Ухвала суду № 33766953, 19.09.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 2а-5946/12/0170/7

19.09.13 м. Севастополь Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дадінської Т.В.,

суддів Дудкіної Т.М. ,

Цикуренка А.С.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (головуючого судді Маргарітов М.В. ) від 22.01.2013 по справі № 2а-5946/12/0170/7

за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Кримгаз" (вул. Училищна, 42-а, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95001)

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (вул. М. Залки, 1/9, м. Сімферополь, АР Крим,95000)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 22.01.2013 року адміністративний позов Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Кримгаз" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби № 0000164000 від 23.05.2012 р., яким зменшена сума від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток на суму 3171453,00 грн.

Також судом вирішено питання щодо розподілу судових витрат по справі.

Не погодившись з рішенням суду представник Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 22.01.2013 скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована не відповідністю судового рішення суду першої інстанції нормам матеріального права, неправильною оцінкою судом першої інстанції обставин справи, що мають значення для справи.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У судове засідання 19.09.2013 сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом АР Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Посадовими особами відповідача була проведена планова виїзна перевірка Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Кримгаз".

За результатами перевірки, відповідачем складено акт №18/40-0/03348117 від 11.05.2012 "Про результати планової виїзної перевірки ПАТ "Кримгаз", (ЄДРПОУ - 03348117) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 по 31.12.2011, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 по 31.12.2011", яким встановлено порушення п.п. 5.3.1, п.п. 5.3.9 п. 5.3, п.п. 5.6.1 п. 5.6 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР, п. 138.4, п. 138.8 ст. 138, п.п. 139.1.1 п. 139.1 ст. 139 Податкового Кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI що призвело до завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування на загальну суму 3171453 грн., у т.ч. за 3-4 квартал 2010 року на суму 1957854 грн.; 2 квартал 2011 року - на суму 694817 грн.; 2-4 квартал 2011 року на суму 518782 грн.

Внаслідок чого, відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення №0000164000 від 23.05.2012, яким позивачу зменшена сума від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток на суму 3 171 453,00 грн.

З акту перевірки вбачається, що зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податку на прибуток на 3171453 грн. визначено ДПІ, внаслідок завищення ПАТ по газопостачанню та газифікації «Кримгаз» витрат у результаті порушень п.п. 5.3.1, п.п.5.3.9 п.5.3, п.п.5.6.1 п.5.6 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 138.4, п. 138.8 ст. 138, п.п. 139.1.1 п. 139.1 ст. 139 ПК України у зв'язку з невизнанням ДПІ певних господарських операцій за період з 01.07.2010 по 31.12.2011 ПДВ у сумі 3171453,00грн. при взаємовідносинах із «сумнівними» постачальниками, невизнання витрат у зв'язку із нарахування оплати праці Євпаторійської філії, невизнання витрат пов'язаних із отриманням кімнати для приймання їжі співробітників Євпаторійської філії.

Крім того, у акті перевірки податкова інспекція послалася на проведений аналіз фінансово-господарської діяльності Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Кримгаз" із контрагентами - постачальниками ПП "Скіпер", ПП "Комманд", ПП "Бренд Строй", КП "Альянс", ПБП "Строитель Плюс", ПП "Укрторгпертнер", яким було встановлено що вказані підприємства отримали сумнівний податковий кредит та здійснювали діяльність, спрямовану на ухилення від сплати податкових зобов'язань інших суб'єктів господарювання.

Висновків про відсутність реальності здійснення господарських операцій позивача з контрагентами відповідач дійшов на підставі даних актів про неможливість проведення зустрічної звірки контрагентів, наявності в ЄДРПОУ відомостей щодо контрагентів про відсутність їх за місцезнаходженням.

На підставі всього вищевикладеного, податкова інспекція дійшла висновку про те, що позивач мав фінансово-господарські правовідносини із фіктивними підприємствами, правочини із якими є нікчемними, а надані первинні документи яких не можуть слугувати підставою для формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ.

Взагалі податковою інспекцією було встановлено завищення позивачем валових витрат по наступним крнтрагентам:

- ПП "Скіпер" - на суму 58192,70 грн.

- ПП "Комманд" на суму 17013,13 грн.

- ПБП " Український нафтопродукт" на суму 2204947,69 грн.

- ПП " Аланар" на суму 18578,05 грн.

- ТОВ "Транстехнік - Плюс" на суму 34374,29 грн.

- Фірма "Сотруднічество" на суму 4843,50 грн.

- ПП "Укрторгпертнер" на суму 2410,00 грн.

- ПП "Бренд Строй" на суму 5202,40 грн.

- КП "Альянс" на суму 307238,05 грн.

- ПБП "Строитель Плюс" на суму 44050,0 грн.

- ТОВ "Нафта - Сервіс" на суму 310248 грн.

Відносно ПБП "Український нафтопродукції", ПП "Аланар", ТОВ "Транстехнік - Плюс", Фірма "Сотруднічество" у акті перевірки зазначено про неможливість підтвердження реальності здійснення фінансово - господарських операцій у зв'язку із незнаходженням вказаних підприємств за місцезнаходження та неможливості проведення зустрічних перевірок.

Судова колегія зазначає, що твердження податкової інспекції щодо відсутності у позивача права на віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту та сум витрат з придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат виробництва за фінансово-господарськими взаємовідносинами із вищевказаними суб'єктами господарської діяльності у зв'язку із відсутністю товарного характеру таких взаємовідносин повинен бути доведеним. При цьому судова колегія зазначає, що неможливість проведення зустрічних перевірок контрагентів позивача - не може бути підставою до висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства України, оскільки податкова відповідальність платників податків має індивідуальний характер і при відсутності належних та допустимих доказів відсутності реального виконання умов господарських операцій (поставки товарів, робіт, послуг) у суду немає правових підстав до висновку про завищення позивачем суми податкового кредиту та валових витрат у періоді, що перевірявся.

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України « Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину» зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За наявними у матеріалах справи доказами судова колегія не вбачає підстав до висновку про те, що правочини між позивачем та вищевказаними суб'єктами господарювання суперечать інтересам держави та суспільства, недійсність правочинів прямо не встановлена законом, а тому згідно приписів статті 215 Цивільного кодексу України такі правочини є спорюваними, тобто підлягають визнанню судом недійсними у порядку, встановленому законом. Але, у судовому порядку не оспорено дійсність вказаних правочинів.

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Тобто, вказаною нормою Кодексу чітко визначено, що правочини, що не відповідають інтересам держави і суспільства є не нікчемними а недійсними, що визнається в судовому порядку.

Як слідує з постанови Пленуму ВСУ від 6 листопада 2009 року N 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Суду не надано доказів фіктивності діяльності його контрагентів, під якими суд розуміє відповідний вирок суду.

Термін "господарська діяльність" суд застосовує у значенні, наведеному у підпункті 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України а саме: діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами та у значенні, наведеному у пункті 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: "будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи".

Судовою колегією враховується, що на формування показників податкового кредиту та валових витрат впливають операції з закупівлі товарів (робіт, послуг), а також подальша їх реалізація за ціною не нижче вартості.

Згідно статті 1 Закону України від 16.07.1999 №996-14 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків є обов'язковою ознакою господарської операції. Усі господарські операції, які були проведені позивачем, спричинили реальні зміни майнового стану позивача - вказаний факт підтверджується матеріалами справи, а також висновком судово - економічної експертизи від 28.12.2012 №147/12.

Так, в результаті відносин з КП "Альянс" позивачем віднесена до складу валових витрат сума у розмірі 342946,38 грн. КП "Альянс" надало на адресу позивача послуги з ремонту, встановлюванню металопластикових вікон, придбання вагончику-битовки вартістю без ПДВ 342946,38 грн. Факт придбання вказаних послуг вартістю 342 946,38 грн. без ПДВ у КП "Альянс" підтверджується актами приймання виконаних підрядних робіт, видатковими накладними. За період з 01.07.2010 по 31.12.2011 позивач перерахував КП "Альянс" сплату вартості наданих послуг у сумі 366996,97 грн. у т.ч. ПДВ 61166,16 грн., що підтверджується платіжними дорученнями та випискою банку. За проведеними операціями виписані податкові накладні на загальну суму ПДВ 68589,28 грн. За період з 01.07.2010 по 31.12.2011 позивач отримав від КП "Альянс" та відобразив в рядку 04.10 «Витрати на поліпшення основних фондів та нафтогазових свердловин» та у рядку 06 «Інші витрати» декларації з податку на прибуток витрати пов'язані із збільшенням вартості основних засобів на суму 342 946,38 грн. за відповідний період.

В результаті відносин з ПБП «Український нафтопродукт» за період з 01.07.2010 по 31.12.2011 позивач нарахував витрати у сумі 2302695,25 гривен. ПБП «Український нафтопродукт» постачало на адресу позивача паливно-мастильні матеріали та послуги відвантаження вартістю без ПДВ 2302695,25грн. Факт придбання товарів та послуг вартістю 2302695,25 грн. без ПДВ у ПБП «Український нафтопродукт» підтверджується актами здачі - приймання робіт та видатковими накладними, чеками, товарно-транспортними накладними. За період з 01.07.2010 по 31.12.2011 ПАТ по газопостачанню та газифікації «Кримгаз» перерахувало ПБП «Український нафтопродукт» на сплату вартості наданих послуг та товарів суму 3069218,18 грн. у т.ч. ПДВ 507870,53 грн., що підтверджується платіжними дорученнями та випискою банку. В результаті операцій виписані податкові накладні на загальну суму ПДВ 460541,64 грн. За період з 01.07.2010 по 31.12.2011 ПАТ по газопостачанню та газифікації «Кримгаз» отримало від ПБП «Український нафтопродукт» та відобразило в рядку 04.1 «витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11» та у рядку 05 «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг» декларації з податку на прибуток витрати пов'язані із придбанням паливно - мастильних матеріалів на суму 2 302 695,25 грн. за відповідний період.

За період з 01.07.2010 по 31.12.2011 ПАТ по газопостачанню та газифікації «Кримгаз» нарахувало витрати у сумі 58192,70 грн. в результаті відносин з ПП «Скіпер». ПП «Скіпер» надало на адресу ПАТ по газопостачанню та газифікації «Кримгаз» автозапчастини та будівельні матеріали вартістю без ПДВ 58192,70 грн. Факт придбання автозапчастин та матеріалів 58192,70 грн. без ПДВ у ПП «Скіпер» підтверджується видатковими накладними. За період з 01.07.2010 по 31.12.2011 ПАТ по газопостачанню та газифікації «Кримгаз» перерахувало ПП «Скіпер» вартість придбаних автозапчастин у сумі 69831,22грн. у т.ч. ПДВ 11638,54 грн., що підтверджується платіжними дорученнями та випискою банку. За проведеними операціями виписані податкові накладні на загальну суму ПДВ 11 638,54 грн. За період з 01.07.2010 по 31.12.2011 ПАТ по газопостачанню та газифікації «Кримгаз» отримало від ПП «Скіпер» та відобразило в рядку 05 «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг» декларації з податку на прибуток витрати пов'язані із придбанням автозапчастин та матеріалів на суму 58192,70 грн. за відповідний період.

За період з 01.07.2010 по 31.12.2011 ПАТ по газопостачанню та газифікації «Кримгаз» нарахувало витрати у сумі 44050,00 грн. в результаті взаємовідносин з БВП «Строитель-Плюс». БВП «Строитель-Плюс» надало на адресу ПАТ по газопостачанню та газифікації «Кримгаз» послуги із капітального ремонту станцій катодного захисту вартістю без ПДВ 44050,00грн. Факт придбання послуг вартістю 44050,00 грн. без ПДВ у БВП «Строитель-Плюс» підтверджується актами приймання виконаних підрядних робіт. За період з 01.07.2010 по 31.12.2011 ПАТ по газопостачанню та газифікації «Кримгаз» перерахувало БВП «Строитель-Плюс» сплату вартості наданих послуг у сумі 52 823,80 грн. у т.ч. ПДВ 8 803,97 грн., що підтверджується платіжними дорученнями та випискою банку. За проведеними операціями виписані податкові накладні на загальну суму ПДВ 8809,2 грн. За період з 01.07.2010 по 31.12.2011 ПАТ по газопостачанню та газифікації «Кримгаз» отримало від БВП «Строитель-Плюс» та відобразило в рядку 04.10 «Витрати на поліпшення основних фондів та нафтогазових свердловин» декларації з податку на прибуток витрати пов'язані із поліпшенням основних засобів на суму 44050,00 грн. за відповідний період.

За період з 01.07.2010р. по 31.12.2011р. ПАТ по газопостачанню та газифікації «Кримгаз» нарахувало витрати у сумі 2410,00 гривен за результатом відносин з ПП «Укрторгпартнер». ПП «Укрторгпартнер» надало на адресу ПАТ по газопостачанню та газифікації «Кримгаз» послуги з ремонту автотранспорту вартістю без ПДВ 2410,00 грн. Факт придбання вказаних послуг вартістю 2410,00 грн. без ПДВ у ПП «Укрторгпартнер» підтверджується актом здачі - приймання виконаних робіт. За період з 01.07.2010 по 31.12.2011 ПАТ по газопостачанню та газифікації «Кримгаз» перерахувало ПП «Укрторгпартнер» вартість наданих послуг у сумі 2 892,02 грн. у т.ч. ПДВ 482,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями та випискою банку. За проведеними операціями виписані податкові накладні на загальну суму ПДВ 482,00 грн. За період з 01.07.2010 по 31.12.2011 ПАТ по газопостачанню та газифікації «Кримгаз» отримало від ПП «Укрторгпартнер» та відобразило в рядку 06 «Інші витрати» декларації з податку на прибуток витрати пов'язані із збільшенням вартості основних засобів на суму 2410,00 грн. за відповідний період.

За період з 01.07.2010р. по 31.12.2011р. позивач нарахував витрати у сумі 5202,40 грн. в результаті відносин з ПП «Бренд Строй». ПП «Бренд Строй» надало на адресу позивача послуги з технічного обслуговування вимірювальних пристроїв вартістю без ПДВ 5202,40 грн. Факт придбання вказаних послуг вартістю 5202,40 грн. без ПДВ у ПП «Бренд Строй» підтверджується актом здачі - приймання виконаних робіт. За період з 01.07.2010 по 31.12.2011 ПАТ по газопостачанню та газифікації «Кримгаз» перерахувало ПП «Бренд Строй» сплату вартості наданих послуг у сумі 6 242,88грн. у т.ч. ПДВ 1040,48 грн., що підтверджується платіжними дорученнями та випискою банку. За проведеними операціями виписані податкові накладні на загальну суму ПДВ 1040,48 грн. За період з 01.07.2010 по 31.12.2011 ПАТ по газопостачанню та газифікації «Кримгаз» отримало від ПП «Бренд Строй» та відобразило у рядку 06 «Інші витрати» декларації з податку на прибуток витрати пов'язані із збільшенням вартості основних засобів на суму 5202,40 грн. за відповідний період.

За період з 01.07.2010р. по 31.12.2011р. позивач нарахував витрати у сумі 310248,00грн. за наслідком господарських операцій з ТОВ «Нафто-Сервіс», яке постачало на адресу позивача паливно-мастильні матеріали вартістю без ПДВ 310248,00 грн. Факт поставки товару та послуг вартістю 310248,00 грн. без ПДВ від ТОВ «Нафто-Сервіс» підтверджується видатковими накладними. За період з 01.07.2010 по 31.12.2011 ПАТ по газопостачанню та газифікації «Кримгаз» перерахувало ТОВ «Нафто-Сервіс» сплату вартості наданих послуг та товарів у розмірі 372297,00 грн. у т.ч. ПДВ 62 049,50 грн., що підтверджується платіжними дорученнями та випискою банку. За проведеними операціями виписані податкові накладні на загальну суму ПДВ 62049,55 грн. Позивач отримав від ТОВ «Нафто-Сервіс» та відобразив в рядку 04.1 «витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11» декларації з податку на прибуток витрати пов'язані із придбанням ПММ на суму 310248,00 грн. за відповідний період.

В результаті господарських відносин з ПП «Комманд», за період з 01.07.2010 по 31.12.2011 позивач нарахував витрати у сумі 17013,33 гривен. ПП «Комманд» поставило на адресу позивача автозапчастини загальною вартістю без ПДВ 17013,33 грн. Факт придбання автозапчастин вартістю у ПП «Комманд» підтверджується видатковими накладними. За період з 01.07.2010 по 31.12.2011 позивач перерахував ПП «Комманд» сплату вартості наданих автозапчастин у сумі 20424,00 грн. у т.ч. ПДВ 3 404,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями та випискою банку. За проведеними операціями виписані податкові накладні на загальну суму ПДВ 3 402,67 грн. Позивач відобразив у рядку 04.1 «витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11» декларації з податку на прибуток витрати пов'язані із придбанням послуг на суму 17013,33 грн. за відповідний період.

В результаті господарських відносин з ТОВ «Транс-Техник» за період з 01.07.2010 по 31.12.2011 позивач нарахував витрати у сумі 34374,29 гривен. ТОВ «Транс-Техник» поставило на адресу позивача матеріали вартістю без ПДВ 34374,29грн. Факт придбання матеріалів у ТОВ «Транс-Техник» підтверджується видатковими накладними. Позивач перерахував ТОВ «Транс-Техник» вартість наданих матеріалів у сумі 41377,80 грн. у т.ч. ПДВ 6 896,30 грн., що підтверджується платіжними дорученнями та випискою банку. За проведеними операціями виписані податкові накладні на загальну суму ПДВ 6874,86 грн. Позивач відобразив у рядку 04.1 «витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11» декларації з податку на прибуток витрати пов'язані із придбанням матеріалів на суму 34374,29 грн. за відповідний період.

За період з 01.07.2010 по 31.12.2011 позивач нарахував витрати у сумі 18578,05 гривен в результаті відносин з ПП «Аланар». ПП «Аланар» надало позивачу матеріали та запчастини вартістю без ПДВ 18578,05 грн. Факт придбання матеріалів вартістю 18578,05 грн. без ПДВ у ПП «Аланар» підтверджується видатковими накладними. Позивач перерахував ПП «Аланар» у сплату вартості наданих матеріалів суму 22293,68 грн. у т.ч. ПДВ 3 715,61 грн., що підтверджується платіжними дорученнями та випискою банку. За проведеними операціями виписані податкові накладні на загальну суму ПДВ 3715,61 грн. Позивачем відображено у рядку 04.1 «витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11» декларації з податку на прибуток витрати пов'язані із придбанням матеріалів на суму 18578,05 грн. за відповідний період.

Також в результаті господарських відносин з фірмою «Сотруднічество» за період з 01.07.2010 по 31.12.2011 позивач нарахував витрати у сумі 4843,51 гривен. Фірма «Сотруднічество» поставило на адресу позивача товар - рукавиці вартістю без ПДВ 4843,51грн. Факт придбання рукавиць вартістю 4843,51 грн. без ПДВ у Фірми «Сотруднічество» підтверджується актами здачі - приймання та видатковими накладними, чеками, товарно-транспортними накладними. Позивач сплатив Фірмі «Сотруднічество» вартість товару у сумі 5812,56 грн. у т.ч. ПДВ 968,76 грн., що підтверджується платіжними дорученнями та випискою банку. За проведеними операціями виписані податкові накладні на загальну суму ПДВ 968,96 грн. Позивач відобразив у рядку 05 «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг» декларації за податку на прибуток витрати пов'язані із придбанням рукавиць на суму 4843,51 грн. за відповідний період.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується реальне здійснення між позивачем та вищевказаними суб'єктами господарської діяльності фінансово - господарських операцій.

Але, під час здійснення перевірки позивача, податковою інспекцією не досліджувалося питання щодо реального виконання умов правочинів між позивачем та його контрагентами та не досліджувалося питання щодо використання позивачем у власній господарській діяльності отриманих від вказаних суб'єктів товарів (робіт, послуг).

Докази, які б спростовували висновки суду та відомості первинних документів бухгалтерського та податкового обліку позивача з вказаних питань суду не надано.

Проведеною по справі судово - економічною експертизою підтверджено факт реального отримання позивачем від контрагентів товарів (робіт, послуг).

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Крім іншого з акту перевірки вбачається, що відповідачем встановлено порушення позивачем формування валових витрат в зв'язку з діяльністю Євпаторійської філії. Актом перевірки не були визнані витрати з заробітної плати працівника кімнати по прийманню їжі; виплати непрацюючим пенсіонерам та вартості посуду придбаного для кімнати по прийманню їжі.

У ході розгляду справи встановлено, що кімната по прийманню їжі була створена для забезпечення відповідних умов праці та з метою дотримання норм законодавства про працю, що безпосередньо необхідно вважати виробничими витратами підприємства.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (підпункт 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону №334).

Згідно із абзацом 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону №334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно до пункту 5.11 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Закону, не дозволяється.

Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником);

Відповідно до статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно пункту 138.2. статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Згідно до підпункту 139.1.1. пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу не включаються до складу витрат, зокрема: витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності.

Судова колегія відмічає, що чинним законодавством України не передбачено обов'язок контрагента, а також не надано йому права, перевіряти достовірність даних, які вказуються іншим контрагентом в його первинних документах, а також контролювати показники податкової звітності по податках та обов'язкових платежах.

Податкове законодавство України не передбачає відповідальності платника податку за порушення податкового та іншого законодавства, допущенні його Контрагентом. Якщо Контрагент не виконав, або не виконує свої зобов'язання по виконанню вимог податкового та іншого законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для нього, як платника податків, а не для його Контрагентів.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 09.08.2012 по справі № К/9991/29174/12, постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 у справах; №21-42а10 та 21-47а10).

Крім того вказана позиція узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини. Так, основним висновком у рішенні від 22.01.2009 у справі "Булвес АД проти Болгарії"№ 3991/03 Європейський суд з прав людини зазначив, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою податку на додану вартість, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної податком на додану вартість поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності. Аналогічна позиція була викладені Європейським судом з прав людини і під час розгляду справи «Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії», яку було притягнуто до податкової відповідальності у зв'язку із тим, що деякі контрагенти цієї компанії не виконали обов'язку по сплаті і декларуванню податків по операціях із компанією Бізнес Сепорт Сентре (не сплатити ПДВ). Повторно підтвердивши висновок у справі «Булвес АД проти Болгарії», ЄСПЛ додатково зазначив, що «у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції». Втім відмітив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це б не мало.

Таким чином, на прикладі справ «Булвес АД проти Болгарії» та «Бізнес Сепорт Сентр проти Болгарії» ЄСПЛ було фактично впроваджено та закріплено на практиці принцип індивідуалізації юридичної відповідальності суб'єкта податкових правовідносин, який полягає в тому, що платник податків може зазнавати негативних наслідків у податкових правовідносинах з державою тільки у випадку порушення саме цим платником податків вимог національного податкового законодавства. Порушення податкового законодавства контрагентами платника податків мають призводити до негативних податкових наслідків саме для таких контрагентів, які безпосередньо порушують національне податкове законодавство.

Законодавство України передбачає фундаментальну основу для безпосереднього застосування адміністративними судами України Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права, в тому числі й численних рішень ЄСПЛ, прийнятими за результатами розгляду заяв щодо порушення Конвенції у податкових правовідносинах між особою (платником податків) та державою.

Статтею 17 (Застосування судами Конвенції та практики Суду) Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Частиною 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України безпосередньо передбачено обов'язок адміністративного суду застосовувати судову практику Європейського суду з прав людини.

Суд першої інстанції повно та правильно з'ясував характер спірних правовідносин, правильно застосував зазначені норми матеріального права, що підлягають застосуванню, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, підтверджуються достовірними доказами, дослідженими при розгляді справи.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального та процесуального права висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні відповідачем наведених правових норм.

Таким чином, судова колегія вважає, що судом першої інстанції повно з'ясовані обставини справи, що мають значення для справи, висновки суду, викладені в судовому рішенні відповідають обставинам справи та засновані на правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення суду першої інстанції -відсутні.

Керуючись статтями 195, 197, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 22.01.2013 по справі № 2а-5946/12/0170/7 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис Т.В. Дадінська

Судді підпис Т.М. Дудкіна

підпис А.С. Цикуренко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Т.В. Дадінська