Ухвала суду № 33766853, 23.09.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 801/5809/13-а

23.09.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Іщенко Г.М.,

суддів Цикуренка А.С. ,

Санакоєвої М.А.

секретар судового засідання Бондаренко К.С.

за участю сторін:

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Карбон-Т"- Горохова Анна Костянтинівна, довіреність № б/н від 10.06.13

представник відповідача, Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Карбон-Т" на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Москаленко С.А. ) від 06.08.2013 у справі № 801/5809/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Карбон-Т" (вул. Самохвалова, 19, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95022)

до Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (вул. М. Залки, 1/9, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95053)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 06.08.2013 у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Карбон-Т" до Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовлено.

Не погодившись з даним рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Карбон-Т" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 06.08.2013 скасувати та прийняти нове рішення по справі, яким задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом Автономної Республіки Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Карбон-Т" (далі-позивач) звернулось до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0004472208 від 27.05.2013 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 628 066,25грн., у тому числі за основним платежем у розмірі 502453,00 грн., за штрафними санкціями у сумі 125613,25грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що податкове повідомлення-рішення №0004472208 від 27.05.2013 в частині збільшення позивачу грошового зобов'язання за основним платежем у сумі 502453,00 грн. є законним та обґрунтованим, а оскільки позивачем дійсно занижена сума податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 502453,00 грн., застосування відповідачем штрафної санкції на підставі пункту 123.1. статті 123 Податкового кодексу України у розмірі 125 613,25грн. (502453,00 х 25%) є також правомірним.

Із такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та вимогам матеріального права, що регулює спірні правовідносини.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних суддів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом (стаття 6 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Отже, згідно з вищенаведеними нормами права, позивач має право звернутися до адміністративного суду з позовом, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що 27.05.2013 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №0004472208 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 628 066,25грн., у тому числі за основним платежем у розмірі 502453,00 грн., за штрафними санкціями у сумі 125613,25грн.

Передумовою прийняття спірного повідомлення-рішення став акт від 14.05.2013 №10722/10/22.1 позапланової невиїзної перевірки позивача з питань нарахування, сплати податку на додану вартість за період з 30.03.2012 по 31.12.2012.

Перевіркою встановлено, що у періоді який перевірявся позивач не зареєстрований як платник податку на додану вартість, тому позивачем порушено пункт 181.1 статті 181, пункт 185.1 статті 185, пункт 187.1 статті 187, пункт 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого не нараховано та не сплачено податок на додану вартість на загальну суму 502453,00 грн., у тому числі по періодах: І півріччя 2012 року - 65091,00 грн., 3 квартал 2012 року -328626,00 грн., 4 квартал 2012 року - 108736,00 грн.

Підставою для проведення перевірки став наказ №1624 від 22.03.2013, який прийнятий за результатами звернення відповідача листом від 22.01.2013 за №1595/10/15-2, в якому повідомлено позивача, що згідно даних декларації з податку на прибуток за 9 місяців 2012 року, доходи підприємства, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування становлять 2268,6 тис. грн., тому він зобов'язаний зареєструватись як платник податку на додану вартість, тобто позивача попереджено, що якщо особа у десятиденний строк не надасть пояснення, згідно до статті 78 Податкового кодексу України буде проведена позапланова невиїзна перевірка.

Проте, листом від 30.01.2013 №01/01 (вх. від 05.02.2013 року) позивач повідомив відповідача, що заяву про реєстрацію платника податку на додану вартість вже було подано, проте було відмолено у реєстрації у зв'язку із відсутністю підтверджуючих документів.

Відповідно до 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що 29.10.2012 позивачем подано реєстраційну заяву платника податку на додану вартість, у якій у якості підстави для реєстрації платником податку на додану вартість та критерію, за яким платник відповідає вимогам розділу V Податкового кодексу України, був вказаний пункт 181.1 статті 181 Податкового кодексу України, відповідно до якого загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300000,00 грн. (без урахування податку на додану вартість), крім особи, яка є платником єдиного податку, та становить 2 268 586,00 грн.

06.11.2012 листом №24479/10/18-3 відповідач повідомив про відмову у реєстрації позивача платником податку на додану вартість, оскільки відповідно до пункту 183.7 статті 183 Податкового кодексу України заява про реєстрацію особи як платника податку подається особисто такою фізичною особою або безпосередньо керівником або представником юридичної особи - платника (в обох випадках з документальним підтвердженням особи та повноважень) до органу державної податкової служби за місцезнаходженням (місцем проживання) особи.

Порядок реєстрації платників податку визначений статтею 183 Податкового кодексу України, згідно якої будь-яка особа, що підлягає обов'язковій реєстрації чи прийняла рішення про добровільну реєстрацію як платника податку, подає до органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) реєстраційну заяву не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 Податкового кодексу України.

Заява про реєстрацію особи як платника податку подається особисто такою фізичною особою або безпосередньо керівником або представником юридичної особи - платника (в обох випадках з документальним підтвердженням особи та повноважень) до органу державної податкової служби за місцезнаходженням (місцем проживання) особи. У заяві зазначаються підстави для реєстрації особи як платника податку.

Згідно пункту 183.10. статті 183 Податкового кодексу України будь-яка особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, і у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подала до органу державної податкової служби реєстраційну заяву, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

В усіх інших випадках, у тому числі, якщо особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, але нею не дотриманий порядок надання реєстраційної заяви, в наслідок чого така особа не зареєстрована платником податку на додану вартість, вона несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту.

Як безспірно встановлено судом першої інстанції, у позивача виник обов'язок зареєструватися платником податку на додану вартість в другому кварталі 2012 року, оскільки в цьому періоді в нього виникло перевищення обсягу поставок на 300000,00 грн., але позивач вперше звернувся до податкового органу з реєстраційною заявою лише 29.10.2012, при цьому вона була надіслана поштою, що суперечить податковому законодавству, про що податковий орган і повідомив позивача листом від 06.11.2012 за №24479/10/18-3.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем була подана заява з порушенням порядку та строків, встановлених статтями 181, 183 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим відповідачем 06.11.2012 правомірно було відмовлено позивачу в реєстрації платником податку на додану вартість, зважаючи на те, що зазначена відмова не була оскаржена позивачем до вищестоящого органу або суду, позивач погодився з порушеннями, встановленими податковим органом при подачі реєстраційної заяви від 29.10.2012.

Судовою колегією визнаються неспроможними посилання в апеляційній скарзі на той факт, що у 2013 році (03.04.2013 та 17.05.2013) позивач звертався до відповідача з заявами про реєстрацію його платником податку на додану вартість, оскільки вказані заяви були подані за межами періоду перевірки, за наслідками якої прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, через що такі заяви не мають відношення до розгляду даної справи стосовно вирішення питання законності та обґрунтованості повідомлення-рішення № 0004472201 від 27.05.2013.

Окрім цього, як вбачається з бухгалтерської довідки, яка міститься в матеріалах справи, вартість послуг, які були надані позивачем за 2-4 квартали 2012 року склала 2 800 728,68 грн., що задекларовано позивачем у деклараціях з податку на прибуток за відповідний період. Тобто, сума податку на додану вартість, яка повинна була бути нарахована позивачем за зазначений період, складає 502453,00 грн.

Таким чином суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга не містить доводів, які спростували б висновки суду першої інстанції.

Суд першої інстанції повно та правильно з'ясував характер спірних правовідносин, правильно застосував зазначені норми матеріального права, що підлягають застосуванню, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, підтверджуються достовірними доказами, дослідженими при розгляді справи.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального та процесуального права висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні позивачем наведених правових норм.

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права, рішення не може бути змінено чи скасовано з підстав, що викладені в апеляційній скарзі, а тому постанова Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 06.08.2013 підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Карбон-Т" задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Карбон-Т" залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 06.08.2013 у справі № 801/5809/13-а залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 27 вересня 2013 р.

Головуючий суддя підпис Г.М. Іщенко

Судді підпис А.С. Цикуренко

підпис М.А.Санакоєва

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.М. Іщенко