Ухвала суду № 33767011, 26.09.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2013 р.Справа № 816/2950/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Зеленського В.В.

Суддів: П'янової Я.В. , Чалого І.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю "Мостоконструкція" та Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 15.08.2013р. по справі № 816/2950/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мостоконструкція"

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мостоконструкція" (далі по справі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі по справі - відповідач) в якому просило суд:

- скасувати податкові повідомлення - рішення №0005802301 від 18.12.2012 року. та №0005812301 від 18.12.2012 року.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 15.08.2013 року зазначений позов задоволено частково .

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби від 18 грудня 2012 року № 0005812301 в частині збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Мостоконструкція" суми грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" в розмірі 9606 грн. 25 коп. (дев'ять тисяч шістсот шість гривень двадцять п'ять копійок), у тому числі: за основним платежем - в сумі 7685 грн. (одна тисяча сімдесят дев'ять гривень шість копійок) та штрафними (фінансовими) санкціями - в сумі 1921 грн. 25 коп. (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна гривня двадцять п'ять копійок).

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, відповідач просить постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 15.08.2013 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів Податкового кодексу України.

Також, не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, позивач просить постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 15.08.2013 року скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів Податкового кодексу України.

На підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційних скарг рішення суду першої інстанції та доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ "Мостоконструкція", ідентифікаційний код 31967082, є юридичною особою, перебуває на податковому обліку в ДПІ у м. Полтаві та є платником податку на додану вартість з 10.04.2002 року, свідоцтво № 200048317, індивідуальний податковий номер 319670816017 (том 1 а.с. 138, 139).

Згідно довідки з ЄДРПОУ АА№ 586792, виданої 05.04.2012 року, позивач має право на здійснення наступних видів діяльності за КВЕД-2010 є: 23.61 Виготовлення виробів із бетону для будівництва; 42.11 Будівництво доріг і автострад; 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 52.24 Транспортне оброблення вантажів (том 1 а.с. 139).

На підставі направлень від 15.10.2012 №1374, №1597 та №1599, від 09.11.2012 №1693, згідно із підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, статті 77, пункту 82.1 статті 82 Податкового кодексу України, наказу ДПІ у м. Полтаві "Про проведення планової виїзної документальної перевірки ТОВ "Мостоконструкція" (код ЄДРПОУ 31967082)" від 01.10.2012 №1785, відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання, ДПІ у м. Полтаві проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Мостоконструкція" з питань дотримання вимог податкового законодавства та іншого законодавства за період з 01.07.2009 року по 30.06.2012 року.

За результатами перевірки складено акт № 4215/22-2/31967082 від 23.11.2012 року (том 1 а.с. 10-55), в якому зафіксовано порушення позивачем:

- пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пункту 44.1 статті 44 глави І розділу ІІ Податкового кодексу України, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 138.2 статті 138 розділу ІІІ Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 188598 грн., в тому числі: за 3 квартал 2010 року - 6421 грн., за 4 квартал 2010 року - 34181 грн., за 1 квартал 2011 року - 73697 грн., за 2 квартал 2011 року - 61042 грн., за ІІІ квартал 2011 року - 13257 грн.;

- підпунктів 7.4.1 та 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", пунктів 44.3 та 44.5 статті 44, пункту 187.1 статті 187, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 156550 грн., в тому числі: за серпень 2010 року - 2589 грн., за вересень 2010 року - 2548 грн., за жовтень 2010 року - 5178 грн., за листопад 2010 року - 10355 грн., за грудень 2010 року - 11811 грн., за січень 2011 року - 21832 грн., за лютий 2011 року - 29487 грн., за березень 2011 року - 8143 грн., за квітень 2011 року - 15290 грн., за травень 2011 року - 15209 грн., за червень 2011 року - 22580 грн., за серпень 2011 року - 11528 грн.

Позивач, не погодившись з висновками акту перевірки №4215/22-2/31967082 від 23.11.2012 року, направив до податкового органу письмові заперечення на вказаний акт (том 1 а.с. 56-58), за результатами розгляду яких ДПІ у м. Полтаві підтвердила правильність висновків акту щодо порушення ТОВ "Мостоконструкція" вимог податкового законодавства (лист про розгляд заперечень від 14.12.2012 №15240/10/22-237, том 1 а.с. 59-61).

Суд першої інстанції зазначає, що позивачем до заперечень не додавалися будь-які первинні документи бухгалтерського обліку, про що зазначено у листі про розгляд заперечень від 14.12.2012 №15240/10/22-237, разом з тим, представники ТОВ "Мостоконструкція" були присутні при розгляді заперечень (том 1 а.с. 61).

18 грудня 2012 року на підставі акту перевірки № 4215/22-2/31967082 від 23.11.2012 року ДПІ у м. Полтаві прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

- № 0005802301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 198749 грн. 50 коп., в тому числі: 188 598 грн. за основним платежем та 10151 грн. 50 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями (том 1 а.с. 62);

- № 0005812301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість у розмірі 167553 грн. 25 коп., в тому числі 156550 грн. - за основним платежем та 11003 грн. 25 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями (том 1 а.с. 63).

За наслідками оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень в адміністративному порядку до ДПС у Полтавській області та ДПС України, скарги позивача залишені без задоволення, а податкові повідомлення-рішення від 18.12.2012 року № 0005802301 та № 0005812301 - без змін (том 1 а.с. 64-80).

Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач частково діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції з огляду на наступне.

У відповідності до пункту 1.32 статті 1 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 334/94-ВР) господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно пункту 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пунктом 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР визначено, що до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

В підпункті 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У відповідності до п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 цього Закону датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Отже, підставою для включення витрат підприємством до складу валових витрат є належне документальне підтвердження факту понесення таких витрат та їх зв'язок із господарською діяльністю підприємства.

У відповідності до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

У відповідності до підпункту 14.1.56 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно з підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Статтею 134 Податкового кодексу України визначено, що об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Пунктом 138.1 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пунктом 138.4 статті 138 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

У відповідності до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З огляду на вимоги наведених правових норм, підставою для зменшення платником податків об'єкту оподаткування на суму витрат з придбання (виготовлення) товарів (послуг) є будь-які витрати платника податку, визначені на підставі первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та здійснені для провадження господарської діяльності платника податку.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (чинного на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №168/97-ВР) визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

У відповідності до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Колегія суддів зазначає, що згідно підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону №168/97-ВР підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Порядок обчислення і сплати податку на додану вартість станом на момент виникнення спірних правовідносин, регламентувався Законом України "Про податок на додану вартість".

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

У відповідності до п.п 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (далі - Закон) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.2.4. п. 7.2. ст. 7 Закону передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Податкова накладна відповідно до пп. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 Закону видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно із пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6.).

За змістом підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 цього Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до підпункту "а" п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У відповідності до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору.

Пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно з пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З огляду на викладені положення Кодексу, для отримання права сформувати податковий кредит із сум податку на додану вартість платник податку на додану вартість повинен мати оформлені належним чином податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Зазначене підтверджується також правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у справах, пов'язаних з визначенням податкових зобов'язань з ПДВ та бюджетним відшкодуванням ПДВ, в яких Верховний Суд України звертає увагу на необхідність з'ясування судами при розгляді справ на те, чи мали операції з придбання та реалізації товарів (послуг) реальний характер, як перевозились і зберігались товари (чиїм транспортом, за чий рахунок, яким є розмір витрат, якою особою виконувались роботи чи надавались послуги, які матеріали використовувалися для виконання робіт), чи були такі операції взагалі можливі з урахуванням оперативності їх проведення та інше.

Крім того, слід зазначити, що за змістом частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватися відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем у перевіряємову періоді було сформовано валові витрати та включено суми податку на додану вартість до податкового кредиту по взаємовідносинам з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 з приводу купівлі у останнього нафтопродуктів та товарно - матеріальних цінностей.

На підтвердження здійснення господарських операцій з придбання у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 паливно-мастильних матеріалів, позивачем надано копію договору - купівлі продажу № 8 від 31.08.2010 року (том 1 а.с. 82), укладеного між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Продавець) та позивачем (Покупець), згідно умов якого Продавець зобов'язується поставити та передати у власність (повне господарське відання) Покупця паливно-мастильні матеріали, а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного Договору. Відповідно до пункту 1.3 договору документи на товар, які Продавець повинен передати Покупцю є рахунок-фактура, накладна, податкова накладна. Згідно з пунктом 7.1 договору даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до моменту його остаточного виконання, але в будь-якому випадку до 31 грудня 2010 року.

Крім того, позивачем надано копію договору поставки № 4 від 15.02.2011 року (том 1 а.с. 107), укладеного між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Постачальник) та позивачем (Покупець), згідно умов якого Постачальник передає у власність Покупцю, а Покупець приймає та оплачує товар відповідної якості і кількості до поданого замовлення. Обсяг замовлення переліку та кількості товарів оформляється рахунком-фактурою. У вартість товару включається її доставка (п. 1.1 договору). Відповідно до пункту 1.4 договору якість товару має відповідати ДСТУ та технічним умовам для кожного виду товару, який постачається - гарантується Постачальником. Доставка товару здійснюється Постачальником на склад Покупця (пункт 2.2. договору).

Згідно з пунктами 6.1, 6.2 договору цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін. Договір діє до 31 грудня 2011 року.

Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 виписано позивачу податкові накладні: № 39 від 31.08.2010 року на дизпаливо (020) на суму ПДВ 2588,8 грн.; № 48 від 30.09.2010 року на дизпаливо (020) на суму ПДВ 2548,35 грн. ; № 63 від 28.10.2010 року на дизпаливо (020) на суму ПДВ - 2588,8 грн.; № 64 від 29.10.2010 року на дизпаливо (020) на суму ПДВ - 2588,8 грн.; № 84 від 30.10.2010 року на дизпаливо (020) на суму ПДВ - 2588,8 грн.; № 88 від 30.10.2010 року на дизпаливо (020) на суму ПДВ - 2588,8 грн.; № 86 від 30.10.2010 року на дизпаливо (020) на суму ПДВ - 2588,8 грн.; № 87 від 30.10.2010 року на дизпаливо (020) на суму ПДВ - 2588,8 грн.; № 104 від 30.12.2010 року на дизпаливо (020) на суму ПДВ - 2952,85 грн.; № 105 від 30.12.2010 року на дизпаливо (020) на суму ПДВ - 2952,85 грн.; № 106 від 30.10.2010 року на дизпаливо (020) на суму ПДВ - 2952,85 грн.; № 107 від 30.12. 2010 року на дизпаливо (020) на суму ПДВ - 2952,85 грн.; № 120 від 20.01.2011 року на дизпаливо (020) на суму ПДВ - 2993,3 грн.; № 122 від 31.01.2011 року на дизпаливо (020) на суму ПДВ - 3236 грн.; № 123 від 31.01.2011 року на дизпаливо (020) на суму ПДВ - 3236 грн.; № 128 від 16.02.2011 року на суму ПДВ - 5253,57 грн. на швеллер, лист, уголок; № 138 від 24.02.2011 року на дизпаливо (020), бензин А-92 на суму ПДВ - 5452,5 грн.; № 139 від 28.02.2011 року на дизпаливо (020) на суму ПДВ - 3357,35 грн.; № 140 від 28.02.2011 року на дизпаливо (020) на суму ПДВ - 3357,35 грн.; № 141 від 28.02.2011 року на дизпаливо (020) на суму ПДВ - 8537,93 грн.; № 145 від 16.03.2011 року на дизпаливо (020) та бензин А-76 на суму ПДВ - 4461,83 грн.; № 155 від 31.03.2011 року на дизпаливо (020) на суму ПДВ - 3680,95 грн.; № 162 від 18.04.2011 року на дизпаливо (020) на суму ПДВ - 3761,85 грн.; № 169 від 28.04.2011 року на дизпаливо (020) на суму ПДВ - 11528, 25 грн.; № 177 від 18.05.2011 року на дизпаливо (020) на суму ПДВ - 3680,95 грн.; № 182 від 20.05.2011 року на дизпаливо (020) на суму ПДВ - 3842,75 грн.; № 184 від 23.05.2011 року на дизпаливо (020) на суму ПДВ - 3842,75 грн.; № 186 від 26.05.2011 року на дизпаливо (020) на суму ПДВ - 3842,75 грн.; № 194 від 07.06.2011 року на дизпаливо (020) на суму ПДВ - 7685,5 грн.; № 195 від 09.06.2011 року на дизпаливо (020) на суму ПДВ - 11528,25 грн.; № 198 від 10.06.2011 року на бензин А-76 на суму ПДВ - 3366,67 грн.; № 233 від 21.07.2011 року на дизпаливо (020) на суму ПДВ - 3842, 75 грн., копії яких наявні у матеріалах справи.

На підставі вказаних податкових накладних позивачем включено суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту серпня - грудня 2010 року, січня - липня 2011 року.

Разом з тим, за висновками перевірки ДПІ у м. Полтаві поміж іншого встановлено завищення позивачем податкового кредиту у серпні 2011 року по взаємовідносинам з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 на суму ПДВ 11528 грн. та відповідно заниження суми податку на додану вартість у серпні 2011 року на суму ПДВ 11528 грн. (том 1 а.с. 33, 54, 204).

Матеріали справи містять копії податкових накладних, виписаних фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 у липні 2011 року: № 234 від 21.07.2011 року на дизпаливо (020) на суму ПДВ - 3842,75 грн. та № 235 від 22.07.2011 року на дизпаливо (020) на суму ПДВ - 3842,75 грн. (том 1 а.с. 135,137).

Між тим, реєстром виданих та отриманих податкових накладних за липень 2011 року та серпень 2011 року (том 2 а.с. 39-46, 50-51) та додатками № 5 "Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" до податкових декларацій з податку на додану вартість за липень - серпень 2011 року, копії яких наявні у матеріалах справи, підтверджено, що позивач у липні - серпні 2011 року не скористався правом на податковий кредит по зазначеним податковим накладним, виписаним фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1

Колегією суддів не виявлено доказів того, що позивачем включалася сума ПДВ в розмірі 11528 грн. до складу податкового кредиту серпня 2011 року або наступних податкових періодів по податковим накладним, виписаним фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1

Отже, ДПІ у м. Полтаві помилково сформовано висновок про завищення позивачем податкового кредиту серпня 2011 року по взаємовідносинам з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1

Разом з тим, колегією суддів встановлено, що позивачем включено до складу податкового кредиту липня 2011 року суму ПДВ 3843 грн. по податковій накладній, виписаній фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 № 233 від 21.07.2011 року, що підтверджується реєстром виданих та отриманих податкових накладних за липень 2011 року (том 2 а.с. 50) та та додатком № 5 "Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" до податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2011 року, копія якого наявна у матеріалах справи.

Таким чином, сума ПДВ 3843 грн. підлягає врахуванню судом, оскільки вказаний податковий період (липень 2011 року) входить до перевіряємого періоду позивача.

З огляду на зазначене, висновок ДПІ у м. Полтаві про заниження позивачем податку на додану вартість на суму 7685 грн. (11528 грн. - 3843 грн.) за серпень 2011 року по взаємовідносинам з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 є помилковим, а тому податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби від 18 грудня 2012 року № 0005812301 в частині збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Мостоконструкція" суми грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" в розмірі 9606 грн. 25 коп. , у тому числі: за основним платежем - в сумі 7685 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - в сумі 1921 грн. 25 коп. (25%) підлягає визнанню протиправним та скасуванню. Розрахунок ДПІ у м. Полтаві наявний у матеріалах справи (том 1 а.с. 204).

Дослідивши копії податкових накладних, на підставі яких позивачем у перевіряємому періоді було сформовано податковий кредит, на їх відповідність вимогам пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, колегією суддів встановлено, що до графи "вид цивільно-правового договору" податкових накладних № 120 від 20.01.2011 року, № 122 від 31.01.2011 року, № 123 від 31.01.2011 року, № 138 від 24.02.2011 року (том 1 а.с. 104, 106, 107, 111) внесено запис: "договір купівлі продажу від 20.01.2011 № 5", натомість, господарські правовідносини з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 здійснювалися на підставі договорів купівлі-продажу № 8 від 31.08.2010 року та поставки № 4 від 15.02.2011 року (том 1 а.с. 82, 107). До графи "вид цивільно-правового договору" податкових накладних № 139 від 28.02.2011 року, № 140 від 28.02.2011 року., № 141 від 28.02.2011 року (том 1 а.с. 112, 114, 115) внесено запис: "договір купівлі продажу від 28.02.2011 № 28", а до графи "вид цивільно-правового договору" податкових накладних № 145 від 16.03.2011 року, № 155 від 31.03.2011 року, № 162 від 18.04.2011 року, № 169 від 28.04.2011 року, № 177 від 18.05.2011 року, № 182 від 20.05.2011 року, № 184 від 23.05.2011 року, № 186 від 26.05.2011 року, № 194 від 07.06.2011 року, № 195 від 09.06.2011 року, № 198 від 10.06.2011 року, № 233 від 21.07.2011 року (том 1 а.с. 117, 118, 120, 121, 123, 124, 126, 127, 129, 130, 132, 134) внесено запис: "договір купівлі продажу від 16.03.2011 № 32", натомість, господарські правовідносини з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 здійснювалися на підставі договору поставки № 4 від 15.02.2011 року (том 1, а.с. 107).

Оскільки відповідно до приписів пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України вид цивільно-правового договору визначено як один із обов'язкових реквізитів податкової накладної, суд дійшов висновку, що зазначені вище податкові накладні, на підставі яких позивачем сформовано дані податкового обліку, оформлено з порушенням вимог пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту.

Доказів подання вказаної заяви разом з податковою декларацією з ПДВ за відповідні податкові періоди позивачем не надано.

Відтак, вищенаведені податкові накладні не дають позивачу права на віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій за вказаними договорами позивач надав до матеріалів справи копії накладних та товарно-транспортних накладних (том 2 а.с. 158-201).

Як вбачається з матеріалів справи, зазначені товарно-транспортні накладні не надавалися позивачем до перевірки, про що вказано у акті перевірки, та не містять відбитка печатки та відповідних відміток перевізника, яким згідно даних накладних мало бути ТОВ "СП Саламандра". У товарно-транспортних накладних відсутні відомості щодо пункту навантаження товару.

Колегія суддів зазначає, що згідно наданих накладних, позивачем у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 мали закуплятися дизпаливо та бензин А-92, А-76, відтак, для позивача є обов'язковими вимоги Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку, Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 року № 281/171/578/155, (надалі - Інструкція), оскільки вимоги даної Інструкції є обов'язковими для всіх суб'єктів господарювання (підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - підприємців), що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України (далі - підприємства).

Пунктами 7.5.4.- 7.5.6 Інструкції встановлено, що нафтопродукти відпускаються у технічно справну та чисту тару відповідно до вимог ДСТУ 4454 після пред'явлення представником вантажоодержувача доручення і свідоцтва про повірку автоцистерни. На вимогу вантажоодержувача може застосовуватись вибіркове контрольне зважування розфасованих нафтопродуктів. За відсутності розбіжностей у вимірюванні маси брутто із зазначеною на тарі маса нафтопродукту визначається за трафаретом на тарі.

Відпуск нафти і нафтопродуктів до мір повної місткості та нафтопродуктів, розфасованих до тари, оформлюється ТТН у чотирьох примірниках, з яких: перший - залишається у товарного оператора вантажовідправника і є первинним документом складського обліку з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства; другий - використовується водієм як перепустка під час виїзду з підприємства, а після виїзду - залишається в охорони підприємства з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства; третій та четвертий - засвідчені підписом представника вантажоодержувача та відміткою про час виїзду з підприємства - передаються перевізнику. При цьому третій примірник є супровідним документом вантажу і після його здавання передається вантажоодержувачу. Четвертий примірник передається експедитору (водію) і є підставою для обліку транспортної роботи.

Бланки ТТН на підприємстві є документами суворої звітності.

Колегія суддів зазначає, що у відповідності до п.п. 5.4.1-5.4.3 Інструкції перевезення нафтопродуктів автомобільним транспортом здійснюється згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Мінтрансу України від 14 жовтня 1997 року N 363, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за N 128/2568, та ГОСТ 27352-87 "Автотранспортные средства для заправки и транспортирования нефтепродуктов. Типы, параметры и общие технические требования".

З прибуттям нафтопродуктів до вантажоодержувача в автоцистерні перевіряється наявність і цілісність пломб, технічний стан автоцистерни, відповідність об'єму і густині нафтопродукту в автоцистерні об'єму і густині, зазначеним у товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів (нафти) за формою N 1-ТТН (нафтопродукт) (далі ТТН) (додаток 3), відповідність найменування, марки і виду (залежно від масової частки сірки) нафтопродукту, зазначених у ТТН і паспорті якості на відвантажений нафтопродукт. Відповідність густини нафтопродукту під час відвантаження та приймання визначається після її приведення до температури 20°C відповідно до ГОСТ 3900.

Маса нафтопродукту в автоцистерні визначається зважуванням на автомобільних вагах або об'ємно-масовим методом.

Маса нафтопродуктів, розфасованих у тару, визначається зважуванням на вагах або за трафаретами на тарі (якщо нафтопродукти в заводській упаковці). Про прийнятий нафтопродукт матеріально відповідальна особа складає акт за своїм підписом, підписами водія та представника одержувача чи відправника із зазначенням їх прізвищ і посад.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не було надано до перевірки та до суду товарно-транспортних накладних форми № 1-ТТН (нафтопродукт), відповідних актів матеріально відповідальної особи на підтвердження факту прийняття нафтопродукту від фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

У відповідності до п. 6.1 Інструкції на всіх підприємствах ведеться облік нафти і нафтопродуктів із записом у журналі реєстрації проведення вимірювань нафтопродуктів (нафти) у резервуарах за формою N 7-НП (додаток 6) (на НПЗ у спеціальних регістрах складського обліку) для кожного резервуара з відображенням усіх технологічних операцій, що здійснюються кожною зміною.

Для підприємств, укомплектованих для зберігання світлих нафтопродуктів винятково резервуарами місткістю до 100 куб.м, ведення обліку для кожного резервуара не є обов'язковим. Відображення технологічних операцій ведеться за марками нафтопродукту.

Сторінки журналу нумеруються, шнуруються і скріплюються печаткою та підписом керівника підприємства (організації).

Згідно п. 14.4 Інструкції матеріально відповідальні особи підприємств (за винятком НПЗ) ведуть кількісний облік нафти та нафтопродуктів у товарній книзі кількісного руху нафтопродуктів (нафти) за формою N 31-НП (додаток 34), у якій зазначаються надходження і відпуск нафтопродуктів за день, а також їх залишки на кінець дня.

Для посилення контролю за станом приймання, зберігання, відпуску та обліку нафти та нафтопродуктів матеріально відповідальні особи ведуть журнал обліку надходження нафти і нафтопродуктів за формою N 6-НП і журнал вимірювання нафти і нафтопродуктів у резервуарах за формою N 7-НП.

Позивачем не надано під час перевірки та до суду Журналу обліку надходження нафти і нафтопродуктів за формою N 6-НП, у якому повинен обліковуватися отриманий товар; докази наявності у позивача резервуарів, необхідних для зберігання дизельного палива та бензину; доказів обліку нафти і нафтопродуктів із записом у Журналі реєстрації проведення вимірювань нафтопродуктів (нафти) у резервуарах за формою N 7-НП, а також Товарної книги кількісного руху нафтопродуктів (нафти) за формою N 31-НП (додаток 34), у якій зазначаються надходження і відпуск нафтопродуктів за день, а також їх залишки на кінець дня.

Позивачем також не надано до перевірки та до суду будь-яких доказів перевезення товарно-матеріальних цінностей за накладною № 128 від 16.02.2011 року (том 1 а.с. 108).

Позивачем не надано рахунків-фактур, наявність яких передбачена умовами договорів поставки № 4 від 15.02.2011 року та купівлі-продажу № 8 від 31.08.2010 рок та документів на підтвердження приймання нафтопродуктів та товарів за якістю (сертифікатів, паспортів якості, тощо), хоча згідно умов договору поставки № 4 від 16.02.2011 року якість товарів має відповідати ДСТУ та технічним умовам для кожного виду товару.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій свідчать також доводи податкового органу про відсутність у продавця фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності найманих працівників та основних фондів.

Колегія суддів зазначає, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування валових витрат та віднесення до податкового кредиту сум ПДВ, витрачених на придбання товарно-матеріальних цінностей можуть створювати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Позивач не надав колегії суддів належних доказів постачання товару від фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

Відтак, накладні та податкові накладні, були видані фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, який фактично не виступав продавцем товару, зазначеного у накладних, що у свою чергу свідчить про правильність висновків податкового органу щодо завищення позивачем у перевіряємову періоді суми валових витрат та суми податкового кредиту.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем у перевіряємову періоді до складу податкового кредиту січня-лютого 2011 року включено суми податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс" (том 2 а.с. 90, 94, 95, том 1 а.с. 204) в загальному розмірі 15894 грн. 67 коп.

Колегією суддів встановлено, що 03.01.2011 року між ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс" (Продавець) та позивачем (Покупець) укладено договір поставки № 3 (том 1 а.с. 195), за умовами якого Продавець зобов'язаний продати, а Покупець - купити та оплатити товар. Згідно п. 1.3 договору кількість товару вираховується згідно накладної. Якість товару повинна відповідати сертифікатам якості, виданим Продавцем. Договір вступає в силу з моменту його підписання і дійсний до 31 грудня 2011 року (пункт 5.1 договору). У даному договорі № 3 від 03.01.2011 року відсутні будь-які реквізити ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс".

Позивачем не надано до суду податкових накладних, виписаних ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс", на підставі яких було сформовано податковий кредит січня-лютого 2011 року.

З матеріалів справи вбачається, що вказані податкові накладні вилучені в ході обшуку Слідчим управлінням УМВС України в Полтавській області (том 1 а.с. 161-162).

Ухвалою суду першої інстанції від 06 червня 2013 року (том 1 а.с. 178-179) від Слідчого управління УМВС України в Полтавській області були витребувані завірені належним чином копії податкових накладних № 515 від 19.01.2011 року, № 516 від 20.01.2011 року, № 1263 від 08.02.2011 року, які відображені позивачем у реєстрах отриманих податкових накладних ТОВ "Мостоконструкція" у січні та лютому 2011 року.

Слідче управління УМВС України в Полтавській області листом від 18 червня 2013 року № 8/4202 повідомило суд, що зазначені в ухвалі про витребування доказів податкові накладні № 515 від 19.01.2011 року, № 516 від 20.01.2011 року, № 1263 від 08.02.2011 року в ході обшуку від 12.04.2012 року Слідчим управлінням УМВС України в Полтавській області не вилучалися (том 1 а.с. 191).

Як вбачається з додатку № 4 до акту перевірки "Узагальнений перелік документів, які було використано при проведенні перевірки ТОВ "Мостоконструкція", у ході проведення перевірки перевіряючі досліджували податкові накладні вибірковим порядком, а не суцільним (том 2 а.с. 20).

Позивачем на вимогу суду вказані податкові накладні, виписані ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс", також не надані.

Позивачем не надано будь-яких доказів приймання товару за якістю, хоча за умовами договору постачання № 3 від 03.01.2011 року якість товару повинна відповідати сертифікатам якості, виданим Продавцем, а відтак, наявність сертифікатів передбачена умовами договору.

Згідно статті 11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998р. за №128/2568, (далі Правила перевезення) визначено, що основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Підпунктом 11.5. Правил перевезення передбачено, що товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник 4 засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Підпунктом 11.7. Правил перевезення передбачено, що перший примірник товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземплярі-засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом) передається Перевізнику.

Крім того, підпунктом 10.5. Правил перевезення передбачено, що місце фактичної здачі приймання вантажу точно зазначається в договорі з наступним уточненням у заявці.

Позивачем не надано до перевірки та до суду доказів на підтвердження перевезення товарно-матеріальних цінностей від ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс", а саме товарно-транспортних накладних або подорожніх листів.

Копії оборотних відомостей по рахунку № 201 не є беззаперечним доказом того, що оприбутковані сировина і матеріали на складі отримані позивачем саме від ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс" та не містять назв товарно-матеріальних цінностей, які оприбутковані по рахунку № 201.

Колегія суддів відхиляє доводи позивача про використання отриманих від ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс" матеріально-товарних цінностей при виготовленні плити для ТОВ "Торговий дім "Альтком", оскільки договір купівлі-продажу та специфікація № 01 до договору № Р-2/133-10 від 23.07.2010 року складені 23.07.2010 року, тоді як товар згідно накладних мав бути отриманий пізніше у січні - лютому 2011 року.

Зазначене вище у своїй сукупності дає підстави для висновку про відсутність фактичних господарських відносин між позивачем та ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс", тобто про безтоварність даної господарської операції, та свідчить про правомірність висновків ДПІ у м. Полтаві щодо завищення позивачем суми податкового кредиту та відповідно заниження податку на додану вартість на загальну суму 15894 грн. 67 коп.

Отже, колегія суддів, підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційних скарг, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Мостоконструкція" та Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 15.08.2013р. по справі № 816/2950/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Зеленський В.В.Судді(підпис) (підпис) Пянова Я.В. Чалий І.С. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Зеленський В.В.