Ухвала суду № 33767722, 23.09.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" вересня 2013 р. м. Київ К-32890/10

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2010

у справі № 2а-46717/09/1670

за позовом Приватного підприємства «Дарес»

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

про скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 14.04.2010 в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2010 скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нову постанову про задоволення позову повністю.

Визнано незаконним податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області від 17.08.2009 № 0004172301/02529 про нарахування ПП «Дарес» податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 28575,00 грн., в тому числі 19050,00грн. основного платежу та 9525,00 грн. штрафними санкціями.

Кременчуцька ОДПІ у Полтавській області подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції. Посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права: п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для визначення позивачеві за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 28575,00 грн., в тому числі 19050,00грн. основного платежу та 9525,00 грн. штрафними санкціями, слугували висновки планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2005 по 30.09.2008, викладені в акті від 05.08.2009 № 4498/23-209/31130608, про порушення вимог п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що полягало у неправомірному віднесенні до складу податкового кредиту у квітні 2008 року податку на додану вартість на підставі податкової накладної від 18.03.2008 № 277, виданої ПП «Стройзаказ», на поставку товару - сировини інсектициду «Круизер», в кількості 75 літрів.

При цьому податковий орган виходить з того, що операції з постачання товару не мали реального характеру, оскільки ПП «Стройзаказ» не має необхідних умов для здійснення основного виду діяльності, рух товару від продавця до перевізника, а також до покупця, прийняття та оприбуткування позивачем товару документально не підтверджується.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні справи та вважає, що суд надали правову оцінку встановленим обставинам.

Для надання правової оцінки щодо формування платником податку на додану вартість податкового кредиту з такого податку необхідно застосовувати положення п.п. 7.2, 7.4, 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, якими регламентувався порядок визначення податкового кредиту на час виникнення спірних правовідносин та якого платник податків (покупець) зобов'язаний був дотримуватися і виключно за умови порушення якого, формування податкового кредиту могло бути визнано неправомірним.

За умови реального здійснення платником податку господарської операції з придбання робіт та послуг, що призвела до об'єктивної зміни складу активів такого платника (покупця), у межах господарської діяльності, за відсутністю з боку такого платника порушення вимог вказаних норм Законів, підстави для позбавлення його права на податковий кредит відсутні.

Актом перевірки та судами попередніх інстанцій не встановлено жодного фактичного порушення позивачем вимог наведених норм законів, яке б позбавляло його права на податковий кредит з податку на додану вартість.

В результаті дослідження питання щодо фактичного виконання господарських операцій судом апеляційної інстанції на підставі доказів встановлено, що господарська операція з поставки товару підтверджена розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку: рахунком-фактурою від 18.03.2008 № 277, виписаною Приватним підприємством «Стройзаказ» товарно-транспортною накладною від 18.03.2008 № 18/03-08, підписаною заступником директора позивача Згінніком А.В., податковою накладною від 18.03.2008 № 277, яка містить відомості щодо кількості, ціни, дати транспортування та одержання товару. Товар придбано позивачем з метою використання в господарській діяльності, придбана сировина використана для обробки давальницької сировини на підставі договору від 12.03.2008 № 1-1203/одс 42н, укладеного між позивачем (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Насіння» (виконавець).

Викладене свідчить про доведеність фактичного використання товару позивачем у власній господарській діяльності, що спростовує позицію податкового органу та суду першої інстанції про нереальний характер господарської операції.

Зважаючи на дотримання судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, надану правову оцінку обставинам, на які посилалися сторони, обґрунтовуючи свої вимоги та заперечення, зокрема обставинам, якими податковий орган також обґрунтовує вимоги касаційної скарги, правильну оцінку доказів у справі, та враховуючи межі перегляду справи судом касаційної інстанції, визначені у ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, касаційна скарга залишається без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2010 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

О.І. Степашко