Ухвала суду № 33767699, 23.09.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2013 року м. Київ К-24377/10

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу

Закритого акціонерного товариства «Хмельницька кондитерська фабрика «Кондфіл»

на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 25.12.2008 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.05.2010

у справі №2-а-7413/08/4

за позовом Закритого акціонерного товариства «Хмельницька кондитерська фабрика «Кондфіл»

до Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 25.12.2008, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.05.2010, у задоволенні позовних вимог ЗАТ «Хмельницька кондитерська фабрика «Кондфіл» про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у м.Хмельницькому від 27.05.2008 №0001302301/0/4167, від 03.07.2008 №0001302301/1/5088, від 23.07.2008 №0001302301/2, від 29.09.2008 №0001302301/3/8465 відмовлено.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про задоволення позовних вимог, з підстав порушення норм матеріального права.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведена виїзна планова перевірка з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006 по 31.12.2007, за результатами якої складено акт від 14.05.2008 №4142/23-4/00382289.

За висновками акта перевірки позивачем допущено заниження податку на прибуток за 2007 рік в сумі 136103,00 грн., яке виникло у зв'язку з не включенням до складу валових доходів вартості матеріальних цінностей в сумі 355012,00 грн., переданих йому на відповідальне зберігання та використаних ним у власному виробничому обороті, та завищенням скоригованих валових витрат на суму витрат на придбання спецодягу та взуття для охоронців в сумі 11130,00 грн. і витрат на придбання транспортних послуг, не підтверджених товарно-транспортними накладними на суму 7946,00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №000132301/0/4167 від 23.05.2008, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем в розмірі 138887,00 грн. та штрафним (фінансовим) санкціям 29672,00 грн.

За наслідками адміністративного оскарження, скарги позивача залишені без задоволення, прийняті податкові повідомлення-рішення з відповідним індексом, якими доведено нові граничні строки сплати податкових зобов'язань.

Суд першої інстанції, з доводами якого погодився суд апеляційної інстанції, приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову, виходив з того, що обставини, якими контролюючий орган обґрунтував свої висновки про порушення позивачем вимог пп.4.1.6 п.4.1 ст.4, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3, п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», знайшли своє підтвердження.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та ПП «Городоцький цукровий завод» було укладено договір Т № 6/07 від 09.01.2007 про відповідальне зберігання товарів, відповідно до умов якого станом на 01.11.2007 на зберіганні позивача знаходилося 68000 кг цукру.

У листопаді 2007 року на зберігання надійшло ще 925750 кг цукру, з яких, згідно накладних, позивачем із зберігання на склад сировини у цьому ж місяці було відвантажено 163600 кг цукру, який на кінець звітного податкового періоду залишився неповернутим на склад зберігання цукру.

Враховуючи дані бухгалтерського обліку, позивачем списано цукор у кількості 163600 кг, який не був оприбуткований як власні виробничі запаси підприємства, та знаходився на зберіганні позивача.

Повернення цукру з виробництва на склад зберігання в грудні 2007 року не відбувалося, що підтверджується даними прибутково-витратної картки обліку матеріалів по складу щодо сировини «цукор» та «цукор на зберіганні» за грудень 2007 року.

Відповідно до пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до валового доходу включаються доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді вартості матеріальних цінностей, переданих платнику податку згідно з договорами схову (у відповідальне зберігання) та використаних ним у власному виробничому чи господарському обороті.

Таким чином, оскільки переданий на зберігання позивачу цукор в кількості 163600 кг по ціні 2,17 грн./кг на загальну суму 355012 грн. був використаний у власній господарській діяльності позивача, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про правомірність висновків податкового органу щодо заниження платником податків валового доходу на суму 355012 грн.

Надана позивачем під час розгляду справи накладна № 3587 від 28.12.2007 на відвантаження цукру в кількості 61950 кг цукру зі складу сировини на зберігання правильно не взята судами попередніх інстанцій до уваги, оскільки така під час проведення перевірки була відсутня, неналежно оформлена, а її зміст суперечить даним складського обліку позивача.

Правильними є і висновки судів попередніх інстанцій про заниження позивачем валового доходу в сумі 181454 грн. у зв'язку з порушенням порядку розрахунку приросту балансової вартості запасів, а саме занижено приріст запасів по рахунку 201 «Сировина» в сумі 355012 грн. та завищено приріст запасів по рахунку 26 «Готова продукція» на суму 173558 грн.

Відповідно до п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

В розумінні п.1.23 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» безоплатно наданими товарами (роботами, послугами) є, зокрема, товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею у виробничому або господарському обороті.

Відповідно до п.8 П(С)БО9 та п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» сировина (цукор), що була передана позивачу на зберігання від ПП «Городоцький цукровий завод» не повинна брати участі у розрахунку приросту (убутку) балансової вартості запасів.

Згідно з Порядком ведення обліку приросту (убутку) балансової вартості покупних товарів, матеріалів, сировини, палива, напівфабрикатів на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції на складах, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 124 від 11.06.1998, в розрахунку балансової вартості готової продукції бере участь лише матеріальна складова готової продукції (без врахування витрат на оплату праці та соціальні заходи, загальновиробничих витрат).

У додатку К1/1 до декларації за 2007 рік позивачем відображено залишок готової продукції на кінець звітного періоду в сумі 684026 грн., відповідно до даних головної книги по рахунку 26 залишок готової продукції на кінець 2007 року складає 684026 грн., матеріальна складова частка становить 510468 грн., через що платником податку завищено приріст на 173558 грн.

Щодо завищення позивачем валових витрат на загальну суму 11130 грн., то судова колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що зазначене порушення знайшло своє підтвердження.

Перевіркою встановлено, що не заперечується позивачем, що протягом ІІІ-IV кварталів 2006 року ним було придбано спецодяг, взуття та інвентар для охоронців на загальну суму 11130 грн.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.4.1 п. 5.4. ст. 5 цього Закону передбачено, що до валових витрат включаються витрати платника податку на забезпечення найманих працівників спеціальним одягом, взуттям, обмундируванням, що необхідні для виконання професійних обов'язків.

Однак, як встановлено судами попередніх інстанцій, згідно штатного розкладу підприємства у ІІ півріччі 2006 року та 2007 році штатні працівники-охоронці не передбачені.

Фактично охорона об'єктів позивача проводилася виконавцем послуг - ТОВ «Вінницький полк імені Івана Сірка» на підставі укладених договорів № 1 від 15.03.2005 та № 19 від 21.02.2004 на охорону господарських об'єктів.

За встановлених обставин позивачем безпідставно віднесено до складу валових витрат витрати на загальну суму 11130 грн. для придбання спецодягу, взуття та інвентаря для працівників охоронної фірми.

Крім цього, судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем включено до складу валових витрат за І квартал 2007 року витрати по придбанню транспортних послуг на загальну суму 7646 грн., в тому числі від СПД ФО ОСОБА_3 в сумі 4288 грн. та від СПД ФО ОСОБА_4 в сумі 2658 грн.

На підтвердження надання вказаних послуг позивачем були надані акти виконаних робіт, в яких не конкретизовані зміст наданих послуг в натуральному та вартісному виразі, не визначені фактично понесені витрати на здійснення вказаних послуг, не зазначено економічну доцільність проведених перевезень для позивача, товарно-транспортні накладні відсутні.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 168/704 від 05.06.1995.

Згідно з пунктом 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

За змістом пункту 11.1 цих Правил товарно-транспортна накладна є основним документом на перевезення вантажів.

Таким чином, товарно-транспортна накладна за встановленою формою є обов'язковою для застосування відправниками та одержувачами вантажів, позаяк є підставою для проведення розрахунків за договором перевезення, а також для списання та оприбуткування товарно-матеріальних цінностей.

Відповідно до пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Встановлені обставини справи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на викладене, судова колегія доходить висновку, що рішення суду першої та апеляційної інстанції постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, підстав для їх скасування з мотивів викладених в касаційній скарзі немає.

Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Хмельницька кондитерська фабрика «Кондфіл» відхилити, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 25.12.2008 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.05.2010 залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Н.Г.Пилипчук

О.І.Степашко