Ухвала суду № 33767971, 11.09.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" вересня 2013 р. м. Київ К/9991/14076/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Лосєва А.М., Вербицької О.В., Шипуліної Т.М., за участю секретаря Титенко М.П.,за участю представників позивача:Скачка А.А.,відповідача:не з'явився,розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17.05.2011

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.01.2012

у справі № 2а-1670/1864/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Калина-Восток»

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

за участю Прокуратури Полтавської області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 17.05.2011, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.01.2012, задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Калина-Восток» (надалі - позивач, ТОВ «Калина-Восток») до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області (надалі - відповідач, Кременчуцька ОДПІ у Полтавській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.12.2010 № 0007552301/0/4235 та № 0007562301/0/4236.

При постановленні рішень про задоволення позову суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що перевірка позивача була проведена на підставі наказу, який визнано в судовому порядку протиправним та скасовано, а, отже, акт позапланової перевірки, на підставі якого податковим органом прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, є наслідком протиправного наказу на проведення перевірки.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17.05.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.01.2012 і відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу, в яких наводить доводи в підтримку оскаржуваних судових рішень.

Представниками прокуратури не було надано письмових заперечень на касаційну скаргу, що не перешкоджає її розгляду.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 18.10.2010 керівником Кременчуцької ОДПІ видано наказ про проведення позапланової перевірки № 2850 та направлення № 2899/002899 на проведення перевірки з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 по 30.06.2010.

Підставою для проведення позапланової перевірки було неподання позивачем податкової звітності.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 24.11.2010 № 6301/23-209/32946304, в якому зафіксовано порушення п. 1.32 ст. 1, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п.5.3, пп. 5.5.1 п. 5.5 ст. 5, пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 11 428 117,00 грн., в тому числі: за 2009 рік - 11 267 029,00 грн., за півріччя 2010 року - 161 088,00 грн.; пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 25 866,00 грн., у тому числі: за квітень 2010 року - 6 166,00 грн., за травень 2010 року - 7 506,00 грн.; за червень 2010 року - 12 194,00 грн.

На підставі зазначеного акта перевірки Кременчуцькою ОДПІ винесено податкові повідомлення-рішення від 10.12.2010:

- № 0007552301/0/4235, яким позивачу донараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток усього на суму 22 856 234,00 грн., в тому числі: 11 428 117,00 грн. - основного платежу, 11 428 117,00 грн. - штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0007562301/0/4236, яким донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість усього на суму 38 799,00 грн., в тому числі: 25 866,00 грн. - основного платежу, 12 933,00 грн. - штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2011 по справі № 2а-5374/10/1670 наказ Кременчуцької ОДПІ від 18.10.2010 № 2850 про проведення позапланової перевірки ТОВ «Калина-Восток» визнано протиправним та скасовано.

З урахуванням вимог ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України суд першої інстанції, з яким погодилась колегія суддів апеляційної інстанції, постановив, що акт, складений за результатами перевірки, проведення якої передбачено скасованим в судовому порядку наказом, не є належним доказом у справі, а прийняті на його підставі податкові повідомлення-рішення від 10.12.2010 № 0007552301/0/4235 та № 0007562301/0/4236 є незаконними.

Переглянувши судові рішення у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не може погодитись із висновками судів попередніх інстанцій та вважає, що касаційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 11-1 Закону України від 04.12.1990 № 509-XII «Про державну податкову службу в Україні» в редакції, що була чинною на момент проведення перевірки, встановлено, що позапланова виїзна перевірка здійснюється на підставі виникнення обставин, викладених в цій статті, за рішенням керівника податкового органу.

Статтею 11-2 Закону встановлено, що посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку направлення на перевірку та копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової перевірки.

Таким чином, визначаючи правові наслідки недодержання вказаних вимог, законодавець передбачив право платника податків на недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки.

Суто формальні порушення щодо порядку проведення перевірок податковим органом, а також скасування наказу на проведення перевірки після фактичного її проведення не можуть бути достатніми підставами для скасування податкових повідомлень-рішень за умов доведеності фактів порушень особою, що перевіряється, норм законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Зважаючи на зміст наведеної норми процесуального права та враховуючи, що вимоги заявленого позову полягають у скасуванні податкових повідомлень-рішень, предметом доказування у даній справі мають бути саме обставини, які свідчать про обґрунтованість чи безпідставність винесення спірних податкових повідомлень-рішень та наявність чи відсутність порушень позивачем законодавчих приписів.

Водночас, зміст та висновки оскаржуваних судових рішень вказують на те, що факти вчинення позивачем порушень податкового законодавства не були спростовані належними доказами, оскільки взагалі не були предметом дослідження при розгляді справи в судах першої та апеляційної інстанцій.

Без встановлення і дослідження наведених обставин рішення суду не може відповідати незмінним принципам законності, повноти і обґрунтованості у розумінні статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Принцип офіційного з'ясування обставин в адміністративній справі, закріплений частинами четвертою та п'ятою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачає вжиття судом дозволених законом заходів, необхідних для встановлення всіх фактичних даних зі спору, у тому числі і шляхом виявлення та витребування доказів з власної ініціативи, оскільки висновок суду стосовно правомірності (або незаконності) оскаржуваного рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень може бути зроблений лише після вичерпання усіх передбачених законом процесуальних засобів для перевірки юридичних фактів, що входять до предмета доказування у справі.

Враховуючи, що судами попередніх інстанцій вищеназвані обставини враховано не було, і це призвело до передчасних та не обґрунтованих належним чином висновків щодо прав і обов'язків сторін у даному спорі, а також те, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 210, 214, 215, 220, 223, 227, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області задовольнити частково.

2. Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17.05.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.01.2012 у справі № 2а-1670/1864/11 скасувати.

Справу № 2а-1670/1864/11 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя:(підпис)А.М. Лосєв Судді(підпис)О.В. Вербицька (підпис) Т.М. Шипуліна