Постанова № 33769783, 17.09.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/10162/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Вєкуа Н.Г.

Суддя-доповідач: Ісаєнко Ю.А.

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 вересня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Ісаєнко Ю.А.;

суддів: Аліменка В.О., Федотова І.В.,

за участю секретаря: Бащенко Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ардіс» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 липня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ардіс» до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві, про скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 03.06.2013 року №100270000/2013/410310/2, картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 03.06.2013 року №100270000/2013/10338, повернення переплати податку на додану вартість та мита,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із адміністративним позовом до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві, про коригування митної вартості товарів від 03.06.2013 року №100270000/2013/410310/2, картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 03.06.2013 року №100270000/2013/10338, повернення переплати податку на додану вартість у розмірі 2851,08 грн. та мита у розмірі 1306,12 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 липня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаною постановою, позивач подав апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 липня 2013 року та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити.

Представник Київської міжрегіональної митниці Міндоходів у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги посилаючись на те, що судом першої інстанції було ухвалене законне та обґрунтоване рішення, а підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Представник Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено колегією суддів, на виконання контракту від 17 грудня 2012 року №2013JK-UA-01, укладеного між позивачем (покупець) та фірмою «HANGZHOU JOY KIE SND. AND TRED Co., LTD» (Кітай) (продавець), на адресу позивача від іноземного контрагента надходив товар (частини до велосипедів), який був заявлений в режимі імпорт - 40 товар:

- Рама 26" Spirit AMT TM Totem у кількості 1439 шт.;

- вилка телескопічна передня 26" TM Mode у кількості 1440 шт.;

- сідло MBT TM Totem у кількості 1440 шт.;

- труба керма 22,2*25,4*Т1,4*580мм ED у кількості 1440 шт.;

- комплект кріплення переданої вилки 22,2*27*30 ED у кількості 1440 компл.

- перемикач передній 28,6 мм верхня тяга TM Sunrum у кількості 1440 шт.

- перемикач задній CP TM Sunrum у кількості 1440 шт.;

- шатун 42/34/24, 170 мм. Мод 3633 у кількості 1440 компл;

- світловідбивачі передній у кількості 1440 шт., задній - 1440 шт., для коліс - 1440 компл.;

- кронштейн світловідбивача у кількості 2880 шт.;

- обідна стрічка 26" до велообода у кількості 2880 шт.

З метою розмитнення поставленого товару позивачем було подано до митного оформлення відповідачу електронну митну декларацію від 03.06.2013 року №1567 (№100270000/2013/247657) та товаросупровідну документацію на товар, а саме: зовнішньоекономічний контракт від 17 грудня 2012 року №2013JK-UA-01, комерційний інвойс від 10.04.2013 року JK2013-4-3; міжнародна товарно - транспортна накладна від 01.06.2013 року №657794; коносамент BILL OF LADING MSCUXH827490; документ, що підтверджує вартість перевезення від 31.05.2013 року №31.05.2013-02; платіжне доручення від 01.06.2013 року №659 про сплату фрахту, платіжне доручення в іноземній валюті від 23.05.2013 року №175, сертифікат Торгово - промислової палати Китаю (дійсності) комерційного інвойсу ССРІТ №133300ВО/07612 від 24.05.2013 року, лист повідомлення від 31.05.2013 року №174/05 про не здійснення страхування вантажу; пакувальний лист від 10.04.2013 року JK2013-4-3, технічна документація та інші документи (а.с. 35).

Митна вартість товару була задекларована позивачем із застосуванням 1 методу визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну (за ціною договору), в розмірі 43324,33 доларів США, що підтверджується декларацією митної вартості МД-2 від 03.06.2013 року №100270000/2013/247657 (а.с. 10 - 13).

В апеляційній скарзі відповідач 1 зазначає, що посадовою особою митного органу були здійснені заходи щодо вивчення характеристики товарів, які впливають на рівень митної вартості, порівняння рівня заявленої митної вартості товарів за рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, перевірки наявності ознак підробки документів та наявності розбіжностей у документах, які підтверджують митну вартість товарів. Після проведення зазначених заходів у посадової особи митного органу виникли сумніви стосовно заявленої митної вартості. Так, на його думку товар був відвантажений раніше, ніж проведена оплата за вантаж, що суперечить умовам контракту; також, сума в платіжному дорученні більша, ніж в інвойсі, що на його думку не надає можливість ідентифікувати з даною поставкою.

У зв'язку із наведеним відповідачем 1 було запропоновано позивачу надати додаткові документи на підтвердження митної вартості товару, а саме: платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження; прайс-листи виробника товару.

Оскільки позивачем на пропозицію відповідача 1 не було надано зазначених додаткових документів на підтвердження заявленої митної вартості товарів під час їх митного оформлення, Київською регіональною митницею було відмовлено позивачу в митному оформлені товару та оформлено картку відмови від 03.06.2013 №10270000/2013/10337 (а.с. 35).

Підставою для відмови було рішення про коригування митної вартості товарів від 03.06.2013 року №100270000/2013/410310/2, яким було скориговано митну вартість товарів:

- шатун 42/34/24, 170 мм. Мод 3633 у кількості 1440 компл. з 3018,00 доларів США до 4008,02 доларів США;

- труба керма 22,2*25,4*Т1,4*580мм ED у кількості 1440 шт. та кронштейн світловідбивача у кількості 2880 шт. з 809,58 доларів США до 1359,99 доларів США;

- обідна стрічка 26" до велообода у кількості 2880 шт. з 152,33 доларів США до 237,23 доларів США (а.с. 36).

В обґрунтування зазначеного рішення про коригування митної вартості товарів відповідач посилається на те, що використані декларантом відомості не є об'єктивними, не піддаються обчисленню, не підтверджені документально, позивач відмовився від надання додаткових документів.

Із заперечень проти позову Київської обласної митниці вбачається, що надані позивачем документи є неналежними, тобто мають розбіжності та не базуються на об'єктивних даних.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що надані позивачем документи є неналежними, оскільки мають розбіжності та не базуються на об'єктивних даних, тому спірні рішення та картка відмови є правомірними.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Основним нормативно-правовим актом, яким врегульовані спірні правовідносини є Митний кодекс України від 13.03.2012 року №4495-VI (далі - Митний кодекс України, МК України).

Відповідно до статті 49 цього Кодексу, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відомості про митну вартість товарів використовуються для: нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки (стаття 50 МК України).

Згідно із статтею 52 вказаного Кодексу, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Частиною 1 ст. 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 54 Митного кодексу України, митний орган під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 53 Митного кодексу України передбачено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Частиною 2 цієї статті перелічені документи, які підтверджують митну вартість товарів:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Колегією суддів встановлено, що позивачем були надані декларація митної вартості, зовнішньоекономічний контракт, інвойс, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, транспортні (перевізні) документи (міжнародна товарно - транспортна накладна, платіжне доручення від 01 червня 2013 року №659).

Листом від 31.05.2013 року №174/05 позивач повідомив відповідача про те, що вантаж згідно інвойсу від 10.04.2013 року JK2013-4-3 не страхувався.

Відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Відповідно до пункту 2 частини 6 статті 54 вказаного Кодексу, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів (ч. 1 ст. 55 МК України).

За правилами статті 264 Митного кодексу України, якщо митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу, чи з порушенням інших вимог Митного кодексу України, митний орган відмовляє у прийнятті такої митної декларації (ч. 11 ст. 264).

У статті 57 вказаного Кодексу закріплені правила застосування методів визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту. Згідно з ч. 1 цієї статті, митна вартість визначається за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Приписами 2 - 5 частин статті 57 МК України встановлено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Як вбачається з рішення про коригування митної вартості товарів, між відповідачем та декларантом було проведено процедуру консультації.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

Підстава для незастосування основного методу визначення митної вартості товару передбачена ч.2 ст. 58 МК України. Так, відповідно до вказаної правової норми метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Пороте, на думку колегії суддів, позивачем у відповідності до вимог митного законодавства, для підтвердження заявленої митної вартості товару було подано до митного органу всі необхідні для цього документи.

Разом з тим, надання додаткових документів є необхідним у разі потреби в підтвердженні задекларованої декларантом митної вартості товару за першим методом, викликаної обґрунтованими сумнівами митного органу в достовірності відомостей, які містяться в поданих до митного оформлення товару документах.

На думку колегії суддів сумніви є обґрунтованими, якщо документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. В такому разі декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Колегія суддів вважає, що за умови не наведення митним органом доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування цим органом переліку документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити свідчить про протиправність рішення цього органу щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості.

Колегія суддів погоджується із апелянтом, що за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, застосування митним органом коригування митної вартості є передчасним.

Таким чином, колегія суддів вважає, що додаткові докази митним органом були витребувані безпідставно та необґрунтовано.

Також, колегія суддів звертає увагу, що митним органом у спірному рішенні зазначено, що перший метод не можливо застосувати. Другорядні методи неможливо застосувати, оскільки відсутні дані щодо вартості операцій з ідентичними та подібними товарами, скориговані відповідно до комерційних умов поставки та партії товару (кількості) (метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних та подібних (аналогічних) товарів), відсутні дані, необхідні для проведення розрахунків (метод визначення митної вартості на основі віднімання та додавання (обчислена вартість) вартості). Тому відповідачем було застосовано резервний метод визначення митної вартості.

Проте, колегія суддів вважає, що загальні посилання на норми Митного кодексу України щодо причин незастосування того чи іншого методу визначення митної вартості не розцінюються як достатні доводи обґрунтованості прийнятого суб'єктом владних повноважень рішення.

Колегія суддів вважає помилковим посилання відповідача на те, що в платіжному дорученні сума більша, ніж в інвойсі, оскільки як вбачається з платіжного доручення, оплата здійснювалася не тільки на підставі інвойсу від 10.04.2013 року №JK2013-4-3 на суму 43324,33 доларів США, а і на підставі інвойсу від 10.04.2013 року №JK2013-4-2 на суму 23761,50 доларів США.

За таких обставин, колегія суддів з метою повного захисту прав позивача відповідно до частини 2 статті 11 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 03.06.2013 року №100270000/2013/410310/2, картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 03.06.2013 року №100270000/2013/10338.

Щодо позовних вимог про повернення надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 2851,08 грн. та митного збору у розмірі 1306,12 грн., колегія суддів виходить з такого.

Згідно ст. 27 Митного кодексу України, якщо задоволення скарги на рішення, дії або бездіяльність митних органів або їх посадових осіб пов'язане з виплатою грошових сум, їх виплата здійснюється за рахунок державного бюджету органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, на підставі рішення суду, органу чи посадової особи щодо задоволення скарги повністю або частково в порядку, визначеному законом.

Відповідно до частини першої статті 301 Митного кодексу України повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України.

Відповідно до пп. 9.1.3 та 9.1.16 п. 9.1 статті 9 Податкового кодексу України до загальнодержавних належать такі податки та збори: податок на додану вартість та мито.

Підпунктом 5 пункту 9 Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України встановлено, що до законодавчого врегулювання безспірного списання коштів бюджету та відшкодування збитків, завданих бюджету відноситься списання коштів з бюджету за рішенням суду щодо повернення платнику податків надмірно та/або помилково сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету, яке провадиться у межах надмірно та/або помилково сплачених ним до бюджету коштів.

Відповідно до частини другої статті 45 Бюджетного кодексу України Державне казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Відповідно до пп. 41.1.2 п. 41.1 ст. 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є, зокрема, митні органи - щодо мита, акцизного податку, податку на додану вартість, інших податків, які відповідно до податкового законодавства справляються у разі ввезення (пересилання) товарів і предметів на митну територію України або територію спеціальної митної зони або вивезення (пересилання) товарів і предметів з митної території України або території спеціальної митної зони.

Тобто, контролюючим органом стосовно стягнення митних платежів, вказаних позивачем у позовній заяві, є митний орган України.

Наказом Міністерства фінансів України, Державної митної служби України від 24 січня 2006 року №25/44 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 січня 2006 року за №64/11938) затверджено Порядок розрахунково-касового обслуговування через органи Державного казначейства України митних та інших платежів, які вносяться до/або під час митного оформлення (далі - №25/44).

Згідно пп. 2.2 Порядку 25/44 для зарахування коштів, що вносяться платниками та громадянами до/або під час митного оформлення товарів, на балансі Головного управління Державного казначейства України (далі - ГУДК України) у місті Києві відкриваються депозитні рахунки 3734 на ім'я митних органів.

Відповідно до положень п. 3.1, 3.3, 3.4 сплата коштів у національній валюті, призначених для забезпечення справляння митних та інших платежів, здійснюється платниками до/або під час митного оформлення товарів з рахунків, відкритих ними в банках, у вигляді передплати та/або доплати, а також готівкою через банки на депозитні рахунки 3734, відкриті на ім'я митних органів в ГУДК України у місті Києві.

Кошти, що надійшли на депозитні рахунки 3734 митних органів згідно з цим Порядком, перераховуються митними органами виключно для здійснення таких операцій:

- зарахування до відповідних бюджетів України;

- повернення платникам помилково та/або надміру сплачених коштів.

Розпорядження коштами, що обліковуються на депозитних рахунках 3734 митних органів згідно з цим Порядком, здійснюється виключно на підставі платіжних доручень, що оформлені митними органами в установленому порядку.

Повернення платникам помилково та/або надмірно сплачених митних та інших платежів, що зараховані на депозитні рахунки митних органів 3734, здійснюється відповідно до Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 N 618, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2007 за N 1097/14364. ГУДК України у місті Києві на підставі платіжних доручень митних органів забезпечує перерахування коштів.

Тобто, основною умовою повернення коштів, є обов'язкова їх сплата та зарахування на рахунки відповідного бюджету, а тому повернення надмірно сплачених платежів, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами можливо при наявності наступних чинників: наявність факту надмірної сплати коштів, звернення до митного органу платника податків, відповідно до якого останній визначається щодо напряму зарахування коштів.

Проте, з матеріалів справи не вбачається, що позивачем здійснено переплату податку на додану вартість, у зв'язку із чим він звертався до митного органу про повернення такої переплати.

Тому, позовні вимоги про повернення надмірно сплаченого податку на додану вартість та митного збору не підлягають задоволенню.

Підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, відповідно до п. 1 та п. 4 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, та порушення норм матеріального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при ухваленні постанови не повно з'ясовані обставини справи, що мають значення для справи та порушено норми матеріального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нової постанови про задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ардіс» задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 липня 2013 року скасувати та ухвалити нову постанову, якою позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської регіональної митниці про коригування митної вартості товарів Київської регіональної митниці від 03.06.2013 року №100270000/2013/410310/2.

Визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Київської регіональної митниці від 03.06.2013 року №100270000/2013/10338.

В інший частині позовних вимог відмовити.

Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ардіс» (04128, м. Київ, вул. Берковецька, 1, ідентифікаційний код юридичної особи 30525306) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 54 (п'ятдесят чотири) гривень 00 копійок.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

(Постанову у повному обсязі складено 23.09.2013 року)

Головуючий суддя: Ю.А. Ісаєнко

Суддя: В.О. Аліменко

Суддя: І.В. Федотов

Головуючий суддя Ісаєнко Ю.А.

Судді: Аліменко В.О.