Ухвала суду № 33767631, 23.09.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" вересня 2013 р. м. Київ К-32969/10

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Приватного підприємства «Кьонікс»

на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 24.06.2009

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 25.08.2010

у справі № 2-а-5646/09/1/0170

за позовом Приватного підприємства «Кьонікс»

до Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономної Республіки Крим

про визнання незаконним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 24.06.2009, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 25.08.2010, в задоволенні позову відмовлено повністю.

ПП «Кьонікс» подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове про задоволення позову повністю. Посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків судів обставинам справи, ненадання оцінки доводам позивача щодо проведення перевірки з порушенням вимог Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Красноперекопською ОДПІ в АР Крим у присутності директора ПП «Кьонікс» проведено перевірку належного позивачеві кафе, розташованого за адресою: м. Красноперекопська, мікрорайон 2, буд. 4, за результатами якої складено акт від 13.03.2008 № 01070037/23-30.

Актом перевірки зафіксовано порушення позивачем вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР (далі Закону № 265/95-ВР):

п. 1 ст. 3 Закону № 265/95-ВР, що полягало у не проведенні розрахункової операції через РРО на суму 65,00 грн. при продажу 1 пляшки коньяку «Шустов», 1 пачки соку та 2-чашок кави;

п. 2 ст. 3 Закону № 265/95-ВР, що полягало у невидачі розрахункового документа на суму проведеної операції;

п. 9 ст. 3 Закону № 265/95-ВР незабезпечення щоденного друку та зберігання фіскальних звітних чеків, зокрема фіскального чеку № 1638;

п. 13 ст. 3 Закону № 265/95-ВР, що полягало у допущенні невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, що вказана в денному звіті РРО (невідповідність склала 135,00 грн.);

ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів» від 19.12.1995 № 481/95-ВР (далі Закону № 481/95-ВР), що полягало у здійсненні реалізації алкогольних напоїв без наявності відповідної ліцензії, зокрема здійснено продаж 1 пляшки коньяку «Шустов», ємністю 0,5 л.).

Рішенням відповідача від 21.03.2008 № 0000412330 до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції в загальній сумі 1340,00 грн., зокрема за порушення вимог п. 13 ст. 3 Закону № 265/95-ВР відповідно до вимог ст. 22 цього Закону в сумі 675,00 грн., за порушення вимог п.п. 1, 2 ст. 3 Закону № 265/95-ВР відповідно до вимог п. 1, п. 2 ст. 17 цього Закону в сумі 325,00 грн. та за порушення вимог п. 9 ст. 3 Закону № 265/95-ВР відповідно до вимог п. 4 ст. 17 цього Закону в сумі 340,00 грн.

Рішенням відповідача від 21.03.2008 № 0000402330 до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 1700,00 грн. відповідно до вимог абз. 5 ч. 2 ст. 17 Закону № 481/95-ВР за порушення вимог ст. 15 цього Закону.

На підставі безпосередньо досліджених в судовому засіданні доказів: акту перевірки, опису грошових коштів на місці проведення розрахунків, акту відмови від підпису та одержання копії акта перевірки, повідомлення про вручення поштового відправлення (екземпляра акта перевірки), тощо та в результаті належної оцінки таких доказів у їх сукупності, судами попередніх інстанцій встановлено факт вчинення зафіксованих податковим органом порушень, у зв'язку з чим зроблено правильний висновок про правомірне застосування до позивача штрафних санкцій за оспорюваними рішеннями відповідача.

Доводи позивача, викладені у касаційній скарзі, про те, що суди не повинні були визнавати як доказ підтвердження вчиненого порушення акт перевірки суд касаційної інстанції відхиляє, з огляду на таке.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 71 цього Кодексу у даній справі про протиправність рішення суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Це правило означає, що податковий орган повинен доводити передбаченими процесуальним законом засобами доказування ті обставини, які покладені в основу прийняття податкового повідомлення-рішення.

Для податкового органу основним засобом доказування є акт перевірки, який згідно із вимогами п. 1.3. ст. 1 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 № 327 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 за № 925/11205, є службовим документом, що стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання. Водночас, якщо платник податків не згоден з доводами податкового органу, він може їх спростовувати. Це випливає зі змісту ч.1 ст.71 вказаного Кодексу, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її заперечення. В іншому випадку, суд вирішує спір на підставі наявних доказів, які оцінюються за правилами ст. 86 Кодексу.

Позивач в касаційній скарзі не наводить обґрунтованих доводів в спростування встановлених судами попередніх інстанцій обставин про фактичне вчинення ним порушень.

Недотримання податковим органом певних вимог законодавства при проведенні перевірки не може бути самостійною підставою для скасування рішення про застосування до суб'єкта господарювання штрафних (фінансових) санкцій за допущене порушення.

Зважаючи на відсутність підстав для висновку про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, надану судами правову оцінку встановленим обставинам, враховуючи межі перегляду справи судом касаційної інстанції, визначені у ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, які не дозволяють суду касаційної інстанції здійснювати дослідження та переоцінку доказів, касаційна скарга залишається без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства «Кьонікс» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 24.06.2009 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 25.08.2010 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданої через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

О.І. Степашко