Ухвала суду № 33767479, 18.09.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" вересня 2013 р. м. Київ К/800/31542/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І. В. Бухтіярової І. О. Моторного О.А. за участю секретаря судового засідання Паламарчук А. О.

та представників сторін:

від позивача -Борисова Н.С.

від відповідача - Калашнікова О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві

касаційну скаргу державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби

на постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 25.02.2013 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2013 р.

у справі № 826/881/13-а

за позовом дочірнього підприємства «ЛД-Україна»

до державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

Дочірнє підприємство «ЛД-Україна» (далі - позивач, ДП «ЛД-Україна») звернулось до окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень від 07.11.2012 р. № 0000892260 та № 0000902260.

Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 25.02.2013 р., яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2013 р., позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями суду, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 25.02.2013 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2013 р. і прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Позивач в судовому засіданні 18.09.2013 р. проти доводів касаційної скарги заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях від 01.08.2013 р.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами ДПІ проведено документальну планову виїзну перевірку ДП «ЛД-Україна» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 р. по 30.06.2012 р., за результатами якої складено акт № 819/22-06/31093996 від 19.10.2012 р. та встановлено порушення позивачем вимог п. 1.32. ст. 1. п.5.1, пп. 5.2.1 п.5.2. пп. 5.5.1 п.5.5 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон), п. 138.1пп. 138.10.5 п. 138.10 ст. 138, пп. 153.2.5 п. 153.22 ст. 153 Податкового Кодексу України (далі - ПК), в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 5 282 738 грн.; п. 153.8 ст.153. п. 3 підрозділу 4 Розділу XX ПК, в результаті чого за півріччя 2012 року занижено прибуток від операцій з облігаціями на суму 9 645 972 грн. та завищено збиток від операцій з акціями та іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами, на суму 23 822 826 грн.

На підставі зазначеного акту та за результатами адміністративного оскарження відповідач прийняв спірні податкові повідомлення-рішення від 07.11.2012 р.: № 0000892260, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 28 107 603 грн., в тому числі: за основним платежем - на суму 18 738 402 грн.; за штрафними санкціями - на суму 9 369 201 грн.; № 0000902260, яким зменшено суму від'ємного значення на 9 046 277 763 грн.

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги виходили з того, що матеріалами справи підтверджується реальне здійснення господарської операції, сплата позивачем сум ПДВ в ціні товарів (послуг), наявність належним чином оформлених видаткових та податкових накладних.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з такою позицією судів з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом підпункту 5.3.9 пункту 5.3 цієї ж статті Закону № 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з пунктом 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За приписами підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для формування валових витрат, виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Як встановлено судами та підтверджено матеріалами справи на підставі договорів позики, укладених з компанією «TRANS GAS CONSULTING» та компанією «Shelterock investment Limited», а також кредитних договорів, укладених з ВАТ «Перший інвестиційний банк» і ВТБ Банк, позивачем отримано грошові кошти, в тому числі і в доларах США, які ДП «ЛД-Україна» використало на придбання цінних паперів, а сплачені позикодавцям відсотки включило до валових витрат.

На думку органу державної податкової служби витрати на придбання цінних паперів не можна вважати такими, що пов'язані з господарською діяльністю позивача, а відтак останнім допущено їх завищення на 68 896 115 грн., що призвело до заниження податку на прибуток на 18 738 402 грн.

Судами попередніх інстанцій з врахуванням положень п.п. 1, 2 ст.9 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» досліджено питання щодо реального вчинення зазначених правочинів та встановлено факт реального вчинення позивачем господарських операцій, за наслідками яких сформовано спірні валові витрати.

При цьому, судом першої інстанції вірно зазначено, що за приписами підпункту 5.5.1 пункту 5.5 статті 5 Закону, п. 138.1, підпункту 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 ПК платник податків має право включити до складу інших витрат витрати від операційної курсової різниці (тобто від зміни курсу валюти за операціями, активами і зобов'язаннями, що пов'язані з операційною діяльністю підприємства, при цьому, для підтвердження понесених витрат важливо мати обґрунтоване документальне підтвердження зв'язку витрат на проведення рекламних заходів з господарською діяльністю підприємства, які при відповідному підтвердженні можуть бути віднесені на витрати щодо збуту продукції.

Крім того, суд касаційної інстанції приймає до уваги наявність господарської мети при виконання зазначеного правочину, укладеного платником податку з контрагентом, а саме: відповідно до довідки Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 4949 одними з видів діяльності за КВЕД, що здійснюється позивачем є надання інших фінансових послуг (крім страхування та пенсійного забезпечення), н.в.і.у. (64.99); Консультування з питань комерційної діяльності й керування (70.22.); надання в оренду офісних машин і устаткування, у тому числі комп'ютерів (77.3.); купівля та продаж власного нерухомого майна (68.10.); фінансовий лізинг (64.91.); надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (68.20.).

Таким чином, угоди, що були укладені позивачем з компанією «TRANS GAS CONSULTING» та компанією «Shelterock investment Limited», а також з ВАТ «Перший інвестиційний банк» і ВТБ Банк, направлені на здійснення господарської діяльності позивача.

Суд касаційної інстанції погоджується з позицією судів попередніх інстанцій, що збитковість господарської діяльності не може бути підставою для зменшення валових витрат.

З огляду на викладене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що податковий орган не довів при вирішенні справи те, що правочини вчинено позивачем з метою безпідставного формування валових витрат та податкового кредиту.

Згідно приписів ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Оскільки судами встановлено невідповідність законодавству винесених податкових повідомлень-рішень від 07.11.2012 р. № 0000892260 та № 0000902260, вимоги щодо їх скасування були обґрунтовано задоволені.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 167, 221, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 25.02.2013 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2013 р. - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис) І. В. Приходько Судді: (підпис) І. О. Бухтіярова Помічник судді (підпис) О.А. Моторний З оригіналом згідно Т. В. Давидовська