Ухвала суду № 33767654, 18.09.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 вересня 2013 року м. Київ К/9991/50783/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І. В. Бухтіярової І. О. Моторного О. А. розглянувши в попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Кіцманської міжрайонної державної податкової інспекції Чернівецької області Державної податкової служби

на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 08.05.2012 р.

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 18.07.2012 р.

у справі № 2а/2470/647/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія Буковини»

до Кіцманської міжрайонної державної податкової інспекції Чернівецької області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мрія Буковини» (далі - позивач, ТОВ «Мрія Буковини») звернулося до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до Кіцманської міжрайонної державної податкової інспекції Чернівецької області Державної податкової служби (далі - відповідач, Кіцманської МДПІ Чернівецької області) про скасування податкового повідомлення-рішення від 21.02.2012 р. № 3/2300-35445409, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання по податку на додану вартість на суму 972 473 грн.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 08.05.2012 р., яка залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 18.07.2012р., позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 08.05.2012 р. та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 18.07.2012 р. і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позивних вимог відмовити.

Позивач у письмових запереченнях проти доводів касаційної скарги заперечував, вважає оскаржені судові рішення прийнятими у відповідності до норм матеріального та процесуального права, а тому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами ДПІ у Заставнівському районі Чернівецької області було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Мрія Буковини» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 р. по 30.09.2011 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 р. по 30.09.2011 р., за результатами якої складено акт перевірки від 02.02.2012 р. № 1/23/35445409 та встановлено порушення позивачем вимог п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість, який підлягав перерахуванню на спецрахунок у сумі 972 473 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 3/2300-35445409 від 21.02.2012 р., відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 972 473 грн.

Як вбачається з акту № 1/23/35445409 від 02.02.2012 р., підставою для донарахування позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість слугувало твердження податкового органу, що у березні 2011 року на розрахунковий рахунок позивача надлишково перераховано кошти на за цукровий буряк в сумі 5 834 838,54 грн. в тому числі податок на додану вартість 972 473,00 грн. (договір укладеній між ТОВ «Мрія Буковини» та ТОВ «Бучацький цукровий завод» від 01.10.2010 р. № 01/10-10). Вказані кошти до бази оподаткування за березень 2011 року позивачем включені не були, внаслідок чого, було занижено податкові зобов'язання по податку на додану вартість на суму 972 473 грн.

Суди попередніх інстанцій вирішуючи спір по суті, заперечуючи проти тверджень відповідача та задовольняючи позовні вимоги, з висновками яких погоджується колегія суддів касаційної інстанції, виходили з наступних мотивів.

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Пунктом 4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг). У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Згідно п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше; або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Пунктом 187.1 ст.187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку із придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача і повинна відповідати вимогам п.п.7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Підпунктом 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, для отримання права сформувати податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник податку на додану вартість повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

Виходячи з вищевикладеного судами попередніх інстанцій вірно зазначено, що право на отримання бюджетного відшкодування у платника податку на додану вартість виникає щодо суми, яку він фактично сплатив у попередніх податкових періодах, за наявності у нього від'ємного значення різниці між податковим зобов'язанням та податковим кредитом у поточному та попередньому податковому періоді, за умови правомірного та обґрунтованого формування податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість у відповідних податкових періодах. Інших умов або обмежень для отримання права на бюджетне відшкодування законодавством на час вирішення даного спору не встановлено.

Як зазначалося раніше, відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що між ТОВ «Мрія Буковини» та ТОВ «Бучацкий цукровий завод» 01.10.2010 р. укладено договір поставки № 01/10-10, предметом якого є поставка цукрового буряка. Згідно додатку № 1 від 01.11.2010 р. до вказаного договору загальна вартість придбаної продукції становить 28 615 680,00 грн., кількість - 25920 тон, ціна за тонну - 1 004 грн.

Виконання сторонами умов зазначеного договору поставки підтверджується наявними в матеріалах справи документами, а саме: податковими та видатковими накладними, виписками з банківських рахунків позивача, актом звірки взаємних розрахунків, складеного ТОВ «Мрія Буковина» та ТОВ «Бучацкий цукровий завод», згідно якого станом на 31.12.2011 р. заборгованість по договору поставки № 01/10-10 від 01.10.2010 р. відсутня.

Із вказаних вище первинних документів вбачається, що за договором поставки №01/10-10 від 01.10.2010 р. подією, що сталася раніше, була дата відвантаження цукрового буряка за видатковою накладною № 7 від 30.11.2010 р., оплата ж за договором, згідно банківських виписок з рахунків, проводилася з 23.12.2010 р. по 30.03.2011 р.

Отже, матеріалами справи підтверджено, що договір між позивачем та його контрагентом було дійсно виконано та здійснено, про що свідчили вищенаведені належним чином оформлені первинні бухгалтерські документи.

Крім того, п.1.1. ст.1 Статуту ТОВ «Данагро» визначено, що згідно рішення Загальних зборів учасників ТОВ «Бучацкий цукровий завод» від 26.12.2011 р., яке оформлене протоколом № 26-12-2011 прийнято рішення про зміну найменування ТОВ «Бучацкий цукровий завод» на ТОВ «Данагро», яке є правонаступником всіх прав та обов'язків ТОВ «Бучацкий цукровий завод». У зв'язку із зазначеним, податковим органом безпідставно не було взято до уваги первинні документи на підтвердження господарських операцій з контрагентом ТОВ «Данагро», оскільки у правовідносинах контрагентів мало місце виключно зміна найменування ТОВ «Бучацкий цукровий завод» на ТОВ «Данагро».

Таким чином, висновки перевіряючих, що викладені в акті перевірки від 02.02.2012 р. № 1/23/35445409, про вчинення платником податків порушень податкового законодавства, щодо неправомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаєморозрахунках з вказаним контрагентом за період, що перевірявся, мають характер припущень та є необґрунтованими, а відтак, не можуть бути покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи вищевикладене та встановлені обставини справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку скасувавши податкове повідомлення-рішення № 3/2300-35445409 від 21.02.2012 р.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального та процесуального права.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Проте податковий орган цього обов'язку не виконав.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Кіцманської міжрайонної державної податкової інспекції Чернівецької області Державної податкової служби відхилити.

Постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 08.05.2012 р. та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 18.07.2012 р. у справі №2а/2470/647/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис) І. В. Приходько Судді: (підпис) І. О. БухтіяроваПомічник судді (підпис) О. А. Моторний З оригіналом згідно Т. В. Давидовська