Ухвала суду № 33767930, 23.09.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2013 року м. Київ К-35758/10

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу

Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 21.06.2010 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2010

у справі №2а-3117/10/0870

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі

про визнання протиправними дій , -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 21.06.2010, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2010, позов задоволено. Визнано протиправними дії Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі щодо самостійного розподілу коштів Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго», призначення яких було визначено Відкритим акціонерним товариством «Запоріжжяобленерго» у платіжному дорученні № 5551 від 29.04.2010.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового про відмову в позові, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши під час попереднього судового засідання повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою Верховного Суду України від 07.02.2010 у справі № 5/328 скасовано судові рішення, які були прийняті на користь ВАТ «Запоріжжяобленерго» і залишено в силі прийняте на підставі акту № 14/32-03-00130926 від 19.07.2004 позапланової документальної перевірки з питання відображення у податковому обліку понаднормативних витрат електроенергії АТ «Запоріжжяобленерго» за період з 01.04.2001 по 01.04.2004, податкове повідомлення-рішення № 0000180203/0 від 21.07.2004, яким товариству визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 84168703,08 грн. (в тому числі 42084351,54 грн. основного платежу та 42084351,54 грн. фінансових санкцій).

Таким чином підтверджено існування у позивача податкового боргу з податку на прибуток в розмірі 84168703,08 грн.

29.04.2010 позивачем за платіжним дорученням № 5551 здійснено перерахування до державного бюджету 17943,00 грн. з призначенням платежу: штраф з податку на прибуток за підсумками І кварталу 2010 року по строку 18.05.2010 без ПДВ.

У квітні 2010 року відповідачем надіслано на адресу позивача податкове повідомлення №108240016118820 від 30.04.2010 про розподіл перехованої платіжним дорученням № 5551 від 29.04.2010 суми штрафу з податку на прибуток в розмірі 17943,00 грн., згідно якого сума податкового боргу, що залишилась несплаченою станом на 29.04.2010 в результаті розподілу сплаченої суми складає 81644385,02 грн. та 4467,81 грн. пені.

Згідно з п. 6 ст. 7 Закону України «Про Національний банк України» Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

За змістом п.1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 №22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції.

Згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Таким чином право визначати призначення платежу належить виключно платнику. Суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням пп.16.5.2 п.16.5 ст.16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фонами» слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Пунктом 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фонами» визначена рівність бюджетних інтересів. З цією метою визначено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Разом з тим, Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який є спеціальним законом з питань оподаткування і який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу і які не передбачають можливості зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, податковий орган не має права самостійно змінювати призначення платежу визначеного платником податків при здійсненні розрахунків зі сплати податків.

Вищенаведеним спростовуються доводи податкового органу, наведені ним в касаційній скарзі, як підставу для скасування постановлених по справі рішень судів попередніх інстанцій.

Враховуючи наведене, висновки суду першої та апеляційної інстанції ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права, підстав для їх скасування, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі відхилити, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 21.06.2010 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2010 залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Н.Г.Пилипчук

О.І.Степашко