Рішення № 33768000, 24.09.2013, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24.09.13р. Справа № 904/6364/13

За позовом Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва, м. Миколаїв

до Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК", м. Дніпропетровськ

про стягнення 799,42 грн.

Суддя Колісник І.І.

Представники:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Халаім А.В., довіреність № 2055-О від 06.09.2011 року, представник.

СУТЬ СПОРУ:

Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" безпідставно отриманих грошових коштів у сумі 799,42 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані порушенням відповідачем умов укладеного між сторонами договору № 05/01/10-15 від 05.01.2010 року (чинного на момент виникнення спору) про зарахування і виплату пенсій та грошової допомоги через Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПРИВАТБАНК" у частині щодо повернення пенсії Авраменка Миколи Євгеновича, не використаної за призначенням у зв'язку зі смертю пенсіонера.

У якості правового обґрунтування позовних вимог позивач посилається, окрім іншого, на статті 526, 629, 1212 Цивільного кодексу України та на умови зазначеного договору.

У відзиві на позов відповідач проти позову заперечує, вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню. При цьому зазначає, що 01.06.2012 року від позивача до банку надійшов лист № 5648/05 від 30.05.2012 року про повернення нарахованої Авраменку М.Є. пенсії за квітень 2012 року у сумі 838,00 грн. у зв'язку зі смертю одержувача. 01 червня 2012 року банком було повернуто позивачу 38,58 грн., тобто всі кошти, які знаходились на поточному рахунку зазначеного пенсіонера на момент одержання вимоги. Таким чином, відповідачем були виконані умови параграфу 4 статті 8 договору № 05/01/10-15 від 05.01.2010 року щодо повернення банком органу Фонду за їх письмовим розпорядженням суми пенсій та грошової допомоги, зараховані на поточний рахунок одержувача, не пізніше наступного дня надходження відомостей про смерть одержувача за умови наявності цих сум на поточному рахунку пенсіонера, умови пункту 13 Порядку виплати пенсій та грошової допомоги за згодою пенсіонерів та одержувачів допомоги через їх поточні рахунки у банках, пункту 22.9 статті 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні". Відповідач зазначає, що кошти у сумі 799,42 грн., які були списані з рахунку одержувача до отримання ним вимоги позивача про повернення пенсії не є власністю відповідача і він не несе обов'язку щодо їх повернення позивачу за власний рахунок.

У судовому засіданні 24.09.2013 року представник відповідача підтримав правову позицію, викладену у відзиві на позов.

У судове засідання представник позивача не з'явився. Про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином відповідно до вимог частини 1 статті 64 Господарського процесуального кодексу України за адресою, зазначеною у позові, яка збігається з адресою місцезнаходження відповідно до Довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 11817960, про що свідчить наявне у матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення позивачу 22.08.2013 року поштової кореспонденції (а.с. 23)

Відповідно до роз'яснень Вищого господарського суду України, викладених в інформаційному листі № 01-8/482 від 13.08.2008 року, до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб-учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

За змістом підпункту 3.9.1. п. 3.9. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 (із змін. і доп.) "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За таких обставин, а також беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд розглядає справу за відсутності позивача на підставі наявних у справі доказів.

Розгляд справи відкладався з 05.09.2013 року на 24.09.2013 року.

У судовому засіданні 24.09.2013 року проголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться у матеріалах справи.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

05 січня 2010 року між Управлінням Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва (далі - Позивач) та Публічним акціонерним товариством комерційний банк "ПРИВАТБАНК" в особі Миколаївського РУ ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" (далі - Банк, Відповідач) був укладений договір № 05/01/2010 (далі - Договір), відповідно до параграфу 1 статті 1 якого Банк виконує функції виплати пенсій та грошової допомоги, передбачені Порядком виплати пенсій та грошової допомоги за згодою пенсіонерів та одержувачів допомоги через їх поточні рахунки в установах банку, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 року № 1596 (з наступними змінами) (надалі - Порядок).

Відповідно до параграфу 2 статті 3 Договору Банк зобов'язується забезпечити зарахування сум пенсій та грошової допомоги на поточні рахунки одержувачів не пізніше наступного операційного дня після надходження коштів від органів Фонду.

Параграфом 2 статті 8 Договору передбачено, що суми пенсій та грошової допомоги, зараховані на поточний рахунок одержувача до місяця його смерті включно, разом з відсотками є його спадщиною і розподіляються відповідно до чинного законодавства.

Згідно з параграфом 4 статті 8 Договору суми пенсій та грошової допомоги, зараховані на поточний рахунок одержувача, разом з нарахованими на них відсотками починаючи з місяця наступного за місяцем його смерті Банк повертає відповідно органам Фонду, за їх письмовим розпорядженням, не пізніше наступного операційного дня надходження відомостей про смерть одержувача за умови наявності цих сум на поточному рахунку пенсіонера.

Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва перерахувало на рахунок відповідача 13830789,99 грн., з яких 838,00 грн. - для зарахування на поточний рахунок Авраменка М.Є. пенсії за квітень 2012 року (а.с. 39, 40).

Зазначені кошти були зараховані Банком на рахунок Авраменка М.Є. 05.04.2012 року та станом на 30.05.2012 року на поточному рахунку Авраменка М.Є. сума коштів складала 38,58 грн. із загальної суми 838,58 грн., яка обліковувалася на рахунку до цього часу, що вбачається з виписки з рахунку клієнта за період з 01.03.2012 року до 28.08.2013 року (а.с. 27-28).

Відповідно до відомості про громадян, які померли за період з 11.04.2012 року до 20.04.2012 року Авраменко Микола Євгенович помер 30 березня 2012 року (а.с. 18).

Листом № 5648/05 від 30 травня 2012 року позивач звернувся до відповідача з повідомленням про факт смерті Авраменка М.Є. та з проханням повернути нараховану пенсію у сумі 838,00 грн. (а.с. 13).

Листом № 30.1.0.0/2-20120601/47 від 01.06.2012 року Банк повідомив про повернення коштів у межах наявного залишку на поточному рахунку Авраменка М.Є. у сумі 38,58 грн. (а.с. 14).

Причиною виникнення спору є відмова відповідача повернути на вимогу позивача залишок зайво перерахованих ним коштів (пенсії) у сумі 799,42 грн. на користь Авраменка М.Є., який помер 30.03.2012 року.

Позовні вимоги є неправомірними з наступних підстав.

Згідно з абзацом другим пункту 13 Порядку виплати пенсій та грошової допомоги за згодою пенсіонерів та одержувачів допомоги через їх поточні рахунки у банках, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1596 від 30.08.1999 року (із змін. і доп.) у разі надходження до уповноваженого банку відомостей про смерть одержувача пенсії та грошової допомоги уповноважений банк зобов'язаний припинити зарахування коштів на поточний рахунок з місяця, наступного за місяцем смерті одержувача, і зробити відповідну помітку у примірнику списку на зарахування пенсій та допомоги, що підлягає поверненню органу Пенсійного фонду або органу праці та соціального захисту населення. Суми пенсій та грошової допомоги, зараховані на поточний рахунок разом з нарахованими на них відсотками починаючи з місяця, наступного за місяцем смерті пенсіонера, підлягають поверненню уповноваженим банком відповідно органам Пенсійного фонду та соціального захисту населення не пізніше наступного операційного дня надходження відомостей про смерть одержувача.

Відповідно до частин першої, третьої статті 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунку банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Згідно з частиною першою статті 1067 Цивільного кодексу України договір банківського рахунку укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунку у банку на умовах, погоджених сторонами.

Статтею 2 Закону України "Про банки та банківську діяльність" передбачено, зокрема, що банківські рахунки - це рахунки, на яких обліковуються власні кошти, вимоги, зобов'язання банку стосовно його клієнтів і контрагентів та які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою банківських платіжних інструментів.

Відповідно до пунктів 1.4., 1.7. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України № 22 від 21.01.2004 року, власником рахунку в банку є особа, яка відкриває рахунок у банку і має право розпоряджатися коштами на ньому. Кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі розрахункових документів стягувачів згідно з главами 5 та 12 цієї Інструкції. Згідно з положеннями глав 5, 12 Інструкції, стягувачами, що мають право ініціювати списання коштів з рахунків клієнтів без їх відома, є органи державної виконавчої служби (на підставі виконавчих документів, установлених законами України) та органи державної податкової служби (щодо стягнення податкового боргу, простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою чи територіальною громадою).

За змістом пунктів 1.3., 1.39., 1.40. статті 1, пункту 7.1.2. статті 7 та статті 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" грошові кошти, переказані платником отримувачу, з моменту їх зарахування на рахунок переходять у власність отримувача; примусовим списанням є списання коштів, що здійснюється стягувачем без згоди платника на підставі встановлених законом виконавчих документів у випадках, передбачених законом; стягувачем вважається особа, яка може бути ініціатором переказу коштів з рахунка платника на підставі виконавчих документів, визначених законом; банк на договірній основі повинен здійснювати зберігання коштів на поточному рахунку, проводити розрахунково-касові операції за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

Відповідно до статті 1071 Цивільного кодексу України банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом.

Згідно з пунктом 22.9 статті 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банки виконують розрахункові документи відповідно до черговості їх надходження та виключно в межах залишку коштів на рахунках платників, крім випадків надання платнику обслуговуючим його банком кредиту, у разі недостатності на рахунку платника коштів для виконання у повному обсязі розрахункового документа стягувача на момент його надходження до банку платника цей банк здійснює часткове виконання цього розрахункового документа шляхом переказу суми коштів, що знаходиться на рахунку платника, на рахунок отримувача.

Системний аналіз наведених законодавчих норм дає підстави для висновку, що власником коштів, виплачених особі, яка отримує пенсію, є безпосередньо одержувач виплат, а не банківська установа, у якій відкрито банківський рахунок одержувача цих виплат.

З урахуванням зазначеного, позовні вимоги незаконні, оскільки відповідачем були виконані умови параграфу 4 статті 8 договору № 05/01/10-15 від 05.01.2010 року, пункту 13 Порядку виплати пенсій та грошової допомоги за згодою пенсіонерів та одержувачів допомоги через їх поточні рахунки у банках, пункту 22.9 статті 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та перераховано позивачу залишок коштів на рахунку отримувача пенсії у межах одного операційного дня після отримання відомостей про його смерть. Посилання позивача на частину 1 статті 1212 Цивільного кодексу України є безпідставним, так як позивач здійснював операції із спірними грошовими коштами на підставі цивільного договору між сторонами та відповідно до вимог чинного законодавства. Після отримання вимоги позивача відповідач у передбачений договором строк повернув кошти, які знаходились на рахунку одержувача. Порушень умов договору чи актів цивільного законодавства допущено не було.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що кошти у сумі 800,00 грн., які були зняті з рахунку одержувача до отримання вимоги позивача про повернення пенсії, також не є власністю відповідача і він не несе обов'язку щодо їх повернення позивачу за власний рахунок.

З огляду на викладене, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 4, 32-34, 36, 43-44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 27.09.2013 року.

Суддя І.І. Колісник