Ухвала суду № 33769777, 20.12.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" грудня 2012 р. справа № 1170/2-а-1974/11 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Пасічник Т.В.

за участю представників:

позивача: - не з'явився

відповідача: - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2011 року

у справі № 1170/2а-1974/11

за позовом Управління Пенсійного фонду України в Олександрійському районі Кіровоградської області

до суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1

про стягнення заборгованості,-

встановила:

Управління Пенсійного фонду України в Олександрійському районі Кіровоградської області звернулося до суду з позовом до суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, в якому просило стягнути з відповідача заборгованість по страховим внескам на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 887,34 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач має заборгованість по страховим внескам за період з 01.10.2010 по 31.12.2010 в сумі 887,34 грн.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08.08.2011 р. адміністративний позов задоволено в повному обсязі. Стягнуто з відповідача на користь Управління Пенсійного фонду України в Олександрійському районі Кіровоградської області заборгованість зі страхових внесків в сумі 887,34 грн. за ІV квартал 2010 року.

Не погодившись із постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу (а. с. 82), в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати постанову суду та винести нову, якою відмовити позивачу у позовних вимогах.

Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідач не набув статусу платника пенсійних внесків до Пенсійного фонду, сплачував фіксований податок, частина суми якого перераховувалась до Пенсійного фонду України, відтак відповідач не повинен сплачувати страхові внески.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені судом належним чином.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1 07.12.2004 зареєстрований як фізична особа-підприємець (а.с.21), є платником фіксованого податку.

09.12.2004 відповідач взятий на облік в Управлінні Пенсійного фонду України в Олександрійському районі Кіровоградської області.

07.02.2011 позивачем відповідно до ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" сформовано вимогу про сплату боргу №3 на суму 887,34 грн. (недоїмка із страхових внесків за жовтень-грудень 2010 року) з тих підстав, що позивачем не визначено та не сплачено страховий внески до Пенсійного фонду України у встановлені строки та у визначеному розмірі (а.с.9).

Розрахунок суми, що підлягає сплаті за IV квартал 2010 року, здійснений виходячи з розміру мінімального страхового внеску у IV кварталі 2010 року та з урахуванням частини сплачених відповідачем сум єдиного (фіксованого) податку.

31.03.2011 відповідачем подано до позивача письмову заяву про узгодження вимоги про сплату недоїмки №3 від 07.02.2011 р. (а.с.40).

06.04.2011 управлінням Пенсійного фонду України в Олександрійському районі прийнято рішення про результати розгляду заяви від №7, яким вимогу про сплату боргу №3 від 07.02.2011 залишено без змін, а заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - без задоволення (а.с.42).Означене рішення оскаржено відповідачем до Пенсійного фонду України, рішенням про результати розгляду скарги від 13.07.2011 №14378/09-10 Пенсійний фонд України залишив скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а вимогу від 07.02.2011 №3 про сплату боргу - без змін (а.с.67-68).З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про задоволення позову.

Відповідно до ч.1 ст.14 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV та п.2.1.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Пенсійного фонду України 19.12.2003 №21-1, підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством є страхувальниками (платниками страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування), тому повинні сплачувати страхові внески за найманих (застрахованих) осіб на загальних підставах.

Згідно п.6 ч.2 ст.17 вказаного Закону №1058-IV страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати у встановлені законом строки і в повному обсязі страхові внески.

Відповідно до ч.6 ст. 20 цього ж Закону страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Відповідно до ч. 2 ст. 106 Закону №1058-IV суми страхових внесків, своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Пунктом 1 статті 11 Закону №1058-IV установлено, що загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях, інших відокремлених підрозділах цих підприємств, організацій, в об'єднаннях громадян, у фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності й інших осіб, включаючи юридичних і фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством.

Згідно абзацу 4 пункту 8 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV до набрання чинності законом про спрямування частини страхових внесків до Накопичувального фонду фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом. Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески.

Отже, відповідач повинен був самостійно встановити суму страхових внесків, яка з урахуванням частини фіксованого податку, що перераховувалась ним до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску, та сплатити страхові внески за ІV квартал 2010 року у строк до 20 січня 2011 року.

Матеріалами справи встановлено, відповідачем не заперечується той факт, що він не здійснював нарахувань страхових внесків у розмірі та строки, передбачені Законом №1058-IV.

Несплачені своєчасно відповідачем як страхувальником суми страхових внесків є простроченою заборгованістю (недоїмкою), яка підлягає стягненню територіальними органами Пенсійного фонду України.

Посилання відповідача на те, що страхові внески ним сплачувались у вигляді відрахувань в складі фіксованого податку, правомірно судом першої інстанції не прийняті до уваги, оскільки статтею 18 Закону №1058-IV зазначено, що страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом; вони не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування; на ці внески не поширюється податкове законодавство, а іншим законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування і сплати таких внесків або звільнення від їх сплати.

Ставки, механізм справляння та пільги зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування встановлені Законом України від 26 червня 1997 року №400/97-ВР «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», яким, як і Законом №1058-IV не передбачено такої пільги, як звільнення від сплати цього збору для суб'єктів підприємницької діяльності, котрі обрали спрощену систему оподаткування.

Заборгованість відповідача зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період з жовтня по грудень 2010 року підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, зокрема, карткою особового рахунку та розрахунком суми заборгованості.

Отже, під час розгляду даної адміністративної справи судом першої інстанції об'єктивно, повно та всебічно з'ясовано усі обставини, які мають значення для даної справи, застосовано до правовідносин, які виникли між сторонами у даній справі, норми матеріального права, які регулюють саме ці правовідносини, і ухвалено законне рішення.

Передбачених статтею 202 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення не вбачається, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2011 року у справі № 1170/2а-1974/11 - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко