Ухвала суду № 33771857, 25.09.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 802/2148/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Заброцька Л.О.

Суддя-доповідач: Матохнюк Д.Б.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Матохнюка Д.Б.

суддів: Курка О. П. Совгири Д. І.

за участю:

секретаря судового засідання: Ковальчук О.В.

представника позивача: Лисенка О.В.

представника відповідача (апелянта): Бойка С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 18 липня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Альпарі" до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень , -

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «Альпарі» (ТОВ «Альпарі») звернулось в суд з адміністративним позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби (Вінницька ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18 квітня 2013 року №0001482201, №0001492201.

18 липня 2013 року Вінницький окружний адміністративний суд прийняв постанову про задоволення адміністративного позову частково.

Не погоджуючись з судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні представник відповідача (апелянта) апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Представник позивача про задоволення апеляційної скарги заперечив, посилаючись на її необґрунтованість та безпідставність.

Заслухавши, суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено те, що Вінницькою ОДПІ проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Альпарі» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2010 року по 31 грудня 2012 року, за результатами якої складено акт від 01 квітня 2013 року №1130/2201/13329641.

За результатами проведеної перевірки податковим органом виявлено порушення позивачем п. 5.1 ст. 5, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, п. 5.9 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств " від 28.12.1994 року №334/94-ВР, в редакції Закону від 22.05.1997 року №283/97-ВР, із змінами та доповненнями, Порядку складання декларацій з податку на прибуток підприємства, затвердженого наказом ДПА України від 29.03.2003 р. №143, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 8.04.2003 р. №271/7592, із змінами та доповненнями, в результаті чого платником занижено податок на прибуток за 2010 рік в періоді, що перевірявся, у сумі 51675 грн., в тому числі: за 3 квартали 2010 року - в сумі 51675 грн.; за 2010 рік - в сумі 51675 грн.; порушення п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового Кодексу України за період з 01.04.2011 року по 31.12.2011 року, в результаті чого TOB "Альпарі" занижено податок на прибуток на суму 252733 грн., у тому числі: 2 квартал 2011 року - 252733 грн.

Також, податковим органом виявлення порушення позивачем пп. 7.4.1 ст. 7, пп. 7.4.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року, в результаті чого TOB "Альпарі" занижено податок на додану вартість в період з 01.04.2010 року по 31.03.2011року, на загальну суму 41340 грн., в тому числі: за липень 2010 року - 41340 грн.; порушення п. 198.6 ст. 198, п. 201.11 ст. 201 Податкового Кодексу України, в період з 01.04.2011 року по 31.12.2012 року, в результаті чого платником занижено податок на додану вартість на загальну суму 219768 грн., в тому числі за квітень 2011 року на суму 170753 грн.; за травень 2011 року на суму 49015 грн.

На підставі акта перевірки, 18 квітня 2013 року Вінницькою ОДПІ прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

- №0001482201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток підприємства на загальну суму 317327 грн.;

- №0001492201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 271444 грн.

Не погоджуючись з такими рішеннями, позивач оскаржив їх до Вінницького окружного адміністративного суду.

Задовольняючи позовні вимоги частково та скасовуючи вказані податкові повідомлення-рішення в частині, суд першої інстанції, виходив з того, що податкові повідомлення-рішення відповідача в цій частині прийняті не обґрунтовано, без урахування усіх обставин що мають значення для прийняття рішення.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 198.1 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно ст. 198.2 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, податкова накладна є документом, який підтверджує включення покупцем податку на додану вартість в ціну товару та сплату або обов'язок сплатити його продавцю.

Стаття 198.6 Податкового кодексу України встановлює, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 Податкового кодексу України) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 Податкового кодексу України.

Згідно із п.185.1 ст.185 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

Пункт 187.1 ст.187 ПК України визначає, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пункт 201.10 ст.201 ПК України визначає, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Так, Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996/ХІV (Закон №996) визначає правові засади регулювання, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. У розумінні даного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 Закону №996 передбачено, що первинний документ визначається як документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Частинами другою та третьою статті 9 цього ж Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Так, питання складу витрат та порядку їх визнання, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податку на прибуток підприємств регулюється ст. 138 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 138.2 вказаної статті витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Так, судом першої інстанції встановлено те, що за перевіряємий період ТОВ «Альпарі» мало взаємовідносини з ТОВ «Донбас плюс» та ТОВ «Каса Верде» з придбання-продажу товарів (побутової техніки).

Факт здійснення господарських операцій між ТОВ «Альпарі» та ТОВ «Донбас плюс» підтверджуються наявними в матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами, а саме: податковими і видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями, що підтверджує факт реальності зміни майнового стану позивача.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про правомірність формування позивачем податкового кредиту та вадових витрат по взаємовідносинах з ТОВ «Донбас плюс», які підтверджуються первинними бухгалтерськими документами, а відтак відповідачем безпідставно донараховано позивачу податкові зобов'язання з податку на прибуток за 2 квартал 2011 року в загальній сумі 252733,00 грн. та з податку на додану вартість за квітень, червень 2011 року в загальній сумі 219769,00 грн., а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення в цій частині є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

При цьому, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про правомірність донарахування податковим органом позивачу податкових зобов'язань по податку на прибуток за 3 квартал 2010 року в сумі 51675 грн. та застосування штрафної санкції в сумі 12919 грн., а також донарахування податкових зобов'язань по податку на додану вартість за липень 2010 року в сумі 41340 грн. та застосування штрафної санкції в сумі 10335 грн., оскільки в ході розгляду справи в суді першої інстанції представником позивача не заперечувався факт відсутності у позивача первинних документів за вказаний період по здійсненню господарських операцій із ТОВ «Каса Верде».

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому відсутні підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби, - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 18 липня 2013 року, - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 30 вересня 2013 року .

Головуючий Матохнюк Д.Б.

Судді Курко О. П.

Совгира Д. І.