22/32468182, проведеної на підставі постанови слідчого групи слідчих - старшого слідчого з ОВС ГСУДПС України Мазуркевича В.А. від 02.04.2012 року, винесеної в рамках кримінальної справи № 69-0146, про призначення зустрічної перевірки КП «Альянс».

Перевіркою КП «Альянс» встановлено ознаки фіктивності, порушення ч.1 ст.203, ст.ст. 215, 216, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог зазначених статей.

Звіркою встановлено, що КП «Альянс» було зареєстровано з подальшою передачею в управління підставним особам та таким особам, що не мали наміру здійснювати фінансово-господарську діяльність або реалізувати повноваження. Оскільки керівники КП «Альянс» не здійснювали від імені підприємства безпосередньої самостійної діяльності, направленої на отримання прибутку, то дану діяльність неможливо вважати підприємницькою.

Первинна документація із реквізитами фіктивних підприємств не відповідає вимогам законів України, так як складена і підписана особами, не уповноваженими на це та не наділеними правоздатністю щодо діяльності вказаних юридичних осіб.

Таким чином, що всі операції купівлі-продажу за участю КП «Альянс» спрямовані на здійснення операцій із надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.

У період з 01.01.2009 року по 31.06.2010 року КП «Альянс» було постачальником Санаторію «Первомайський». Проте, враховуючи результати зустрічної звірки контрагента, податковим органом зроблено висновок про відсутність факту реального здійснення господарських операцій між Санаторієм «Первомайський» та КП «Альянс».

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, Санаторій «Первомайський» обмінювався документами на товари та послуги з контрагентом, що має ознаки фіктивного підприємства.

Відтак, така документація не може бути підставою для ведення бухгалтерського та податкового обліку, формування податкового кредиту.

Ведення Санаторієм податкового обліку на підставі документів, отриманих від КП «Альянс», призвело до порушення товариством норм податкового законодавства.

Висновки перевірки зафіксовані в акті № 1959/22-06/26584926 від 03.12.2012 року (т. 1 а.с.18-28).

Акт перевірки був направлений на адресу позивача рекомендованою кореспонденцією та отриманий останнім 06.12.2012 року, про що свідчить відмітка на повідомленні про вручення поштового відправлення №9741601230545 (т.1 зворотній бік а.с.180).

На підставі даних акту перевірки, враховуючи виявлені порушення, податковим органом 20.12.2012 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0000322200 (т.1 а.с.32), в якому визначено суму грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість у розмірі 28982,50 грн., у тому числі 23186,00 грн. за основним платежем та 5796,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

При визначенні суми грошового зобов'язання позивача за основним платежем податковим органом було враховано строки давності, визначені статтею 102 Податкового кодексу України. Внаслідок цього, до суми грошового зобов'язання не було включено суму податку за серпень 2009 року у розмірі 4905,00 грн., заниження якої встановлено під час перевірки.

Назване податкове повідомлення-рішення було оскаржене в судовому порядку до Окружного адміністративного суду АР Крим.

Під час розгляду справи судом перевірено прийняте відповідачем рішення на відповідність вимогам законодавства та встановлено наступне.

Статтею19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу власних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Як зазначалось вище, перевірку позивача було проведено за період з 01.01.2009 року по 30.06.2010 року.

У зазначений період порядок оподаткування податком на додану вартість було встановлено нормами Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі по тексту - Закон № 168).

Цим Законом передбачалось право платника податку на отримання податкового кредиту, яким, відповідно до п.1.7. Закону № 168 є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Виникнення права на податковий кредит, порядок його нарахування та визначення передбачались ст. 7 Закону № 168.

Відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, що видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Згідно з п.п. 7.2.3 Закону № 168 податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Пунктом 3.1.1 п.3.1 ст. 3 Закону № 168 було визначено, що об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Під поставкою товарів слід розуміти будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу (п.1.4 ст. 1 Закону № 168).

Об'єкти оподаткування, визначені статтею 3 цього Закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим Законом, оподатковуються за ставкою 20 відсотків (п.6.1 ст. 6 Закону).

Вказаним Законом передбачалось право платника податку на отримання податкового кредиту, яким, відповідно до п.1.7. Закону є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Виникнення права на податковий кредит, порядок його нарахування та визначення передбачались ст. 7 Закону № 168.

Відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, що видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Згідно з п.п. 7.2.3 Закону № 168 податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Відповідно до п.п.7.2.1. п. 7.2 ст. 7 Закону № 168 платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно з п.п.7.2.4. п.7.2 ст. 7 Закону № 168 право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону № 168)

Згідно з п. 7.4.1 Закону № 168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168 датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Проаналізувавши наведені вище норми податкового законодавства, суд дійшов висновку, що достатніми підставами для формування податкового кредиту з податку на додану вартість є наявність податкової накладної, що засвідчує факт сплати отримувачем товару (робіт, послуг) їх вартості з урахуванням податку на додану вартість.

Однак, суд зазначає, що наявність у покупця податкової накладної, є достатньою, але не безумовною підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Отже, зі змісту наведених вище норм податкового законодавства вбачається, що право платника податку на податковий кредит виникає у випадку наявності його документального підтвердження.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно з ч.2 ст. 3 цього Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст. 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету встановлений Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 (далі по тексту - Наказ № 88).

Відповідно до п. 1.2 Наказу № 88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.2.1 Наказу № 88).

Згідно з п. 2.4 Наказу № 88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці первинні документи.

Із зазначеного слідує, що наслідки господарської операції можуть враховуватися суб'єктом господарювання для цілей бухгалтерського та податкового обліку, у тому числі при формуванні витрат та податкового кредиту, тільки у випадку підтвердження здійснення цієї операції відповідними первинними документами, що мають відповідати вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та Наказу Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88.

Зі змісту ст. 9 цього Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» також вбачається, що первинні документи обов'язково мають фіксувати факт здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Враховуючи зазначене вище, судом під час розгляду справи перевірено наявність у позивача необхідних первинних документів для формування податкового кредиту по взаємовідносинам з КП «Альянс».

Також судом перевірені обставини на підтвердження факту здійснення господарських операцій між позивачем та названими контрагентами, зокрема шляхом установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

Як свідчать матеріали справи, Державним підприємством міста Москва «Медичний центр Управління справами Мера та Правління Москви» в особі представництва Державного унітарного підприємства міста Москви «Медичний центр Управління справами Мера та Правління Москви» «Санаторій «Первомайський» (замовник) у період з 01.01.2009 року по 30.06.2010 року були укладені з КП «Альянс» (генпідрядник) наступні договори підряду:

№29/03-10/619 від 29.03.2010 року (т.1 а.с.40-42) на виконання генпідрядником із власних матеріалів, власними силами та засобами робіт з аварійного ремонту підлоги солярію (крівлі над палатами «Люкс» №№401-403) замовника, розташованого за адресою: м. Євпаторія, вул. Горького, 32,

№ 3/458 від 29.03.2010 року (т.1 а.с.56-58) на виконання генпідрядником робіт із власних матеріалів, власними силами та засобами з вибіркового ремонту приміщень адміністративної будівлі замовника, розташованої за адресою: м. Євпаторія, вул. Горького, 32,

№2/456 від 29.03.2010 року (т.1 а.с.70-72) на виконання генпідрядником із власних матеріалів, власними силами та засобами робіт з ремонту приміщень спального комплексу замовника, розташованого за адресою: м. Євпаторія, вул. Горького, 32,

№ 810 від 31.05.2010 року (т.1 а.с.86-88) на виконання генпідрядником із власних матеріалів, власними силами та засобами робіт з ремонту приміщень спального корпусу (коридори 1-го, 2-го, 3-го та 4-го поверхів), розташованого за адресою: м. Євпаторія, вул. Горького, 32,

№1366 від 01.12.2009 року (т. 1а.с.99-101) на виконання генпідрядником із власних матеріалів, власними силами та засобами робіт з ремонту підлоги солярію (крівлі над палатами «Люкс» №№415-418) замовника, розташованого за адресою: м. Євпаторія, вул. Горького, 32,

№ 1230 від 04.03.2010 року на виконання генпідрядником із власних матеріалів, власними силами та засобами робіт з аварійного ремонту м'якої крівлі адміністративного корпусу замовника, розташованого за адресою: м. Євпаторія, вул. Горького, 32,

№ 1246 від 27.07.2009 року (т.1 а.с.151-153) на виконання генпідрядником робіт із власних матеріалів, власними силами та засобами з вибіркового ремонту крівлі пральні господарського двору замовника, розташованого за адресою: м. Євпаторія, вул. Горького, 32.

На підтвердження виконання робіт за названими вище договорами позивачем були надані копії актів приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ-2, КБ-3), які долучені судом до матеріалів справи.

З метою з'ясування обставин щодо фактичного виконання робіт за договорами, укладеними між позивачем та КП «Альянс», судом по справі було призначено будівельно-технічну експертизу, проведення якої було доручено експертам Кримського науково-дослідного інститут судових експертиз Міністерства юстиції України.

На вирішення експерта було поставлено питання щодо того, чи відповідають обсяги та види робіт,зазначені у договорах підряду (від 27.07.2009 року № 1246, від 01.12.2009 року № 1366, від 04.03.2010 року № 3/230, від 29.03.2010 року № 3/458, від 29.03.2010 року №29/03-10/619, від 29.03.2010 року № 2/456, від 31.05.2010 року № 810, укладених між Державним підприємством міста Москва «Медичний центр Управління справами Мера та Правління Москви» та КП «Альянс») та актах виконаних робіт (форми КБ-2, КБ-3) з фактично виконаними роботами у Представництві «ДУП «Медичний центр» - «Санаторій «Первомайський», розташованому за адресою: м. Євпаторія, вул. Горького,32.

За наслідками проведеного експертного дослідження експертом Кримського науково-дослідного інституту судових експертиз Суворовою К.В. складено висновок №466 від 17.07.2013 року (т.2 а.с.120-129).

Як вбачається із змісту висновку №466 від 17.07.2013 року, дослідження експертом проводилось на підставі первинних документів (актів приймання виконаних підрядних робіт, актів огляду прихованих робіт, договірної ціни на будівництво).

Крім того, обсяги фактично виконаних робіт на об'єкті дослідження експертом визначалися на підставі даних, отриманих при огляді. При огляді об'єкта дослідження встановлено, що:

1) покрівля пральні господарського двору санаторію «Первомайський» (договір підряду № 1246 від 27.07.2009 року) прямокутна в плані, улаштована з рулонних матеріалів. З трьох боків улаштовані примикання до парапетів, з одного боку - парапет з листової сталі. Також улаштовані примикання до дефлекторів.

2) Підлоги солярію, які є покрівлею над палатами №№415-418 спального корпусу № 1 санаторію «Первомайський» (договір підряду № 1366 від 01.12.2009 року), мають покриття з керамічних плиток.

3) Покрівля адміністративного корпусу санаторію «Первомайський» (договір підряду №3/230 від 04.03.2010 року) прямокутна в плані, улаштована з рулонних матеріалів. По периметру улаштовані примикання до парапетів. Водостічна система виконана з пластикових труб.

4) Вибірковий ремонт приміщень адміністративного корпусу санаторію «Первомайський» (договір підряду №3/458 від 29.03.2010 року) представлений ремонтом штукатурки стель та укосів, фарбуванням стін (в коридорі) та стель (в кабінеті директора, заступника директора, в коридорі, в приміщеннях бухгалтерії та юриста).

5) Підлоги солярію, які є покрівлею над палатами № 401-403 спального корпусу №1 санаторію «Первомайський» (договір №29/03-10/619 від 29.03.2010 року) мають покриття з керамічних плиток).

6) Ремонт приміщень спального корпусу № 1 санаторію «Первомайський» (договір №2/456 від 29.03.2010 року), а саме - ремонт внутрішнього оздоблення, проводився вибірково у палатах другого, третього та четвертого поверхів. Також проводився ремонт оздоблення фасадів та стель балконів, фасаду солярію та переходів під спальним корпусом.

7) Ремонт приміщень спального корпусу №1 санаторію «Первомайський» (договір підряду №810 від 31.05.2010 року), а саме - фарбування стін, виконувався в коридорах першого, другого, третього та четвертого поверхів.

На підставі вивчення первинних документів, огляду об'єкту, експертом зроблено висновок про те, що види та обсяги робіт, зазначені у договорах підряду (від 27.07.2009 року № 1246, від 01.12.2009 року № 1366, від 29.03.2010 року № 3/458, від 29.03.2010 року №29/03-10/619, від 29.03.2010 року № 2/456, від 31.05.2010 року № 810, укладених між Державним підприємством міста Москва «Медичний центр Управління справами Мера та Правління Москви» та КП «Альянс») та актах виконаних робіт (форми КБ-2, КБ-3), відповідають фактично виконаним роботам у представництві Державного унітарного підприємства міста Москви «Медичний центр Управління справами Мера та Правління Москви» «Санаторій «Первомайський».

При цьому, обсяги робіт, зазначені у договорі підряду №3/230 від 04.03.2010 року та акті приймання виконаних підрядних робіт, частково не відповідають фактично виконаним роботам у представництві Державного унітарного підприємства міста Москви «Медичний центр Управління справами Мера та Правління Москви» «Санаторій «Первомайський».

Вартість фактично виконаних робіт за договором підряду 3 3/230 від 04.03.2010 року розрахована експертом на підставі фактично виконаних робіт та складає 43749,16 грн.

Частиною 5 ст. 82 КАС України встановлено, що висновок експерта для суду не є обов'язковим, однак незгода суду з ним повинна бути вмотивована постанові або ухвалі.

Розглянувши висновок експертизи №466 від 17.07.2013 року, співставивши викладені в ньому дані з наявними в матеріалах справи документами, нормами законодавства, суд вважає їх обґрунтованими та приймає до уваги при прийнятті рішення у справі.

Враховуючи висновки експертного дослідження, судом під час розгляду справи з'ясовувались обставини щодо виникнення розбіжностей між обсягами робіт, зазначеними у договорі підряду №3/230 від 04.03.2010 року, акті приймання виконаних підрядних робіт (45955,20 грн.) та фактично виконаними роботами (43749,16грн).

Як вбачається з наданих позивачем письмових пояснень від 17.09.2013 року (т.2 а.с.161-163), розбіжності в обсягах робіт, зазначених в договорі підряду № 3/230 від 04.03.2010 року, та актах приймання виконаних робіт пояснюється тим, що у договірній ціні до договору підряду № 3/230 від 04.03.2010 року було зазначено тверду договірну ціну, що є незмінною на весь обсяг будівництва та не уточнюється. У зв'язку із технічною помилкою при вимірюванні майданчику покрівлі були допущені розбіжності між твердим кошторисом та фактично виконаними роботами. Не дивлячись на той факт, що замовник не мав права вимагати зміни обсягів робіт по затвердженому твердому кошторису, також як вимагати компенсацію різниці в обсягах робіт, замовник та підрядник (КП «Альянс») дійшли згоди про виконання додаткових об'ємів робіт на іншому об'єкті замовника (прохідна представництва Державного унітарного підприємства міста Москви «Медичний центр Управління справами Мера та Правління Москви» «Санаторій «Первомайський»). Представництво Державного унітарного підприємства міста Москви «Медичний центр Управління справами Мера та Правління Москви» «Санаторій «Первомайський» звернулось до КП «Альянс» з клопотанням у зв'язку із завершенням робіт з аварійного ремонту м'якої крівлі адміністративного корпусу санаторію «Первомайський» за договором підряду №3/230 від 04.03.2010 року, виконати аварійний ремонт м'якої крівлі прохідної санаторію площею 18,5 м.кв. в рахунок об'ємів робіт та у межах вартості затвердженого зведеного кошторису на аварійний ремонт м'якої крівлі прохідної (ці дані підтверджуються листом від 26.03.2010 року № 111 та дефектним актом). Вказані роботи були виконані підрядником у повному обсязі, що підтверджується актом здачі-приймання виконаних робіт від 30.03.2010 року.

Названі вище документи були представлені позивачем у судове засідання, та залучені судом до матеріалів справи в якості доказів (т.2 а.с.164-166).

Перевіряючи обґрунтованість названих позивачем у поясненнях доводів, судом було встановлено наступне.

У судовому засіданні 24.09.2013 року експертом Суворовою К.В. були надані пояснення з приводу додатково виконаних КП «Альянс» робіт на суму розбіжностей між встановленим кошторисом до договору №3/230 від 04.03.2010 року та фактично виконаними роботами (т.2 а.с.182).

Згідно пояснень експерта обсяги робіт, зазначені у дефектному акті та акті здачі-приймання виконаних робіт від 30.03.2010 року, частково перекривають обсяги невиконаних робіт за договором №3/230 від 04.03.2010 року, а саме: розбирання покриттів покрівлі з рулонних матеріалів в 1-3 шари (завищення обсягів за договором № 3/230 від 04.03.2010 року становить 18 м.кв., обсяг робіт на прохідній (згідно з документами) становить 18,5 м.кв. Улаштування примикань висотою 400 мм завищення обсягів становить 1,84 м., обсяг робіт на прохідній - 2,1 м. Обсяг робіт по ремонту покрівлі прохідної не перекриває матеріальні ресурси. А саме: два відводи, дві муфти та шість хомутів для труб.

У відповідності до положень статті 844 Цивільного кодексу України ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником.

Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором.

Зміни до твердого кошторису можуть вноситися лише за погодженням сторін. У разі перевищення твердого кошторису усі пов'язані з цим витрати несе підрядник, якщо інше не встановлено законом.

Підрядник не має права вимагати збільшення твердого кошторису, а замовник - його зменшення в разі, якщо на момент укладення договору підряду не можна було передбачити повний обсяг роботи або необхідні для цього витрати.

Підсумовуючи зазначене вище, суд дійшов висновку, що наявними в матеріалах справи документами підтверджується фактичне виконання КП «Альянс» робіт за договором №3/230 від 04.03.2010 року з урахуванням додатково виконаних робіт з аварійного ремонту м'якої крівлі прохідної санаторію.

Таким чином, під час розгляду справи спростовано висновки перевірки відносно відсутності факту реального здійснення господарських операцій між позивачем та КП «Альянс».

Також, суд зазначає, що наявними в матеріалах справи платіжними документами підтверджується проведення позивачем у повному обсязі оплати за виконані КП «Альянс» підрядні роботи (т.1 а.с.144-150).

За наслідками проведених господарських операцій КП «Альянс» на адресу позивача були виписані податкові накладні (т.1 а.с.47,62,77,92,119135-136):

№947 від 19.04.2010 року на суму 26816,40 грн., з них ПДВ - 4469,40 грн.,

№1455 від 25.05.2010 року на суму 8000,40 грн., з них ПДВ - 1333,40 грн.,

1454 від 25.05.2010 року на суму 25461,60 грн., з них ПДВ - 4243,60 грн.,

№1857 від 24.06.2010 року на суму 10041,60 грн., з них ПДВ - 1673,60 грн.,

№2050 від 17.12.2009 року на суму 24733,20 грн., з них ПДВ - 4122,20 грн.,

№ 694 від 26.03.2010 року на суму 45955,20 грн., з них ПДВ - 7659,20 грн.,

№2854 від 06.08.2009 року на суму 38991,60 грн., з них ПДВ - 6498,60 грн.

Дослідивши надані позивачем документи податкової звітності, суд дійшов висновку про їх повну відповідність вимогам чинного законодавства, враховуючи наявність у податкових накладних всіх необхідних реквізитів, визначених ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до свідоцтва №00887869 від 21.12.2005 року (т.1 а.с.137) КП «Альянс» зареєстровано в якості платника податку, а отже, згідно із статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість» має право на складення податкових накладних.

Відповідачем у порядку статті 71 КАС України не було надано доказів того, що на час складення податкових накладних реєстрацію КП «Альянс» як платника податку на додану вартість було скасовано.

Внаслідок цього, правомірним є формування позивачем на підставі податкових накладних, отриманих від КП «Альянс», податкового кредиту відповідного звітного періоду.

Щодо посилання відповідача в акті перевірки на те, що в ході проведених зустрічних звірок контрагентів позивача встановлений факт недодержання останніми в момент укладення правочинів вимог статей 203,215, 216, 228, 662, 655 та 656 Цивільного кодексу України, внаслідок чого отримані від контрагентів первинні документи не можуть бути використані для цілей оподаткування, то суд зазначає наступне.

Статтею 4 Податкового кодексу України серед основних засад податкового законодавства України визначено презумпцію правомірності рішень платника податку.

У зв'язку із цим презюмується, що дії та рішення платника податків, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірними.

Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватися на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Проте, під час розгляду справи відповідачем таких доказів суду надано не було.

Безтоварність спірних господарських операцій між позивачем та КП «Альянс» податкова інспекція обумовлює реєстрацією контрагента на підставну особу. Однак, порушення порядку реєстрації юридичної особи не є імперативною ознакою протиправності її діяльності та не може розцінюватися як беззаперечне свідчення фіктивності усіх господарських операцій, здійснюваних такою особою.

На підтвердження своїх доводів відповідачем суду було надано вирок Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим у справі №123/3318/13-к від 10.04.2013 року відносно осіб, обвинувачених у вчиненні дій, кваліфікованих за ч.2 ст. 28, ч.2 ст. 205 КК України як фіктивне підприємництво.

Однак, суд зазначає, що обставини відносно виконання спірних господарських операцій між позивачем та КП «Альянс» не досліджувалися у названому кримінальному провадженні. А відтак, встановлений у справі №123/3318/13-к факт фіктивного підприємництва, за відсутності інших обставин, які б свідчили про необґрунтованість отриманої податкової вигоди, не може свідчити про безтоварність спірних господарських операцій.

Що ж стосується посилання податкового органу на неможливість формування даних податкового обліку на підставі первинних документів, підписаних від імені контрагента невстановленими особами, то слід зазначити, що платник не має можливості встановлювати автентичність та приналежність підписів на кожному документі, представленому контрагентом, на нього не можу бути покладено надмірний тягар доказування своєї добросовісності.

При дотриманні контрагентом законодавчо встановлених вимог до оформлення відповідних документів підстави для висновку про недостовірність або суперечливість відомостей, зазначених у таких податкових накладних, відсутні, якщо не встановлені обставини, які свідчать про обізнаність покупця про зазначення продавцем недостовірних відомостей. З огляду на недоведеність податковим органом існування відповідних фактів, висновок про неможливість ведення позивачем на підставі первинних документів, що отримані від названих контрагентів, є таким, що не відповідає дійсним обставинам.

Враховуючи зазначене вище, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно було сформовано податковий кредит на підставі первинних документів, отриманих від КП «Альянс».

Відтак, обставинами, встановленими під час розгляду справи, спростовано висновки перевірки щодо заниження позивачем податку на додану вартість по взаємовідносинам з названим контрагентом.

Враховуючи відсутність порушення з боку позивача вимог податкового законодавства, необґрунтованим є застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій.

За таких умов, податкове повідомлення-рішення №0000322200 від 20.12.2012 року є таким, що прийнято Державною податковою інспекцією у м. Євпаторії протиправно, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Згідно з ч. 1 ст. 98 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у постанові суду або ухвалою.

Приймаючи до уваги, що рішення у справі ухвалене на користь позивача, який не є суб'єктом владних повноважень, суд вважає за необхідне присудити всі здійснені ним судові витрати, а саме судовий збір у розмірі 280,92 грн. та витрати на проведення експертизи у розмірі 17625,60 грн. з Державного бюджету.

У судовому засіданні, яке відбулось 24.09.2013 року, оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до вимог ст. 163 КАС України постанова оформлена та підписана 27.09.2013 року.

Керуючись ст.ст. 160-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Євпаторії Автономної Республіки Крим Державної податкової служби №0000322200 від 20.12.2012 року.

3.Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства міста Москва «Медичний центр Управління справами Мера та Правління Москви» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 280,92 грн. та витрати на проведення експертизи у розмірі 17625,60 грн. шляхом їх безспірного списання з рахунку Євпаторійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в АР Крим.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Сидоренко Д.В.