Ухвала суду № 33771783, 11.09.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 824/684/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Ковтюк В.О.

Суддя-доповідач: Смілянець Е. С.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Смілянця Е. С.

суддів: Граб Л.С. Драчук Т. О.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу квартирно-експлуатаційного відділу м.Чернівці на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 06 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом державної фінансової інспекції Чернівецької області до Квартирно-експлуатаційного відділу м.Чернівці про виконання вимог, -

В С Т А Н О В И В :

У березні 2013 року державна фінансова інспекція в Чернівецькій області (надалі - ДФІ в Чернівецькій області) звернулась до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернівці (надалі - КЕВ м.Чернівці) про зобов'язання виконати п.3 вимоги державної фінансової інспекції в Чернівецькій області від 17.07.2012р. №24-08-14-14/5408.

Чернівецький окружний адміністративний суд постановою від 06.06.2013 року вказаний позов задовольнив повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим, апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні позову.

Обгрунтовуючи апеляційні вимоги скаржник зауважував, що діяв у відповідності до керівних документів та вказівок, які отримував від вищестоящої організації, при цьому наголошував на неврахуванні судом першої інстанції положень ст.99 КАС України, а саме щодо пропущення позивачем строку звернення до суду із даним позовом.

У зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі в судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 198 Кодексу адміністративного судочинства (далі-КАС) України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Як досліджено з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, в період з 03.03.12р. по 01.06.12р. (із зупиненням із 05.03.12р. по 14.03.10р. та з 19.04.12р. по 30.05.12р. для проведення зустрічних звірок) позивачем проведено ревізію фінансово-господарської діяльності КЕВ м. Чернівці за період з 01.07.12р., 2011 рік та січень-квітень 2012р., про що складено Акт ревізії від 08.06.12р. №24-08/237(а.с.9-47)

За наслідками проведеної ревізії встановлено, що:

- при проведенні зустрічної звірки у в/ч А-1028 було встановлено, що останньою надаються плані послуги з лікування громадян - не військо службовців та згідно із даними калькуляції на надання платних послуг в/ч А-1028 в розрахунок послуг входила плата за комунальні послуги (вода, газ, тепло). Протягом липня-грудня 2010 року в/ч А-1028 отримала кошти від громадян в рахунок компенсації вартості комунальних послуг в сумі 99908,36 грн., у 2011 році - 181749,03 грн., у січні-березня 2012 року - 54784,12 грн. В той же час відшкодування в/ч А-1028 комунальних послуг, оплачених відповідачем протягом періоду з 01.07.10р. по 09.06.11р., не здійснювалось, починаючи з 09.06.11р. відшкодування частиною проводилось.

- в період з 01.04.2011 по 31.12.2011 року ТОВ "Провідна продовольча компанія ЗС" використано комунальних послуг, які оплачено КЕВ за рахунок коштів Державного бюджету на суму 701795,08 грн., а в період з 01.01.2012 по 01.03.2012 року ТОВ "Метсобстар-ХК" використано комунальних послуг, які оплачено КЕВ за рахунок коштів Державного бюджету - на суму 316313,01 грн.

За результатами ревізії 17 липня 2012 року на адресу відповідача було направлено вимогу про усунення виявлених ревізією недоліків і порушень №24-08-14-14/5408, де в п.3 вимагається відобразити в бухгалтерському обліку дебіторської заборгованості в/ч А-1028 за надані комунальні послуги; вжити заходи щодо повернення в/ч А-1028 коштів за надані комунальні послуги за період з 01.07.10р. по 09.06.11р. в сумі 186773,39 грн. та у зв'язку із закінченням бюджетного періоду, в якому допущені порушення, суму відшкодованих коштів перерахувати в дохід загального фонду Державного бюджету (код бюджетної класифікації 21080500 "Інші надходження") (а.с.62-63)

27 листопада 2012 року на адресу відповідача направлено вимогу із доповненнями №24-08-14-14/8959, де в п.1 вимагається відобразити в бухгалтерському обліку дебіторську заборгованість за ТОВ "Провідна продовольча компанія ЗС" за спожиті ними комунальні послуги з сумі 701795,80 грн. та ТОВ "Метсобстар-ХК" в сумі 316313,01 грн.; вжити заходи щодо повернення ТОВ "Провідна продовольча компанія ЗС" за спожиті ними комунальні послуги в сумі 701795,80 грн. та ТОВ "Метсобстар-ХК" в сумі 316313,01 грн. та у зв'язку із закінченням бюджетного періоду, в якому допущені порушення, суму відшкодованих коштів перерахувати в дохід загального фонду Державного бюджету (код бюджетної класифікації 21080500 "Інші надходження") (а.с.48).

Вважаючи вимоги вказаної вимоги неправомірними, КЕВ м.Чернівці оскаржив їх до суду.

В свою чергу, суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови та задовольняючи позов, виходив з того, що оскільки відповідно до вимог ст.15 Закону №2939 законні вимоги службових осіб Держфінінспекції є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що ревізуються, відтак Вимоги позивача є обов'язковими до виконання КЕВ.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційної інстанції погоджується, виходячи з наступного.

Правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні визначені Законом України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" від 26.01.1993р. № 2939-ХІІ (далі - Закон № 2939).

Згідно з п.7 ст.10 Закону №2939 органу державного фінансового контролю надається право пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Пунктом 10 статті 10 Закону №2939 передбачено, що органу державного фінансового контролю надається право звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Як зясовано під час апеляційного розгляду, постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2013 року у справі №2а/2470/1784/12 за позовом квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернівці, третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на стороні позивача ТОВ "Терра Ностра" до державної фінансової інспекції в Чернівецькій області про визнання протиправними та скасування п.1 та 3 вимог №24-08-14-14/5408 від 17.07.12р. - постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 28 листопада 2012 року, якою у задоволенні позову було відмовлено повністю - скасовано в частині відмови в задоволенні позову щодо визнання протиправним та скасування п.1 Вимоги №1, а в частині відмови в задоволенні позову щодо визнання протиправним та скасування п.3 Вимоги №1 - залишено без змін (а.с.70-77).

Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2013 року у справі №2а/2470/3222/12 за позовом квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернівці до державної фінансової інспекції в Чернівецькій області про визнання протиправними та скасування п.1 вимог №24-08/14/14/8959 від 27.11.12р. - постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 18 лютого 2013 року, якою у задоволенні позову було відмовлено повністю - залишено без змін (а.с.96-99).

Таким чином, позивач просить зобов'язати апелянта виконати п.3 Вимоги №24-08-14-14/5408 від 17.07.12р. та п.1 Вимоги №24-08/14/14/8959 від 27.11.12р., які були оскаржені Квартирно-експлуатаційним відділом м. Чернівців у судовому порядку, водночас за результатами розгляду справ №2а/2470/3222/12 та №2а/2470/1784/12 п. 3 Вимоги №1 та п.1 Вимоги №2 судами були визнані правомірними і законними.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Так, ч. 1 ст. 72 КАС України визначає, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно ж до ч. 2 ст. 14 КАС України, постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно з частиною першою ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

При цьому, судова колегія не бере до уваги посилання апелянта на застосування положень ст.100 КАС України, у зв'язку з пропущенням останнім строків звернення до суду передбачених ч.2 ст.99 КАС України, та зазначає слідуюче.

Згідно з ч.1, 2 ст.99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, правовий припис "в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого законом" означає, що позов має подаватися лише в тих межах часу, які встановлені законом. Крім того, можливість захисту прав та інтересів залежить від дотримання строків, встановлених на цей випадок законом.

Водночас, у випадку встановлення судом обґрунтованості причин пропуску особою, яка подала позов, строку звернення до суду, останній може визнати ці причини поважними.

Суд апеляційної інстанції надаючи правову оцінку висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, категорично ставиться до посилань останнього щодо пропуску позивачем строку звернення до суду передбачених ч.2 ст.99 КАС України, оскільки правомірність п.3 спірної вимоги від 17.07.2012р. №24-08-14-14/5408, яка є предметом розгляду у даній справі, дійсно раніше слугувала предметом розгляду у судах першої та апеляційної інстанцій.

Відтак, оскільки питання правомірності зазначеної вимоги було поставлено під сумнів та вирішувалось судами першої та апеляційної інстанцій, орган державного фінансового контролю з об'єктивних підстав не міг вчасно реалізувати своє право, передбачене п.10 ст.10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні".

Отже, наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Зважаючи на те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу квартирно-експлуатаційного відділу м.Чернівці залишити без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 06 червня 2013 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Головуючий Смілянець Е. С.

Судді Граб Л.С.

Драчук Т. О.