Ухвала суду № 33766969, 23.09.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 827/1002/13-а

23.09.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Іщенко Г.М.,

суддів Санакоєвої М.А. ,

Цикуренка А.С.

секретар судового засідання Бондаренко К.С.

за участю сторін:

представник позивача, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2- ОСОБА_3, довіреність № б/н від 01.04.13

представник відповідача, Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів- Запорожець Леся Василівна, довіреність № 2894-3-4/8 від 27.06.13

представник відповідача, Інспекції з питань захисту прав споживачів у місті Севастополі- Запорожець Леся Василівна, довіреність № 2/05-02-32 від 25.02.13

розглянувши апеляційну скаргу Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів, Інспекції з питань захисту прав споживачів у місті Севастополі на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя (головуючого судді Прохорчук О.В., суддів Водяхіна С.А., Кириленко О.О.) від 12.07.13 у справі № 827/1002/13-а

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, 99014)

до Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів (вул. Горького, 174, місто Київ,03680)

Інспекції з питань захисту прав споживачів у місті Севастополі (вул. Рєпіна, 18, місто Севастополь, 99045)

про визнання дії протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 12.07.2013 адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задоволено: визнані протиправними та скасовані рішення Державної інспекції з питань захисту прав споживачів у місті Севастополі: №000037 від 12.06.2012 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу у розмірі 1700,00 грн.; № 000037 від 09.08.2012 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу у розмірі 3400,00грн. та рішення Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів №0029 від 23.10.2012 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу у розмірі 5083,00грн., вирішено питання про судові витрати.

Не погодившись з даним рішенням суду, Державна інспекція з питань захисту прав споживачів у місті Севастополі, Державна інспекція України з питань захисту прав споживачів звернулися з апеляційною скаргою, в який просять скасувати рішення суду першої інстанції від 12.07.2013 у зв'язку з порушенням судом норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом міста Севастополя норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

При апеляційному перегляд справи встановлено, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі-позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом до Державної інспекції з питань захисту прав споживачів у місті Севастополі(далі-відповідач(1) Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів(далі-відповідач(2) про визнання протиправними та скасування рішень: №000037 від 12.06.2012 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу у розмірі 1700,00грн. № 000037 від 09.08.2012 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу у розмірі 3400,00грн.,№0029 від 23.10.2012 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу у розмірі 5083,00грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про порушення вимог діючого законодавства під час прийняття оскаржуваних рішень суб'єктів владних повноважень.

Із такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та вимогам матеріального права, що регулює спірні правовідносини.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних суддів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом (стаття 6 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Отже, згідно з вищенаведеними нормами права, позивач має право звернутися до адміністративного суду з позовом, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме відповідач.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини п'ятої статті 8 Закону України "Про рекламу" реклама про знижку цін на продукцію, про розпродаж повинна містити відомості про місце, дату початку і закінчення знижки цін на продукцію, розпродаж, а також про співвідношення розміру знижки до попередньої ціни реалізації товару.

Як свідчать матеріали справи, 13.04.2012 відповідачем(1)складено акт № 010 проведення фото фіксації вивіски на магазині "ІНФОРМАЦІЯ_1", розташованому за адресою: АДРЕСА_2, де здійснює господарську діяльність позивач.

Як вбачається з фотознімків позивачем було розміщено рекламну інформацію про надання знижок від 25% до 50%, за відсутністю інформації щодо дати початку та дати закінчення акції.

Як свідчать матеріали справи 23.04.2012 на адресу позивача було направлено вимогу про надання документів, які б підтверджували вартість виготовленої реклами, реєстраційні та інші документи та одночасно листом від 23.04.2012 позивача було запрошено на розгляд справи про порушення вимог Закону України "Про рекламу" на 11.06.2012.

Відповідачем (1) був складений протокол № 000037 за ознаками порушення частини п'ятої статті 8 Закону України "Про рекламу" щодо змісту розміщеної рекламної інформації, а саме: відсутність точної інформації про заходи рекламного характеру та 08.06.2012 прийнято рішення №000037 про початок розгляду справи про порушення законодавства про рекламу.

11.06.2012 складено протокол засідання стосовно розгляду справи про порушення законодавства про рекламу та встановлено порушення позивачем Закону України "Про рекламу" в частині невиконання законних вимог органу, уповноваженого на здійснення контролю за додержанням даного Закону. За результатом розгляду матеріалів перевірки 12.06.2012 відповідачем(1) було прийнято рішення про накладення на позивача штрафу у розмірі 1700,00 грн.

Крім того, 18.06.2012 відповідачем (2) на адресу позивача було надіслано повторну вимогу про надання документів та одночасно запрошено на розгляд справи листом від 19.06.2012. У зв'язку з повторним неподанням позивачем документів щодо вартості виготовлення рекламної інформації, 08.08.2012 було складено протокол №000037 засідання щодо справи про порушення законодавства про рекламу, на підставі якого відповідачем(1) 09.08.2012 було прийнято рішення про накладення на позивача штрафу у розмірі 3400,00грн.

Відповідачем(1) матеріали справи №000037 стосовно позивача було направлено до відповідача(2) для прийняття рішення про накладення штрафу за порушення частини п'ятої статті 8 Закону України "Про рекламу" в частині надання споживачу неповної інформації про проведення акційних заходів і 23.10.2012 відповідачем(2) прийнято рішення №0029 про накладення на позивача штрафу у розмірі 5083,00грн.

Неспроможними визнаються доводи апеляційної скарги про те, що норми Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" не розповсюджуються на проведення контролю за дотриманням вимог законодавства про рекламу через наступне.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що розміщення реклами суб'єктом підприємницької діяльності щодо своєї господарської діяльності безумовно є елементом проведення господарської діяльності.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) регулюються Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

Згідно частини першої статті 2 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" дія цього Закону поширюється на відносини, пов'язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Заявниками апеляційної скарги не враховано, що дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час здійснення заходів валютного контролю, митного контролю, державного експортного контролю, контролю за дотриманням бюджетного і податкового законодавства та касових операцій, контролю за дотриманням порядку проведення розрахунків, за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, використанням державного та комунального майна, банківського і страхового нагляду, інших видів спеціального державного контролю за діяльністю суб'єктів господарювання на ринку фінансових послуг, державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог нормативно-правових актів щодо забезпечення безпеки на автомобільному транспорті, державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, телекомунікації, поштовий зв'язок, радіочастотний ресурс України, під час проведення процедур, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення (80731-10, 80732-10), а також оперативно-розшукової діяльності, прокурорського нагляду, досудового розслідування і правосуддя, державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки, державного контролю та нагляду в галузі цивільної авіації, державного нагляду (контролю) за дотриманням ліцензійних умов транспортування природного і нафтового газу трубопроводами та його розподілу, постачання природного газу, зберігання природного газу в обсягах, що перевищують рівень, який встановлюється ліцензійними умовами провадження господарської діяльності із зберігання природного газу, що повністю узгоджується з приписами частини другої статті 2 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

Поза увагою заявників апеляційної скарги залишився той факт, що Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" визначений вичерпний перелік відносин, на які не поширюється дія цього закону, тому відсутні підстави вважати, що зазначений закон не поширюється на відносини у сфері захисту прав споживачів і розповсюджування реклами щодо проведення господарської діяльності суб'єктами підприємницької діяльності, що також знайшло своє підтвердження у листі Міністерства юстиції України № 19-14-61 від 22.02.2008.

З урахуванням вимог: частини першої статті 6 частин першої, другої, третьої, п'ятої статті 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", судом першої інстанції безспірно встановлено, що порядок проведення перевірок інспекцією з питань захисту прав споживачів передбачений Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

Заявниками апеляційної скарги не враховано, що відповідачем (1) наказ на проведення перевірки та посвідчення (направлення) на проведення перевірки видані не були, тобто перевірка діяльності позивача шляхом фотографування вивіски на вікнах магазину, де здійснюється господарська діяльність, була проведена незаконно.

Судова колегія звертає увагу на те, що пунктом 10 Указу Президента України "Про деякі заходи дерегулювання підприємницької діяльності" № 817/98 від 23.07.1998 передбачено, що органи у справах захисту прав споживачів здійснюють позапланову перевірку діяльності суб'єктів підприємницької діяльності виключно на підставі отриманих від споживачів скарг про порушення такими суб'єктами вимог законодавства про захист прав споживачів.

Слід зазначити, що у матеріалах справи скарги споживачів на порушення позивачем вимог законодавства про захист прав споживачів немає, тобто, відповідачем(1) перевірка позивача була проведена також в порушення зазначеного Указу Президента України.

При таких обставинах, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про протиправність рішень про накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу № 000037 від 12.06.2012, № 000037 від 09.08.2012, № 0029 від 23.10.2012, що є підставою для задоволення позову.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У порушенні вимог частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачами не доведено обставини, на яких ґрунтуються їх заперечення, а надані позивачем письмові пояснення щодо неправомірності прийняття рішень про накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу: № 000037 від 12.06.2012, № 000037 від 09.08.2012, № 0029 від 23.10.2012, є належними та допустимими доказами в розумінні частин першої, четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Оцінюючи дії Державної інспекції з питань захисту прав споживачів у місті Севастополі, Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів щодо прийняття оскаржуваних рішень про накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу: № 000037 від 12.06.2012, № 000037 від 09.08.2012, № 0029 від 23.10.2012, суд повинен керуватися вимогами частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України та перевіряти, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже, "на підставі"означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

Отже, "у межах повноважень"означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.

Отже, "у спосіб"означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що відповідачі при прийнятті оскаржуваних рішень про накладення на позивача штрафів за порушення законодавства про рекламу: № 000037 від 12.06.2012, № 000037 від 09.08.2012, № 0029 від 23.10.2012, діяли неправомірно.

Апеляційна скарга не містить доводів, які спростували б висновки суду першої інстанції.

Суд першої інстанції повно та правильно з'ясував характер спірних правовідносин, правильно застосував зазначені норми матеріального права, що підлягають застосуванню, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, підтверджуються достовірними доказами, дослідженими при розгляді справи.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального та процесуального права висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні відповідачами наведених правових норм.

Враховуючи те, що посилання відповідачів в апеляційній скарзі на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження при розгляді даної справи, а судом першої інстанції повно та всебічно перевірені надані сторонами докази, дана їм належна оцінка у рішенні, яке належним чином мотивовано і за своїм змістом та формою відповідає вимогам матеріального та процесуального закону, апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а судове рішення - без змін.

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права, рішення не може бути змінено чи скасовано з підстав, що викладені в апеляційній скарзі.

Оскільки згідно з ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 19.08.2013 відповідачам було відстрочено сплату судового збору у розмірі 57,35 грн. до ухвалення рішення по справі, підлягає стягненню з відповідачів судовий збір в зазначеній сумі.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів, Інспекції з питань захисту прав споживачів у місті Севастополі залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 12.07.2013 у справі № 827/1002/13-а залишити без змін.

Стягнути з Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів, Інспекції з питань захисту прав споживачів у місті Севастополі судовий збір у розмірі 57,35 грн. за реквізитами: рахунок: 31217206781001, одержувач: ГУДКСУ у м.Севастополі(Севаст)22030001, ЄДРПОУ: 38022717, МФО: 824509, банк одержувача: ГУДКСУ у місті Севастополі, призначення платежу: "Судовий збір", код: 35188206.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 27 вересня 2013 р.

Головуючий суддя підпис Г.М. Іщенко

Судді підпис М.А.Санакоєва

підпис А.С. Цикуренко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.М. Іщенко