Постанова № 33768034, 11.09.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 вересня 2013 року № 826/11068/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Гарника К. Ю., суддів Кобилянського К.М., Саніна Б.В. при секретарі судового засідання Непомнящій А. О. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Державного підприємства "Служба міжнародних автомобільних перевезень" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби Державної податкової адміністрації у м. Києві Міністерства доходів і зборів Українипро скасування податкової вимоги №334 від 25.01.2013, рішення про опис майна у податкову заставу від 30.01.2013 та рішень про результати розгляду скарг

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Служба міжнародних автомобільних перевезень» (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва ДПС (далі по тексту - відповідач-1), Державної податкової адміністрації у м. Києві (далі по тексту - відповідач-2), Міністерства доходів і зборів України (далі по тексту - відповідач-3) в якому просить суд: скасувати податкову вимогу від 25 січня 2013 року № 334 Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва ДПС; скасувати рішення про опис майна у податкову заставу від 30 січня 2013 року № 130/19-112 Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва ДПС; скасувати рішення Державної податкової адміністрації міста Києва від 13 березня 2013 року № 2383/10/19-1-06; скасувати рішення Міністерства доходів і зборів України від 17 квітня 2013 року № 915/6/99-99-11-02-15.

Позивач не погоджується із спірними рішеннями податкового органу, мотивуючи позицію наступним: Державне підприємство «Служба міжнародних автомобільних перевезень» перебуває в стані ліквідації; звітує із показниками збитковості, що, на думку позивача, в сукупності свідчить про звільнення від обов'язку сплати авансових платежів з податку на прибуток.

Представник Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва ДПС у судове засідання не з'явився, заперечень проти позову не надав, хоча про дату час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Письмові заперечення Державної податкової адміністрації у м. Києві та Міністерства доходів і зборів України обґрунтовані тим, що податкова вимога від 25 січня 2013 року № 334 та рішення про опис майна у податкову заставу від 30 січня 2013 року № 130/19-112 винесені правомірно у зв'язку з наявністю заборгованості у позивача зі сплати авансових внесків з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності у розмірі 129 550, 00 грн. Як наслідок, на думку відповідачів, останніми правомірно прийнято рішення від 13 березня 2013 року № 2383/10/19-1-06 та від 17 квітня 2013 року № 915/6/99-99-11-02-15, якими скарги позивача залишені без задоволення.

Враховуючи неявку відповідача у судове засідання, суд, керуючись приписами частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, надавши можливість присутнім учасникам судового розгляду у повній мірі реалізувати свої процесуальні права, та враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, завершив розгляд справи в порядку письмового провадження.

Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Державне підприємство «Служба міжнародних автомобільних перевезень» (ідентифікаційний код 33880040) зареєстровано як юридична особа, за організаційно - правовою формою - державне підприємство, Голосіївською районною в місті Києві державною адміністрацією 14 листопада 2005 року.

Позич перебуває на обліку як платник податків у Державній податковій інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби.

Податковою вимогою Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби від 25 січня 2013 року № 334 повідомлено Державне підприємство «Служба міжнародних автомобільних перевезень» про наявність заборгованості по авансовим внескам з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності у розмірі 129 550, 00 грн.

Відповідно до рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби від 30 січня 2013 року № 130/19-112 вирішено здійснити опис майна, що перебуває у власності (господарському віданні або оперативному управлінні) платника податків Державного підприємства «Служба міжнародних автомобільних перевезень».

Матеріали справи свідчать, що за результатом адміністративного оскарження вищезазначених рішень податкового органу, рішенням Державної податкової адміністрації у м. Києві від 13 березня 2013 року № 2383/19-1-06 та рішенням Міністерства доходів і зборів України від 17 квітня 2013 року № 1464/7/99-99-11-02-01-17 скарги Державного підприємства «Служба міжнародних автомобільних перевезень» від 25 лютого 2013 року та від 27 березня 2013 року залишені без задоволення, а податкову вимогу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби від 25 січня 2013 року № 334 та рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби про опис майна від 30 січня 2013 року № 130/19-112 - без змін.

Позивач не погоджується із вищезазначеними висновками податкового органу, мотивуючи позицію наступним: Державне підприємство «Служба міжнародних автомобільних перевезень» перебуває в стані ліквідації; звітує із показниками збитковості, що, на думку позивача, в сукупності свідчить про звільнення від обов'язку сплати авансових платежів з податку на прибуток.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши встановлені обставини справи, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.

Враховуючи зміст позовних вимог, вирішуючи адміністративну справу по суті суду необхідно встановити наявність обов'язку у позивача сплачувати авансовий внесок з податку на прибуток з подальшим встановленням правомірності винесення спірних рішень, що оскаржуються в межах даної адміністративної справи.

Відповідно до пункту 57.1. статті 57 Податкового кодексу України платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують 10 мільйонів гривень) щомісяця сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без подання податкової декларації.

Платники податку, які зареєстровані протягом звітного (податкового) року (новостворені), сплачують податок на прибуток на підставі річної податкової декларації за період діяльності у звітному (податковому) році без подання податкової декларації за звітні (податкові) періоди (календарний квартал, півріччя та дев'ять місяців) та не сплачують авансового внеску.

Платники податку, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний (податковий) період не перевищують 10 мільйонів гривень, та неприбуткові установи (організації) сплачують податок на прибуток на підставі податкової декларації, яку подають до контролюючих органів за звітний (податковий) рік і не сплачують авансових внесків.

У разі якщо платник податку, який сплачує авансовий внесок, за підсумками першого кварталу звітного (податкового) року не отримав прибуток або отримав збиток, він має право подати податкову декларацію та фінансову звітність за перший квартал. Такий платник податку авансових внесків у другому - четвертому кварталах звітного (податкового) року не здійснює, а податкові зобов'язання визначає на підставі податкової декларації за підсумками першого півріччя, трьох кварталів та за рік, яка подається до контролюючого органу в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Платник податку, який за підсумками минулого звітного (податкового) року не отримав прибутку або отримав збиток, податкові зобов'язання не нараховував і не мав базового показника для визначення авансових внесків у наступному році, а за підсумками першого кварталу отримує прибуток, має подати податкову декларацію за перше півріччя, три квартали звітного (податкового) року та за звітний (податковий) рік для нарахування та сплати податкових зобов'язань.

У складі річної податкової декларації платником податку подається розрахунок щомісячних авансових внесків, які мають сплачуватися у наступні дванадцять місяців. Визначена в розрахунку сума авансових внесків вважається узгодженою сумою грошових зобов'язань.

При цьому дванадцятимісячний період для сплати авансових внесків визначається починаючи з березня поточного звітного (податкового) року по лютий наступного звітного (податкового) року включно.

Форма розрахунку, передбачена у цьому пункті, затверджується у порядку, встановленому цим Кодексом.

Податкова декларація та розрахунок щомісячних авансових внесків за базовий звітний (податковий) рік подаються протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

На вимогу суду, відповідачем надано копії податкових декларацій з податку на прибуток за 1-4 квартали 2012 року та річну звітну податкову декларацію з податку на прибуток за 2012 рік, за результатом дослідження яких твердження позивача про декларування у звітному періоді збитків на суму 182 856, 00 грн. не знайшли підтвердження з огляду на наступне.

Згідно декларації з податку на прибуток підприємств за I квартал 2012 року позивачем задекларовано наступні показники: доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування (рядок 02 + рядок 03) - 14 441 617 грн.; витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування (рядок 05 + рядок 06) - 12 362 982 грн.; об'єкт оподаткування від усіх видів діяльності (рядок 01+ рядок 04) - 2 078 635 грн.; податок на прибуток (рядок 14 + рядок 15) - 436 105 грн.

За змістом звітної декларації з податку на прибуток за 2012 рік вбачаються наступні показники: доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування (рядок 02 + рядок 03) - 41 077 912 грн.; витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування (рядок 05 + рядок 06) - 35 809 738 грн.

За загальновизначеним терміном у юридичній науці збитки - це перевищення витрат підприємства над його доходами. Збитки призводять до зменшення власного капіталу.

Як вбачається із вищезазначеного, дохід позивача, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період перевищує 10 мільйонів гривень; перевищує витрати, що враховуються визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період, а тому посилання позивача про збитковість Державного підприємства «Служба міжнародних автомобільних перевезень» є необґрунтованими.

При цьому, позивач помилково вважає, що задекларований ним податок на прибуток, нарахований за результатом останнього календарного кварталу (звітного) податкового періоду (рядок 14 - рядок 15) у розмірі 182 856 грн. із позначкою «-» свідчить про збитковість підприємства.

Крім цього, підстави для звільнення від обов'язку зі сплати авансових внесків для окремих категорій платників податків встановлені статтею 57 Податкового кодексу України, серед яких відсутні платники податків, що перебувають у стані припинення.

За таких обставин, колегія суддів Окружного адміністративного суду міста Києва погоджується із висновком податкового органу, що позивач як платник податку на прибуток, у якого дохід, що враховується при визначенні об'єкта оподаткування за останній річний звітний податковий період перевищує 10 мільйонів гривень, щомісяця сплачує авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без подання податкової декларації.

Відповідно до пункту 3.1. розділу 3 Порядку направлення органами державної податкової служби податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 24 жовтня 2012 року № 1113, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 листопада 2012 року за № 1909/22221 податкові вимоги формуються: автоматично на підставі даних облікової інформаційної системи органів державної податкової служби; на підставі розрахунку розміру податкового боргу, зазначеного у поданні інших контролюючих органів про здійснення заходів з погашення податкового боргу, яке надіслано таким контролюючим органом до відповідного органу державної податкової служби.

У зв'язку з наявністю податкового боргу у Державного підприємства «Служба міжнародних автомобільних перевезень» зі сплати авансового внеску з податку на прибуток, податковим органом правомірно на підставі статті 59 Кодексу адміністративного судочинства України сформовано та вручено платнику податків податкову вимогу від 25 січня 2013 року № 334.

Відповідно до статті 88 Податкового кодексу України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.

Аналіз вищенаведеної норми дає вважати, що сутністю податкової застави, є тимчасове обмеження щодо відчуження майна платником податків, який має податковий борг, встановлення особливого режиму реалізації правомочності власника.

Підпункт 14.1.155 Податкового кодексу України дає визначення поняття податкової застави і зазначає, що податкова застава - це спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов'язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом.

Відповідно до пункту 89.3 статті 89 Податкового кодексу України опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника контролюючого органу, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.

За таких обставин, враховуючи, що наявність боргу зі сплати авансових внесків з податку на прибуток у розмірі 129 550, 00 грн. підтверджується матеріалами справи, до яких не долучено доказів погашення зазначеної заборгованості, колегія суддів вважає дії податкового органу щодо прийняття рішення про опис майна у податкову заставу правомірними, а рішення - таким, що не підлягає скасуванню.

Відтак, оскілки судом не встановлено доказів сплати боргу зі сплати авансових внесків з податку на прибуток у розмірі 129 550, 00 грн., позовні вимоги в частині скасування податкової вимоги від 25 січня 2013 року № 334 та рішення про опис майна у податкову заставу від 30 січня 2013 року № 130/19-112 не підлягають задоволенню.

Також, колегія суддів не погоджується із вимогами позивача про скасування рішення Державної податкової адміністрації міста Києва від 13 березня 2013 року № 2383/10/19-1-06 та рішення Міністерства доходів і зборів України від 17 квітня 2013 року № 915/6/99-99-11-02-15 з огляду на наступне.

Стаття 17 Податкового кодексу України закріплює право платників податків оскаржувати в порядку, встановленому цим Кодексом, рішення, дії (бездіяльність) контролюючих органів (посадових осіб), а також надані контролюючими органами роз'яснення (пункт 17.1.7 статті 17 Податкового кодексу України).

Оскарженням рішень контролюючих органів є оскарження платником податку податкового повідомлення-рішення про визначення сум грошового зобов'язання платника податків або будь-якого рішення контролюючого органу в порядку і строки, які встановлені цим Кодексом за процедурами адміністративного оскарження, або в судовому порядку (пункт 14.1.7 статті 14 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 56.8. статті 56 Податкового кодексу України контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.

Рішення центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику, прийняте за розглядом скарги платника податків, є остаточним і не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене в судовому порядку (пункт 56.10. статті 56 Податкового кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано сторонами у судовому засіданні, спірні рішення Державної податкової адміністрації міста Києва від 13 березня 2013 року № 2383/10/19-1-06 та рішення Міністерства доходів і зборів України від 17 квітня 2013 року № 915/6/99-99-11-02-15 про результати розгляду скарг надані з дотримання процедури адміністративного оскарження, визначеної Податковим кодексом України, відтак позовні вимоги в цій частині також не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, податковим органом доведено правомірність та обґрунтованість прийняття спірних рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Державного підприємства «Служба міжнародних автомобільних перевезень» не підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. У задоволенні адміністративного позову Державного підприємства «Служба міжнародних автомобільних перевезень» відмовити.

Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя К.Ю. Гарник

Судді: К.М. Кобилянський

Б.В. Санін